Постанова

від 21.07.2022 по справі 920/110/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 920/110/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2022

прокурор: Винник О.О.

від відповідача: -1: Заіка І.І.;

від відповідача: -2 : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.06.2021 (повний текст складено 07.06.2021)

у справі № 920/110/21 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Керівника Сумської місцевої прокуратури

до Сумської міської ради

Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03.02.2021 до господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідачів, в якій прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку А.В. земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018, який укладений між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В.; застосувати наслідки недійсності договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, а саме: зобов`язати фізичну особі-підприємця Ляпощенка А.В. повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27, а також стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за пред`явлення позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-Мр прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме ст.ст. 120,124, 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, на думку прокурора, підлягає скасуванню в частині надання в оренду другому відповідачу земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 має бути визнаний недійсним з застосуванням відповідних наслідків недійсності договору. Прокурор зазначав, що земельна ділянка передана відповідачу-2 без проведення земельних торгів з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки безпідставно передано частину земельної ділянки комунальної власності площею 0,35845 га, яка не перебувала у користуванні у попереднього власника нерухомості та яка не була зайнята об`єктами нерухомості.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 - Сумська міська рада та відповідач-2 - ФОП Ляпощенко А.В. заперечували проти задоволення позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що:

- рішення Сумської міської ради від 28.02.2018р. за № 3120-МР прийнято у повній відповідності до ст. 12,, 122, 123, 124 Земельного кодексу України;

- зміст договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018 відповідає приписам чинного законодавства, змісту чи суті правовідносин сторін, не порушує і не загрожує порушенню інтересів Сумської міської територіальної громади.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/110/21 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку Андрію Володимировичу земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018, площею 0,4261 га з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ляпощенком Андрієм Володимировичем.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, площею 0,4261 га, що знаходиться за адресою: вул. Івана Піддубного, 27 у м. Суми.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на користь Сумської обласної прокуратури 17 886,67 грн судового збору.

Стягнуто з Сумської міської ради на користь Сумської обласної прокуратури 17886,67 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- спірним рішенням Сумської міської ради № 3120-МР від 28.02.2018 та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки надано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку комунальної власності поза конкурсом, у зв`язку з чим вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню;

- оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 укладено між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В. з порушенням вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, а саме: порушено процедуру щодо передачі прав на користування земельною ділянкою на конкурентних засадах, тому цей правочин суперечить інтересам держави та суспільства, а тому відповідно до ст. 203 ЦК України, він є недійсним;

- за таких обставин у ФОП Ляпощенка А.В. відсутні підстави для користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, площею 0,4261 га, що знаходиться за адресою: вул. Івана Піддубного, 27 у м. Суми, а тому вона підлягає поверненню власнику.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ФОП Ляпощенка А.В. та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Фізична особа-підприємець Ляпощенко Андрій Володимирович оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову прокурора повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- відповідно до наявних у справі доказах, процедурі передачі в оренду відповідачем 1 відповідачу 2 за оспорюваним рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018р. за № 3120-МР по договору оренди від 30.05.2018р., земельної ділянка площею 0, 4261 га (кадастровий номер 5910136300:15:003:0057), розташованої за адресою м. Суми, вул.. Івана Піддубного, 27, передувало саме набуття відповідачем 2 у власність в порядку купівлі- продажу нежитлового приміщення, розташованого на .земельній ділянці: кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:15:003:0109/площею 0,1637га., право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було;

- таким чином, розташування на спірній земельній ділянці належного відповідачу 2 нерухомого майна, що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки;

- відповідач 1 правомірно, з дотриманням законодавчо встановленої процедури надав у орендку відповідачу 2 земельну ділянку площею 0, 4261 га (кадастровий номер 5910136300:15:003:0057), розташовану за адресою м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27;

- в оспорюваному судовому рішенні не зазначено, а позивачем належними доказами не доведено необхідності використання відповідачем 2 меншого розміру земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення та ведення відповідної господарської діяльності, ніж того, що фактично визначено у спірних рішенні та договорі, адже ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки;

- сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з попередньою ділянкою, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обгрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення;

- сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, попередньої земельні ділянки, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову;

- оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею попередньої ділянки, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України;

- прокурор мав довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта, однак прокурором не надано жодного відповідного доказу, а тому прокурором не доведено, а судом не встановлено необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 у розмірі 0,4261 га за адресою м. Суми, вулиця Івана Піддубного, 27, кадастровий номер 5910136300:15:003:0057;

- прокурором не доведено, а судом не встановлено і того, що оспорюване рішення Сумської міської ради порушило права чи охоронювані законом інтереси зокрема, територіальної громади міста Суми - власника земельної ділянки;

- у відповідача 2 наявні усі підстави для отримання ним згідно положень ст. 123, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України на позаконкурентних засадах земельної ділянки .на якій безпосередньо розташоване нежитлове приміщення , що перевищує площу вказаної будівлі, а також ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування цього приміщення та благоустрою території, в розмірах визначених при розробленні технічної документації з землеустрою та цільового призначення цієї земельної ділянки;

- оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради №3120-МР від 28.02.2018р., на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Узагальнені доводи відзиву Сумської міської ради на апеляційну скаргу

06.08.2021 від Сумської міської ради через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Ляпощенка А.В., який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.

Зокрема, Сумська міська рада посилалась на те, що:

- відсутні обумовлені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України підстави для участі прокурора у справі;

- розірвання спірного договору оренди земельної ділянки негативно вплине на інтереси територіальної громади, оскільки порушує право останньої на отримання від відповідача-2 коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою;

- рішення Сумської міської ради від 28.02.2018р. за № 3120-МР прийнято у повній відповідності до ст. 12,, 122, 123, 124 Земельного кодексу України;

- висновки суду першої інстанції стосовно застосування ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України - є помилковими;

- не враховано, що територіальне розміщення спірної земельної ділянки та нерухомого майна на ній, не дає можливості зменшити площу даної земельної ділянки, оскільки вилучення земельної ділянки вільної від забудови унеможливить під`їзд до виробничих приміщень ФОП Ляпощенка А.В., а також потребуватиме встановлення сервітуту, що є обмеженням у її користуванні, і відповідно, обмежить її передачу в оренду;

- в оскаржуваному рішенні не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що зміст договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018 суперечить приписам чинного законодавства, або змісту чи суті правовідносин сторін, або порушує чи загрожує порушенню інтересів Сумської міської територіальної громади;

- судом першої інстанції внаслідок порушення приписів ст. 163 Господарського процесуального кодексу України завищено розмір судового збору.

Узагальнені доводи відзиву Окружної прокуратури міста Суми на апеляційну скаргу ФОП Ляпощенка А.В.

17.08.2021 від Окружної прокуратури міста Суми за підписом керівника А.Кузьміна через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Ляпощенка А.В., який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, прокурор у відзиві наголошував, що допущені під час передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу порушення вимог земельного законодавства, зокрема ухилення від визначення користувача цієї ділянки за результатами земельних торгів, мають на меті мінімізацію витрат орендаря щодо плати за землю, чим створюють загрозу недоотримання надходжень до дохідної частини місцевого бюджету. Так, передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості територіальної громади міста отримати максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах. Зокрема, згідно з оскаржуваним рішенням Сумської міської ради ФОП Ляпощенко А.В. за використання спірної земельної ділянки має сплачувати 3 % від нормативної грошової оцінки землі в рік, у той час як п. 288.5.3 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення орендаря на конкурентних засадах розмір орендної плати може перевищувати граничний розмір орендної плати, який становить 12% від нормативної грошової оцінки. Відтак у разі проведення земельних торгів місцевий бюджет міг потенційно отримувати в понад три рази більше надходжень від передачі земельної ділянки комунальної власності в користування. Ураховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу прокурор наголошував, що на момент переходу права власності на нерухоме майно до Ляпощенка А.В., право користування чи право власності на земельну ділянку під ним не було оформлено взагалі, а тому з набуттям відповідачем права власності на будівлю, яке розташоване на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, не перейшло право оренди на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу - не мав права оренди на цю земельну ділянку. Прокурор вказує, що необгрунтованою є позиція відповідача щодо відсутності законодавчо зазначеної площі земельної ділянки, яка може бути передана у користування у разі придбання нерухомого майна на ній без проведення земельних торгів. Зокрема, дані вимоги визначені ст. 120 Земельного та ст. 377 Цивільного кодексів України та підтверджені правовими позиціями касаційних судів, які зазначені вище у відповіді на відзив. Також хибною є думка відповідача-2 про відсутність у останнього жодних прав на земельну ділянку від попередньої власника, оскільки після переходу права власності на нерухомість автоматично переходить право користування земельною ділянкою під нею (ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК України), а тому зазначені правові позиції Верховного Суду у постановах від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г., від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц, від 16.10.2019 № 592/5430/15-ц - є подібними фактичним обставинам справи.

При цьому, Рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР прийнято з порушеннями вимог законодавства, а саме ст. ст. 120, 124, 134 Земельного кодексу України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку Андрію Володимировичу земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27.

Також, прокурор вказував, що на виконання спірного договору ФОП Ляпощенко А.В. (орендарем) отримано земельну ділянку комунальної власності та право її використовувати упродовж визначеного строку, натомість Сумською міською радою (орендодавцем) набуто право на отримання плати за користування зазначеною ділянкою орендарем. Ураховуючи, що частина отриманого за договором (користування земельною ділянкою орендарем та отримання плати за це орендодавцем) в силу положень ст. 216 Цивільного кодексу України вже не можуть бути взаємно повернуті сторонами, наслідками визнання договору недійсним є припинення зазначених зобов`язань на майбутнє та повернення земельної ділянки орендарем орендодавцеві.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.06.2021 справу № 920/110/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/110/21 залишено без руху для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, а саме: подання (надсилання) до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів на підтвердження сплати судового збору у передбаченому законом порядку та розмірі, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 21.07.2021.

На виконання вищезгаданої ухвали, 20.07.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом долучено, зокрема, копію платіжного доручення № 297 від 20.07.2021 про сплату судового збору на суму 53 660, 01 грн.

На підставі службової записки головуючого судді від 22.07.2021 та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та входить до складу суду, у відпустці з 12.07.2021 по 25.07.2021 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 замінено склад колегії суддів у справі № 920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 справу № 920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі № 920/110/21 та встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 діб з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 30.08.2021 розгляд справи №920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 призначено на 16 год. 00 хв. 19.10.2021 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, зал судових засідань № 9, задоволено заяву представника Сумської міської ради про розгляд справи №920/110/21 в режимі відеоконференції.

19.10.2021 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 № 2086/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку" суддя ОСОБА_2 відрахована зі штату суду 22.10.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку, яка є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 № 2086/0/15-21, розпорядженням № 09.1-07/664/21 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/110/21.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

З метою здійснення подальшого розгляду справи № 920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021, справа підлягає прийняттю до провадження визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 прийнято справу №920/110/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. , розгляд справи призначено на 25.11.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 задоволено заяву представника Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у справі № 920/110/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.10.2022.

27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 17.03.2022.

17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, та з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно, , з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 21.07.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.07.2022 з`явились наступні учасники справи: прокурор та представник Сумської міської ради (відповідача-1), який приймав участь у засіданні в режимі відео конференції згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022. .

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників учасників справи, як і неподання відзиву на апеляційну скаргу, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися (зокрема, відповідач-2 - Ляпощенко А.В.), про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка ФОП Ляпощенко А.В. у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.01.2016 фізична особа-підприємець Ляпощенко А.В. звернувся із заявою до Сумської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4261 га по вул. Воєводіна, 27 (на даний час вул. І.Піддубного) у м. Суми у зв`язку з розміщенням на ній виробничих приміщень, що перебувають у його приватній власності.

Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 № 754-МР «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» вказану заяву розглянуто та надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування.

Рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР «Про надання в оренду земельних ділянок», затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, і надано в оренду земельні ділянки згідно з додатком № 1 до рішення та встановлено орендну плату в розмірі відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеного в графі 7 додатку № 1 до рішення.

Так, згідно додатку № 1 до рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР «Про надання в оренду земельних ділянок», ФОП Ляпощенко А.В. надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4261 га, з функціональним призначенням: під розміщеними виробничими приміщеннями по вул.. Івана Піддубного, 27, 5910136300:15:003:0057, категорія земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розмір орендної плати - 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

30.05.2018 між Сумською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ляпощенком А.В. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.06.2018 № 41623916, відомості про що внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, що підтверджується наявним у справі витягом 233979422.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР "Про надання в оренду земельних ділянок" надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27. Земельна ділянка виділена в натурі у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0057. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

Згідно з п. 1.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2082222,87 грн.

Строк дії договору до 28.02.2023 (п. 2.2. договору).

На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення площею 676,5 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Воєводіна, 27 у м.Суми (яка перейменована на вул. Івана Піддубного, що учасниками спору не заперечувалось), відповідач-2 придбав у Черниш Г.П. на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2014.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:15:003:0190 площею 0,1637 га.

Згідно з довідкою управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області від 08.04.2014 № 3065/0123-3456, право власності та право користування на земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:15:003:0190 за продавцем не зареєстровано (п. 3 договору купівлі-продажу).

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 18.01.2021 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:15:003:0190 в Державному реєстрі земель та Державному земельному кадастрі - відсутні.

Прокурор звернувся до суду із позовною заявою, аргументуючи її тим, що рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-Мр «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині надання земельної ділянки в оренду ФОП Ляпощенко А.В. прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме ст.ст. 120,124, 134 Земельного кодексу України, у зав`язку з чим, на думку прокурора, підлягає скасуванню в частині надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 має бути визнаний недійсним з застосуванням відповідних наслідків недійсності договору. Прокурор зазначав, що земельна ділянка передана відповідачу-2 без проведення земельних торгів з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки безпідставно передано частину земельної ділянки комунальної власності площею 0,35845 га, яка не перебувала у користуванні у попереднього власника нерухомості та яка не була зайнята об`єктами нерухомості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор дійсно зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене, визначена у справі прокуратура обгрунтовано звернулась до суду із даним позовом, оскільки, як наголошував прокурор, обраний ФОП Ляпощенко А.В. спосіб набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності значної площі - не відповідає закону, інтересам держави та територіальної громади міста Суми, оскільки спрямований на обхід конкурсної процедури таких земель. При цьому, прокурор наголошував у позові, що передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості територіальної громади міста отримати максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах. У даному випадку, наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. При цьому, прокурор вказував, що у даній справі інтереси територіальної громади порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подана позовна заява, як захід прокурорського реагування, направлена, насамперед, на захист інтересів держави, оскільки протиправне отримання в користування земельною ділянкою комунальної власності значної площі, суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст. ст. 14, 19 Конституції України та ст. ст. 1, 5 Земельного кодексу України, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо подачі відповідного позову з огляду на те, що прокурор посилався на порушення інтересів держави, оскільки протиправне отримання в користування земельних ділянок суперечить принципам регулювання земельних відносин в України, які закріплені у ст. ст. 14. 19 Конституції України та ст. ст. 1, 5 Земельного кодексу Україи, що призводить до порушення інтересів держави , які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Крім того, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому Сумська міська рада має бути відповідачем у такій справі. Прокурор стверджував, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність вжиття прокурором представницьких заходів в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчить виключно про правомірність подання позову в інтересах держави, з певними вимогами до відповідачів, і оцінка яких здійснюється під час розгляду справи по суті.

Отже, доводи Сумської міської ради про те, що відсутні обумовлені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України підстави для участі прокурора у справі - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Здійснивши всебічний, повний і об`єктивний розгляд в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що виходячи зі з`ясованих судом обставин справи, підстав позову та позовних вимог, до спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми та приписи чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас, 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" та з урахуванням в сукупності обставин справи та перевірки їх доказами, як кожного окремо, так і у їх сукупності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З урахуванням наведених приписів закону, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) - не зареєстровано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що з набуттям відповідачем-2 права власності на об`єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 ЦК України, не перейшло право власності або право користування щодо спірної земельної ділянки, оскільки продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності або права користування на цю земельну ділянку.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги на право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності проводяться з метою визначення суб`єкта, який запропонував найвищу плату за користування нею.

За договором оренди земельної ділянки від 30.05.2018, фізична - особа підприємець Ляпощенко А.В. орендував ділянку розміром 0,4261 га, з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27.

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.07.2014, відповідач-2 придбав нежитлове приміщення площею 676,5 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,1637 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0190, і саме в цьому розмірі останній мав законне право на користування земельною ділянкою за вказаним кадастровим номером, і наділений повноваженнями щодо оформлення такого права належним чином та у встановленому законом порядку.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстацнії, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до оскаржуваного рішення Сумської міської ради 28.02.2018 № 3120-МР й оспореного договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, ФОП Ляпощенку А.В. передано земельну ділянку більшою площею - 0,4261 га та з іншим кадастровим номером 5910136300:15:003:0057.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,4261 га передана у користування ФОП Ляпощенку А.В. з порушенням положень земельного законодавства, зокрема ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки така передача повинна була здійснюватися виключно за результатами проведення земельних торгів, які у даному випадку - проведені не були.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірним рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018 та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки надано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку комунальної власності поза конкурсом, що суперечить ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку Андрію Володимировичу земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 - є незаконним та підлягає скасуванню.

Доводи скаржника про те, що саме прокурор мав довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта, однак прокурором не надано жодного відповідного доказу, а тому прокурором не доведено, а судом не встановлено необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 у розмірі 0,4261 га за адресою м. Суми, вулиця Івана Піддубного, 27, кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України. Наведений висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, а також у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 920/1222/19.

Доводи скаржника про те, що прокурором не доведено, а судом не встановлено і того, що оспорюване рішення Сумської міської ради порушило права чи охоронювані законом інтереси зокрема, територіальної громади міста Суми - власника земельної ділянки - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обраний ФОП Ляпощенко А.В. спосіб набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності значної площі - не відповідає закону, інтересам держави та територіальної громади міста Суми, оскільки спрямований на обхід конкурсної процедури таких земель. При цьому, передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості територіальної громади міста отримати максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що все заперечення відповідачів щодо законності рішення Сумської міської ради та відсутності правових підстав для його скасування - повністю спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема доказами, які оцінені судом апеляційної інстанції як кожен окремо, так і у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 укладено між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В. з порушенням вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, а саме: порушено процедуру щодо передачі прав на користування земельною ділянкою на конкурентних засадах, а тому цей правочин суперечить інтересам держави та суспільства, укладений всупереч наведеній нормі закону, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - є недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов також висновку про те, що у ФОП Ляпощенка А.В. відсутні підстави для користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, площею 0,4261 га, що знаходиться за адресою: вул. Івана Піддубного, 27 у м. Суми, а тому вона підлягає поверненню власнику - територіальній громаді міста Суми.

Доводи Сумської міської ради про те, що розірвання спірного договору оренди земельної ділянки негативно вплине на інтереси територіальної громади, оскільки порушує право останньої на отримання від відповідача-2 коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою - судом апеляційної інстанції відхиляються., з огляду на те, що в межах даної справи прокурором заявлено вимоги не про розірвання договору, а про визнання його недійсним саме внаслідок порушення земельного законодавства при його укладенні, і внаслідок того, що оспорюваний правочину суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема інтересам територіальної громади міста Суми. При цьому, отримання коштів за вказаним правочином - не входить до предмету спору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку А.В. земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, який укладений між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В., застосування наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, а саме: зобов`язання фізичну особі-підприємця Ляпощенка А.В. повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27 - є законними, обугрнтованими, доведеними належними засобами доказуванян в розумінін ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодеку України, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

З урахуванням викладеного, суду необхідно при розгляді справи належним чином дослідити, чи виникли у позивача легітимні очікування щодо позитивного для позивача, з огляду на зміст позовних вимог, а саме визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи, судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав держави та законних сподівань у обраний спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний прокурором спосіб захисту - є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції.

Крім того, доводи Сумської ради про те, що судом першої інстанції внаслідок порушення приписів ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, завищено розмір судового збору - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Так, як підтверджується матеріалами справи, прокурором у позові заявлено 3 вимоги, з яких:

- 2 вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним договору та визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині, і за розгляд яких судовий збір підлягав сплаті згідно з приписами п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі по 2 270,00 грн. за кожну вимогу,тобто 4 540,00 загалом - до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції, відповідно - 6 810,00 грн.;

- 1 вимогу майнового характеру : про зобов`язання відповідача-2 повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (2 082 222,87 грн.), і за розгляд якої судовий збір підлягав сплаті згідно з приписами п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 31 233,34 грн. (1,5% від 2 082 222,87 грн.) - до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції, відповідно - 46 850,02 грн.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким: позовні вимоги прокурора задоволено, а саме щодо визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку А.В. земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, який укладений між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В., застосування наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, а саме: зобов`язання фізичну особі-підприємця Ляпощенка А.В. повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі обраним ним способом захисту.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/110/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/110/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/110/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №920/110/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 26.09.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко