Постанова

від 29.09.2022 по справі 918/204/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 вересня 2022 року Справа № 918/204/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022

(ухвалене о 18:05 год. у м. Рівному, повний текст складено 24.06.2022)

у справі № 918/204/22 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 986 453 грн 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

прокурор - Гіліс І.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 986 453 грн 80 коп.

Позивні вимоги обґрунтуванні тим, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого по вул. Євгена Коновальця, 20 у м. Рівному, з часу оформлення права власності на нерухоме майно - 14.01.2013 і до моменту прийняття Рівненською міською радою 26.03.2020 рішення № 7401 не сплачував кошти за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщений вказаний об`єкт нерухомості, внаслідок чого безпідставно зберіг кошти, а позивачем не отримано доходу у вигляді орендної плати.

При цьому, звертаючись до суду прокурор визначив суму безпідставно збережені кошти у розмірі 986 453 грн 80 коп. за період з 01.05.2019 по 25.03.2020.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 986 453 грн 80 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 673 413 грн 39 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" на користь Рівненської обласної прокуратури 10 101 грн 20 коп. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 14.01.2013 за ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" на підставі договору купівлі-продажу № 3207 від 01.11.2012, зареєстровано право власності об`єкт нерухомості - торговий центр "Арсен" за адресою: м. Рівне, вул., Євгена Коновальця, 20 загальною площею 5 157,6 кв. м.

Суд встановив, що з часу оформлення права власності на нерухоме майно (з 14.01.2013) і до моменту прийняття Рівненською міською радою 26.03.2020 рішення № 7401 TOB "ТРК "Євротек" за фактичне користування земельною ділянкою площею 1,0494 га не сплачувало, у зв`язку з чим місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

При цьому, визначаючи період за який слід розраховувати розрахунок безпідставно збережених коштів, суд взяв до уваги, що стягнення безпідставно збережених коштів допускається лише у випадках, коли земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, а саме з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Місцевий господарський суд встановив, що лише 07.08.2019 право власності та речові права на земельну ділянку були зареєстровані за Територіальною громадою міста Рівного в особі Рівненської міської ради саме, а тому суд дійшов висновку, що із 07.08.2019, тобто з дня коли земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав та відбулася її державна реєстрація за позивачем - позивач вправі розпочати нарахування відповідачеві сум безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 673 413 грн 39., а в стягненні 313 040 грн 41 коп. слід відмовити.

Також, місцевий господарський суд надав оцінку представництву прокурором інтересів держави у суді.

Розглядаючи спір, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 15, 16, 377, 1212-1214 ЦК України, ст. ст. 79, 79-1, 80, 83, 120, 122, 125, 126, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 18, 26, 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 10, 16, 26, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 в частині відмови в задоволені позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує, що поза увагою суду залишено те, що 19.03.2008 між Рівненською міською радою та ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:011:0064 загальною площею 10 494 кв. м, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Є. Коновальця, 20.

Зазначений договір зареєстровано у Рівненському міському відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 № 0408588300071.

На вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме торговий центр "Арсен".

У подальшому, рішенням Рівненської міської ради № 3287 від 26.09.2013 вищевказаний договір оренди землі розірвано.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Є. Коновальця, 20 в м. Рівне станом на 2008 рік була сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:011:0064, відомості щодо її оренди було зареєстровано у визначеному законом порядку. Тобто, спірна земельна ділянка була об`єктом цивільних прав.

Не внесення Рівненською міською радою тривалий час відомостей про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:011:0064 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не спростовує факт її перебування у власності позивача.

Своє право на реєстрацію спірної земельної ділянки у зазначеному реєстрі Рівненською міською радою реалізовано 07.08.2019 під час внесення відомостей про припинення договору оренди землі від 19.03.2008, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Внесення таких відомостей тільки 07.08.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не спростовує факту використання ТОВ "ТРК "Євротек" земельної ділянки без достатніх правових підстав починаючи з часу набуття у власність нерухомого майна, розташованого на ній, а саме з 27.10.2012.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги щодо стягнення 313 040 грн 41 коп. за період з 01.05.2019 по 06.08.2019 включно, підлягають задоволенню.

За наведеного прокурор вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22, в частині відмови в задоволенні позову, не відповідає вимогам, які встановлені ст. 236 ГПК України, а тому таке рішення, на думку скаржника, підлягає скасуванню в цій частині.

Від Рівненської міської ради надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу прокурора, однак з пропуском встановленого судом строку, а тому була залишена без розгляду, шляхом постановлення відповідної ухвали.

ТОВ "ТРК "Євротек" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 12.09.2022 та 29.09.2022 прокурор підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22, в частині відмови в задоволенні позову слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В судове засідання 29.09.2022 представники Рівненської міської ради та ТОВ "ТРК "Євротек" не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить електронне листування та телефонограми (а. с. 197-198), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 в частині відмови в стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі 313 040 грн 41 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 283765253 від 09.11.2021, 14.01.2013 за ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" на підставі договору купівлі-продажу № 3207 від 01.11.2012, зареєстровано право власності об`єкт нерухомості - торговий центр "Арсен" за адресою: м. Рівне, вул., Євгена Коновальця, 20 загальною площею 5157,6 кв.м. (а. с. 19-30).

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №283766004 від 09.11.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:011:0064 були вчиненні такі реєстраційні дії:

- 07.08.2019 було зареєстровано право власності за Територіальною громадою міста Рівного в особі Рівненської міської ради, підстава Закон України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI, від 06.09.2012;

- 07.08.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору від 19.03.2008, укладеного між Рівненською міською радою та ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет";

- 07.08.2019 внесено запис про припинення право оренди земельної ділянки, підстава рішення Рівненської міської ради № 3287 від 26.09.2013;

- 24.09.2020 зареєстровано право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору від 14.07.2020, укладеного між Рівненською міською радою та ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек".

При цьому, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру від 19.12.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:011:0064 розташована у м. Рівному по вул. Є. Коновальця, 20 (т. 1, а. с. 80).

Рішенням Рівненської міської ради від 26.03.2020 № 7401 вирішено передати для ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 10 494 кв. м. на вул. Євгена Коновальця, 20 із кадастровим номером 5610100000:01:011:0064 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а. с. 14).

У п. 1 Рішення № 7401 вказано передати земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного, а в п. 2 вказано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права в силу ст. 125 Земельного Кодексу України.

На підставі вищевказаного рішення між позивачем та відповідачем 14.07.2020 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років (а. с. 15-16).

Згідно з п. 3 Договору оренди, на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна.

Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення Рівненської міської ради від 26.03.2020 № 7401.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор вказує, що відповідач, набувши у 2013 році право власності на нерухоме майно по вул. Євгена Коновальця, 20, м. Рівне, протягом тривалого часу не оформляв правовідносини щодо користування означеною земельною ділянкою, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Відтак з часу оформлення права власності на нерухоме майно у 14.01.2013 і до моменту прийняття Рівненською міською радою 26.03.2020 рішення № 7401 відповідач не сплачував кошти за фактичне користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет Рівненської міської ради недотримував кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, що в свою чергу, на переконання прокурора заподіяло значну шкоду інтересам територіальної громади.

Окрім того, прокурор зауважує, що на земельній ділянці розміщене майно, яке перебувало у власності відповідача, що унеможливлювало вільне розпорядження міською радою вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Отже, на думку прокурора, відповідачем без достатньої правової підстави збережено у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" зобов`язане було сплатити за користування земельною ділянкою за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості до прийняття міською радою рішення про надання її в оренду, у зв`язку з чим кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до інформаційної довідки Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становила 23 558 711 грн 60 коп., станом на 12.11.2019 та 01.01.2020 - 19 632 259 грн 66 коп. (а. с. 36).

Крім того, згідно з п. 9 Договору від 14.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, визначено, що розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 918 612 грн 98 коп., що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За розрахунками прокурора, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить:

- за період з 01.05.2019 по 11.11.2019 становить 626 080 грн 83 коп.;

- за період з 12.11.2019 по 25.03.2020 становить 360 372 грн 98 коп.

Відтак прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти загальну суму неотриманого доходу у вигляді орендної плати в межах строку позовної давності до моменту прийняття Рівненською міською радою рішення від 26.03.2020 №7401, що за розрахунками прокурора становить 986 453 грн 80 коп.

В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву частково визнавав позовні вимоги у розмірі 670 186 грн 17 коп. з тих підстав, що:

- стягнення безпідставно збережених коштів допускається лише у випадках, коли земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав. До цього моменту стягнення безпідставно збережених коштів є неможливим, адже відсутній об`єкт, щодо якого начебто вчинене порушення;

- земельні ділянки можуть бути об`єктом цивільних прав з моменту їх формування та реєстрації права власності на них за позивачем;

- 07.08.2019 право власності та речові права на земельну ділянку були зареєстровані за Територіальною громадою міста Рівного в особі Рівненської міської ради, а 07.08.2021 було припинено право оренди ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" (код 13827416) на Земельну ділянку;

- відповідач не є правонаступником ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет", оскільки має інший код ЄДР, а також цей факт підтверджується копією Виписки з ЄДР відповідача;

- відтак саме з дня, наступного за датою припинення права оренди ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" на земельну ділянку - з 08.08.2019, а не з 01.05.2019, як зазначено прокурором у позові, позивач вправі розпочати нарахування відповідачеві сум безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати;

- за розрахунками відповідача частина розрахунку суми позову за 2019 рік має становити 309 813 грн 19 коп., - а не 626 080 грн 83 коп., як зазначив прокурор.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач оскаржує Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 в частині відмови в задоволені позову про стягнення 313 040 грн 41 коп. за період з 01.05.2019 по 06.08.2019, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Рівненської області встановлено, що відповідач є власником об`єкту нерухомості, розташованого у м. Рівному по вул. Є. Коновальця, 20 на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:011:0064.

Також, судом встановлено, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які повинен був сплатити за користування вказаною земельною ділянкою, відповідно, останній зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Проти вказаних обставин не заперечує ні прокурор, ні позивач Рівненська міська рада, ні відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек".

В цьому випадку прокурор не погоджується щодо періоду, за який необхідно стягувати кошти, оскільки суд, ухвалюючи судове рішення, стягнув з відповідача кошти за користування вказаною земельною ділянкою починаючи з моменту державної реєстрації земельної ділянки, а прокурор звертаючись до суду заявив суму з розрахунком, первісна дата якого передує такому моменту.

Щодо стягнення 313 040 грн 41 коп. за період з 01.05.2019 по 06.08.2019 включно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України)

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Вище встановлено, що земельна ділянка в м. Рівне, вул. Євгена Коновальця, 20 з кадастровим номером 561000000:01:01:0064 на підставі договору оренди від 19.03.2008 була передана Рівненською міською радою в оренду ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет", однак право власності за Рівненською міською радою було зареєстровано лише 07.08.2019.

Тобто, станом на 2008 рік, земельна ділянка з кадастровим номером 561000000:01:01:0064 була сформована, а право власності за позивачем зареєстровано пізніше 07.08.2019.

Щодо пізнішого реєстрації права власності, ніж саме формування земельної ділянки та можливість стягувати безпідставно збережені кошти в з формування земельної ділянки до державної реєстрації права власності на неї, суд зазначає таке.

Із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у статті 1 ЗК України та статті 373 ЦК України.

Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до статті 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII "Про власність" (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

При цьому суб`єктами права комунальної власності відповідно до частини 2 статті 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 2 статті 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон № 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 сформулював правовий висновок:

"За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості".

Отже, ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", як фактичний користувач земельної ділянки, зобов`язане було платити за її користування з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості до прийняття міською радою рішення про надання її в оренду, не зважаючи на те, що реєстрація права власності на таку земельну ділянку за міською радою відбулося пізніше, ніж набуття у власність об`єкту нерухомого майна, який в цій справі становить з 01.05.2019 по 25.03.2020.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Відповідно до інформації довідки Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становила 23 558 711 грн 60 коп., станом на 12.11.2019 та 01.01.2020 - 19 632 259 грн 66 коп.

Рішенням Рівненської міської ради від 19.10.2017 № 3427 затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до Розділу 2 Положення, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

2) не може перевищувати дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

Мінімальна величина розміру орендної плати (крім земельних ділянок, зазначених у п. 5 розд. 2 за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, встановлюється на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки та збільшується на 2% від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці ведеться торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Рішенням Рівненської міської ради від 26.03.2020 № 7401 земельну ділянку передано для відповідача саме для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Із відомостей щодо ТОВ "ТРК "Євротек" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що основними видами діяльності товариства є, серед іншого, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах, 47.25 Роздрібна торгівля напоям і в спеціалізованих магазинах 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

Крім того, згідно з п. 9 Договору від 14.07.2020, укладеного між Рівненською міського радою та ТОВ "ТРК "Євротек", орендну плату в рік за земельну ділянку також визначено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 946 453 грн 80 коп., а саме:

- за період з 01.05.2019 по 11.11.2019 (23 558 711 грн 60 коп. : 365 х 194 дні х 5%) становить 626 080 грн 83 коп.;

- за період з 12.11.2019 по 25.03.2020 (19 632 259 грн 66 коп. : 365 х 134 дні х 5%) становить 360 372 грн 98 коп.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що TOB "ТРК "Євротек" як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки. При цьому, період за який слід обраховувати розмір таких коштів становить з 01.05.2019 по 25.03.2020.

В той же час, місцевий господарський суд не правильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкових висновків, що лише із 07.08.2019 земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав, а відповідно лише з цього дня позивач вправі розпочати нарахування відповідачеві сум безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 в частині відмови в стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі 313 040 грн 41 коп. та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі № 918/204/22 скасувати в частині відмови в стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі 313 040 грн 41 коп.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 16.06.2022 у справі №918/204/22 залишити без змін, виклавши п. п. 1-5 його резолютивної частини в такій редакції:

"1. Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 986 453 грн 80 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 359, код 37378350) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код 34847334) безпідставно збережені кошти у розмірі 986 453 грн 80 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.359, код 37378350) на користь Рівненської обласної прокуратури вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800)- 14 796 грн 81 коп. судового збору за подання позовної заяви.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.359, код 37378350) на користь Рівненської обласної прокуратури вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800)- 7 043 грн 41 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 918/204/22 надіслати Господарському суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" жовтня 2022 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.