Постанова

від 09.07.2024 по справі 640/20736/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

справа № 640/20736/21

адміністративне провадження № К/990/5974/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 (суддя - Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №640/20736/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» (далі - ТОВ «Інвест Агро Логістик») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 07.07.2021 №00510540702, №00510630702, №00510570702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №640/23530/21, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18, від 14.01.2020 у справі №814/2804/14, від 17.03.2020 у справі №820/5934/15.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, досліджені судами операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Також вважає, що термін позовної давності по дебіторській заборгованості не минув, доказів на підтвердження неможливості повернення заборгованості не надано, отже списувати чи визнавати її безнадійною у підприємства не було підстав. Крім того, позивачем не повідомлено про об`єкти оподаткування.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інвест Агро Логістик» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інвест Агро Логістік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.07.2016 по 31.03.2021, іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

11.06.2021 за результатами проведеної перевірки складено акт № 46268/26-15-07-02-04-17/40687198, в якому відображено висновки про порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 784 031,0 грн, у тому числі за: 2019 рік - 1 935 555, 00 грн, 2020 рік - 1 829 652, 00 грн, 1 кв. 2021 року - 18 825, 00 грн., та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в загальній сумі 1 581 410, 00 грн. в тому числі по періодам: 1 кв. 2021 року - 2021 рік - 1 581 410, 00 грн.

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 861 276, 00 грн, в тому числі по періодам: лютий 2020 року - 1 076 712, 00грн, березень 2020 року - 596 424, 00грн, грудень 2020 року - 188 140, 00 грн.

пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 22.04.2014 № 462, не повідомлено про об`єкти оренди контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 07.07.2021 прийнято податкові повідомлення рішення:

№ 00510540702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 4 267 921,00 грн, в тому числі за основним платежем 3784031,00 грн за основним платежем, 483889,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00510630702, яким застосовано штрафні санкції у сумі 22 440,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції за порушення граничних термінів повідомлення про об`єкт оподаткування;

№ 00510570702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 326 595,00 грн, в тому числі 1861276,00 грн за основним платежем, 465319,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підставами для прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.07.2021 №00510540702 та №00510570702 слугувало те, що позивачем, на думку контролюючого органу, завищено витрати на загальну суму 8 750 760 00 грн, в тому числі за 2019 рік у сумі 8 740 760, 00 грн на підставі списання дебіторської заборгованості та завищено показники податкового кредиту на загальну суму 1 861 276, 00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Тексглоб», ТОВ «МетлайфУкраїна» та ПП «Южцветсплав».

Такі висновки зроблені контролюючим органом у зв`язку з тим, що до перевірки не надано паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, документи про якість тощо стосовно договірних відносин з ТОВ «Юрникс ЛТД» (нова назва - ТОВ «Тексглоб» з 07.07.2020), а також при дослідженні ланцюга постачання продукції встановлено відсутність походження товарів, придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди офісного та складського приміщень, комунальних послуг тощо.

Судами встановлено, згідно договорів поставки №ДКП-001/140120 від 14.01.2020, №ДКП-001/1/140120 від 14.01.2020, №ДКП-003/150120 від 15.01.202, №ДКП-013/240120 від 24.01.2020, №ДКП-014/240120 від 24.01.2020, №ДКП-018/300120 від 30.01.2020, №ДКП-025/060220 від 06.02.2020, №ДКП-027/070220 від 07.02.2020, №ДКП-033/130220 від 13.02.2020, №ДКП-036/140220 від 14.02.2020, №ДКП-086/100420 від 10.04.2020, укладених між позивачем та ТОВ «Юрникс ЛТД», останній зобов`язується передати у власність позивачу висівки пшеничні, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

Також, згідно договору поставки №ДКП-038/170220 від 17.02.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «Юрникс ЛТД», останній зобов`язується передати у власність позивача висівки пшеничні гранульовані, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

Відповідно до договорів поставки №ДКП-004/180120 від 18.01.2020, №ДКП-009/200120 від 20.01.2020, №ДКП-021/050220 від 05.02.2020, №ДКП-031/110320 від 11.02.2020, №ДКП-039/190220 від 19.02.2020, №ДКП-041/260220 від 26.02.2020, №ДКП-049/040320 від 04.03.2020, №ДКП-052/100320 від 10.03.2020, №ДКП-063/180320 від 18.03.2020, №ДКП-067/200320 від 20.03.2020, №ДКП-069/260320 від 26.03.2020, №ДКП-072/310320 від 31.03.2020, №ДКП-077/020420 від 02.04.2020, №ДКП-079/060420 від 06.04.2020, №ДКП-081/080420 від 08.04.2020, №ДКП-087/100420 від 10.04.2020, №ДКП-089/150420 від 15.04.2020, укладених між позивачем та ТОВ «МетлайфУкраїна», останній зобов`язується передати у власність позивача висівки пшеничні, здорового товарного виду, без живих комах зернових кліщів, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

В подальшому, придбані у ТОВ «МетлайфУкраїна» та ТОВ «Юрникс ЛТД» висівки пшеничні передані за договором переробки сировини №П-1/080120 від 08.01.2020 ФОП ОСОБА_1 для виготовлення з наданої позивачем давальницької сировини готової продукції - висівок гранульованих.

За виготовлення готової продукції позивач оплатив на виконання договору переробки сировини № П-1/080120 від 08.01.2020 на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Отримані з куплених у ТОВ «МетлайфУкраїна» та ТОВ «Юрникс ЛТД» висівок пшеничних - висівки гранульовані, експортовані позивачем на користь компанії KOLBE s.r.o. на підставі контракту №DKP-073/310320 від 31.03.2020, про що свідчать наступні документи: контракт №DKP-073/310320 від 31.03.2020, специфікація №1 від 13.04.2020, митна декларація від 30.04.2020, рахунок №1, cargomanifest, податкова накладна №17 від 30.04.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної, виписки з особового рахунку про оплату згідно контракту №DKP-073/310320 від 31.03.2020.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Южцветсплав», в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача не придбавав транспортні послуги за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. При дослідженні ланцюга постачання продукції встановлено відсутність походження товарів за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.

Відповідно до договору поставки №ДГ-25092019 від 25.09.2019, укладеного між позивачем та ПП «Южцветсплав», в порядку та на умовах, визначених договором, останній зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) позивачу товар, а позивач зобов`язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні. На виконання умов договору поставки постачальником складено та надано позивачеві податкові накладні, оплата вартості поставленого товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В подальшому придбаний у ПП «Южцветсплав» карбамід марки Б був реалізований позивачем на користь ТОВ «Агрохімічна компанія ГРОСДОРФ» в рамках договору поставки №Х-23/080519 від 08.05.2019, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Доводи відповідача про відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.

Крім того, як зазначено в акті перевірки в ході аналізу бухгалтерського рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» встановлено, що позивачем відповідно до наказу від 30.07.2019 про списання дебіторської заборгованості в 2019 році, списано на рахунок 944 «Сумнівні та безнадійні борги» дебіторську заборгованість:

ТОВ «Інвест Агро Трейд» у сумі 8 386 500, 00грн, яка виникла на підставі договору про переведення боргу від 21.03.2018;

ТОВ «Інвест Агро Трейд» у сумі 354 260, 00 грн, яка виникла на підставі договору обслуговування майнового комплексу № 54/231017 від 23.10.2017.

Контролюючий орган на підставі пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дійшов висновку, що термін позовної давності по вищезазначені дебіторській заборгованості не минув та жодних документів, що підтверджують неможливість повернення заборгованості до перевірки не надано, а отже і списувати заборгованість чи визнавати її безнадійною у підприємства не було жодних підстав, у результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 8 740 760,0 грн.

Як встановлено судами, постановою Господарського суду Київської області від 02.10.2018 у справі №911/2006/18 визнано банкрутом ТОВ «Інвест Агро Трейд» (код 39651630) та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у зазначеній справі вирішено ліквідувати юридичну особу ТОВ «Інвест Агро Трейд» та зобов`язано державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження ТОВ «Інвест Агро Трейд» провести державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Інвест Агро Трейд» 09.01.2019, підстава: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом від 04.12.2018 №911/2006/18 Господарський суд Київської області.

Наказом ТОВ «Інвест Агро Логістик» від 30.07.2019 № 1-АГ «Про списання дебіторської заборгованості» на підставі підпункту «з» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вирішено списати з балансу дебіторську заборгованість ТОВ "Інвест Агро Трейд" в сумі 8 740 760,00 грн на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі №911/2006/18.

Підпунктом «з» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дебіторська заборгованість відноситься до безнадійної за умови визнання безнадійною заборгованості суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що ним було правомірно віднесено до витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.07.2021 № 00510630702, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України у розмірі 22440,00 грн, враховано, що контролюючим органом не було доведено порушень позивачем вимог вказаної законодавчої норми.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Водночас посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №640/23530/21 є неприйнятним, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на неналежне з`ясування фактичних обставин справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №640/20736/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова