Постанова

від 28.05.2020 по справі 369/15508/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/824 /5462/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Лахтаріним Іваном Анатолійовичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни, треті особи без самостійних вимог: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державне підприємство Центр ДЗК , про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішення про об`єднання земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Товкайло У.В., треті особи без самостійних вимог: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державне підприємство Центр ДЗК , про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішення про об`єднання земельних ділянок.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201: 01:019:5106, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи заяву, позивачка посилалась на те, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 19.03.2019 року між ним та ОСОБА_3 , незаконно набув у власність належну їй з 1999 року земельну ділянку по АДРЕСА_1 , після чого об`єднав її зі своєю ділянкою. На спірній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку, чим порушує законне право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки. Невжиття заходів забезпечення позову за вищенаведених обставин, на думку позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, в зв`язку із чим остання і просила про задоволення її заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 рокузаяву про забезпечення позовузадоволено.

Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201: 01:019:5106, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 в особі представника подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що заява позивача про забезпечення позову належним чином не мотивована, а її доводи не підтверджені, при цьому оскаржувана ухвала не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущень заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення з урахуванням змісту заявлених по справі вимог.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Лахтарін І.А. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Чернецька Г.М., в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги заперечила та просила ухвалу суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші учасники процесу,належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року N 9).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях, а факт того, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем , може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, постановленого за наслідками розгляду його позову, має бути доведеним належними, допустимими та достовірними доказами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували висновки суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду в подальшому, тобто висновки суду про доведеність даних обставин ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає положенням ст. 81 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції при задоволенні заяви ОСОБА_2 не враховано положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України, згідно якої заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, закон встановлює, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди відповідачу і заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в кожному конкретному випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Разом з тим, оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування, як саме незастосування забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте, в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновків про обґрунтованість припущень заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду про забезпечення позову з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лахтаріним Іваном Анатолійовичем, - задовольнити .

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року про забезпечення позову - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Головуючий:

Судді: