Постанова

від 27.09.2007 по справі 26/209пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/209пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.09.07 р.                                                                             Справа № 26/209пн

Постановлена у нарадчій кімнаті 27 вересня 2007 р. о 17 год. 33 хв.    

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання – Капустіні А.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №   26/209а                     

за  позовом:         Закритого   акціонерного  товариства "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)"  (м. Донецьк, Донецької обл..)

до                 Спеціалізованої  державної податкової  інспекції по  роботі з великими  платниками податків у м. Донецьку  (м. Донецьк, Донецької обл..)

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області  (м. Донецьк, Донецької обл..)

за участю       прокурора Донецької області з метою захисту інтересів держави в особі Спеціалізованої  державної податкової  інспекції по  роботі з великими  платниками податків у м. Донецьку  

про  стягнення бюджетного відшкодування у сумі 1827306 грн.

Закрите   акціонерне  товариство  "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)"  (м. Донецьк) звернулось   до господарського суду Донецької області  з позовом  до Спеціалізованої  державної податкової  інспекції по  роботі з великими  платниками податків у м. Донецьку  (м. Донецьк), далі за текстом “ДПІ”,  про зобов'язання ДПІ надати до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, далі за текстом УДК, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з ПДВ за лютий 2006 р. у розмірі  1827306 грн.

Заявою від  12.03.2007 р. позивач доповнив позовні вимоги вимогою про стягнення з коштів Державного бюджету України невідшкодованої суми ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2006 р. у розмірі  1827306 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2007 р.  до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Заявою від 27.09.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з коштів Державного бюджету України  невідшкодовану  суму  ПДВ по декларації з ПДВ за лютий  2006 р. у розмірі  1827306 грн.           

Позивач посилається на наступне.

Відповідно до  п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Податковим органом була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок в установі банку по декларації за лютий 2006 р., яка закінчена 19.05.2006 р. Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 р. у сумі   11575873 грн.. Позивачу було  відшкодовано  бюджетне відшкодування у сумі   9748567 грн. На  решту суми висновок  до УДК не направлений, сума бюджетного відшкодування до теперішнього часу не відшкодована.  Зазначені обставини ущемляють  матеріальні інтереси позивача оскільки призводять до ускладнення його фінансового становища.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ була проведена позапланова документальна виїзна перевірка відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ  на розрахунковий рахунок за лютий 2006 р. Перевіркою підтверджено правомірність заявлення бюджетного відшкодування у сумі 11575873 грн.  За наслідками перевірки до УДК був направлений висновок на відшкодування 9748567 грн. Зазначена сума була позивачу відшкодована. Відповідно до Методичних рекомендацій  щодо взаємодії  між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні  перевірок достовірності  нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України  від 18.08.2005 р. № 350,    є обов'язковим проведення зустрічних  перевірок по ланцюгу постачання. За результатами зустрічних перевірок кінцевих виробників  по ланцюгу постачання не встановлено.   Відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого  Наказом  ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України  від 03.08.2004 р.  451/501/1342,  податкові органи направляють до Департаменту  оподаткування юридичних осіб зведену інформацію про можливі загальні обсяги відшкодування ПДВ грошовими коштами виходячи з результатів завершених документальних перевірок  включаючи виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок.                      .

Прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі  Спеціалізованої  державної податкової  інспекції по  роботі з великими  платниками податків у м. Донецьку  (м. Донецьк) згідно повідомлення  від 14.08.2007 р.                              № 05/1-25нр-07 та  підтримав заперечення ДПІ.

УДК  послалося на те, що висновку на відшкодування позивачу зазначеної у позові суми бюджетного відшкодування до УДК не надходило, за відсутності якого провести відшкодування ПДВ неможливо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін, прокурора  суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно податкової  декларації з ПДВ   за лютий  2006 р., подана до ДПІ 20.03.06 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має від'ємне значення і складає 12331031 грн. (рядок 18.2), сума від'ємного значення поточного періоду з урахуванням розрахунків по податковим векселям – 13223606 грн.  (рядок 21), сума від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу  податкового кредиту поточного звітного періоду – 33853433 грн. (рядок 23),  яка складається із  значення рядка 22.2 декларації попереднього податкового періоду (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) – 13008100 грн. (рядок 23.1) та суми значення рядка 26  декларації попереднього податкового періоду (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) – 20845333грн. (рядок 23.2), залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – 22277549 грн. (рядок 26). Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 11575884  грн..  

Разом з наведеною декларацією позивачем було подано до ДПІ розрахунок бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку.

ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача за результатами  якої складено Акт „Про результати  виїзної позапланової  перевірки Закритого акціонерного  товариства  "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)"  код за ЄДРПОУ 30479040 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2006 р.”  від 19.05.2006 р. № 172/15-16-23/1-30479040.

В даному акті відображено наступне.

Перевіркою встановлено, що у порушення п.п. „а” п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по  декларації за лютий 2006 р. у розмірі 11 грн.

Перевіркою також підтверджено, що бюджетному відшкодуванню по декларації за лютий 2006 р. підлягає 11575873 грн.

Сторонами під час розгляду справи визнано, що позивачу по декларації за лютий 2006 р. відшкодовано 9748567 грн.  грн., а також те, що позовні вимоги не стосуються суми на яку зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за результатами наведеної перевірки.

Позивачем по даній справі заявлено позов про відшкодування  1827306 грн.    (11575873 грн. - 9748567 грн.).

Рішенням господарського суду Донецької області по справі 22/53а, залишеним без змін Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007 р.                                                       № 0000011311/0/2650/10/15-16-23/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за  період з жовтня по травень 2006 р.  у сумі 5954043 грн. 52 коп., зокрема по декларації за лютий 2006 р. на суму 552853 грн. 12 коп. Суді послалися на те, що Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару – платника податку  сплачувати нарахований йому продавцем  у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до Державного бюджету. Неможливість органу податкової служби провести зустрічні перевірки до виробника товарів не свідчить про несплату  підприємствами сум податку до бюджету.

ДПІ не направлено до УДК висновок про відшкодування позивачу зазначеної суми,  посилаючись  на те, що зустрічними перевірками постачальників позивача – ТОВ „Стакер” встановлено, що це підприємство не є виробником а є посередником, ДПІ направлені запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів цього підприємства відповіді про результати зустрічних перевірок по ланцюгу постачання до  кінцевих виробників продукції не отримано, сплата ПДВ до бюджету не підтверджена.  

Платіжними документами, податковими накладними, реєстром податкових накладних, наявними у матеріалах справи, наведеним актом  перевірки підтверджено правомірність формування позивачем  податкового кредиту та  визначення у податковій декларації з ПДВ за лютий 2006 р. суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 11575873  грн.

Статтею  19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV визначено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п. 7.7.1.)

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п.7.7.2.).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.(п.п. 7.7.3.).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (п.п.7.7.4.).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.(п.п. 7.7.5.)

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.(п.п. 7.7.6.)

Таким чином, відповідно до п.п. 7.7.2, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума  заниження (завищення).  

П.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 також встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до  п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно  п. 7.5. ст.. 7  вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” також встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). (п.п. 7.2.3.)

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.(п.п. 7.2.6.)

П. 1.3. ст.. ст. 1 визначено, що платником податку вважається  особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 4.1. ст.. 4  Закону України “Про податок на додану вартість”,  база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином,  Законом України “Про податок на додану вартість”, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця  товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність  на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку – продавцем товарів (послуг).

До податкового кредиту звітного періоду  відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом  України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.  Ст.. 7 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку  до бюджету  то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, а також те що податковий орган не отримав результати перевірок постачальників по ланцюгу постачання до кінцевого виробника не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивачем виконані усі умови передбачені Законом  України “Про податок на додану вартість” для отримання бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку.

Несплата ПДВ контрагентом (контрагентом у ланцюзі постачальників), або неотримання податковим органом відповідей на зустрічні перевірки по ланцюгу постачання платника податку при фактичному здійсненні господарських операцій не може впливати на суму бюджетного відшкодування такого платника податку.

ДПІ здійснило перевірку позивача, та підтвердило, що відшкодуванню по декларації за лютий 2006 р. підлягає 11575873 грн.  

Позивачу до теперішнього часу не відшкодовано  1827306 грн.  Доказів направлення органам державного казначейства висновку на відшкодування зазначеної суми суду не надано.

Такі дії ДПІ порушують право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

П. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість,  затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України  8 червня 2001 р. за N 489/5680В, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Порушене право підлягає захисту у судовому порядку, позивач самостійно визначає спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст.. 162 КАС України, за результатами розгляду справи суд може прийняти одну з постанов, які перелічені у п. 2 даної статті, а також може прийняти  іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Посилання ДПІ на вимоги Методичних рекомендацій  щодо взаємодії  між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні  перевірок достовірності  нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України  від 18.08.2005 р. № 350 та  Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого  Наказом  ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 р.  451/501/1342, не заслуговує на увагу. Зазначені нормативні акти  розповсюджують дію - перший лише на органи Державної податкової служби, а другий на органи Державної податкової служби,  Міністерства фінансів України та  Державного казначейства України, тобто мають відомчий та міжвідомчий характер, відповідно не розповсюджують дію на невизначене коло суб'єктів. Законом України “Про податок на додану вартість” проведення зустрічних перевірок та підтвердження сплати до бюджету ПДВ по ланцюгу постачання до кінцевого виробника не є умовою відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ платнику податку.

Згідно зі ст.. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на зазначене,  позовні вимоги  про  стягнення з коштів Державного бюджету України на користь позивача  бюджетного відшкодування  з ПДВ  по декларації за лютий 2006 р. у сумі 1827306 грн.    підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1700 грн.  підлягають  відшкодуванню за рахунок  коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та,  керуючись ст. ст..19, 67 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”,  Порядком відшкодування податку на додану вартість,  затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України  8 червня 2001 р. за N 489/5680В

 ст. ст. 2, 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254  Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  задовольнити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритому на ім'я Головного управління  Державного казначейства України  в   Донецькій області (м. Донецьк) на користь Закритого   акціонерного  товариства   "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)"  (м. Донецьк)   бюджетне відшкодування з ПДВ по декларації за лютий 2006 р.   у сумі 1827306 грн.  

Стягнути з коштів Державного бюджету України  на користь Закритого   акціонерного  товариства   "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)"  (м. Донецьк)  витрати по сплаті судового збору  у сумі  1700 грн.   

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного  суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  02 жовтня  2007 р.

Суддя                                                                                              Наумова  К Г.