Рішення

від 23.08.2018 по справі 826/9385/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2018 року № 826/9385/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Норма Плюс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Норма Плюс (далі - позивач, ТОВ Норма Плюс ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Норма Плюс не вчинено порушення вимог податкового законодавства, а тому обставини, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на непідтвердження здійснення фінансово-господарських операцій, показання директора підприємства-контрагента про його непричетність до фінансово-господарської діяльності, та вважає, що у позивача відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ Милтон , відтак висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення законними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 23.03.2017 по 05.04.2017 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Норма Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Старр Пром (код 40448600) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708, встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 676 810 грн.;

пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 752 012 грн. за вересень 2016 року.

ТОВ Норма Плюс , не погоджуючись з висновками акту перевірки, вважаючи їх необґрунтованими, 21.04.2017 подало заперечення до акту перевірки від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708. Крім того, 28.04.2017 ТОВ Норма Плюс подано доповнення до заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь від 04.05.2017 №11224/10/26-15-14-04-04-14, відповідно до якої ГУ ДФС у м. Києві вирішило висновки акта перевірки від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708 залишити без змін, а заперечення платника - без задоволення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 11.05.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0020951404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 752 012 грн. за звітний період, за який подано декларацію - вересень 2016 рік;

№0021211404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 015 215,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 676 810 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 405 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.05.2017 №0020951404, №0021211404 ГУ ДФС у м. Києві та вважаючи їх безпідставним та незаконними ТОВ Норма Плюс 19.05.2017 подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби У країни.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.07.2017 №15285/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства і є протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

За правилами підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статі 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ Старр Пром (попереднє найменування ТОВ Милтон ), суд звертає увагу на те, що одним з видів господарської діяльності позивача є: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ Норма Плюс (Покупець) та ТОВ Старр Пром (попереднє найменування ТОВ Милтон ) (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №7 від 03.08.2016, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити матеріали та обладнання, згідно із Специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору, встановлено, що загальна вартість Договору становить 4 989 398, 40 грн. з ПДВ.

Оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 40 календарних днів з дати поставки товару. За згодою сторін можлива часткова попередня оплата за товар.

Розділом 3 Договору Продавець передає Товар Покупцю на протязі 50 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Дата поставки визначається датою передачі товару Покупцю за видатковою накладною.

На виконання умов Договору сторонами оформлено та підписано Специфікацію до Договору купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 між ТОВ Милтон та ТОВ Норма Плюс ; видаткові накладні №МИ-23 від 12.09.2016 (номенклатура - датчик рівня, кількістю 10 шт.) на суму 249 880,00 грн. без ПДВ, 49 976,00 грн. ПДВ; №МИ-91 від 14.09.2016 (номенклатура - модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 1 шт.) на суму 501 454,00 грн. без ПДВ, 100 290,80 грн. ПДВ; №МИ-123 від 15.09.2016 (номенклатура - модуль керування клапанами насосів, кількістю 1 шт.; модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 1 шт.; модуль керування клапанами насосів, кількістю 1 шт.) на суму 501 454,00 грн. без ПДВ, 100 290,80 грн. ПДВ; №МИ-147 від 16.09.2016 (номенклатура - модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 2 шт.; модуль керування клапанами насосів, кількістю 1 шт.) на суму 749 138,00 грн. без ПДВ, 149 827,60 грн. ПДВ; №МИ-177 від 19.09.2016 (номенклатура - модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 1 шт.; модуль керування клапанами насосів, кількістю 1 шт.) на суму 501 454,00 грн. без ПДВ, 100 290,80 грн. ПДВ; №МИ-192 від 20.09.2016 (номенклатура - модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 1 шт.; модуль керування клапанами насосів, кількістю 1 шт.) на суму 501 454,00 грн. без ПДВ, 100 290,80 грн. ПДВ; №МИ-202 від 22.09.2016 (номенклатура - модуль витратоміру адаптаційний, кількістю 1 шт.; модуль керування клапанами насосів, кількістю 2 шт.) на суму 755 224,00 грн. без ПДВ, 151 044,80 грн. ПДВ.

В підтвердження поставки товару виписані податкові накладні №159 від 22.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №160 від 22.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №161 від 22.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №145 від 20.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №146 від 20.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №136 від 19.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №137 від 19.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №129 від 16.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №130 від 16.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №128 від 16.09.2016 на загальну суму 297 220 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №119 від 15.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №120 від 15.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №107 від 14.09.2016 на загальну суму 297 220,80 грн., у тому числі ПДВ - 49 536,80 грн., №108 від 14.09.2016 на загальну суму 304 524 грн., у тому числі ПДВ - 50 754 грн., №80 від 12.09.2016 на загальну суму 299 856 грн., у тому числі ПДВ - 49 976 грн. з ПДВ.

В підтвердження проведення грошових розрахунків за договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 свідчать платіжні доручення, завірені установою банку та банківські виписки.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, ТОВ Норма Плюс до перевірки надавалась копія листа-повідомлення від 09.02.2017 №15, відповідно до якого борг в сумі 1 927 345,66 грн., що виник на підставі договору купівлі-продажу №7 від 03.08.2016, укладеного ТОВ Норма Плюс (Боржник) та ТОВ Старр Плюс (Первісний кредитор) за Договором уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017 відступлено ТОВ Елігія (код 40534280) (Новий кредитор), та передано Договір уступки вимоги на підписання.

Також надавалась копія договору уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017, укладеного між ТОВ Старр Пром (попереднє найменування підприємства ТОВ Милтон ( Цедент ) та ТОВ Елігія ( Цесіонарій ), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесюнарій набуває право вимоги, належне Цедентові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 частково на суму 1 927 345,66 грн. між Цедентом і ТОВ Норма Плюс (Боржник).

За цим договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: сплата вартості отриманого обладнання від Цедента частково в сумі 1 927 345,66 грн., у тому числі ПДВ 321 224,28 грн.

На підтвердження проведення грошових розрахунків за Договором уступки вимоги (цесії) №7 від 03.02.2017 свідчать платіжні доручення від 27.02.2017, від 06.03.2017 та банківські виписки.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Більш того, на підтвердження подальшої реалізації приладів, придбаних у ТОВ Старр Пром (попередня назва ТОВ Милтон ) за договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 року, ТОВ Норма Плюс використано у виробництві одоризаційних установок, які в подальшому було реалізовано на користь ПАТ Укртрансгаз відповідно до договору №1606000760 від 24.06.2016.

Між ТОВ Норма Плюс (Підрядник) та ПАТ Укртрансгаз (Замовник) укладено договір №1606000760 від 24.06.2016, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати Замовнику роботи в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, свій ризик власними та залученими силами і засобами Ремонт систем одоризації газу ГРС УМГ Київтрансгаз .

Надання вказаних робіт ТОВ Норма Плюс Замовнику підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), актами приймання виконаних робіт (ф.КБ-2), актами здачі приймання проектно-вишукувальних робіт, актами прийняття змонтованого монтажем обладнання.

Крім того, факт поставки одоризаційних установок за договором №1606000760 від 24.06.2016, укладеним між ПАТ Укртрансгаз та ТОВ Норма Плюс був досліджений та підтверджений Державною аудиторською службою України відповідно до довідки №05-21/15-3 від 31.03.2017 зустрічної звірки в ТОВ Норма Плюс з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків проведених з ПАТ Укртрансгаз та його структурними підрозділами за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, відповідач посилається отриманий ним лист від СУФР ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.02.2017 №597/7/25-01-23-01, згідно якого встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016270000000061 від 13.06.2016 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

В ході кримінального розслідування встановлено, що ТОВ Милтон (код 40448600) укладає договори з реально діючими СГД, які в подальшому перераховують грошові кошти на рахунки даного підприємства за ніби-то поставлені товари (роботи, послуги), хоча насправді дані операції не здійснювалися та, які в подальшому, обготівковувалися через касу банку ПАТ Сбербанк (МФО 320627), АТ УкрСиббанк (МФО 351005) та ПАТ БТА Банк (МФО 321723), дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані операції вчинені з метою прикриття незаконної діяльності та легалізації коштів здобутих злочинним шляхом, а кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ Милтон (код 40448600), а також ті, що можуть надійти на банківські рахунки підприємства за фіктивними угодами, є предметом кримінального правопорушення та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до отриманих протоколів допиту свідка від 10.10.2016 та 04.03.2017 встановлено, що слідчими ОВС ВОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області допитано в якості свідка ОСОБА_1, засновника та директора ТОВ Милтон , яка показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, безробітна, ніякої діяльності від імені ТОВ Милтон не здійснювала, документи стосовно фінансово-господарської діяльності не підписувала. Жодних заяв в приміщенні нотаріуса стосовно того, що являється працівником будь-яких підприємств не робила.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що за результатами перевірки неможливо підтвердити постачання товарів, а саме датчиків рівня, модулів витратоміру адаптаційних, модулів керування клапанами насосів та їх оплату, так як операція фактично не відбувалась, проведено лише її документування з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними та достовірними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 73) та на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75).

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію отриману в межах кримінального провадження, суд зазначає, що всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України такого доказу як вирок щодо посадових осіб позивача чи посадових осіб контрагента надано не було.

За приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем надано не було.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на протокол допиту у якості свідка засновника та директора ТОВ Милтон ОСОБА_1 про те, що вона непричетна до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Милтон , оскільки вважає його неналежним доказом у підтвердження нереальності здійснення господарської операції, оскільки згідно положень Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого підлягають обов'язковій перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 22.02.2017, згідно якої ОСОБА_1 підтвердила, що в період з 30.05.2016 по 07.11.2016 була засновником та директором ТОВ Милтон , місцезнаходження якого є: 08151, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Молодіжна, буд.26 та приймала участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ Милтон , укладала та підписувала договори та інші документи бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінального провадження від 17.05.2017, згідно якої вбачається що у провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 за №42017101010000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Підставою для початку досудового розслідування стали матеріали ОУ ДПІ у Голосіївському районі, згідно яких у період з 2015-2016 років невстановлені особи створили ряд підконтрольних суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ Старр Плюс (код ЄДРПОУ 40448600), з метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на здійснення безтоварних операцій, пов'язаних з формуванням штучного податкового кредиту та завищення валових витрат підприємствам-вигодонабувачам реального сектору економіки, чим заподіяли велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податків, що серед іншого призвело до заниження ТОВ Норма Плюс (код ЄДРПОУ 32917708) податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 093 473,90 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 157 648,51 грн.

Згідно вказаної постанови від 17.05.2017, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017101010000064 від 17.03.2017 закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України. Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б недобросовісність позивача як платника податків, не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Факт виконання вимог договору купівлі-продажу та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договором, видатковими і податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки, та які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій і в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що це не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

В даному випадку, як пояснив представник позивача, постачання та передача товару за вказаним договором купівлі-продажу №7 від 03.08.2016 здійснювалась не через перевізника, а безпосередньо від Продавця. Саме тому передача товару ТОВ Норма Плюс оформлювалась не товарно-транспортною накладною, а видатковою накладною ТОВ Старр Пром .

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги положення пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Норма Плюс задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Норма Плюс (код ЄДРПОУ 32917708) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 26 508,41 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісім гривень) 41 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур