Постанова

від 04.10.2022 по справі 826/9385/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9385/17

адміністративне провадження № К/9901/4936/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 (суддя - Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/9385/17.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - ТОВ «Норма Плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи наведені законодавчі норми та податкову інформацію щодо контрагента, подані позивачем первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Норма Плюс» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Норма Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Старр Пром» (код 40448600) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708 , в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 676 810 грн.;

пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 752 012 грн. за вересень 2016 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 11.05.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0020951404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 752 012 грн. за звітний період, за який подано декларацію - вересень 2016 рік;

№0021211404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 015 215 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 676 810 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 405 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, між ТОВ «Норма Плюс» (Покупець) та ТОВ «Старр Пром» (попереднє найменування ТОВ «Милтон») (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №7 від 03.08.2016, згідно умов якого Продавець зобов`язується поставити матеріали та обладнання, згідно із Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору сторонами оформлено та підписано Специфікацію до Договору купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 між ТОВ «Милтон» та ТОВ «Норма Плюс».

Ні підтвердження виконання умов договору надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, завірені установою банку та банківські виписки,

Крім того, ТОВ «Норма Плюс» до перевірки надавалась копія листа-повідомлення від 09.02.2017 №15, відповідно до якого борг в сумі 1 927 345,66 грн., що виник на підставі договору купівлі-продажу №7 від 03.08.2016, укладеного ТОВ «Норма Плюс» (Боржник) та ТОВ «Старр Плюс» (Первісний кредитор) за Договором уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017 відступлено ТОВ «Елігія» (код 40534280) (Новий кредитор), та передано Договір уступки вимоги на підписання.

Також надавалась копія договору уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017, укладеного між ТОВ «Старр Пром» (попереднє найменування підприємства ТОВ «Милтон» («Цедент») та ТОВ «Елігія» («Цесіонарій»), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 частково на суму 1 927 345,66 грн. між Цедентом і ТОВ «Норма Плюс» (Боржник).

За цим договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов`язань: сплата вартості отриманого обладнання від Цедента частково в сумі 1 927 345,66 грн., у тому числі ПДВ 321 224,28 грн.

На підтвердження проведення грошових розрахунків за Договором уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017 свідчать платіжні доручення від 27.02.2017, від 06.03.2017 та банківські виписки.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, судами встановлено, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На підтвердження подальшої реалізації приладів, придбаних у ТОВ «Старр Пром» (попередня назва ТОВ «Милтон») за договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016, ТОВ «Норма Плюс» які використано у виробництві одоризаційних установок, вподальшому було реалізовано на користь ПАТ «Укртрансгаз» відповідно до договору №1606000760 від 24.06.2016.

Факт поставки одоризаційних установок за договором №1606000760 від 24.06.2016, укладеним між ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Норма Плюс» був досліджений та підтверджений Державною аудиторською службою України відповідно до довідки №05-21/15-3 від 31.03.2017 зустрічної звірки в ТОВ «Норма Плюс» з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків проведених з ПАТ «Укртрансгаз» та його структурними підрозділами за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Зокрема, відповідач посилається отриманий ним лист від СУФР ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.02.2017 №597/7/25-01-23-01, згідно якого встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016270000000061 від 13.06.2016 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 22.02.2017, ОСОБА_1 підтвердила, що в період з 30.05.2016 по 07.11.2016 була засновником та директором ТОВ «Милтон», місцезнаходження якого є: 08151, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Молодіжна, буд.26 та приймала участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Милтон», укладала та підписувала договори та інші документи бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, як з`ясовано судами, постановою старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.05.2017 року закрито кримінальне провадження №42017101010000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, щодо заниження, зокрема, ТОВ «Норма Плюс» податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Норма Плюс» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ «Норма Плюс», оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни, правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою тощо.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №826/9385/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева С.С. Пасічник