Рішення

від 29.09.2022 по справі 420/10087/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10087/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2022/000015/2 від 21.02.2022 року за митною декларацією UA500100/2022/004904 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2022/000036.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 02.06.2021 року між ТОВ «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» (покупець) та компанією Hermes International Shipping LLC (USA, Jersey City) (продавець) укладено контракт поставки транспортних засобів № 58/07-21. З метою митного оформлення імпортованого товару Позивач подав до митного органу електронну митну декларацію UA500100/2022/004904 від 17 лютого 2022 року, в якій заявлено митну вартість товару (11 транспортних засобів) за першим методом визначення митної вартості за загальною ціною договору (за 11 транспортних засобів) на рівні 36050 дол. США. Разом з Митною декларацію Позивачем, на виконання вимог ст.ст.335 та 53 Митного кодексу України, було подано Відповідачу відповідні підтверджуючі документи. Однак, незважаючи на надання Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всіх документів, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, детального обґрунтування Позивачем митної вартості товару, за відсутності у поданих Позивачем документах недостовірних числових даних, які б не підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що зазначене рішення та карта відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № UA500100/2022/004904 від 17.02.2022 року. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № UA500100/2022/004904 від 17.02.2022 року позивачем документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.06.2021 № 14/009-21, Договір (контракт) про перевезення від 20.07.2021 № 58/07-21, рахунки-фактури (інвойси), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та інші документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500100/2022/004904 від 17.02.2022 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2022/000015/2 від 21.02.2022 року. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500100/2022/004904 від 17.02.2022 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної інформації та джерел. які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення вартості товару, неможливості перевірки числового значення митної вартості на підставі поданих декларантом документів та пояснень. Позивач зазначає, що вказана інформація у графі оплати фрахту «FREIGHT COLLECT» у коносаментах зазначена продавцем помилково, на підтвердження чого додано лист від 04.02.2022 року від продавця за контрактом Hermes International Shipping LLC, відповідно до якого продавець підтверджує, що товар перевозився за рахунок продавця, та у вартість товару включені витрати з перевезення (фрахту, тощо). Позивач не несе відповідальність за заповнення продавцем коносаменту та внесення до нього відповідної інформації. Відповідач не довів, що існує реальна необхідність надання перекладу вказаних документів, не зазначив, що саме підтверджує або спростовує вказані документи (з урахуванням наявності інших достатніх документів для встановлення ціни транспортного засобу). Окрім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку обов`язкових документів, що зобов`язаний подати декларант митному органу на підтвердження митної вартості товару і митного оформлення товару, та не входить до переліку документів, які митний орган може витребувати додатково у декларанта (такі переліки є вичерпними). Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. У відзиві, митним органом не спростовано та не надано жодних належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу, що свідчить про неправомірність та незаконність прийнятих митним органом рішень.

Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» за КВЕД займається наступними видами діяльності: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); торгівля іншими автотранспортними засобами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів.

02.06.2021 року між ТОВ «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» (покупець) та компанією Hermes International Shipping LLC (USA, Jersey City) (продавець) укладено контракт поставки транспортних засобів № 58/07-21, відповідно до умов якого: в порядку та на умовах, погоджених сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві належний йому на праві власності транспортний засіб, а Покупець зобов`язується прийняти транспортний засіб і оплатити його вартість. Під транспортним засобом в даному Контракті маються на увазі колишні у вживанні пошкоджені легкові і вантажні автомобілі, фургони, причепи та інші транспортні засоби, з описом їх недоліків, зазначених в Специфікаціях (далі по тексту - ТЗ) (п.п.1.1., 1.2. Контракту); кількість, комплектність ТЗ, що підлягають передачі в рамках даного Контракту, вказуються в Специфікації до Договору (п.2.1. Контракту); Продавець зобов`язується передати Покупцеві наступні документи: 2.2.1. Технічний паспорт (title, оригінал, 1 шт.); 2.2.2. Інвойс (оригінал, 1 шт.); 2.2.3. Специфікація (оригінал, 1 шт.); 2.2.4. Міжнародна транспортна накладна (коносамент - 1 шт.) (п.2.2. Контракту); ціна даного Договору встановлюється у валюті - долар США (код валюти 840). Валюта платежу: долар США (код валюти 840) (п.п.3.1. та 3.1.1. Контракту); загальна ціна Контракту становить суму у відповідності з усіма інвойсами і Специфікаціями до даного Контракту. Ціна кожного ТЗ вказується у відповідному інвойсі на підставі узгоджених Специфікацій до Контракту (п.п.3.2., 3.2.1. Контракту); ціна ТЗ узгоджена Сторонами на умовах CFR Yuzhniy/Odessa/Chernomorsk, Ukraine відповідно до «IHKOTEPMС», якщо інше не погоджено Сторонами в Специфікації. Узгоджена Сторонами ціна є ринковою, справедливою, повною і остаточною (п.п.3.3. та 3.4. Контракту); розрахунки (оплата) за даним Контрактом здійснюються в наступному порядку: оплата повної вартості товару, зазначеної у відповідній Специфікації, здійснюється Покупцем протягом 180робочих днів з дати виставлення рахунку (п.5.1. Контракту).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 58/07-21 від 02.06.2021 року Hermes International Shipping LLC відвантажило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» товар, а саме: Легковий автомобіль КІА К5, 2011 року виготовлення, VIN код НОМЕР_1 , вартістю 2500,00 дол. США; Легковий автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, 2013 року виготовлення, VIN код НОМЕР_2 , вартістю 4000,00 дол. США; Легковий автомобіль HYUNDAI SONATA, 2015 року виготовлення, VIN код НОМЕР_3 , вартістю 3300,00 дол. США; Легковий автомобіль HYUNDAI SONATA, 2013 року виготовлення, VIN код НОМЕР_4 , вартістю 2700,00 дол. США; Легковий автомобіль КІА К5, 2016 року виготовлення, VIN код НОМЕР_5 , вартістю 3950,00 дол. США; Легковий автомобіль КІА К5, 2014 року виготовлення, VIN код НОМЕР_6 , вартістю 2350,00 дол. США; Легковий автомобіль RENAULT, 2017 року виготовлення, VIN код НОМЕР_7 , вартістю 4600,00 дол. США; Легковий автомобіль КІА К5, 2012 року виготовлення, VIN код НОМЕР_8 , вартістю 2600,00 дол. США; Легковий автомобіль КІА К5, 2016 року виготовлення, VIN код НОМЕР_9 , вартістю 3950,00 дол. США; Легковий автомобіль HYUNDAI SONATA YF (HYBRID), 2012 року виготовлення, VIN код НОМЕР_10 , вартістю 2800,00 дол. США; Легковий автомобіль HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення, VIN код НОМЕР_11 , вартістю 3300,00 дол. США.

З метою митного оформлення імпортованого за вказаним договором товару ТОВ «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» подало до Одеської митниці електронну митну декларацію UA500100/2022/004904 від 17.02.2022 року, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: інвойс № 0116 від 06.10.2021 року; контракт поставки транспортних засобів (бувших у використанні) № 14/009-21 від 02 червня 2021 року; специфікацію № 0117 від 07.12.2021 року до контракту поставки транспортних засобів (бувших у використанні) № 14/009-21 від 02 червня 2021 року; митну декларацію № UA500100/2022/005551; митну декларацію № UA500100/2022/004904; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 15 лютого 2022 року; довідку № 41-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_12 ; довідку № 04/02/2022-18 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; довідку № 53-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 07 лютого 2022 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_13 ; довідку № 07/02/2022-4 від 07.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; довідку № 44-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-21 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_14 ; довідку № 52-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 07 лютого 2022 року; довідку № 07/02/2022-3 від 07.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_15 ; довідку № 37-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-13 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_16 ; довідку № 40-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-17 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_17 ; довідку № 54-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 07 лютого 2022 року; довідку № 07/02/2022-5 від 07.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_18 ; довідку № 39-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-16 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_19 ; довідку № 38-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-14 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_20 ; довідку № 43-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-20 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_21 ; довідку № 42-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 04 лютого 2022 року; довідку № 04/02/2022-19 від 04.02.2022 року ТОВ «Тримакс-Авто»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_22 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме: 36050 дол. США.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) Згідно п.1.3 Договору (контракту) про перевезення від 20.07.2021 року № 58/07-21 на кожну партію вантажу підписується додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиційних послуг проте додаткових угод до договору (контракту) про перевезення від 20.07.2021 року № 58/07-21 до митного оформлення не надавалось. 2) В коносаментах від 21.12.2021 року № DAAS2100811 зазначено умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», тобто фрахт підлягає сплаті в порту призначення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів з урахуванням банківських витрат на оплату доставки. 3) Для підтвердження витрат на транспортування, декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Але, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. 4) Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах CFR /Chоrnomorsk, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Згідно п.2.1.7. Договору (контракту) про перевезення від 20.07.2021 року № 58/07-21 «За дорученням та за рахунок Клієнта здійснювати страхування вантажів Клієнта в страхових компаніях» проте у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. 5) Згідно п.5.1. Контракту від 02.06.2021 року № 58/07-21 оплата повної вартості зазначеної у відповідній Специфікації здійснюється покупцем протягом 180 робочих днів з дати виставлення рахунку, але документи про оплату до митного оформлення не подавались. 6) Копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 Митного кодексу України).

На підставі зазначеного було запропоновано позивачу протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» листом від 21.02.2022 року повідомило митницю про надання вичерпного переліку документів для підтвердження митної вартості товару та про неможливість подання додаткових документів.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 21.02.2022 року № UA500100/2022/000015/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2022/000036.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Позивач вказує, що договір (контракт) про перевезення від 20.07.2021 року № 58/07-21 було надано до митного органу помилково (з огляду на те, що номер контракту за яким придбався товар є № 58/07-21 та номер договору на транспортно-експедиторські послуги є також № 58/07-21), та він не стосується перевезення товару, визначеного у митній декларації, отже й подання доповнень до даного договору не є необхідним. Договір про транспортно-експедиторські послуги від 20.07.2021 року № 58/07-21 був наданий під час митного оформлення до Відповідача для підтвердження повноважень ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» (експедитора за договором) щодо повноважень останнього при наданні послуг з вивантаження, перевалки і зберігання вантажу Позивача придбаного за контрактом № 58/07-21 від 02.06.2021 року, в порту України.

Відповідно до додаткової угоди від 23.07.2021 року № 1 до Договору про транспортно-експедиторські послуги від 20.07.2021 року № 58/07-21, сторони прийшли до згоди внести зміни до п.п.1.1. та 1.2. Договору та викласти їх наступним чином: « 1.1. У відповідності з цим Договором, Експедитор зобов`язується за відповідну плату від імені та за рахунок Клієнта надати наступні послуги: 1.1.1. Здійснити прийом вантажу Клієнта на території порту України; 1.1.2. Здійснити вивантаження вантажу Клієнта з контейнеру; 1.1.3. Здійснити розформування контейнеру на території порту України. 1.1.4. Здійснити внутрішньо портове експедирування вантажу Клієнта. 1.1.5. Організувати зберігання вантажу на території України. 1.2. За цим договором послуги надаються Експедитором Клієнту виключно на митній території України.».

Також, ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» листом від 07.02.2022 року вих. № 5/01-22 підтвердив, що останній ще не надавав послуги Позивачу за договором від 20.07.2021 року № 58/07-21.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що витрати за договором про транспортно-експедиторські послуги від 20.07.2021 року № 58/07-21 понесені з приводу вивантаження та перевезення товару по території України (тобто, після митного оформлення товару на митній території України) не входять до митної вартості товару, тому у Позивача не має обов`язку подавати Відповідачу будь-які додаткові угоди чи інші додатки до вказаного договору та неподання таких документів не є підставою для відмови у митному оформленні та коригуванні митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що п.п.3.3. та 3.4. Контракту встановлено, що ціна ТЗ узгоджена Сторонами на умовах CFR Yuzhniy/Odessa/Chernomorsk, Ukraine відповідно до «ІНКОТЕРМС», якщо інше не погоджено Сторонами в Специфікації. Узгоджена Сторонами ціна є ринковою, справедливою, повною і остаточною.

У Специфікації № 0117 від 07.12.2021 року визначено умови поставки товару як CFR Chernomorsk.

Приписами п.2.2. Контракту встановлено, що Продавець зобов`язується передати Покупцеві наступні документи: 2.2.1. Технічний паспорт (title, оригінал, 1 шт.); 2.2.2. Інвойс (оригінал, 1 шт.); 2.2.3. Специфікація (оригінал, 1 шт.); 2.2.4. Міжнародна транспортна накладна (коносамент - 1 шт.).

Відповідно до положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй щодо морського перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила), договір морського перевезення означає будь-який договір, відповідно до якого перевізник за сплату фрахту зобов`язується перевезти вантаж морем з одного порту до іншого; однак, договір, що охоплює перевезення морем, а також перевезення будь-яким іншим способом, розглядається як договір морського перевезення для цілей цієї Конвенції лише тією мірою, якою він відноситься до перевезення морем. "Коносамент означає документ, що підтверджує договір морського перевезення та приймання або навантаження вантажу перевізником і відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа. Коносамент, в який не включено, як це передбачено підпункті "к" пункту 1 статті 15, зазначення фрахту чи інша вказівка на те, що фрахт повинен сплачуватись вантажоодержувачем, або не вказаний демередж, що підлягає оплаті вантажоодержувачем є доказом prima facie того, що ніякого фрахту чи демереджа з нього до сплати не належить.

Як вже було зазначено, на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів позивач додав до митної декларації наступні документи: контракт, інвойс, специфікації до контракту, які не містили застереження про оплату фрахту отримувачем вантажу (пункт 4 статті 16 Конвенції Організації Об`єднаних Націй щодо морського перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила).

Позивач зазначає, що вказана інформація у графі оплати фрахту «FREIGHT COLLECT» у коносаментах зазначена продавцем помилково, на підтвердження чого надано лист від 04.02.2022 року від продавця за контрактом Hermes International Shipping LLC, відповідно до якого продавець підтверджує, що товар перевозився за рахунок продавця, та у вартість товару включені витрати з перевезення (фрахту, тощо).

При цьому, позивач не несе відповідальність за заповнення продавцем коносаменту та внесення до нього відповідної інформації. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.01.2020 року по справі № 813/1350/14.

Суд зазначає, що метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов`язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Згідно ІНКОТЕРМС CFR COST AND FREIGHT - термін «Вартість та фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, однак, ризик втрати або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CFR на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до його постачання; оплатити фрахт та всі випливають із статті А.З; нести витрати, включаючи витрати на завантаження товару на борт судна та будь-які витрати щодо вивантаження товару у погодженому порту розвантаження, які згідно з договором перевезення покладаються на продавця; сплатити, якщо це потрібно, всі витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, а також інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті під час експорту товару, а також витрати, пов`язані з його транзитним перевезенням через треті країни у випадках, коли вони згідно з договором перевезення покладаються на продавця.

Продавець зобов`язаний власним коштом забезпечити упаковку (за винятком випадків, коли у цій галузі торгівлі прийнято зазвичай надсилати обумовлений контрактом товар без упаковки), необхідну для організованої ним перевезення товару. Упаковка повинна бути маркована належним чином.

Тобто, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Оскільки умови поставки за базисом CFR Чорноморськ (вартість і фрахт) «Інкотермс» не передбачають обов`язку страхування товару, у митного органу відсутні підстави стверджувати, що витрати щодо фрахту є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.12.2020 року по справі № 420/2850/19, від 23.07.2021 року по справі № 820/3979/17.

Коли фрахт оплачується продавцем (CFR ІНКОТЕРМС), по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 року по справі № 820/584/17.

Надані до митного оформлення документи містили посилання на умови поставки товару - CFR (Чорноморськ); інформація, що у них містилась, відповідала іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції. Вказані обставини свідчать, що цінова пропозиція поширювалась саме на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність Позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії товару. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 року по справі № 820/4906/16.

Тобто, ціна імпортованого Позивачем товару включала витрати, пов`язані з транспортуванням і не підлягала коригуванню за правилами визначеними частиною десятою статті 58 Митного кодексу України.

Оскільки умови поставки за базисом CFR Чорноморськ (вартість і фрахт) не передбачають обов`язку страхування товару, тому постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 21.04.2021 року по справі № 820/263/17.

Умови поставки за базисом «CFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Аналогічні правові висновки викладно у постанові Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 року по справі № 420/2850/19.

Також, позивачем надано до суду лист від 04.02.2022 року від продавця за контрактом Hermes International Shipping LLC, відповідно до якого продавець підтверджує, що товар під час перевезення не страхувався ані продавцем, ані покупцем.

Як вже було зазначено, згідно з п.п.3.1. та 3.1.1. Контракту ціна даного Договору встановлюється у валюті - долар США (код валюти 840). Валюта платежу: долар США (код валюти 840). Положеннями п.5.1. Контракту встановлено, що розрахунки (оплата) за даним Контрактом здійснюються в наступному порядку: оплата повної вартості, зазначеної у відповідній Специфікації, здійснюється Покупцем протягом 180 робочих днів з дати виставлення рахунку.

Суд погоджується з позивачем, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.

Позивач зазначає, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів були надані без перекладу на державну мову, однак вони містили інформацію, підтверджуючу числові значення складових митної вартості товарів, яку можливо ідентифікувати і без перекладу на українську мову.

Крім того, у довідках про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, сформовані суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Фаст Драйв» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 451/21 від 10.06.2021 року), підтверджено усі необхідні характеристики та дані щодо товару, а саме: VIN, марка, модель, рік виготовлення, модельний рік, колір, пробіг, об`єм двигуна, тип двигуна, колісна формула, тип кузова, кількість сидячих місць, країна походження, виробник, код УКТЗЕД, технічний стан.

Суд погоджується з позивачем, що посилання відповідача на ненадання перекладу свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не є підставою для відмови у митному оформлені товару за заявленою ціною та не є підставою для коригування митної вартості товару.

При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку Позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації супутніми документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності Позивача та його контрагента. Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. У зв`язку із чим, не обґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними та не конкретизованими.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2022 року № UA500100/2022/000015/2, а також прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2022/000036 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» відповідно до платіжного доручення від 26.07.2022 року сплатило судовий збір за подання позову у сумі 6529,99 грн.

В позові позивач просить стягнути з відповідача компенсацію витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.02.2022 року № 101 у розмірі 30000,00 грн.

У відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 30000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 07.02.2022 року № 101, платіжне доручення від 30.06.2022 року про оплату послуг за надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката.

Як вказує позивач, згідно з п.п.5.2., 5.5. Договору про надання правової допомоги та замовлення № 1 від 07.02.2022 року, гонорар за даним договором є фіксованим та складає 30000,00 грн. Вартість Послуг та додаткові витрати Виконавця сплачуються Замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті - гривні на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення Замовнику відповідного рахунку. При цьому в межах договору про надання правової допомоги № 101 від 07.02.2022 року та замовлення № 1 від 07.02.2022 року Позивачу було надано наступну правничу допомогу: До подання даної позовної заяви: Надано первинну усну правову консультацію щодо порядку та підстав оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; Здійснено перевірку на відповідність вимогам чинного законодавства документації Позивача, що була подана Відповідачу (пункт 3 Замовлення); Надано правову консультацію та детальну оцінку складених Відповідачем рішень, що оскаржуються (пункт 2 Замовлення); Досліджено актуальну судову практику з урахуванням підстав, що слугували для прийняття оскаржуваних рішень (Пункт 4 Замовлення); Здійснено збір доказів для подання заяв по суті справи (пункт 5 Замовлення); Складено позовну заяву, оформлено належним чином додатки по кількості сторін у справі (пункт 6 замовлення). При розгляді справи у Одеському окружному адміністративному суді на стадії подачі позову: Складено та подано позовну заяву (пункти 6, 9 Замовлення); Забезпечено супровід справи в суді першої інстанції (пункти 6, 9 Замовлення).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 30000,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 5000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 5000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6529,99 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, ідентифікаційний код 42497749) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.02.2022 року № UA500100/2022/000015/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2022/000036.

4. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ИНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 42497749) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6529,99 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяМ.М. Кравченко