Рішення

від 03.10.2022 по справі 500/3161/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3161/22

03 жовтня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Прогрес Агро" до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Руслана Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Прогрес Агро" (далі ПП "Прогрес Агро", позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича (далі приватний виконавець Снігур О.Ю., відповідач 1), приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Руслана Вікторовича (далі приватний виконавець Кондратюк Р.В., відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2022 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача основної винагороди від 23.03.2021 ВП № 64929689 в сумі 185606,99 грн на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. Однак приватний виконавець Кондратюк Р.В. з ПП "Прогрес Агро" не стягував заборгованість в примусовому порядку у виконавчому провадженні ВП №64929689, а тому відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Крім того, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження № 69708456 поза увагою обох відповідачів було залишено фактор процедури банкрутства через яку фактично пройшов позивач в спірних відносинах. Вимога відповідача 2 як конкурсного кредитора не була заявлена у справі про банкрутство позивача, така вважається погашеною, а спірна постанова від 23.03.2021 ВП № 64929689, як виконавчий документ, не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 06.09.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 16.09.2022 визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з вимогами:

визнати дії приватного виконавця Кондратюка Р.В. щодо пред`явлення до примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 23.03.2021 ВП №64929689 протиправними та зобов`язати його утриматись від подальшого пред`явлення вказаної постанови до примусового виконання;

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП№69708456, винесену приватним виконавцем Снігуром О.Ю.;

зобов`язати приватного виконавця Снігура О.Ю. невідкладно закінчити виконавче провадження ВП №69708456.

Призначено у справі судове засідання.

27.09.2022 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач 1 послався на те, що ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69708456 від 23.08.2022 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди ВП №64929689 від 23.03.2021 про стягнення з ПП "Прогрес Агро" 185606,99 грн. основної винагороди на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. оскільки пред`явлена до примусового виконання постанова про стягнення основної винагороди згідно ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчий документом, відповідає вимогам ст.4 цього Закону, набрала законної сили, та не скасована, а тому у виконавця не було підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу. З огляду на викладене, вважає дії правомірними та такими, що вчиненні відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", та такі що жодним чином не порушують права боржника, а позовну заяву безпідставною та такою, що подана із пропущенном строків.

03.10.2022 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач 2 послався на те, що в ході проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №64929689 ним вжито ряд заходів примусового виконання, а саме винесено постанови про арешт коштів на рахунках боржника, виставлялись платіжні вимоги, накладено арешт на майно боржника, проведено опис майна боржника, направлені запити щодо наявності зареєстрованого майна боржника. На адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача від 08.08.2022 про повернення виконавчого документа, усі вимоги до боржника, які виникли на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області № №921/74/20 від 08.10.2020 є повністю погашеними. Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" лише у випадку погашення боргу через рахунки органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця. Задоволення вимог стягувача по наказу Господарського суду Тернопільської області №921/74/20 від 08.10.2020 про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі ТОВ "Торговий дім "Насіння") боргу сплатою безпосередньо стягувачу, не свідчить про те що рішення суду не виконане. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача 03.10.2022 подано до суду додаткові пояснення, розгляд справи просив проводити у його відсутності.

Від представника приватного виконавця Кондратюка Р.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та здійснити належну підготовку до представництва інтересів.

Відповідач 1 та відповідач 2, повідомлені відповідно до положень ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у судове засідання не з`явились, що в силу вимог ч.3 цієї статті не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що на виконання у приватного виконавця Кондратюка Р.В. перебувало виконавче провадження №64929689 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/74/20 від 08.10.2020 про стягнення з ПП "Прогрес Агро"на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" боргу сплатою безпосередньо стягувачу - 1403098,71 грн боргу, 134381,36 грн пені, 280 619,74 грн штрафу, 13496,16 грн - 3% річних та 24473,94 грн судового збору.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №64929689 (а.с.16-17), 23.03.2021 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №64929689 у сумі 185606,99 грн. (а.с.14-15).

05.07.2021 ухвалою Господарського суду Тернопільської області за заявою ТОВ "Торговий дім "Насіння" відкрито провадження у справі №921/270/21 про банкрутство ПП "Прогрес Агро" (а.с.24-30).

29.07.2022 ухвалою Господарського суду Тернопільської області закрито провадження у справі №921/270/21 про визнання банкрутом ПП "Прогрес Агро", припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 05.07.2021 та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (а.с.33-46).

На адресу приватного виконавця Кондратюка Р.В. надійшла заява ТОВ "Торговий дім "Насіння" від 08.08.2022 про повернення виконавчого документа стягувану, згідно з якою усі вимоги стягувача до боржника, які виникли на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області № №921/74/20 від 08.10.2020, є повністю погашеними (а.с.20-21).

На підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", 18.08.2022 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64929689 (а.с.22-23).

Надалі, 23.08.2022 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з ПП "Прогрес Агро" основної винагороди від 23.03.2021 ВП № 64929689 в сумі 185606,99 грн на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. (а.с.11-12).

Не погоджуючись з такими постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст.10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч.2, 3 та 4 ст.31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина 5 ст.31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч.6 ст.31 Закон № 1403-VIII).

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

При цьому, ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На виконання ст.31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі Порядок № 643).

Відповідно до п.19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Із наведених законодавчих норм слідує, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди. Винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Водночас сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 07.07.2022 в справі №916/1456/21.

Позивач оскаржує дій приватного виконавця щодо пред`явлення до виконання постанови про стягнення з нього суми основної винагороди, а також постанову про відкриття провадження з примусового виконання такої, у випадку, коли виконавче провадження закінчено за заявою стягувача про повернення виконавчого документу, оскільки вимоги до боржника, які виникли на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області №№921/74/20 від 08.10.2020, є повністю погашеними.

У постановах Верховного Суду від 03.03.2020 в справі № 260/801/19, від 10.09.2020 в справі № 120/1417/20-а, від 28.10.2020 в справі №640/13697/19, на які посилається позивач у, сформовано правову позицію, відповідно до якої "за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі".

Вказані висновки Верховного Суду ґрунтуються на системному тлумаченні приписів ч.4 та 5 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", згідно з якими розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

У цій справі виконавче провадження ВП №64929689 закінчено на підставі повного погашення заборгованості згідно виконавчого документа.

Слід зауважити, що постанова приватного виконавця Кондратюка Р.В. про закінчення виконавчого провадження ВП №64929689 не є предметом судового контролю у даній справі, а тому суд не надає оцінку її правомірності та не перевіряє обставини, за яких вона прийнята.

При цьому, закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішення, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документа.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що в ході проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №64929689 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. вжито ряд заходів примусового виконання, а саме винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника, виставлялись платіжні вимоги, накладено арешт на майно боржника, проведено опис майна боржника, направлені запити щодо наявності зареєстрованого майна боржника.

Проте доказів фактичного стягнення суми боргу за виконавчим документом, пропорційно якій було розраховано основну винагороду, приватним виконавцем Кондратюком Р.В. не надано.

Натомість, з матеріалів справи видно, 05.07.2021 ухвалою Господарського суду Тернопільської області за заявою ТОВ "Торговий дім "Насіння" було відкрито провадження у справі №921/270/21 про банкрутство ПП "Прогрес Агро".

Факт повного погашення боржником вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Торговий дім "Насіння" в загальному розмірі 1691035,96 грн. встановлено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2022, якою закрито провадження у справі №921/270/21 про визнання банкрутом ПП "Прогрес Агро", що в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними обставинами та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Таким чином, у спірних правовідносинах вжитті приватним виконавцем заходи Кондратюком Р.В. не призвели до будь-якого виконання у примусовому порядку виконавчого документа, то підстави для стягнення з позивача основної винагороди в сумі 185606,99 грн відсутні.

Разом з цим, суд наголошує, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розумінні Закону № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до п.5 ч.1 ст.3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Отже, приватний виконавець Кондратюк Р.В., пред`являючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 23.03.2021 ВП №64929689 до виконання приватному виконавцю Снігуру О.Ю., діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1404-VIII.

Стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень ст.31 Закону № 1403-VIII та п.19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

У випадку з позивачем, такий розрахунок повинен здійснюватися приватним виконавцем Снігурою О.Ю., який 23.08.2022 відкрив виконавче провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, з урахуванням інформації, зазначеній відповідачем на виконавчому документі згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Виходячи із цього, оскарження позивачем дій приватного виконавця Кондратюка Р.В. щодо пред`явлення до примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 23.03.2021 ВП №64929689 не призведе до відновлення його порушених прав.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 26.08.2021 в справі № 380/6503/20.

Водночас, позивач просить зобов`язати приватного виконавця Снігура О.Ю. невідкладно закінчити виконавче провадження ВП №69708456, тоді як згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тож суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту її порушених прав.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Снігура О.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП № 69708456 є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних рішень, дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 2481,00 грн. згідно квитанції №1038689425 від 32.08.2022 на суму 7443,00 грн. з відповідача 1 (а.с.7).

Керуючись ст.139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП № 69708456.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича в користь приватного підприємства "Прогрес Агро" сплачений судовий збір у розмірі збору в розмірі 2481 (дві тисяч чотириста вісімдесят одна) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Прогрес Агро" (місцезнаходження: с.Ладичин,Тернопільський район, Тернопільська область,48124 код ЄДРПОУ: 32808272);

відповідач:

- Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Снігур Олег Юрійович (місцезнаходження/місце проживання: вул. Ст. Бандери, 34-а, м.Чортків, Тернопільська область, 48501, РНОКПП НОМЕР_1 );

- Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Руслан Вікторович (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Головуючий суддяМандзій О.П.