Рішення

від 03.10.2022 по справі 369/15508/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15508/19

Провадження № 2/369/3722/21

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Мазурик Д.С., Миголь А.А.,

Шило М.І., Бугайової М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

представника третьої особи

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Когут І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни, треті особи без самостійних вимог: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державне підприємство «Центр ДЗК» про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішень про об`єднання земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У 1998 році ОСОБА_6 (після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 ) звернулась до Софіївсько-Борщагівської сільської ради про виділення їй земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд.

Відповідно до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 27.03.1999 №48/5 ОСОБА_7 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 24.04.1999 №67 ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлових будинків, обслуговування житлових будинків, ведення підсобного господарства. Пунктом 2 цього рішення було встановлено, що громадяни, які отримали земельні ділянки в приватну власність мають їх використовувати за призначенням. Пунктом 3 цього рішення було доручено землевпорядній організації виготовити державні акти на право приватної власності на землю згідно прийнятого рішення.

Позивач з цього часу і до березня 2019 року використовувала земельну ділянку для збереження будівельних матеріалів для будівництва приватного будинку.

Оскільки станом на 2008 рік позивачка державний акт на земельну ділянку не оформила, то відповідно до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.10.2008 №10 ще раз підтверджено її право на приватну власність на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

До 2018 року ОСОБА_4 не розробляла проект землеустрою на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

У грудні 2018 року довірена особа ОСОБА_4 - ОСОБА_9 почав здійснювати заходи щодо оформлення проекту землеустрою на земельну ділянку.

Договір на розробку проекту землеустрою було укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 у грудні 2018 року.

У грудні 2018 року ОСОБА_9 (який діє за довіреністю від ОСОБА_4 ) отримав у Софіївсько-Борщагівській сільській раді викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану села Софіївська Борщагівка, поєднаного з детальним планом окремих частин, підписаного сільським головою ОСОБА_11 та землевпорядником ОСОБА_12

ФОП ОСОБА_10 , укладаючи договір, перевірив у Державному земельному кадастрі ділянку, яка відводилась ОСОБА_4 , і ця ділянка була вільна та не сформована.

У березні 2019 року ФОП ОСОБА_10 виготовив проект землеустрою і виникла необхідність у погодженні меж земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_4 із суміжними землевласниками та землекористувачами.

В той же час, довірена особа ОСОБА_4 - ОСОБА_9 у січні 2019 року продав свою власну земельну ділянку, яка межувала з ділянкою ОСОБА_4 відповідачу 2 ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_9 чи буде продаватись земельна ділянка ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 було достеменно відомо, що ділянка була виділена колишній дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_4 .

При погодженні ОСОБА_9 меж земельної ділянки ОСОБА_4 у березні 2019 року суміжний землевласник ОСОБА_2 сказав, що він вже купив цю земельну ділянку.

ОСОБА_9 , як довірена особа ОСОБА_4 , звернувся до ФОП ОСОБА_10 і повідомив про те, що вже виявляється є новий власник земельної ділянки ОСОБА_4 і ОСОБА_10 дійсно пересвідчився, що в Державному земельному кадастрі є вже нова земельна ділянка з новим кадастровим номером - 3222486201:01:019:0173.

На підстав адвокатського запиту адвоката Чернецької Г.М. - представника ОСОБА_4 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо земельної ділянки було надано декілька відповідей.

Зокрема, у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.04.2019 №29-10-0.331-5849/2-19 було зазначено, що відповідно до даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку у відповідності до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр». Підставою для формування даної земельної ділянки є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробником якого є ДП «Центр ДЗК».

Також в даному листі вказується, що у місцевому фонді документації із землеустрою Управління проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 не обліковується.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» у своїй відповіді від 22.05.2019 №5/1421 повідомило, що виконання робіт з землеустрою на території Київської області від імені та в інтересах Центру ДЗК, починаючи з червня 2009 року та на даний час, здійснює Київська обласна філія Центру ДЗК.

Водночас згідно з інформацією Київської обласної філії Центру ДЗК землевпорядна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 Філією не розроблялась.

У зв`язку з цим, Центром ДЗК були переглянуті наявні в архіві Дирекції Центру ДЗК документи щодо розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки до червня 2009 року. Однак відомості щодо розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 не виявлено.

Разом з тим, згідно з даними поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 розробником проекту землеустрою є працівник Центру ДЗК ОСОБА_13 .

Вказані обставини свідчать про підробку документів Державного земельного кадастру, оскільки станом на лютий 2019 року земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 у Державному земельному кадастрі не існувало.

Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна Відповідач 1 ОСОБА_5 відповідно до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради на підставі рішення №163/12 від 14.09.1999 ніби то приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Однак тільки у 2019 році «зареєстрував право власності» на неї.

При цьому, відповідач 3 державний реєстратор Товкайло У.В. зареєструвала право власності без документу, що підтверджує таке право - а саме без державного акту на право власності на земельну ділянку, який відповідач 1 ОСОБА_5 мав би отримати ще у 1999 році.

Дану земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстровано в реєстрі за №904, відповідач 1 ОСОБА_5 продав відповідачу 2 ОСОБА_2 ..

На даний час відповідач 2 ОСОБА_2 виконав об`єднання своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:5106 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, яку він ніби то купив у ОСОБА_5 .

На спірній земельній ділянці ОСОБА_2 здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Вказані дії відповідачів, на думку позивача, порушують законне право ОСОБА_4 на продовження приватизації земельної ділянки.

В позовній заяві позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, індексний номер 45814350 від 05.03.2019, прийняте державним реєстратором Товкайло Уляною Василівною, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 19 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №904 та скасувати державну реєстрацію рішення по об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 та 3222486201:01:019:5106, від 22.03.2019, індексний номер 46106397 з присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номера 3222486201:01:019:5106.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідач 2 ОСОБА_2 - адвокат Лахтарін І.А. подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до поданого відзиву, заперечує проти задоволення позову, оскільки на його думку позов є необгрунованим та позивач не довела порушення свого права, оскільки вона не оформила право власності на спірну земельну ділянку і відповідно у позивача відсутній правоустановлюючий документ на спірну земельну ділянку.

Також Відповідач ОСОБА_2 обгрунтовує свої заперечення тим, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала прав відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судове засідання 23.08.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, що містить правові висновки, звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідно до ст. 7 ЗК України 1990 року, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

За ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Ст. 17 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

За ст. 6 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних відносин, громадяни України отримували у власність земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набували право власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

За ст. 17 ЗК України 1990 року, в редакції чинній на час передачі спірних земельних ділянок у власність, передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Ст. 27 ЗК України 1990 року встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Порядок припинення права користування землею встановлений ст. 29 ЗК України 1990 року, а саме припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до відповіді Архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, наданої на запит адвоката Чернецької Г.М., згідно з рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 27.03.1999 №48/5 ОСОБА_7 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 , а згідно з рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 24.04.1999 №67 ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлових будинків, обслуговування житлових будинків, ведення підсобного господарства. Громадянам, які одержали земельні ділянки в приватну власність використовувати їх за призначенням. Доручити землевпорядній організації виготовити державні акти на право приватної власності на землю згідно прийнятого рішення.

Згідно з відповіддю Архівного відділу Бучанської районної державної адміністрації від 09.8.2021 №01-46/42, наданої на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду від 05.08.2021 у справі №369/15508/19 про забезпечення доказів, в Архівному відділі Бучанської районної державної адміністрації рішення Софіївсько Борщагівської сільської ради від 14.09.1999 № 163/12 не виявлено.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області, від 23.04.2019 №29-10-0.331-5849/2-19 зазначено, що відповідно до даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку у відповідності до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр». Підставою для формування даної земельної ділянки є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробником якого є ДП «Центр ДЗК». Також в даному листі вказується, що у місцевому фонді документації із землеустрою Управління проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 не обліковується.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» у своїй відповіді від 22.05.2019 №5/1421 повідомило, що виконання робіт з землеустрою на території Київської області від імені та в інтересах Центру ДЗК, починаючи з червня 2009 року та на даний час, здійснює Київська обласна філія Центру ДЗК. Водночас згідно з інформацією Київської обласної філії Центру ДЗК землевпорядна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 Філією не розроблялась. У зв`язку з цим, Центром ДЗК були переглянуті наявні в архіві Дирекції Центру ДЗК документи щодо розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки до червня 2009 року. Однак відомості щодо розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 не виявлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Порядок). Відповідно до п. 7 Порядку для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно з п. 8 Порядку державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141.

П. 10 Порядку встановлено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.

На підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду від 12.11.2021 у справі №369/15508/19 в порядку витребування доказів Управлінням цифрового розвитку та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг Бучанської районної державної адміністрації надана копія реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, яка роздрукована за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав.

Вказана копія реєстраційної справи містить, зокрема, електронну заяву ОСОБА_5 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, яка не містить підписів ні ОСОБА_5 , ні державного реєстратора Товкайло У.В., що суперечить п. 8 Порядку.

Крім цього, до заяви ОСОБА_5 не додано оригіналу, а державним реєстратором Товкайло У.В. не здійснено сканування державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, який мав би отримати ОСОБА_5 на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 14.09.1999 № 163/12.

Отже, реєстраційна справа щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 не містить сканкопії правоустановчого документа на земельну ділянку - державного акту про право власності на земельну ділянку.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на час отримання відповідачем права на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані щодо отримання відповідачем ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Водночас, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Згідно з рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 24.04.1999 №67 ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 .

Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ) мала всі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідної земельної ділянки (одержання державного акту на право власності на землю), тобто має право на продовження дій щодо отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, у даному випадку позивач правомірно розпочала процес приватизації земельної ділянки та має всі права на завершення приватизації земельної ділянки.

Відповідно до глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Отже, в даному випадку після отримання рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 24.04.1999 №67, відповідно до якого ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га по АДРЕСА_1 , позивач вже набула право на дану земельну ділянку та має право на завершення приватизації земельної ділянки.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_4 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

За змістом статті 12 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень сільської ради) до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Відповідно до статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_5 не набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 на підставі рішення державного реєстратора Товкайло У.В., оскільки в матеріалах справи відсутні документи, зокрема рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки, а також копія державного акту, на підставі якого державним реєстратором було зареєстровано право власності. Тому підлягає скасуванню державна реєстрація права власності щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173.

Оскільки ОСОБА_5 фактично не був власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, тому що відсутнє відповідне рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради та державний акт, то ОСОБА_5 не мав права продавати дану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Разом з тим, відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстровано в реєстрі за №904, відповідно до якого відповідач 1 ОСОБА_5 продав відповідачу 2 ОСОБА_2 відбулось з порушеннями. Відповідач 1 не надав суду доказів отримання ним державного акту на земельну ділянку.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Суду не подано доказів твердженням відповідача 2, що право власності ОСОБА_5 підтверджувалось певним державним актом, а інший акт підробний або не зареєстрований, не отримувався власником або уповноваженою особою.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при укладенні договору 19 березня 2019 року продавець не мав права розпоряджатись спірною земельною ділянкою, оскільки право власності продавця земельної ділянки не набуте на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тобто договір укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. Оскільки договір визнається судом недійсним, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 .

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Відповідно до статей 229 - 233 ЦК ( 435-15 ) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи дані обставини, договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 19 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №904 слід визнати недійсним.

Підлягає також скасуванню державна реєстрація рішення по об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 та 3222486201:01:019:5106, від 22.03.2019, індексний номер 46106397 з присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номера 3222486201:01:019:5106.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 3, 6, 8, 17, 23, 29, 30, 67, 125, 126, 152, 158, ЗК України 1990 року, ст. ст.. 14 Конституції України, ст.ст. 16 21, ЦК України, ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни, треті особи без самостійних вимог: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державне підприємство «Центр ДЗК» про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішень про об`єднання земельних ділянок - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173, індексний номер 45814350 від 05.03.2019, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 30561433, прийняте державним реєстратором Товкайло Уляною Василівною, на ім`я ОСОБА_5 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 19 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №904.

Скасувати державну реєстрацію рішення по об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222486201:01:019:0173 та 3222486201:01:019:5106, від 22.03.2019, індексний номер 46106397 з присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номера 3222486201:01:019:5106.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1152,60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві грн. 60 коп.).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1152,60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві грн. 60 коп.).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 3: Державний реєстратор Товкайло Уляна Василівна, місцезнаходження: вул. Матросова, 21, м.Ірпінь.

Третя особа 1: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362131, місцезнаходження: пров. Шкільний, 5, с.Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область.

Третя особа 2: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, місцезнаходження: вул. Серпова 3/14, Київ, код ЄДРПОУ 39817550.

Третя особа 3: Державне підприємство «Центр ДЗК», код ЄДРПОУ 21616582, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 3, м.Київ.

Суддя Т.В. Дубас