Рішення

від 27.09.2022 по справі 362/444/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/444/21

Провадження № 2/362/431/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 вересня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

при секретарі - Сілецької М.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) усунути загрозу газопроводу-відводу до «ГРС Обухів» Ду 700 мм Ру-5.5 МПа шляхом невідкладного знесння (демонтажу) огорожі та асфальтної дороги на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221481501:01:032:0016, 3221481501:01:036:022, 3221481501:01:036:026, 3221481501:01:036:027, 3221481501:01:036:031.

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що по адміністративній території села Гвоздів Васильківського району Київської області (Гвоздівська сільська рада) проходить магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» діаметром (Ду) 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5.5 МПа (далі - Газопровід), розмір охоронної зони з обох боків від осі газопроводу становить 200 метрів,що перебуває на балансі ТОВ«Оператор газотранспортної системи України».

При виконанні обов`язків покладених вказаними нормативними актами, під час обстеження охоронної зони зазначеного Газопроводу, працівниками Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ«Оператор ГТС України» (далі також - Боярське ЛВУМГ) виявлено, що в адміністративних межах с. Гвоздів Васильківського району Київської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 32212481501:01:032:0016, 32212481501:01:036:0022, 32212481501:01:036:0026, 32212481501:01:036:0027, 32212481501:01:032:0031, які належать гр. ОСОБА_1 (далі Відповідач), в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу-відводу до ГРС «Обухів» діаметром (Ду) 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5.5 МПа здійснюється порушення охоронної зони, а саме - на вказаних ділянках побудована огорожа земельних ділянок вздовж газороводу та асфальтована автомобільна дорога. Про що складено Акт від 28.10.2020 року.

Як зазначає позивач, дозволу на проведення будь-яких робіт в охоронній зоні, у тому числі будівництва асфальтованої дороги та огорожі земельних ділянок Відповідач не надавав; до Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів для отримання відповідного дозволу не звертався.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у йоговідсутності, вимоги позову підтримує та проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, виходить з наступного.

Судом встановлено, що По адміністративній території села Гвоздів Васильківського району Київської області (Гвоздівська сільська рада) проходить магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» діаметром (Ду) 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5.5 МПа (далі - Газопровід), розмір охоронної зони з обох боків від осі газопроводу становить 200 метрів.

Вказаний магістральний газопровід перебуває на балансі ТОВ«Оператор газотранспортної системи України», що підтверджується Відомостями про державне майно від 11.01.2020 форма №2б(к).

Право користування Позивачем даним Газопроводом підтверджується Актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 30.12.1972, а також Актом приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.01.2020 від АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України».

18.09.2019 постановою Кабінету Міністрів України № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи (далі План).

Згідно з пунктом 6 Плану Мінфін, Мінекоенерго (Міненерговугілля), Мінекономіки, Фонд державного майна, НАК «Нафтогаз України», АТ «Магістральні газопроводи України», АТ«Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язані забезпечити на підставі договору про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між Мінфіном та ТОВ«Оператор ГТС України», передачу з 1 січня 2020 р., але не раніше дати набрання чинності законом щодо внесення змін до деяких законів у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, в управління ТОВ«Оператор ГТС України» безвідклично строком на 15 років на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, балансовою вартістю, яка визначена станом на дату передачі за даними бухгалтерського обліку АТ «Укртрансгаз», шляхом підписання акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками АТ«Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за погодженням з НАК «Нафтогаз України», Фондом державного майна, Мінекоенерго (Міненерговугіллям), Мінфіном та Мінекономіки.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942 «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» затверджено порядок передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та умови договору про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Згідно з приписами ст.ст.20, 22 Закону України «Про ринок природного газу» оператор ГТС на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані ГТС та зобов`язаний, зокрема, вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи ГТС.

Положеннями глави 3 розділу I та глави 1 розділу V Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс ГТС), визначено, що оператор ГТС забезпечує, зокрема, стале й надійне функціонування ГТС, ремонти мереж, установок та пристроїв ГТС, її безаварійну експлуатацію шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.

Спеціальним Законом який визначає організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об`єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) є Закон України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» (далі також Закон).

Даним Законом покладається обов`язок на власників та користувачів земельних ділянок дотримуватися правового режиму охоронних зон.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, встановлюються охоронні зони для газопроводу I класу, умовним діаметром - від 600 міліметрів до 800 міліметрів, включно - 200 метрів.

Отже, магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» діаметром (Ду) 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5.5 МПа відносяться до І класу і охоронна зона цього Газопроводу становить по 200 метрів з кожної сторони.

Відповідно до акту від 28.10.2020 року, при виконанні обов`язків покладених вказаними нормативними актами, під час обстеження охоронної зони зазначеного Газопроводу, працівниками Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ«Оператор ГТС України» (далі також - Боярське ЛВУМГ) виявлено, що в адміністративних межах с. Гвоздів Васильківського району Київської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 32212481501:01:032:0016, 32212481501:01:036:0022, 32212481501:01:036:0026, 32212481501:01:036:0027, 32212481501:01:032:0031, які належать гр. ОСОБА_1 (далі Відповідач), в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу-відводу до ГРС «Обухів» діаметром (Ду) 700 мм, робочий тиск (Ру) - 5.5 МПа здійснюється порушення охоронної зони, а саме - на вказаних ділянках побудована огорожа земельних ділянок вздовж газороводу та асфальтована автомобільна дорога.

Відповідно до ст.ст. 13, 55 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, при цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків, де в ч. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав, вимог, які встановлені ч. ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживати своїми правами, а також застосовувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вищевказані норми національного законодавства в повній мірі кореспондуються зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», де зазначено таке:

Стаття 1 Першого протоколу: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах встановлених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити інші закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, штрафів.»

Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини в справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) Рішення від 7 листопада 2013 (остаточне від 07 лютого 2014 року).

Зміст зазначених у ст. 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до ст. 73 Земельного кодексу України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються зокрема, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про трубопровідний транспорт» основними принципами державної політики у сфері трубопровідного транспорту, враховуючи його пріоритетність в економіці України, є зокрема забезпечення надійного та безпечного функціонування трубопровідного транспорту.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Абзацом 7 ст. 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів» встановлено, що охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Приписами п.3 ст. 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістрального трубопровідного транспорту» вказано, що до складу об`єктів магістральних газопроводів, розташованих у межах охоронної зони, належать лінійна частина магістральних газопроводів з відгалуженнями.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів», ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт» та п. 8 «Правил охорони магістральних трубопроводів», земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цими нормативно-правовими актами .

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники та користувачі земельних ділянок зобов`язані дотримуватися обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон.

Водночас, законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок (частина 2 статті 91 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 12 «Правил охорони магістральних трубопроводів» будівельні, ремонтні, земляні (інші) роботи на земельних ділянках розташованих у межах охоронних зон проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Абзацом 3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» визначено, що власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Тобто, законодавець поклав обов`язок дотримання вимог охоронних зон магістральних газопроводів та обмежень у використанні також і на власників земельних ділянок.

Передбачений ч. 1 ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт» статус Позивача як підприємства трубопровідного транспорту надає йому право контролювати виконання робіт, визначених Правилами охорони магістральних трубопроводів, порушувати питання про притягнення проектних організацій до відповідальності за помилкові проектні рішення в порядку, встановленому законодавством України, тощо; частиною 2 зазначеної статті визначено обов`язки Позивача, як підприємства трубопровідного транспорту, в тому числі передбачено забезпечення таким підприємством дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища; діагностичний контроль за станом трубопроводів діючими засобами згідно з правилами технічної експлуатації та нормативними актами з діагностики; охорону об`єктів трубопровідного транспорту, тобто, вказані вимоги стосуються саме діяльності Позивача, як підприємства трубопровідного транспорту.

Наведені обставини є порушенням вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», оскільки земляні та будівельні роботи проведені з порушенням діючого законодавства, а саме в охоронній зоні магістральних газопроводів та без отримання дозволу в експлуатуючого магістральних газопровід підприємства.

Відповідно до ст. 1163 ЦК України, юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Згідно з ст. 1164 ЦК України, у разі не усунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на приписах ст. 1163 ЦК України та ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, відповідно до яких юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Вчинення дій направлених на уникнення виникнення надзвичайних ситуацій із закономірним при їх настанні пошкодженням майна Позивача і стало однією із підстав для звернення останнім до суду.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 розділу 1 глави ІV Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 27 січня 2010 № 11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 292/17587 (далі Правила), магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» Ду 700 мм Ру-5.5 МПа ідентифікований, як об`єкт підвищеної небезпеки.

Згідно з п. 1.11 розділу 1 глави V Правил, до потенційно небезпечних відносяться в тому числі і ділянки з порушенням охоронної зони, що загрожують безпечній життєдіяльності населення.

Статтею 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001р. №2245-ІІІ, наведено визначення, згідно яких потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Таким чином, у зв`язку з порушенням Відповідачем охоронної зони Газопроводу, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221481501:01:032:0016, 3221481501:01:036:022, 3221481501:01:036:026, 3221481501:01:036:027, 3221481501:01:036:031 відносяться до потенційно небезпечних.

Магістральну газопроводу загрожує небезпека, яка виражається в недотриманні Відповідачем вимог Правил, оскільки будівництво в охоронних зонах перешкоджає, а іноді й робить неможливим проведення робіт по ремонту та обслуговуванню Газопроводів, що може значно збільшити збитки та ускладнити ліквідацію можливої аварії та призвести до людських жертв.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт», охоронна зона це землі вздовж магістральних трубопроводів, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

Факт порушення Правил охорони магістральних газопроводів та Закону України «Проправовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» є порушенням загальнодержавних інтересів та чинного законодавства (зокрема вимог п. 9, 11, 12 «Правил охорони магістральних трубопроводів», ст. 22 Закону України «Проправовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», ст. 1163, 1164 ЦК України), що відповідно є підставою для звернення до суду згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, де вказано що кожна особа має право на захист своїх майнових та немайнових інтересів, зокрема, шляхом звернення до суду та вимагання припинити дії, які порушують право та відновити становище, яке існувало до порушення права.

Відповідно до пункту 1 ст. 25 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Як було зазначено, земельні ділянки ОСОБА_1 мають цільове призначення 01.03. Згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, підрозділ 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно визначення поняття селянського господарства, наведеного у Законі України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Таким чином, із наведеного слідує, що земельні ділянки Відповідача повинні використовуватись для селянського господарства вирощування продукції для споживання, проте як в вбачається із фотоматеріалів, на вказаних земельних ділянках селянське господарство не здійснюється, сільськогосподарська продукція не вирощується, тому ОСОБА_1 використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 3221481501:01:032:0016, 3221481501:01:036:022, 3221481501:01:036:026, 3221481501:01:036:027, 3221481501:01:036:031 не за цільовим призначенням, а тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 15, 16, 1163, 1164 ЦК України, ст.ст. 20, 147 ГК України, ст.ст. 73, 112 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 16, 20 Закону України «Про трубопровідний транспорт», підпункт «е» п.1. ст.ст. 91 та 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 8, 9, 11, 14, 22, 25 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» та п.п. 8, 11 «Правил охорони магістральних трубопроводів», а також ст.ст. 44, 114, 118, 119 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 12, 263, 264, 265, 273 ,280, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) усунути загрозу газопроводу-відводу до «ГРС Обухів» Ду 700 мм Ру-5.5 МПа шляхом невідкладного знесення (демонтажу) огорожі та асфальтної дороги на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221481501:01:032:0016, 3221481501:01:036:022, 3221481501:01:036:026, 3221481501:01:036:027, 3221481501:01:036:031.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя М.М. Ковбель