Постанова

від 17.01.2023 по справі 500/3161/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3161/22 пров. № А/857/14993/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І, Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №500/3161/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Прогрес Агро» до Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Руслана Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Мандзій О.П., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 03.10.2022),-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Прогрес Агро» звернулось до суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича (далі приватний виконавець Снігур О.Ю., відповідач 1), приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Руслана Вікторовича (далі приватний виконавець Кондратюк Р.В., відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2022 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача основної винагороди від 23.03.2021 ВП №64929689 в сумі 185606,99 грн на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. Однак приватний виконавець Кондратюк Р.В. з ПП «Прогрес Агро» не стягував заборгованість в примусовому порядку у виконавчому провадженні ВП №64929689, а тому відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Крім того, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження №69708456 поза увагою обох відповідачів було залишено фактор процедури банкрутства через яку фактично пройшов позивач в спірних відносинах. Вимога відповідача 2 як конкурсного кредитора не була заявлена у справі про банкрутство позивача, така вважається погашеною, а спірна постанова від 23.03.2021 ВП № 64929689, як виконавчий документ, не підлягає виконанню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП № 69708456. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича в користь приватного підприємства «Прогрес Агро» сплачений судовий збір у розмірі збору в розмірі 2481,00 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, приватним виконавцем Снігуром О.Ю. подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду не повною мірою ґрунтується на засадах верховенства права, частково не відповідає наведеним критеріям законності та обґрунтованості, а також засадам адміністративного судочинства, а саме в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП № 69708456.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчим документом; при отриманні виконавчого документа приватний виконавець перевіряє цей виконавчий документ на відповідність вимогам ст. 4 Закону №1404- VIII, підвідомчість виконавчого провадження, наявність чи відсутність підстав для повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання, що передбачені частиною 4 ст. 4 Закону №1404-VIII та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, жодних вимог та зобов`язань для приватного виконавця, до якого надійшов до виконання виконавчий документ, про здійснення будь-яких розрахунків розміру основної винагороди приватного виконавця, що підлягає до стягнення за виконавчим документом, чинне законодавство не містить.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП №69708456 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи відповідачі та їх представники апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що у приватного виконавця Кондратюка Р.В. на виконанні перебувало виконавче провадження №64929689 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/74/20 від 08.10.2020 про стягнення з ПП «Прогрес Агро» на користь ТОВ «Торговий дім «Насіння» боргу сплатою безпосередньо стягувачу - 1403098,71 грн боргу, 134381,36 грн пені, 280 619,74 грн штрафу, 13496,16 грн - 3% річних та 24473,94 грн судового збору.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №64929689 (а.с.16-17), 23.03.2021 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №64929689 у сумі 185606,99 грн. (а.с.14-15).

05.07.2021 ухвалою Господарського суду Тернопільської області за заявою ТОВ «Торговий дім «Насіння» відкрито провадження у справі №921/270/21 про банкрутство ПП «Прогрес Агро» (а.с.24-30).

29.07.2022 ухвалою Господарського суду Тернопільської області закрито провадження у справі №921/270/21 про визнання банкрутом ПП «Прогрес Агро», припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 05.07.2021 та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (а.с.33-46).

На адресу приватного виконавця Кондратюка Р.В. надійшла заява ТОВ «Торговий дім «Насіння» від 08.08.2022 про повернення виконавчого документа стягувану, згідно з якою усі вимоги стягувача до боржника, які виникли на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області № №921/74/20 від 08.10.2020, є повністю погашеними (а.с.20-21).

На підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», 18.08.2022 приватним виконавцем Кондратюком Р.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64929689 (а.с.22-23).

Надалі, 23.08.2022 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з ПП «Прогрес Агро» основної винагороди від 23.03.2021 ВП № 64929689 в сумі 185606,99 грн на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. (а.с.11-12).

Не погоджуючись з такими постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що приватний виконавець Кондратюк Р.В., пред`являючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 23.03.2021 ВП №64929689 до виконання приватному виконавцю Снігуру О.Ю., діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1404-VIII. Проте, розрахунок основної винагороди повинен здійснюватися приватним виконавцем Снігурою О.Ю., який 23.08.2022 відкрив виконавче провадження ВП №69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, з урахуванням інформації, зазначеній відповідачем на виконавчому документі згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Проте, апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх такими, що суперечать обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеної норми, суд переглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст.10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч.2, 3 та 4 ст.31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина 5 ст.31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч.6 ст.31 Закон № 1403-VIII).

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом ( ч. 3 ст. 40 Закону № 1404).

На виконання ст.31 Закону №1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі Порядок № 643).

Відповідно до п.19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди. Винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Водночас сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Як уже зазначалось частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

Судом становлено, що на адресу приватного виконавця Кондратюка Р.В. надійшла заява ТОВ «Торговий дім «Насіння» від 08.08.2022 про повернення виконавчого документа стягувану, згідно з якою усі вимоги стягувача до боржника, які виникли на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області №921/74/20 від 08.10.2020, є повністю погашеними

У матеріалах справи наявна постанова приватного виконавця Кондратюка Н.В., яка містить розрахунок основної винагороди приватного виконавця - 10% від суми, що визначена у виконавчому документі, та становить 185606,99 грн. Тобто, вказана постанова була винесена у відповідності та на виконання ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», чого не було враховано судами попередніх інстанцій.

Вказана вище постанов про стягнення з боржника основної винагороди у розумінні Закону № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до п.5 ч.1 ст.3 цього Закону підлягає примусовому виконанню, що і було зроблено приватним виконавцем Кондратюком Р.В.

Суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок основної винагороди повинен здійснюватися приватним виконавцем Снігуром О.Ю., який 23.08.2022 відкрив виконавче провадження ВП № 69708456 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, з урахуванням інформації, зазначеній відповідачем на виконавчому документі згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Проте апеляційний суд вважає таки висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті З цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

У статті 4 цього Закону №1404-VIII наведено вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України.

Виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання стягувану повертається сплачений ним авансовий внесок

Водночас частина 5 статті 26 цього ж Закону встановлює, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас частинами 1, 2 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчим документом; при отриманні виконавчого документа приватний виконавець перевіряє цей виконавчий документ на відповідність вимогам ст. 4 Закону №1404- VIII, підвідомчість виконавчого провадження, наявність чи відсутність підстав для повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання, що передбачені частиною 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, жодних вимог та зобов`язань для приватного виконавця, до якого надійшов до виконання виконавчий документ, про здійснення будь-яких розрахунків розміру основної винагороди приватного виконавця, що підлягає до стягнення за виконавчим документом, чинне законодавство не містить.

Відтак приватний виконавець Снігур О.Ю. на законних підставах виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою приватного виконавця Кондратюка Р.В., при цьому в силу закону він був зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що висновки суду першої інстанції про те, що приватний виконавець Снігур О.Ю. з урахуванням інформації, зазначеній відповідачем на виконавчому документі згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, повинен був самостійно розраховувати розмір основної винагороди, що належить до стягнення на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В. прямо суперечить наведеним вище положенням матеріального права.

Щодо покликань позивача у відзиві та практику і правові позиції Верховного Суду, то апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував про те, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП №69708456 відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що оскаржувана постанова відповідача є протиправною, а натомість вказують на те, що така прийнята відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання її протиправною та скасування не вбачається.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 ВП №69708456 та прийняття нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 268, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №500/3161/22 в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 27.01.2023