Постанова

від 28.09.2022 по справі 640/20736/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20736/21 Головуючий у І інстанції - Огурцов О.П.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Ольховської М.Г.,

представника позивача Колос М.М.,

представника відповідача Коваль В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2021, а саме: №00510540702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, що сплачують інші платники,на суму 4 267 921,00 грн,№00510630702, яким застосовано штрафні санкції у сумі 22 440,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції та №00510570702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 326 595, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,що спірні господарські операції носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Також позивач зазначив про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності на підставі ст. 117 Податкового кодексу України за неподання звітів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 рокуадміністративнийпозов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органуне ґрунтуються на об`єктивнійінформації та не спростовують факти здійснення позивачем господарської діяльностіз його контрагентами, в той час, як надані позивачем первинні документи мають всі необхідні реквізити та засвідчені належним чином, а відповідачем не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення ним операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені адміністративного позовувідмовитиу повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентами, а саме з ТОВ «Тексглоб», ТОВ «МетлайфУкраїна» та ПП «Южцветсплав», а також ненадання позивачем належних документальних підтверджень здійснення таких операцій. Крім того, позивачем не подано до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП щодо орендованих транспортних засобів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що у період з 17.05.2021 по 28.05.2021 Головним управлінням ДПС в м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ«Інвест Агро Логістік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.07.2016 по 31.03.2021, іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємної частини).

11.06.2021 за результатами перевірки складено акт № 46268/26-15-07-02-04-17/40687198, яким встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 784 031,0 грн, у тому числі за: 2019 рік - 1 935 555, 00 грн, 2020 рік - 1 829 652, 00 грн, 1 кв. 2021 року - 18 825, 00 грн., та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в загальній сумі 1 581 410, 00 грн. в тому числі по періодам: 1 кв. 2021 року - 2021 рік - 1 581 410, 00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 861 276, 00 грн, в тому числі по періодам: лютий 2020 року - 1 076 712, 00грн, березень 2020 року - 596 424, 00грн, грудень 2020 року - 188 140, 00 грн.

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 22.04.2014 № 462, не повідомлено про об`єкти оренди контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку.

- п.п. 49.1, 49.2, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів подання декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2021 року.

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015, а саме відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою № 1-ДФ подавалися своєчасно, але не в повному обсязі.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 05050907096, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1 020, 00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, а також 07.07.2021 прийнято податкові повідомлення рішення, а саме:

- № 00510540702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 4 267 921,00 грн,

- № 00510630702, яким застосовано штрафні санкції у сумі 22 440,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції,

- № 00510570702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 326 595,00 грн,

- № 00510580702, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Предметом цього позову є податкові повідомлення-рішення від 07.07.2021, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У силу вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як зазначено в акті перевірки, в ході аналізу бухгалтерського рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» встановлено, що позивачем відповідно до наказу від 30.07.2019 про списання дебіторської заборгованості в 2019 році, списано на рахунок 944 «Сумнівні та безнадійні борги» дебіторську заборгованість:

- ТОВ «Інвест Агро Трейд» у сумі 8 386 500, 00грн, яка виникла на підставі договору про переведення боргу від 21.03.2018;

- ТОВ «Інвест Агро Трейд» у сумі 354 260, 00 грн, яка виникла на підставі договору обслуговування майнового комплексу № 54/231017 від 23.10.2017.

Відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Тобто, наявність будь-якої однієї з підстав, визначеноївище, надає підстави платнику податків для віднесення дебіторської заборгованості до безнадійної.

У даному випадку, постановою Господарського суду Київської області від 02.10.2018 у справі №911/2006/18 визнано банкрутом ТОВ «Інвест Агро Трейд» (код 39651630) та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у зазначеній справі вирішено ліквідувати юридичну особу ТОВ «Інвест Агро Трейд» та зобов`язано державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження ТОВ «Інвест Агро Трейд» провести державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Інвест Агро Трейд» 09.01.2019, підстава: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом від 04.12.2018 року №911/2006/18 Господарський суд Київської області.

В подальшому, наказом ТОВ «Інвест Агро Логістик» від 30.07.2019 № 1-АГ «Про списання дебіторської заборгованості» на підставі пп.«з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вирішено списати з балансу дебіторську заборгованість ТОВ «Інвест Агро Трейд» в сумі 8 740 760,00 грн на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі №911/2006/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості.

Водночас,підставами для прийняття відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 07.07.2021 №00510540702 та №00510570702 слугувало те, що позивачем, на думку контролюючого органу, завищено витрати на загальну суму 8 750 760 00 грн, в тому числі за 2019 рік у сумі 8 740 760, 00 грн на підставі списання дебіторської заборгованості та завищено показники податкового кредиту на загальну суму 1 861 276, 00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Тексглоб», ТОВ «МетлайфУкраїна» та ПП «Южцветсплав».

Такі висновки зроблені контролюючим органом у зв`язку з тим, що до перевірки не надано паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, документи про якість тощо стосовно договірних відносин з ТОВ «Юрникс ЛТД» (нова назва - ТОВ «Тексглоб» з 07.07.2020), а також при дослідженні ланцюга постачання продукції встановлено відсутність походження товарів, придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди офісного та складського приміщень, комунальних послуг тощо.

Згідно договорів поставки №ДКП-001/140120 від 14.01.2020, №ДКП-001/1/140120 від 14.01.2020, №ДКП-003/150120 від 15.01.202, №ДКП-013/240120 від 24.01.2020, №ДКП-014/240120 від 24.01.2020, №ДКП-018/300120 від 30.01.2020, №ДКП-025/060220 від 06.02.2020, №ДКП-027/070220 від 07.02.2020, №ДКП-033/130220 від 13.02.2020, №ДКП-036/140220 від 14.02.2020, №ДКП-086/100420 від 10.04.2020, укладених між позивачем та ТОВ «Юрникс ЛТД», останній зобов`язується передати у власність позивачу висівки пшеничні, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

Також, згідно договору поставки №ДКП-038/170220 від 17.02.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «Юрникс ЛТД», останній зобов`язується передати у власність позивача висівки пшеничні гранульовані, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні. Транспортування висівок пшеничних на виконання вищезазначених договорів підтверджується належним чином складеними товарно-транспортними накладними. На виконання умов договорів поставки постачальником також складено та надано позивачеві відповідні податкові накладні.

Позивачем на виконання умов договору сплачено на користь ТОВ «Юрникс ЛТД» 5 071 200,25 грн в якості оплати вартості поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Крім того, відповідно до договорів поставки №ДКП-004/180120 від 18.01.2020, №ДКП-009/200120 від 20.01.2020, №ДКП-021/050220 від 05.02.2020, №ДКП-031/110320 від 11.02.2020, №ДКП-039/190220 від 19.02.2020, №ДКП-041/260220 від 26.02.2020, №ДКП-049/040320 від 04.03.2020, №ДКП-052/100320 від 10.03.2020, №ДКП-063/180320 від 18.03.2020, №ДКП-067/200320 від 20.03.2020, №ДКП-069/260320 від 26.03.2020, №ДКП-072/310320 від 31.03.2020, №ДКП-077/020420 від 02.04.2020, №ДКП-079/060420 від 06.04.2020, №ДКП-081/080420 від 08.04.2020, №ДКП-087/100420 від 10.04.2020, №ДКП-089/150420 від 15.04.2020, укладених між позивачем та ТОВ «МетлайфУкраїна», останній зобов`язується передати у власність позивача висівки пшеничні, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи. Транспортування висівок пшеничних на виконання вищезазначених договорів з ТОВ «Метлайф України» на склади позивача підтверджується товарно-транспортними накладними. Крім того, ТОВ «МетлайфУкраїна» надавала позивачеві посвідчення про якість борошна.

На виконання умов договорів поставки постачальником складено та надано позивачеві податкові накладні.

При цьому,позивачем на виконання умов договору сплачено на користь ТОВ «МетлайфУкраїна» 6722778,80грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В подальшому, придбані у ТОВ «МетлайфУкраїна» та ТОВ «Юрникс ЛТД» висівки пшеничні передані за договором переробки сировини №П-1/080120 від 08.01.2020 ФОП ОСОБА_1 для виготовлення з наданої позивачем давальницької сировини готової продукції - висівок гранульованих.

За виготовлення готової продукції позивач оплатив на виконання договору переробки сировини № П-1/080120 від 08.01.2020 на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Отримані з куплених у ТОВ «МетлайфУкраїна» та ТОВ «Юрникс ЛТД» висівок пшеничних - висівки гранульовані, експортовані позивачем на користь компанії KOLBE s.r.o. на підставі контракту №DKP-073/310320 від 31.03.2020, що підтверджується наступними первинними документами: контракт №DKP-073/310320 від 31.03.2020, специфікація №1 від 13.04.2020, митна декларація від 30.04.2020, рахунок №1, cargomanifest, податкова накладна №17 від 30.04.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної, виписки з особового рахунку про оплату згідно контракту №DKP-073/310320 від 31.03.2020.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Южцветсплав», в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача не придбавав транспортні послуги за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. При дослідженні ланцюга постачання продукції встановлено відсутність походження товарів за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.

Відповідно до договору поставки №ДГ-25092019 від 25.09.2019, укладеного між позивачем та ПП «Южцветсплав», в порядку та на умовах, визначених договором, останній зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) позивачу товар, а позивач зобов`язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні. На виконання умов договору поставки постачальником складено та надано позивачеві наступні податкові накладні.

При цьому, позивачем на виконання умов договору сплачено на користь ПП «Южцветсплав» 2069070,00 грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В подальшому придбаний у ПП «Южцветсплав» карбамід марки Б був реалізований позивачем на користь ТОВ «Агрохімічна компанія ГРОСДОРФ» в рамках договору поставки №Х-23/080519 від 08.05.2019, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих ТОВ «Інвест Агро Логістик» на підтвердження спірних господарських операцій з ТОВ «Тексглоб», ТОВ «МетлайфУкраїна» та ПП «Южцветсплав». При цьому, матеріали справи містять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно контрагентів постачальників позивача.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній упостанові від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14 висловлено правову позицію, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Щодо доводів апелянта про відсутність у контрагентів позивача та постачальників вказаних контрагентів ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем товарів в обіг, розрив ланцюга постачання, неподання вказаними товариствами податкової звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/9072/16).

В свою чергу, у постанові від 10.09.2019 у справі № 814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Отже, за наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів та їх подальше використання у господарській діяльності, суд вважає вказані в акті перевірки висновки відповідача необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення 07.07.2021 № 00510630702, яким застосовано штрафні санкції у сумі 22 440,00 грн за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою № 20-ОПП, колегія суддів зазначає наступне.

Так, стаття 117 ПК України передбачає відповідальність (штраф у розмірі 510 гривень) за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містить вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу. Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 580/814/20.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не було доведено порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства з урахуванням вказаних положень ПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 03.10.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк