Ухвала

від 03.10.2022 по справі 752/12215/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8495/2022 Доповідач - Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

м. Київ Справа № 752/12215/21

03 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ратнікової В.М.

суддів: Левенця Б.Б.

Борисової О.В.

розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К.В., у цивільній справі за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

в с т а н о в и в:

20 травня 2021 року Державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 174 530,50 грн., заподіяної підприємству працівником.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року позов Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальну шкоду в розмірі 163471,23 грн. та судовий збір у розмірі 2452,07 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 червня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуально права.

Зазначає, що судом першої інстанції було порушено підсудність даної справи, оскільки, на його думку, дана справа повинна була бути розглянута Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська.

Вказує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, не перевірив правильності розрахунків позивача, не погоджується зі стягненням з нього витрат на примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова, оскільки станом на дату виконання зазначеного рішення суду він вже не перебував у трудових відносинах з позивачем та не мав можливості вплинути на виконання судового рішення у добровільному порядку.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що його вина у заподіянні шкоди державному підприємству при виконанні трудових відносин встановлена у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року, оскільки суд першої інстанції не врахував, що він не був стороною даної справи та був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси.

29 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом його касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у справі № 463/4763/19.

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що підставою пред`явлення до нього позову у даній справі є рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у цивільній справі № 463/47632/19 та постанова Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у цивільній справі № 463/4763/19, якими встановлено незаконність підписаного ним, як керівником, наказу ДП «Львівський державний міжобласний спеціальній комбінат» № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », що може слугувати підставою для покладення на ОСОБА_1 обов`язку відшкодовувати шкоду, заподіяну на підставі положень статті 237 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що з 22 жовтня 2019 року він був звільнений із посади директора ДСП «Львівський ДМСК» та про існування судових рішень у цивільній справі № 463/4763/19 йому стало відомо лише при розгляді даної справи, оскільки участі у цивільній справі № 463/4763/19 він не приймав, так як не був залучений до справи.

Вказує на те, що 25 січня 2022 року він звернувся до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у цивільній справі № 463/4763/19, проте ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року було відмовлено, у відкритті апеляційного провадження також було відмовлено. 15 серпня 2022 року він звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року.

Вважає, що спір у даній цивільній справі є прямим наслідком вирішення цивільної справи № 463/4763/19, вирішення даного спору може істотно вплинути на його фінансове становище, погіршити умови проживання та життєвий рівень.

З урахуванням вище викладеного, просив суд зупинити апеляційне провадження у даній цивільній справі № 752/12215/21 за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником до розгляду Верховним Судом його касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у цивільній справі № 463/4763/19.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній цивільній справі підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно до положень п. 6 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини 2 ст. 251 ЦПК, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростовані рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у вказаній справі має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» (м. Львів, вул. Таджицька, 4, код ЄДРПОУ 03061545, МФО 300023) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано наказ Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника служби фізичного захисту в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат».

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» на користь ОСОБА_2 131501,44 грн. (сто тридцять одна тисяча п`ятсот одна грн. сорок чотири коп.) заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, що становить 16128 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний комбінат» залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою, проте ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року було відмовлено та у відкритті апеляційного провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвало Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року , ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказану ухвалу.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року було залишено без руху.

З огляду на те, що наразі відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії щодо оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у цивільній справі № 463/47632/19, яким було скасовано виданий ним, як керівником, наказ Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника служби фізичного захисту в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» та стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» на користь ОСОБА_2 131501,44 грн. (сто тридцять одна тисяча п`ятсот одна грн. сорок чотири коп.) заробітної плати за час вимушеного прогулу, а предметом апеляційного оскарження у даній цивільній справі є рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальну шкоду в розмірі 163471,23 грн., як шкоду, завдану підприємству внаслідок незаконного звільнення ним ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що розгляд вказаної справи до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у цивільній справі № 463/4763/19, є неможливим, а тому наявніпередбачені процесуальним законом підстави для зупинення провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 43, 251 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К.В., у цивільній справі за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником зупинити до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у цивільній справі № 463/4763/19 за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий : Судді: