Постанова

від 30.03.2023 по справі 752/12215/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/2686/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/12215/21

30 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К.В., у цивільній справі за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

в с т а н о в и в:

20 травня 2021 року Державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 174 530,50 грн., заподіяної підприємству працівником.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що наказом директора Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціалізований комбінат» ОСОБА_1 № 84-к/тр від 13 травня 2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» за прогул без поважних причин 08 лютого 2019 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11.08.2020 року по справі № 463/4763/19, які набрали законної сили, встановлено незаконність звільнення ОСОБА_2 наказом директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_1 від № 84-к/тр від 13.05.2019 року.

На виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 року у справі № 463/4763/19 та матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3, ДСП «Об`єднання «Радон», як правонаступником ДСП «Львівський ДМСК», сплачено: середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 131501,44 грн.; судовий збір в дохід держави у розмірі 1734,02 грн.: судові витрати на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн.; ССВ (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) у розмірі 11059,27 грн.; мінімальні витрати виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн.: виконавчий збір 10% від суми судового рішення у розмірі 13185, 38 грн.; додаткові витрати ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 412 від 26.10.2020 року, № 416 від 26.10.2020 року; № 413 від 26.10.2020 року, № 415 від 26.10.2020 року, № 414 від 26.10.2020 року; № 417 від 26.10.2020 року та копіями постанов: про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 23.09.2020 року ; про розмір додаткових витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 26.10.2020 року; про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року ВП № НОМЕР_4, про розмір мінімальних витрат від 26.10.2020 року ВП № НОМЕР_4.

Отже, виконання позивачем рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 року у справі № 463/476319 підтверджується копіями платіжних доручень та копіями постанов виконавчого провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, за результатами якого позивач поніс матеріальну шкоду у розмірі 158 233,50 грн. (131501,44 грн. + 1734,02 грн. + 349,39 грн. + 169,00 грн. +13185,38 грн. +235,00 грн. + 11059, 27 грн. = 158233,50 грн.).

Крім того, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2020 року головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) постановлено в межах відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_5 за виконавчим листом № 463/4763/19, виданим 18.03.2020 року Личаківським районним судом м. Львова стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за один місяць, що становить 16128,00 грн.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2020 року (ВП № НОМЕР_5) повна сума заборгованості з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження стягнута з боржника (тобто, позивача) за рахунок реалізації транспортного засобу марки УАЗ 396206 д.н.з. НОМЕР_1 . Платіжним дорученням № 4079 від 21.08.2020 стягувачу - ОСОБА_2 перераховано кошти.

Головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сидієм О.В. винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.03.2020 року (№ НОМЕР_5), відповідно до якої постановлено визначити для боржника Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» загальну суму мінімальних витрат 169,00 грн.

Виконання позивачем додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року про негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, що становить 16128 грн. підтверджується копіями постанов державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, за результатами якого позивач поніс матеріальну шкоду у розмірі 16297,00 грн.

Загальна сума матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачу в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 директором ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_1 становить 174 530, 50 грн. (16297, 00 грн. + 158233,5 грн. =174530, 50 грн.).

Відповідач, звільняючи працівника ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_2 з роботи та, підписуючи наказ № 84-к/тр від 13.05.2019 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », перебував на посаді директора ДСП «Львівський ДМСК», як посадова (службова) особа, є винним у незаконному звільненні працівника, а тому з нього підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана державному підприємству.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року позов Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальну шкоду в розмірі 163 471,23 грн. та судовий збір у розмірі 2452,07 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 червня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуально права.

Зазначає, що судом першої інстанції було порушено підсудність даної справи, оскільки, на його думку, дана справа підсудна Дніпровському районному суду м. Дніпродзержинська, так як підсудність даної справи визначається за правилами ст. 27 ЦПК України - за зареєстрованим місцем його проживання, як відповідача у справі: АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, не перевірив правильності розрахунків позивача. Він не погоджується зі стягненням з нього витрат на примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова, оскільки станом на дату виконання зазначеного рішення суду він вже не перебував у трудових відносинах з позивачем та не мав можливості вплинути на виконання судового рішення у добровільному порядку.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що його вина у заподіянні шкоди державному підприємству при виконанні трудових відносин встановлена у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року, оскільки суд першої інстанції не врахував, що він не був стороною даної справи та був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси.

10 серпня 2022 року представник Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання Радон» Куракова Наталія Олександрівна подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначала, що під час судового провадження в суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням про передачу справи за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська за місцем його проживання, проте ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.2021 року в задоволенні клопотання було відмовлено. Питання місця заподіяння шкоди вивчені судом під час прийняття рішення з цього питання. ДСП «Об`єднання «Радон» письмово заперечувало проти задоволення цього клопотання. Твердження відповідача про те, що підстави звернення з даним позовом саме до Голосіївського районного суду м. Києва невідомі, не відповідає дійсності, спростовуються матеріалами справи.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу рівності учасників судового процесу та принципу змагальності сторін вказує, що в апеляційній скарзі відповідач не зазначає жодного конкретного факту обмеження його права судом або порушення судом принцу змагальності.

Відносно незгоди апелянта з розміром матеріальної шкоду, стягнутої з нього на користь позивача за рішенням суду, зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянт не висловлював своєї незгоди щодо розрахунку суми стягнення.

Вказує на те, що не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача відносно його скрутного матеріального положення, оскільки на виконання вимог рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року ДСП «Об`єднання Радон» виплатило ОСОБА_1 877 347,67 грн. середнього заробіток за час вимушеного прогулу.

З огляду на вище викладене, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року було задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження.

Провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К.В., у цивільній справі за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником зупинено до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у цивільній справі № 463/4763/19 за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства з управління зоною відчуження від 17 липня 2017 року № 57-ос ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» та укладено з ним контракт терміном на 1 рік з 18 липня 2017 року по 18 липня 2018 року. (а.с. 84)

18 липня 2017 року між Державним агентством України з управління зоною відчуження та ОСОБА_1 було укладено контракт № 1 з керівником підприємства, що є у державній власності.

Відповідно до умов зазначеного контракту керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію музею здійснювати поточне керівництво музеєм, забезпечувати його діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за музеєм державного майна, а Міністерство зобов`язується створювати належні умови для організації праці керівника та його матеріального забезпечення. (п. 1.1)

На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником та Міністерством. (п. 1.2)

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та цим контрактом. (п. 4.2.) (а.с. 86-88)

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 18 липня 2018 року № 88-ос продовжено строк дії контракту від 18 липня 2017 року № 1, укладеного між ОСОБА_1 , директором Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», та Державним агентством України з управління зоною відчуження, по 31 січня 2019 року. (а.с. 85)

Відповідно до пункту 1 наказу Державного агентства України з управління зони відчуження від 19.07.2019 року № 150-19 Державне спеціалізоване підприємство «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» припиняється в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон».

Згідно з пунктом 2 наказу Державного агентства України з управління зони відчуження від 19.07.2019 року № 150-19 ДСП «Об`єднання Радон» (ЄДРПОУ 43068161, юридична адреса: вул. Пирогівський шлях, 50, м. Київ, 03083) є правонаступником майна, прав і обов`язків ДСП «Львівський ДМСК» (ЄДРПОУ 03061545, юридична адреса: м. Львів, вул. Таджицька, 4). (а.с. 41-42)

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 31 січня 2019 року № 14-ос продовжено строк дії контракту від 18 липня 2017 року № 1, укладеного між ОСОБА_1 , директором державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», та Державним агентством України з управління зоною відчуження, по 31 січня 2020 року. (а.с. 91)

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 02 грудня 2020 року № 239-20 було затверджено статут Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» у новій редакції. (а.с. 25)

Відповідно до статуту Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» керівник має право у встановленому порядку приймати та звільняти з посад працівників Підприємства. (п. 7.8.9)

Самостійно призначає та звільняє директорів відокремлених підрозділів, визначає обсяг їх повноважень, приймає рішення про відсторонення від виконання обов`язків за посадою. (п. 7.8.13.)

Видає y межах компетенції Підприємства накази, розпорядження та інші aкти, дає доручення, що не суперечать законодавству, організовує та перевіряє їх виконання. Акти та вказівки керівника є обов`язковими для всіх працівників Підприємства. (п. 7.8.16)

Несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, дотримання трудової, фінансової дисципліни і вимог чинного законодавства. (п. 7.8.17.)

Наказом директора Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» ОСОБА_1 № 84-к/тр від 13.05.2019 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» за прогул без поважних причин, а саме: у зв`язку з відсутністю його на робочому місці без поважних причин 08.02.2019 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.(а.с. 49)

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 року у справі №463/4763/19 скасовано наказ Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника служби фізичного захисту в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат».

Стягнуто з ДСП «Львівський ДМСК» на користь ОСОБА_2 131501,44 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць; стягнуто з ДСП «Львівський ДМСК» на користь ОСОБА_2 349,39 грн. судового збору; стягнуто з ДСП «Львівський ДМСК» в дохід держави 1734,02 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2020 року по справі № 463/4763/19 допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, що становить 16 128,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.08.2020 року у справі 463/4763/19 рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 у справі № 463/4763/19 залишено без змін.

11.08.2020 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 у справі № 463/4763/19 набрало законної сили.

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» від 05 березня 2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » скасовано наказ від 13 травня 2019 року № 84-к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » за п. 4 ст. 40 КЗпПУ. ОСОБА_2 , начальника служби фізичного захисту поновлено на посаді з 15 травня 2019 року. (а.с. 52)

23 березня 2020 року головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 за виконавчим листом № 463/4763/19. виданим 18.03.2020 року Личаківським районним судом міста Львова про стягнення з ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць у розмірі 16 128,00 грн. (а.с. 93)

Постановою заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Козак Софією Василівною від 26 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» судового збору у розмірі 1 734,02 грн. (а.с. 61)

26 жовтня 2020 року заступником начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Козак Софією Василівною було винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження відповідно до якої розмір додаткових витрат становить 235,00 грн. (а.с. 60)

На виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 у справі № 463/4763/19 та матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3, ДСП «Об`єднання «Радон», як правонаступником ДСП «Львівський ДМСК», сплачено: середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 131 501,44 грн.; судовий збір в дохід держави у розмірі 1 734,02 грн.; судові витрати на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн.; ЄСВ (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) у розмірі 11059,27 грн.; мінімальні витрати виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн.; виконавчий збір 10% від суми судового рішення у розмірі 13185, 38 грн.; розмір додаткових витрат ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 412 від 26.10.2020 року, № 416 від 26.10.2020 року, № 413 від 26.10.2020 року, № 415 від 26.10.2020 року, № 414 від 26.10.2020 року; № 417 від 26.10.2020 року та копіями постанов: про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 23.09.2020 року; про розмір додаткових витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 26.10.2020 року; про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року ВП № НОМЕР_4, про розмір мінімальних витрат від 26.10.2020 року ВП № НОМЕР_4. (а.с. 52-58)

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року в частині задоволених вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Отже, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача єдиного соціального внеску в сумі 11 059,27 грн.. сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку в цій частині не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» в частині стягнення з відповідача на користь позивача, завданої матеріальної шкоди внаслідок виплати підприємством середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільненого за наказом відповідача працівника підприємства ОСОБА_2 у розмірі 131 501,44 грн., суд першої інстанції посилався на те, що наявні всі правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальної шкоди у розмірі 131 501,44 грн., оскільки вказана матеріальна шкода була завдана відповідачем ОСОБА_1 шляхом прийняття наказу № 84-к/тр від 13 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», який в подальшому було оскаржено та рішенням суду визнано протиправним та скасовано

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом пункту 8 статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Матеріальна відповідальність у цьому випадку настає за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству виплатою незаконно звільненому або переведеному працівнику, який виконував розпорядження про переведення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку (при незаконному переведенні).

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставини щодо незаконного звільнення ОСОБА_2 з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» на підставі наказу директора підприємства ОСОБА_1 встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому ці обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

У зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 на підставі наказу директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_1 та подальшого поновлення вказаного працівника на роботі за рішенням суду та стягнення з підприємства на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачу, завдано матеріальну шкоду у розмірі 131 501,44 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП України.

Факт виплати незаконно звільненому працівнику грошових сум, стягнутих судовим рішенням у зв`язку з поновленням на роботі та вимушеним прогулом, підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 412 від 26 жовтня 2020 року, що не спростовано під час розгляду справи відповідачем будь-якими іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги відповідача про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що його вина у заподіянні шкоди державному підприємству при виконанні трудових відносин встановлена у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року, так як суд першої інстанції не врахував, що він не був стороною даної справи та був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року було визнано незаконним та скасовано наказ Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 ». Вказаний наказ був виданий директором вказаного державного підприємства ОСОБА_1 . ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника служби фізичного захисту в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат». Стягнуто з ДСП «Львівський ДМСК» на користь ОСОБА_2 131501,44 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Даним судовим рішення встановлено факт незаконності виданого ОСОБА_1 , як директором Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», наказу № 84-к/тр від 13 травня 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », що призвело до виплати підприємством за рішення суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказаного працівника в сумі 131501,44 грн.

ОСОБА_1 скористався своїм правом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у даній справі.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок стягнення з позивача за рішення суду судового збору в розмірі 1 734,02 грн., судових витрати, які були стягнуті на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн., в процесі виконання рішення суду мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн., виконавчого збору у розмірі 10% від суми судового рішення у розмірі 13 185,38 грн., додаткових витрат ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн., суд першої інстанції посилався на обгрунтованість вказаних вимог, оскільки вказана матеріальна шкода була завдана позивачу відповідачем ОСОБА_1 шляхом прийняття наказу № 84-к/тр від 13 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», який в подальшому було оскаржено та рішенням суду визнано протиправним та скасовано.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Стаття 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Виходячи з правового аналізу даної норми, можна стверджувати, що ст. 237 КЗпП України: по-перше, передбачено обов`язок особи, винної у незаконному звільненні працівника, відшкодувати підприємству, установі або організації шкоду, заподіяну у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи; по-друге, не передбачено обов`язку особи, винної у незаконному звільненні працівника, відшкодувати підприємству, установі або організації шкоду, заподіяну виплатами, які були здійснені звільненій особі в якості судового збору; виконавчого збору;витрат на виконавче провадження;податків та інших обов`язкових платежів.

У п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року роз`яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мали місце після введення в дію п. 8 ст.134 та нової редакції ст.237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, 2, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З вище викладеного вбачається, що виконавче провадження було відкрито у зв`язку з тим, що Державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон» в добровільному порядку не виконувало рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року та в подальшому державним виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Доказів того, що витрати, яке підприємство понесло у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження виникли у позивача з вини відповідача, матеріали справи не містять.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції про завдання позивачу матеріальної шкоди відповідачем внаслідок стягнення з позивача за рішення суду судового збору в розмірі 1 734,02 грн., судових витрати, які були стягнуті на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн., стягнутих з позивача в процесі виконання рішення суду мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн., виконавчого збору у розмірі 10% від суми судового рішення у розмірі 13 185,38 грн., додаткових витрат ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі стягнутої з позивача на корить поновленого працівника ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць, що становить 16 128,00 грн., оскільки зазначена сума була включена судом до розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок стягнення з позивача на виконання рішення суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 в який входить і стягнута в порядку негайного виконання сума середнього заробітку за один місяць.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 131 501,44 грн.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальної шкоди у розмірі 131 501,44 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальної шкоди, завданої внаслідок стягнення з позивача за рішення суду заробітної плати за один місяць в сумі 16 128,00 грн. та судового збору в розмірі 1 734,02 грн., судових витрати, які були стягнуті на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн., стягнутих з позивача в процесі виконання рішення суду мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн., виконавчого збору у розмірі 10% від суми судового рішення у розмірі 13 185,38 грн., додаткових витрат ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3 926,94грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено частково (24,66%), а тому з позивача Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 968,38 грн.

Керуючись п.8 ч.1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 9, 27 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст.141,367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (код ЄДРПОУ 43068161) матеріальну шкоду у розмірі 131 501,44 грн.

У задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» матеріальної шкоди, завданої внаслідок стягнення з позивача за рішення суду заробітної плати за один місяць в сумі 16 128,00 грн. та судового збору в розмірі 1 734,02 грн., судових витрати, які були стягнуті на користь ОСОБА_2 у розмірі 349,39 грн., стягнутих з позивача в процесі виконання рішення суду мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 169,00 грн., виконавчого збору у розмірі 10% від суми судового рішення у розмірі 13 185,38 грн., додаткових витрат ВП № НОМЕР_3 у розмірі 235,00 грн., відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (код ЄДРПОУ 43068161) на користь відповідача ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 968,38 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: