Ухвала

від 30.09.2022 по справі 340/628/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа №340/628/20

адміністративне провадження №К/990/24786/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 340/628/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) пред`явила позов до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - відповідач, Фінансове управління Голованівської РДА), у якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Фінансового управління Голованівської РДА №7-к від 03 лютого 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій Фінансового управління Голованівської РДА з дати звільнення 03 лютого 2020 року;

- стягнути з Фінансового управління Голованівської РДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2020 року до дня ухвалення рішення суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, відмовлено у задоволені адміністративного позову.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Так, скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та указує, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 січня 2020 року у справі № 753/22893/17, від 25 листопада 2021 року у справі № 340/628/20, від 05 червня 2019 року у справі № 813/1813/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 260/612/19, від 23 вересня 2020 року у справі №820/6846/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 766/13926/18-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 820/2098/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 2340/3477/18.

Суд касаційної інстанції зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справах № 753/22893/17 та № 813/1813/16 спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із звільненням позивачів з посад відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників у 2016 році. При цьому, судами встановлено, що роботодавцем були запропоновані всі наявні вакантні посади, але від запропонованих посад позивачі відмовилися; у справі № 766/13926/18-ц - позивачу не було запропоновані усі вакантні посади, наявні на підприємстві.

У справах № 820/6846/16, № 260/612/19, № 569/9913/18, № 820/2098/17 та № 340/628/20 предметом оскарження було звільнення державних службовців у 2016-2020 роках з посад на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису. При цьому, судами встановлено, що станом на день попередження позивачів про наступне вивільнення у відповідачів були вакантні посади та не пропонувалися останнім.

Натомість у справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із звільненням 03.02.2020 позивача з посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату попередження позивача (03.12.2019) про її наступне вивільнення, були відсутні вакантні посади, так і на час звільнення з роботи.

З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 753/22893/17, № 813/1813/16, № 260/612/19, № 820/6846/16, № 569/9913/18, № 766/13926/18-ц, № 340/628/20, № 820/2098/17, № 2340/3477/18 не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та наведеним скаржником судовим рішенням суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Касаційна скарга скаржника в частині обґрунтувань вказаної підстави зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

При цьому, суд зауважує, що не зазначено скаржником і норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України е підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 340/628/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду