Рішення

від 29.09.2022 по справі 341/1899/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1899/20

Номер провадження 2/341/30/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Галич

Галицький районний суд ІваноФранківської області в складі:

головуючого-судді Гаполяка Т.В.;

секретаря судового засідання Витвицької Н.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до:

- Державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек Іванни Антонівни;

- Акціонерного товариства «Альфа-Банк»,

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до:

- Державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек І.А.;

- Акціонерного товариства «Альфа-Банк»,

та просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55063190 від 10 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек І. А.;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39111431 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 м2., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217657726212);

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55105927 від 12 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек І.А.;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39151174 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-банк» на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,25 га., кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219800526212)

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що АТ «Альфа Банк» скористався правом, визначеним статтею 1050 ЦК України щодо дострокового повернення кредиту за Договором про іпотечний кредит №604 від 10 грудня 2007 року. Реалізовуючи дане право АТ «Альфа Банк» звернулось до суду з позовом, за результатами розгляду якого стягнено достроково заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 604 від 10 грудня 2007 року в розмірі 372486 гривень 64 копійки.

Враховуючи дострокове стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит, такий припинив свою дію і позичальник позбавлений права нараховувати відсотки за користування кредитом.

-25 червня 2020 року ним отримано від АТ «Альфа Банк» лист-повідомлення, за змістом якого банк має намір в порядку погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, яким є домоволодіння, загальною площею 174,1 м2. та земельна ділянка, площею 0,25 га., що за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи припинення дії кредитного договору, помилково визначену банком суму заборгованості, визначену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону примусового відчуження майна предмету іпотеки, яке є житлом він не дав згоди та заперечив щодо примусового відчуження спірного майна.

-Натомість, АТ «Альфа Банк» вчинено дії по зверненню спірного майна у свою власність. Як наслідок, Державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. Дем`янек І.А. прийнято оскаржувані рішення і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено записи про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-банк» на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 м2. та земельну ділянку, площею 0,25 га., що за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що оскаржувані рішення слід визнати протиправними та скасувати, записи про державну реєстрацію права власності слід скасувати, оскільки наявний факт припинення дії кредитного договору, банком помилково визначену суму заборгованості, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено заборону примусового відчуження майна предмету іпотеки, яке є житлом, на що він не дав згоди та заперечив щодо примусового відчуження спірного майна.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гуменюк Б.С. позов підтримав, з підстав викладених у такому. Просив позов задовольнити.

Відповідач скористався правом подачі відзиву, яким позов заперечив. Заперечуючи позов покликався на те, що 10 грудня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про іпотечний кредит № 604. В порядку забезпечення виконання зобов`язання цього ж дня уладено Іпотечний договір. Предмет іпотеки - домоволодіння, загальною площею 174,1 м2. та земельна ділянка, площею 0,25 га., що за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та АТ "Альфа-Банк" укладено Договір відступлення прав вимоги, в т.ч. і за Договором про іпотечний кредит № 604, забезпечувальним договором Договором іпотеки, які були укладені між ПАТ «АК Промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність заборгованості ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит, наявні застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у Іпотечному договорі, банком в порядку погашення заборгованості вчинено дії по набуттю у власність Іпотечного майна.

Відсутні перешкоди для визнання за банком права власності на заставне майно, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки не доведено, що житловий будинок використовується як місце постійного проживання позичальника і такий у власності не має іншого житла.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Матвійчук М.З. позов заперечив, з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснив, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. Просив в позові відмовити.

Відповідач - Державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи в судове засідання черговий раз не з`явилась.

2.Вчинені процесуальні дії у справі, рішення щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року забезпечено позов. Накладено арешт на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 кв.м. та земельну ділянку, площею 0.25 га., що за адресою; АДРЕСА_1 .

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19квітня 2021року у зустрічному забезпеченні відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10 грудня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про іпотечний кредит № 604 (а.с. 105 116).

В порядку забезпечення виконання зобов`язання 10 грудня 2007 року між сторонами укладено Іпотечний договір. Предмет іпотеки - домоволодіння, загальною площею 174,1 м2. та земельна ділянка, площею 0,25 га., що за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. Згідно пункту 5.3 Іпотечного договору, забезпечення вимог Іпотекодержателя за Договором про іпотечний кредит може бути може бути вчинено в позасудовому порядку наступним чином, зокрема, передачі Іпотекодавцем у власність Іпотекодержателю Предмету іпотеки в рахунок виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання за Договором про іпотечний кредит в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 21-25).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та АТ "Альфа-Банк" укладено Договір відступлення прав вимоги, в т.ч. і за Договором про іпотечний кредит № 604, забезпечувальним договором Договором іпотеки, які були укладені між ПАТ «АК Промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 (а.с. 117-127).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25листопада 2015року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 604 від 10 грудня 2007 року в розмірі 372489 гривень 64 коп. стягнення проведено в порядку дострокового погашення заборгованості (а.с. 7-9).

АТ «Альфа-Банк» скеровано ОСОБА_1 повідомлення від 03 червня 2020 року про наміри в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 10).

Листом від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 заперечив щодо примусового відчуження майна, враховуючи приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - таким забезпечено ввлютний кредит, використовується як житло, загальна площа такого не перевищує 250 кв.м. (а.с. 13).

АТ «Альфа-Банк» скеровано ОСОБА_1 повторне повідомлення від 03 вересня 2020 року про наміри в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 130-134).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55063190 від 10 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек І. А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про право власності № 39111431 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 м2., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 17).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55105927 від 12 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек І.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про право власності № 39151174 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-банк» на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,25 га., кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 18).

4.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

«Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 рокуу справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Спірні правовідносини виникли з приводу того,що у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, щоіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, іпотека є особливим видом застави, за яким виконання зобов`язань забезпечується виключно нерухомим майном. Іпотека регулюється не лише загальним законодавством - ЦК України,Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу», а й спеціальним - Законом № 898-ІV.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У частині першійстатті 12 Закону№ 898-IV вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У частинах першій, третійстатті 33 цього Законупередбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями частин першої - третьоїстатті 36 Закону № 898-IVсторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

Відповідно до частини першоїстатті 37 Закону № 898-IVіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини другоїстатті 37 Закону № 898-IVрішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон № 1952-IV, у частині другій статті 18 якого зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У пунктах 6, 7 Порядку № 1127 (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктами 18, 23 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначеніЗаконом № 1952-IV, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У частині першій статті 24 Закону № 1952-IV перелічено підстави для відмовиу державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV).

Також у статті 24 Закону № 1952-IV визначено перелік обставин, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IVправо власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)Велика ПалатаВерховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону № 898-IV. Зокрема,іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.

(Висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19).

Враховуючи те, що позивачем вибрано невірний помилковий спосіб захисту прав, рішення по справі не призведе до захисту прав, які позивач вважає порушеними, відтак в позові слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись стаття 10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до:

-Державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек Іванни Антонівни;

-Акціонерного товариства «Альфа-Банк»,

з позовними вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55063190 від 10 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек Іванни Антонівни;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39111431 про реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Альфа банк» на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 м2., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217657726212);

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55105927 від 12 листопада 2020 року Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек Іванни Антонівни;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39151174 про реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Альфа-банк» на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,25 га., кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219800526212)

-відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті Галицьким районним судом ІваноФранківської області в спосіб постановлення 23 лютого 2021 року ухвали про забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек Іванни Антонівни, місце знаходження якої за адресою: вул. Січових Стрільців, 55, село Лисець, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.

Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місце знаходження якого за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714.

Повне рішення суду складене 03 жовтня 2022 року.

Суддя Тарас ГАПОЛЯК