Постанова

від 26.09.2022 по справі 288/2153/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/2153/21 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №288/2153/21 за позовом ОСОБА_1 доПаволоцького ліцеюПопільнянської селищноїради Житомирськоїобласті,Відділу освітиПопільнянської селищноїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті провизнання незаконнимта скасуваннянаказу провідсторонення відроботи,поновлення нароботі

за апеляційноюскаргою Відділу освіти Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області

на рішенняПопільнянського районного суду Житомирської області від 31 травня 2022 року, ухвалене суддею Зайченко Є.О.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 05 листопада 2021 року йому було вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає цей наказ про відсторонення від роботи незаконним, таким, що порушує його право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України. Виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, серед яких не передбачене щеплення від COVID-19, а тому відсторонення працівника з підстави, передбаченої ч.2 ст.12 вищевказаного закону, є незаконним та безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача Паволоцького ліцею Попільнянської селищної ради Житомирської області про відсторонення від роботи, поновити його на роботі, зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Відділ освітиПопільнянської селищноїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано Наказ № 43-К від 05 листопада 2021 року директора Паволоцького ліцею Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відсторонення від роботи вчителя математики ОСОБА_1 із 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджуючих документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні протипокази до проведення профілактичних щеплень. Зобов`язано відділ освіти Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі Наказу№ 43-К від 05листопада 2021 року, за весь час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Стягнуто з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1816 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача - Відділу освітиПопільнянської селищноїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті,посилаючись напорушеннясудомнорм матеріальногоіпроцесуальногоправа, просить скасувативказане судоверішення вчастині задоволенихпозовних вимогта ухвалитинове судоверішення,яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити повністю у зв`язку із їх безпідставністю.

При цьому зазначає, що задоволення позовних вимог щодо скасування наказу №43-К від 05 листопада 2021 року та зобов`язання нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час незаконного відсторонення не відповідає принципу справедливості та є непропорційним переслідуваній легітимній меті.

Відповідач вказує, що на підставі ст. 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я», Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-22», Наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» директором Паволоцького ліцеюПопільнянської селищноїради було видано наказ №82 від 21 жовтня 2021 року «Про дотримання обмежувальних протиепідемічних заходів та можливе відсторонення працівників від роботи». Позивач вимоги даного наказу, із яким був ознайомлений, не виконав, тому керівник був змушений видати відповідний наказ №43-К від 05 листопада 2021 року про відсторонення позивача від роботи. Дії відповідача вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах встановленої компетенції.

Щодо відсутності належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, як підстави для задоволення позовних вимог судом першої інстанції, то відповідач стверджує, що такий висновок суду є неправомірним, оскільки до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», порушення суб`єктом владних повноважень порядку відсторонення не є пропорційним ризикам та наслідкам нездійснення такого відсторонення для суспільства. Зазначає, що судом порушений баланс між інтересами особи та необхідністю забезпечити право на безпеку та охорону здоров`я громадян, а також судом не визначено, яким нормативно-правовим актом передбачено обов`язок керівника комунальної установи повідомляти посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для внесення подання та порядок здійснення такого повідомлення.

Окрім того, відповідач зазначає, що вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, у свою чергу, позивач не спростував факт відсутності вакцинації на час появи на роботі із 08 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року. З огляду на це, незрозумілим на думку відповідача, є те, що суд зобов`язав нарахувати та виплатити середню заробітну плату за незаконе відсторонення.

Позивач та співвідповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовільнити.

Позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом підчас розглядусправи встановлено, ОСОБА_1 працює вчителем математики Паволоцького ліцеюПопільнянської селищноїради Житомирськоїобласті (а.с.9).

21жовтня 2021року директоромПаволоцького ліцеюПопільнянськоїселищноїради Житомирськоїобластібуло виданонаказ №82«Про дотриманняобмежувальних протиепідемічнихзаходів таможливе відстороненняпрацівників відроботи». Зі змісту вказаного наказу слідує, що в ліцеї був посилений контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, проводилася роз`яснювальна робота про необхідність отримання щеплення, про можливі місця проведення вакцинації, про наслідки відмови або ухилення від проведення профілактичного щеплення. Із даним наказом ознайомилися працівники ліцею, у тому числі позивач 21 жовтня 2021 року (а.с.38-39).

Наказом директора Паволоцького ліцеюПопільнянської селищноїради Житомирськоїобласті №43-К від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 вчителя математики відсторонено від роботи із 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджуючих документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні протипокази до проведення профілактичних щеплень (а.с.7).

Даний наказ постановлено на підставіст.46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, постанови КМУ від 20.10.2021 №1096 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236».

Із даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 05 листопада 2021 року (а.с. 41).

07 лютого 2022 року учителю математики ОСОБА_1 було надане повідомлення Паволоцького ліцею про те що, його просять повідомити письмовою заявою про згоду чи відмову продовжувати працювати за строковим трудовим договором, а також про наявність профілактичних щеплень проти COVID-19 чи вказати причинну відмови від таких щеплень (а.с.88). Дане повідомлення позивач отримав 08 лютого 2022 року.

Відповідно до наказу директора ПаволоцькоголіцеюПопільнянської селищноїрадиЖитомирськоїобласті №13-К від 01 березня 2022 року ОСОБА_1 дозволено із 01 березня 2022 року тимчасово виконувати посадові обов`язки вчителя математики. Даний наказ виданий на підставі наказу Міністерства освіти та науки України від 25 лютого 2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» (а.с.87).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 46 КЗпП Українивизначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до ст.10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно з ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 року №2153не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (в подальшому Переліком).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 року №595 (у редакції наказу охорони здоров`я України 11.08.2014 року № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року №595 (у редакції наказу охорони здоров`я України від 11.08.2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є незаконним.

Сама по собі вимога відповідача про зобов`язання надати позивачем докази проведення відносно нього, якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.

Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що згідно ст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч.1 ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 32 Конституції Україниніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 286 ЦК Українифізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Тобто вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем.

В будь якому випадку відповідач здійснюючи відсторонення позивача мав би діяти відповідно до закону.

Зокрема ст. 46 КЗпП Українидопускає відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Положення п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, він однозначно є безпідставним та підлягає скасуванню. Крім того вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.

Посилання в оспорюваному наказі відповідача на п.41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236, зі змісту якого, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення визначену п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно ч.2 ст. 113 Конституції УкраїниКабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцієюта законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак п.41-6 Постанови КМ України від 09.12.2020 №1236слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування КМУ в даній постанові мав би зазначити про це.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивача від роботи, у тому числі наявності у цьому конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не дотримано встановленого ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивачки від роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного наказу про відсторонення позивача від роботи незаконним.

Як визначено в ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 08 листопада 2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, останньому було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Положення ст.235 КЗпП встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу №43-К вiд 05 листопада 2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Отже доводи апеляційної скарги є такими, що не дають підстав вважати, що рішення не відповідає матеріалам справи, встановленим фактичним обставинамта вимогам матеріального та процесуального закону.Перевіривши їх,суд не знаходить такими, що дають підстави для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

В іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 3 жовтня 2022 року.

Головуючий Судді