Постанова

від 14.09.2022 по справі 758/15508/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 758/15508/18

провадження № 61-5067св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 03 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Вербової І. М., Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 жовтня 2010 року між сторонами було укладено шлюб. У період перебування у шлюбі позивачем за особисті кошти придбано майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:445:0044, площею 0,0589 га за адресою: АДРЕСА_1 обслуговуючий кооператив (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), адреса СТ:

АДРЕСА_2 ; житлова квартира АДРЕСА_3 , площею 37,7 кв. м; зроблено внесок у статутний фонд ТОВ «Агентство Навігатор» у розмірі 10 000,00 грн, засновником якого є

ОСОБА_2 . Відповідач із моменту укладення шлюбу не працював, весь тягар утримання сім'ї було покладено на позивача, а тому все майно, набуте у шлюбі, було придбано за особисті кошти позивача.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку та квартиру,

- стягнути з відповідача 1/2 частку доходу, отриманого від ТОВ «Агентство Навігатор», із 12 липня 2018 року по день ухвалення рішення у справі,

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем, а також стягнути з останнього судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:445:0044, площею 0,0589 га за адресою: АДРЕСА_1 обслуговуючий кооператив (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), адреса АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житлову квартиру АДРЕСА_3 , площею

37,7 кв. м.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 34359868, номер запису 111/267 в книзі 56) за ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

9 514,80 грн.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня

2020 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 28 231,60 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено. В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року не оскаржувалося.

Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про відшкодування понесених судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь

судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що за подачу апеляційної скарги у справі відповідачем із дотриманням вимог Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір у розмірі 14 272,20 грн, що підтверджено відповідною квитанцією.

Разом із тим, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційним судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, посилаючись на положення статей 141, 270, 382 ЦПК України, ОСОБА_2 просив суд задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення на його користь із ОСОБА_1 судового збору

у розмірі 14 272,20 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року заяву ОСОБА_2 про постановлення додаткового рішення залишено без розгляду.

Залишаючи заяву без розгляду, апеляційний суд, посилаючись на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, вважав, що заява про ухвалення додаткового рішення з питань судових витрат у справі могла бути заявлена відповідачем не пізніше ніж протягом п`яти днів після постановлення рішення у разі, якщо б до судових дебатів сторона заявила про стягнення судових витрат.

Оскільки відповідач у справі вчасно не звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат, заяву таку подав через півроку після ухвалення рішення, пропустивши строк для звернення із такою заявою, ні в першій заяві, ні до судових дебатів ОСОБА_2 не заявляв вимоги про стягнення судових витрат, суд вважав за необхідне залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 червня 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року поновленоОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Подільського районного суду м. Києва.

У серпні 2022 року справу № 758/15508/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

У матеріалах справи відсутні докази виконання судом апеляційної інстанції вимог частин другої, четвертої статті 128 ЦПК України, відсутні докази надсилання судової повістки ОСОБА_2 та повідомлення його про розгляд справи, що свідчить про порушення права особи на реалізацію своїх процесуальних прав та

є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Крім того, висновок апеляційного суду по суті розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення є помилковим та не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки документ на підтвердження понесених судових витрат у справі (судового збору) доданий до апеляційної скарги при її поданні, а тому відсутній обов`язок звертатися із заявою про подання доказів про розмір понесених витрат. Підставою звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі стало саме порушення апеляційним судом вимог статті 382 ЦПК України, оскільки під час прийняття постанови від 25 лютого 2021 року по суті спору, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , суд не вирішив питання про розподіл судового збору, що є безпосереднім обов`язком суду.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено частково (а. с. 112-117, т. 2).

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня

2020 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 28 231,60 грн (а. с. 129, 130, т. 2).

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку (а. с. 138-148, т. 2).

До апеляційної скарги було долучено квитанцію про сплату судового збору

від 05 листопада 2020 року № 29306927 у розмірі 14 272,20 грн (а. с. 137, т. 2).

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року скасовано (а. с. 52-56, т. 3).

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 судовий збір, сплачений ним за подачу апеляційної скарги (а. с. 59-61, т. 3).

Відповідно до протоколу судового засідання від 27 вересня 2021 року оголошено перерву до 28 жовтня 2021 року у зв`язку з неповним складом суду (а. с. 70, 71,

т. 3).

Відповідно до протоколу судового засідання від 25 листопада 2021 року відкладено розгляд справи на 16 грудня 2021 року у зв`язку з неявкою сторони

(а. с. 75, 76, т. 3).

Відповідно до судової повістки-повідомлення від 16 грудня 2021 року розгляд справи призначено на 03 лютого 2021 року (а. с. 84, т. 3)

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, направленого ОСОБА_1 , судову повістку-повідомлення повернено з підстав «адресат відсутній за адресою» (а. с. 86, зворот, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, встановлений статтею 270 ЦПК України, частина третя якої регламентує, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

По суті, додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв'язав окремі процесуальні питання.

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

Процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених вказаною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).

Частиною третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, законодавцем розмежовано поняття «судового збору» та «витрат, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи».

Тлумачення статей 133, 141 ЦПК України та статті 1 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що судовий збір - це витрати, які сплачуються учасником справи згідно з нормами чинного законодавства в межах розгляду однієї справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається у тому числі з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити

в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими статтями 141, 142 ЦПК України.

Процесуальний закон покладає на апеляційний суд обов`язок щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у випадку вирішення спору по суті та ухвалення судового рішення із висновком щодо розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.

З аналізу вказаної постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що суд, задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, не вирішив питання про розподіл судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У подальшому, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд помилково посилався на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України та не виправив допущену процесуальну помилку шляхом вирішення питання розподілу судових витрат (судового збору) пропорційно вирішенню спору по суті.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. А. Стрільчук