Постанова

від 27.09.2022 по справі 300/1401/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1401/19 пров. № А/857/8983/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної установи «Долинський виправний центр (№118)» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішень про застосування штрафних санкцій, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення: 15:10:48,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення: 08.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Долинський виправний центр (№118)» (далі ДУ «Долинський виправний центр (№118)») звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2019 року №0009411306, №0009441306, №0009421306, №0009431306; визнання протиправними та скасування рішень від 19 квітня 2019 року №0009391306 та №0009451306; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0009401306 від 19 квітня 2019 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано, винесені Головним управлінням ДФС України в Івано-Франківській області податкові повідомлення-рішення: № 0009431306 від 19 квітня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені: за податковим зобов`язанням в розмірі 76 559,01 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 215841, 66 гривень та пеня у розмірі 125,74 гривень; № 0009421306 від 19 квітня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за: податковим зобов`язанням в розмірі 293053,13 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 985028,54 гривень та пеня в розмірі 24211, 04 гривень; № 0009441306 від 19 квітня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за: податковим зобов`язанням в розмірі 13432,89 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 195 773, 25 гривень та пені у розмірі 326,78 гривень; №0009411306 від 19 квітня 2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 гривень за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів податку у вигляді заробітної плати; рішення за №0009451306 від 19 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 020 гривень; рішення за №0009391306 від 19 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 461523, 43 гривень. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області за № Ю-0009401306 від 19 квітня 2019 року про сплату Державною установою Долинський виправний центр (№118) боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 1064951,23 гривень.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням у бюджет податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення в сумі 212253,50 грн нараховано 125,74 грн пені та встановлено заборгованість по сплаті цього платежу станом на 01 січня 2019 року в сумі 76559,01 грн. Також перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати вільнонайманих працівників та осіб, які відбувають покарання в сумі 1023725,18 грн за що нараховано 24211,04 грн пені та встановлено заборгованість по сплаті цього платежу станом на 01 січня 2019 року в сумі 29510,31 грн. Крім того, перевіркою донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати осіб, які відбувають покарання за січень 2016 року у сумі 2542,82 грн, а тому вважає, що податкові повідомлення-рішення №0009431306 та №0009421306 винесені з дотриманням норм податкового законодавства. Звертає увагу, що у разі несплати платником податку суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, то такий платник притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення №0009411306 винесено правомірно. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним перерахунком до бюджету військового збору із заробітної плати осіб, які відбувають покарання у виправному центрі було сформовано податкове повідомлення-рішення №0009441306, яким визначено податкові зобов`язання в сумі 13432,89 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 195773,25 та нараховано пеню у розмірі 326,78 грн. Крім того, зазначає, що перевіркою особам, які відбувають покарання в Державній установі «Долинський виправний центр (№118)» донараховано установі єдиний внесок за період 01 жовтня 2016 року по 30 травня 2018 року у розмірі 106491,23 грн, а також за своєчасно не нарахований єдиний внесок прийнято рішення про застосування штрафних санкцій №0009391306 у розмірі 461523,43 грн. Звертає увагу, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, у результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю. Таким чином, вважає, що контролюючий орган діяв на підставі та в межах норм податкового законодавства, оскільки позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими та зобов`язаний подавати у строки, встановлені податковим законодавством звітність передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №0009441306, №0009411306; рішення від 19.04.2019 №0009451306, №0009391306; вимоги від 19.04.2019 №Ю-0009401306 про сплату боргу (недоїмки). У цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області оскаржило до Верховного Суду постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 в частині задоволення позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2022 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №0009431306 та №0009421306, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 залишено без змін.

У судовому засіданні представник підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС з 01.03.2019 по 22.03.2019 провело планову виїзну документальну перевірку позивача щодо правильності справляння податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 29.03.2019 № 262/09-19-13-06-14316927 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення Установою, зокрема таких норм:

- пункту 176.2 статті 176 ПК внаслідок подання з недостовірними даними податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ) за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року;

- пункту 168.1 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК внаслідок несвоєчасного перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців в сумі 212253,50 грн (у зв`язку з цим нараховано 125,74 грн пені та встановлено заборгованість з цього платежу в бюджет на 1 січня 2019 року в сумі 76559,01 грн) та несвоєчасного перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, виплаченої вільнонайманим працівникам та особам, які відбувають покарання, в сумі 1023725,18 грн (у зв`язку з цим нараховано 24211,04 грн пені та встановлено заборгованість з цього платежу в бюджет на 1 січня 2019 року в сумі 290510,31 грн);

- пункту 167.1 статті 167 ПК внаслідок застосування неправильної ставки податку на доход фізичних осіб із заробітної плати осіб, які відбувають покарання, за січень 2016 року (у зв`язку з цим донараховано 2542,82 грн податку на доходи фізичних осіб);

- пункту 1 частини першої статті 7, пункту 4 частини другої статті 6, пунктів 1, 2 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у зв`язку з цим донараховано єдиний внесок за період з 1 жовтня 2016 року по 30 травня 2018 року в сумі 1064951,23 грн);

- пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок неподання (несвоєчасного) подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за шість податкових (звітних) періодів;

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019: 1) №0009431306 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі: за податковим зобов`язанням на 76559,01 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 215841,66 грн, пеня - 125, 74 грн, 2) №0009421306 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі: за податковим зобов`язанням на 293053,13 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 985028,54 грн, пеня - 24211,04 грн, 3)№0009441306 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі: за податковим зобов`язанням на 13432,89 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 195773,25 грн, пеня - 326, 78 грн; 4) №0009411306 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн; рішення від 19.04.2019: 1) №0009451306 - про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в розмірі 1020 грн, 2) №0009391306 - про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 461523,43 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 1064951, 23 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №0009431306 та №0009421306, вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України (у редакції, чинній на час дії спірних правовідносин)) податковий агент є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкового агента, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 статті 119 ПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно з частиною 1 статті 60 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Частиною 1 статті 601 КВК передбачено, що засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919 (далі - Інструкція № 396/5), засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Пунктом 5.1 Інструкції № 396/5 встановлено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі, при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності), не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі № 440/1512/19, від 17 березня 2020 року у справі № 809/710/17, від 3 квітня 2020 року у справі № 580/908/19, від 8 травня 2020 року у справі № 560/1391/19, від 18 червня 2020 року у справі № 240/1700/19) виснував, що особи, засуджені до обмеження (позбавлення) волі, які при відбуванні покарання залучаються до суспільно корисної праці, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна установа в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, у зв`язку з чим зобов`язана нарахувати, утримати та сплатити суми податку та єдиного внеску із заробітної плати таких осіб. При цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб. Виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено обов`язок забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні. Особливість фінансування виправної установи, організації роботи засуджених, формування штату, оформлення трудових відносин із засудженими тощо жодним чином не скасовує обов`язок виправної установи сплачувати податок та єдиний внесок з виплаченої засудженим особам заробітної плати за виконану суспільно корисну працю і подавати відповідну звітність. Право на працю засуджених до обмеження волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору. Не укладення виправною установою відповідних трудових договорів із засудженими, а також відсутність у засуджених документів, які посвідчують їх особу, для зазначення у звітності інформації, яка є обов`язковою, не звільняє виправну установу від такого обов`язку.

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0009431306 та №0009421306, зазначивши, що суми грошових зобов`язань, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, ГУ ДФС визначило без врахування сплачених позивачем сум податку згідно з платіжними дорученнями, які позивач надав суду і на які посилався й під час перевірки. Факт неврахування цих сум відповідач визнав у судовому процесі, однак, не зробив відповідних коригувань (розрахунків) на вимогу суду під час апеляційного перегляду справи.

Разом з тим, відповідач надав суду розрахунки сум податкових зобов`язань та штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями №0009431306 та №0009421306, які зроблені з врахуванням сум податку, на сплату яких посилається позивач (клопотання від 25.03.2020 №К-7721/20 та від 07.04.2020 №К-8801/20) (т. 2, а.с. 24, 45).

Ці розрахунки, на думку суду, підтверджують правильність визначення грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0009431306 та №0009421306.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №0009431306 та №0009421306.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Державної установи «Долинський виправний центр (№118)».

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 300/1401/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної установи «Долинський виправний центр (№118)» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Повне судове рішення складено 04.10.2022.