Ухвала

від 04.11.2022 по справі 340/628/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа №340/628/20

адміністративне провадження № К/990/24786/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 340/628/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) пред`явила позов до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - відповідач, Фінансове управління Голованівської РДА), у якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Фінансового управління Голованівської РДА №7-к від 03 лютого 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій Фінансового управління Голованівської РДА з дати звільнення 03 лютого 2020 року;

- стягнути з Фінансового управління Голованівської РДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2020 року до дня ухвалення рішення суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, відмовлено у задоволені адміністративного позову.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 30 вересня 2022 року - 05 жовтня 2022 року, а її адвокатом - 07 жовтня 2022 року,

19 жовтня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 340/628/20.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пунктів 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 340/628/20, від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 та від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16 щодо застосування частини першої статті 40, частини першої статті 42 КЗпП України.

Так, зміст постанови Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у цій справі свідчить про те, що судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд через недотримання судами принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Зокрема, при прийнятті оскаржуваних рішень, суд першої інстанції не дослідив докази, які б підтверджували наявність чи відсутність вакантних посад в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого суду без змін, на це увагу не звернув і, своєю чергою, теж не дослідив докази, які стосувалися штатних розписів відповідача і ключових аргументів апелянта.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у цій справі встановлено, що Суд не висловлював правових висновків щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, а направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції через недотримання судами принципу офіційного з`ясування обставин справи. Тому остаточного рішення судом касаційної інстанції у наведеній скаржником справі не приймалося.

У справі № 807/3588/14 спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із звільненням позивача з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів) з 24 жовтня 2014 року. Зі змісту даного наказу слідує, що підставою для його винесення слугувало попередження про наступне вивільнення, подання ГУ Міндоходів у Закарпатській області та рапорт позивача про його звільнення. При цьому, судами встановлено, що роботодавцем була запропонована лише одна вакантна посада з усіх наявних вакантних посад в штатному розписі ГУ ДФС у Закарпатській області, від якої позивач відмовився.

У справі № 813/1715/16 предметом оскарження було незаконне звільнення позивача з посади завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області у 2016 році на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, судами встановлено, що позивачу не було запропоновано іншої вакантної посади при її звільненні, хоча згідно оголошення від 25 березня 2016 про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області наявна вакантна посада державного виконавця.

Натомість у справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із звільненням 03 лютого 2020 року позивача з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату попередження позивача (03.12.2019) про її наступне вивільнення, були відсутні вакантні посади, так і на час звільнення з роботи.

З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 813/1715/16, № 807/3588/14 не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та наведеним скаржником судовим рішенням суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Касаційна скарга скаржника в частині обґрунтувань вказаної підстави зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєнко Євгенія Олександрівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 340/628/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов