Постанова

від 15.09.2022 по справі 910/4778/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. Справа№ 910/4778/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрощук С.В. за ордером;

від відповідача: Фурман Т.Л. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021

у справі № 910/4778/21 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайбрідж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик"

про стягнення 318 507,60 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флайбрідж" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик" (далі - відповідач) та просило стягнути 318 507,60 грн, у тому числі: 313255,21грн компенсації по договору оренди рухомого складу, 1 029,88 грн- 3% річних та 4 222,61 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору №202001-17/КД/01 оренди рухомого складу від 17.01.2020 позивач передав відповідачу в оренду 200 вагонів, у жовтні 2020 відповідач повідомив про відсутність наміру продовжувати договір на новий строк і у грудні 2020 року повернув вагони позивачу. При огляді вагонів позивачем було встановлено, що 17 вагонів є некомплектними (відсутні авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), у зв`язку із чим позивачем були понесені витрати на їх відновлення в сумі 313 255,21 грн, але відповідач відмовив у компенсації цих витрат.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що відповідач повернув вагони на станції призначення, які були зазначені у листі позивача від 01.12.2020 і відповідно до умов договору позивач протягом доби мав провести їх огляд і забезпечити складання в установленому порядку актів за формами ВУ-23 та/або ГУ-23, які повинні складатись працівниками залізниці/вагонного господарства. Однак, позивач склав вказані акти самостійно і одноособово, отже, вони не є належними доказами несправності вагонів, тому у позивача були відсутні підстави для відмови від приймання цих вагонів і вони є фактично прийнятими на відповідних станціях призначення. Вагони при прийнятті в оренду фактично не оглядались, оскільки за умови їх несправності працівники станції мали б скласти відповідні акти ВУ-23, а відсутність цих актів давала підстави вважати їх комплектними та технічно справними. Відповідач повернув позивачу вагони в стані, в якому вони були одержані від позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайбрідж" 313 255 грн 21 коп. компенсації, 875 грн 40 коп. - 3% річних та 4 711 грн 96 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наказом АТ "Укрзалізниця" від 01.04.2011 №114-Ц передбачено, що технічна несправність вагонів підтверджується формами ВУ-23М, ВУ-22, ВУ-25М, складеними в порядку, передбаченому цим наказом і неналежний технічний стан вагонів може перевірити виключно оглядач (представник вагонного господарства), однак ВУ-23 оформлені в установленому порядку та строки орендарю не надані. Позивач, після прибуття вагонів на станції призначення, не забезпечив складання вказаних актів в установленому порядку і не підписав акти приймання-передачі, натомість, направив їх на станцію Знам`янка, тому подальші дії позивача з вагонами вчинені поза межами умов Договору. Лист відповідача від 11.11.2020 був направлений позивачу з метою з`ясування належності комплектації, однак акти ВУ-23М бо ВУ-25М не були складені, тому відсутні підстави вважати, що вагони були некомплектними. Лист ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" не стосується спірних вагонів. Посилання на відповідність складених позивачем одноособово актів за формою ВУ-23 умовам договору не відповідає дійсності, оскільки вказані акти повинні складатись залізницею, а літера "М" додана у зв`язку із запровадженням автоматизованих систем формування документів і не свідчить, що "ВУ-23" і "ВУ-23М" є різними документами. Прийняття АТ "Укрзалізниця" вагонів до перевезення свідчить про те, що вони перебували у технічно справному стані відповідно до нормативних вимог. Надані позивачем фотографії, на які послався суд, не дозволяють достовірно встановити факт відсутності деталей саме на спірних вагонах. Витрати позивача на проведення робіт не підтверджені документально, оскільки відсутні листки ВУ35Р-ГО-М, які мають бути додатками до ВУ-36М.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що кожен спірний вагон має комплектуватися обладнанням (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), що підтверджується листом розробника конструкторської документації ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", і були передані відповідачу у справному вигляді. В період 3-13.12.2020 позивач виявив відсутність обладнання на вагонах та склав передбачені договором акти форми ВУ-23 (без "М"), які в день складання надав відповідачу разом з фотофіксацією факту відсутності обладнання. Оскільки відповідач відмовився приводити вагони до стану комерційної придатності і технічної справності, то позивач направив ці вагони в депо станції "Зам`янка", де було встановлене вказане обладнання і депо також склало акти форми ВУ-23М. При цьому, відповідач з 11.11.2020 знав, що обладнання не було встановлено на вагонах, що і стало підставою їх повернення з оренди. В паспорті одного з вагонів дійсно вказано про відсутність авторежиму, що позивачем не заперечувалось, і ремонт стосувався встановлення ручного стоянкового гальма, а інші вагони були передані відповідачу з усім обладнанням. Спірні вагони мали відповідати конструкторській документації на вагони відповідної моделі. Факт несправності мав бути зафіксований у акті договірної форми ВУ-23, а не форми ВУ-23М, передбаченої наказом АТ "Укрзалізниця" №114-Ц і згідно листа останньої від 19.05.2020 вона використовує в своїй діяльності акт форми ВУ-23, тому наказ №114-Ц не підлягає застосуванню до правовідносин сторін. Прийняття вагонів залізницею до перевезення не свідчить, що на них було наявне обладнання, оскільки про його відсутність заявив відповідач 11.11.2020. Фотографії є належними доказами, які підтверджують відсутність обладнання. Надані відповідачем листки ВУ35Р-ГО-М є неналежними доказами, оскільки невідоме їх походження, спірні вагони позивав придбав у відповідача у січні 2020 року, але йому ці листки не передавались, і вказані листки не мають значення для вирішення справи. Відповідач у відзиві на позов прямо не заперечив щодо того, що позивач поніс витрати на відновлення вагонів, тому позбавляється права заперечувати проти таких фактів.

26.01.2022 представником позивача було подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів у паперовій формі, які надавались до позовної заяви в електронному вигляді (на компакт-диску).

07.02.2022 представником позивача подані письмові пояснення, в яких викладені заперечення щодо доводів апеляційної скарги із посиланням на аркуші справи, а також детальний розрахунок збитків по кожному вагону, згідно якого збитки становлять 310240,72 грн. Також просить долучити висновок експерта Київського НДЕКЦ щодо коректності розрахунку.

10.02.2022 представником позивача подана заява про долучення до справи відповіді ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" щодо дотримання румунськими підприємствами, які виготовили частину спірних вагонів, вимог конструкторської документації при їх виробництві.

21.02.2022 представником відповідача подані пояснення, у яких він вказує, що питання по сумі збитків піднімалось під час розгляду справ у першій інстанції. Коди виконаних робіт, які зазначені в довідках ВУ-23М, що складені ремонтним депо, не відповідають тим, що зазначив позивач у оформлених ним повідомленнях форми ВУ-23. До пояснень додані галузеві нормативні акти щодо регулювання спірних правовідносин.

07.06.2022 представником позивача подана заява про долучення до справи ще однієї відповіді ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" щодо дотримання румунськими підприємствами вимог конструкторської документації при виробництві вагонів.

Судом було ухвалено долучити до матеріалів справи подані обома сторонами пояснення та докази.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 17 січня 2020 року між ТОВ "Флайбрідж", як орендодавцем, та ТОВ "Смарт рейл логістик", як орендарем, був укладений Договір №2020-01-17/КД-01 оренди рухомого складу (далі - договір) (том 1 а.с.6-12), відповідно до якого орендодавець зобов`язується за плату надати орендарю в тимчасове користування (оренду) вагони, які належать орендодавцю (надалі - "вагони"), придатні для перевезення вантажу, дозволеного до перевезення в даному виді рухомого складу, а орендар зобов`язується прийняти вагони та сплачувати за них орендну плату в порядку, встановленому Договором, та нести інші обов`язки, визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору строк оренди вагонів за Договором обчислюється / розраховується від дати, що зазначена в акті приймання-передачі вагонів в оренду (додаток № 2), до дати, що зазначена в акті приймання-передачі вагонів з оренди (додаток № 3) включно. Графік та терміни передачі вагонів орендодавцем орендарю визначаються сторонами у заявках (додаток № 1) - додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.4 договору орендодавець передає орендарю технічно справні і комерційно придатні Вагони, повністю укомплектовані, в яких відповідно до вимог, що діють на залізничному транспорті, та Правил перевезень вантажів можливе здійснення перевезень вантажів, дозволених до перевезення в даному виді рухомого складу. Укладаючи акт приймання-передачі вагонів, орендар погоджується, що вагони відповідають вимогам, визначеним в цьому пункті Договору.

Відповідно до п. 2.7 договору датою припинення використання вагонів є дата, зазначена в підписаному сторонами акті приймання-передачі Вагонів з оренди, за умови виконання вимог пунктів 2.8 -2.10 договору.

Орендодавець протягом доби після прибуття вагонів на станцію повернення вагонів з оренди проводить їх огляд і в разі виявлення комерційної непридатності або технічної несправності вагонів забезпечує складання в установленому порядку актів за формами ВУ-23 та/або ГУ-23 із зазначенням номерів вагонів і передачу їх орендарю. Дата прибуття Вагонів на станцію повернення Вагонів з оренди визначається за даними ГІОЦ АT "Укрзалізниця".

Згідно з п. 2.8 договору вагони, що повертаються з оренди, повинні бути в технічно справному стані, в якому вони перебували до передачі в оренду: з урахуванням природного зносу, укомплектовані тими ж (за умови, що протягом строку користування вагонами не було здійснено заміну відповідних частин вагону в ході проведення будь-якого з ремонтів) основними вузлами і деталями (колісними парами, боковими рамами, надресорними балками), які перебували на Вагонах при передачі їх в оренду, крім випадків їх заміни за згодою орендодавця або безпосередньо орендодавцем, а також бути комерційно придатними для перевезення відповідного вантажу, очищеними зовні і зсередини.

Пунктом 2.9 договору визначено, що при поверненні вагонів орендодавцю всі виявлені пошкодження, несправності, а також перелік відсутніх частин фіксуються в акті форми ВУ-25М із зазначенням вартості відсутніх та пошкоджених деталей, включаючи вартість ремонтну і матеріалів, необхідних для усунення пошкоджень і несправностей, визначену в дефектних відомостях форми ВУ-22 і розрахункових калькуляціях, підготовлених спеціалізованими вагоноремонтними підприємствами АТ "Укрзалізниця" чи іншими юридичними особами, які здійснюють в установленому порядку ремонт вагонів даного типу.

Усунення зазначених пошкоджень (несправностей), окрім ремонту або заміни колісних пар, бокових рам, надресорних балок, здійснюється орендарем за власний рахунок або, у разі якщо усунення зазначених ушкоджень виконувалось орендодавцю за письмових зверненням орендаря, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю всі витрати на ремонт відповідно до актів форми ВУ-23, ВУ-25М, ВУ-22, ВУ-36, розрахункових калькуляцій та ВУ-35Р за виключенням ремонту або заміни колісних пар, бокових рам, надресорних балок, а також витрати з оплати провізних платежів за направлення вагонів в ремонт і з ремонту на станцію повернення, зазначену орендодавцем, протягом 5 банківських днів від дати виставлення орендодавцем рахунку та надання документів, що підтверджують понесення витрат.

Відповідно до п. 2.10 договору у разі якщо при прийманні (огляді) вагонів орендодавцем буде встановлено, що вони не відповідають вимогам щодо технічної справності та комерційної придатності, зазначеним у пунктах 2.8, 2.9 Договору, орендодавець має право відмовитися від приймання таких Вагонів з оренди, про що в установленому порядку складається акт за формою ГУ-23 або ВУ-23.

У цьому разі орендар забезпечує приведення Вагонів у стан, що задовольняє зазначені вимоги, після чого Вагони вважаються прийнятими з оренди, що фіксується Сторонами в акті прийманні-передачі вагонів з оренди.

Орендодавець вправі самостійно усунути виявлені, відповідно до пунктів 2.8 - 2.9 Договору, недоліки, а орендар зобов`язаний компенсувати відповідні витрати протягом 3 банківських днів від дати отримання письмової вимоги, відповідного рахунку та документів, які підтверджують факт понесених орендодавцем витрати та їх обґрунтованість (в тому числі, але не виключно: довідки форм ВУ-23, ВУ-25М, ВУ-22, ВУ-36 тощо).

Пунктом 6.4.1 договору визначено, що при пошкодженні вагонів орендар зобов`язаний провести своїми силами ремонт, або, у разі якщо ремонт за письмовим зверненням орендаря, проводився орендодавцем, компенсувати орендодавцю повну вартість ремонту і провізні платежі за відправку вагонів в ремонт і з ремонту, протягом 5 банківських днів від дати отримання орендарем рахунку, виставленого орендодавцем, документів, що підтверджують відповідні витрати та їх обґрунтованість (в тому числі але не виключно: довідки форм ВУ-23, ВУ-25М, ВУ-22, ВУ-36 тощо).

У пункті 6.4.3 договору встановлено, що відшкодування вартості ремонту пошкодженого вагона здійснюється орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем з наданням документів, які підтверджують відповідні витрати, протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку та їх обґрунтованість (в тому числі але не виключно: довідки форм ВУ-23, ВУ-25М, ВУ-22, ВУ-36 тощо).

Згідно з п. 8.1 договору договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 р. включно, але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до акту приймання-передачі вагонів в оренду від 27.01.2020, орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв технічно справні і комерційно придатні для перевезення 200 вагонів (том 1 а.с.13-15).

Серед інших були передані вагони з номерами №№95056107, 95072658, 95081162, 95088936, 95101986, 95105326, 95106522, 95118253, 95187522, 95187852, 95201174, 95217337, 95224903, 95238879, 95269353, 95270187 і 95387106 (далі разом - спірні вагони) моделей 19-752 і 11-739, які згідно технічних паспортів вагонів форми ВУ-4М були виготовлені у 1980-1982 роках на Корюківському вагонобудівному заводі та у Румунії, останній ремонт кожного з вагонів проводився у 2019 році, про що свідчать відповідні відмітки на зворотному боці паспортів, та зазначено, що вагони були укомплектовані в т.ч. авторежимом (окрім вагону 95072658) і балочкою авторежиму, ручним стоянковим гальмом. Власником вказаних вагонів значиться "УЗ держава" (том 1 а.с.19-35).

Листом від 07.10.2020 №0092/05/2020 відповідач повідомив позивача про те, що не буде продовжувати термін договору і його припинення 31.12.2020 (том 1 а.с. 44).

Листом від 11.11.2020 №0092/05/2020 відповідач повідомив позивачу про те, що у зв`язку із введенням в дію з 01.11.2020 телеграфної вказівки АТ "Українська залізниця" від 03.09.2020 клієнти відмовились від навантаження у вагони, не укомплектовані відповідно з вимогами даної телеграми, тому вказує на необхідність укомплектування вагонів для можливості подальшої експлуатації, тому просить до 15.11.2020 надати реквізити для відправки вагонів в ремонт із передачі з оренди. До листа додано перелік 116 вагонів, у тому числі спірних (том 1 а.с.45-46).

Зазначеною телеграфною вказівкою АТ "Українська залізниця" від 03.09.2020 (том 1 а.с.162) зобов`язано організувати відновлення на вантажних вагонах (в яких це передбачено конструкцією), не зважаючи на паспортні дані в АБД ПВ, авторежимів та опорних балок авторежимів - в термін до 01.11.2020, стоянкових гальм - до 01.01.2021.

Листом від 25.11.2020 № 50.1-32/1062 ПАТ "Корюківський вагонобудівний завод" повідомило позивачу, що кожен з вагонів моделей 19-752 (виготовлялись з 1982 по 1987 роки) і 11-739 (виготовлялись з 1974 по 1982 роки), комплектувався авторежимом (1 шт) і стоянковим гальмом (1 шт) (том 1 а.с.47).

Листом від 01.12.2020 позивач просив відповідача направити двісті вагонів для виведення з оренди на станції Голубичі, Гнідава, Наркевичі, Глобине, Сміла, Привольне, Миколаїв (том 1 а.с.39-40).

04.12.2020 позивач направив відповідачу листи за вих.№57, 59, 60, у яких вказав, що після прибуття вагонів №№95387106, 95187522, 95187852, 95201174, 95269353, 95270187 на станцію "Миколаїв" проведеним оглядом встановлено відсутність частин гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), тому просить привести вказані вагони до стану, який задовольняє вимозі п.2.8 договору. До листа були додані складені одноособово директором позивача В.С.Молдовановим повідомлення про ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23 та фотографії вагонів (том 2 а.с.111-129).

Листом від 04.12.2020 №0583/04-01/2020 відповідач повідомив позивачу про те, що вагони №95387106, 95187522, 95187852, 95201174, 95269353, 95270187 прибули на станцію передачі з оренди в тому стані, в якому були при передачі в оренду, з врахуванням експлуатаційного зносу. Також вказав, що згідно форми ВУ-35-ГО (лист обліку комплектації гальмівного обладнання) по вказаним вагонам авторежим відсутній (том 1 а.с.49).

Листами від 07.12.2020 №61, 63 позивач просив відповідача направити представника для спільного огляду вагонів, а також надати копії форми ВУ-35-ГО (том 2 а.с.133).

07.12.2020 позивач направив відповідачу лист за вих.№65, у якому вказав, що після прибуття 07.12.2020 вагонів №№95217337, 95101986, 95081162, 95118253, 95238879, 95056107, 95088936, 95224903 на станцію "Миколаїв" проведеним оглядом встановлено відсутність частин гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо та інші комплектуючи), тому просить привести вказані вагони до стану, який задовольняє вимозі п.2.8 договору. До листа були додані складені одноособово директором позивача В.С.Молдовановим повідомлення про ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23 та фотографії вагонів (том 2 а.с.135-140).

10.12.2020 позивач направив відповідачу лист за вих.№70, у якому вказав, що після прибуття 09.12.2020 вагону №95072658 на станцію "Миколаїв" проведеним оглядом встановлено відсутність частин гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо та інші комплектуючи), тому просить привести вказаний вагон до стану, який задовольняє вимозі п.2.8 договору. До листа були додані складені одноособово директором позивача В.С.Молдовановим повідомлення про ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23 та фотографії вагона (том 2 а.с.141-143).

11.12.2020 позивач направив відповідачу лист за вих.№75, у якому вказав, що після прибуття 10.12.2020 вагону №95106522 на станцію "Миколаїв" проведеним оглядом встановлено відсутність частин гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо та інші комплектуючи), тому просить привести вказаний вагон до стану, який задовольняє вимозі п.2.8 договору. До листа були додані складені одноособово директором позивача В.С.Молдовановим повідомлення про ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23 та фотографії вагона (том 2 а.с.145-148).

14.12.2020 позивач направив відповідачу лист за вих.№77, у якому вказав, що після прибуття 12.12.2020 вагону №95105326 на станцію "Миколаїв" проведеним оглядом встановлено відсутність частин гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо та інші комплектуючи), тому просить привести вказаний вагон до стану, який задовольняє вимозі п.2.8 договору. До листа були додані складені одноособово директором позивача В.С.Молдовановим повідомлення про ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23 та фотографії вагона (том 2 а.с.150-151).

Позивач вказує, що у зв`язку із відмовою відповідача здійснювати доукомплектування вагонів він відправив спірні вагони до відповідних вагоноремонтних підприємств (ТОВ "Вагонкомплект", АТ "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"), які згідно договорів (том 1 а.с.50-51, 55-59) виконали ремонтні роботи на суму 313 255,21 грн, які були оплачені в повному обсязі, що підтверджує банківськими виписками (том 1 а.с.52-54, 60-61).

На підтвердження проведення ремонтних робіт та витрат позивачем надані, зокрема: накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, акти надання послуг, пам`ятки про подавання вагонів, пам`ятки про забирання вагонів, відомості плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, акти загальної форми без зазначення відповідальності, залізничні накладні щодо перевезення вагонів зі станції Миколаїв для проведення ремонту/з ремонту, дефектні відомості, повідомлення про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М, повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М (том 2 а.с.156-262).

По актах приймання-передачі вагонів з оренди від 15.12.2020, від 17.12.2020, від 20.12.2020, від 22.12.2020, від 27.12.2020, яки підписані керівниками обох сторін, відповідач повернув позивачу з оренди вагони, у тому числі спірні. В актах зазначено, що вагони комерційно придатні, комплектні, передані в технічно справному стані. Орендодавець претензій до стану зазначених вагонів не має (том 1 а.с.36-38).

Листом від 05.02.2021 за вих.№6 позивач просив відповідача компенсувати понесені витрати в розмірі 313255,21 грн, що виникли у зв`язку із необхідністю здійснення технічного обслуговування (доукомплектування) спірних вагонів. Додатками до листа були копії документів, що підтверджують понесення витрат, акт здачі-прийняття робіт та рахунок на оплату (том 1 а.с.65, 67).

Відповідач, у відповідь на вказаний лист, листом від 18.02.2021 за вих.№0015/03-02/2021 повідомив позивачу про те, що не може компенсувати витрати у вказаній сумі у зв`язку із відсутністю належних документів, які підтверджують технічну несправність (акти форми ВУ-23 та/або ГУ-23) або неповну комплектність (ВУ-25М) (том 1 а.с.66).

24.02.2021 позивач направив відповідачу претензію про компенсацію 313 255,21 грн за умовами п.2.10 договору, у якій вказав, що при виведенні спірних вагонів з оренди і їх огляді було встановлено їх некомплектність (відсутні частини гальмівної системи: авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), і оскільки орендар ухилився від усунення недоліків, позивач звернувся до вагоноремонтного депо, яким було виконані роботи по доукомплектуванню спірних вагонів (том 1 а.с.42-43).

Відповідач 25.03.2021 направив позивачу відповідь на претензію, у якій заперечив проти цих вимог, посилаючись на те, що вагони повернуті на станції, згідно інструкції позивача від 01.12.2020, однак в порушення умов договору позивач не прийняв вагони на станціях призначення та не надав оформлених у встановленому порядку форм ВУ-23 (том 1 а.с.109-113).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 313 255,21 грн компенсації по договору оренди рухомого складу у зв`язку із доукомплектуванням вагонів, а також застосувати наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді 3% річних в сумі 1 029,88 грн та пені в сумі 4 222,61 грн за період з 05.02.2021 по 16.03.2021.

При апеляційному розгляді справи позивач також надав висновок експерта Київського НДЕКЦ від 04.02.2020, згідно якого документально підтверджені витрати на суму 310 240,72 грн (том 3 а.с.41-50).

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що технічна несправність повинна бути зафіксована у встановленому порядку, з оформленням працівниками залізниці/вагонного господарства актів форми ВУ-23, складання яких повинен був забезпечити позивач; позивач не підписав акти приймання-передачі після прибуття вагонів на обумовлені станції, але вагони фактично прийняв і уклав із перевізником (АТ "Українська залізниця") договори перевезення від власного імені; надані позивачем акти форми ВУ-23 не можуть бути доказом технічної несправності, оскільки складені одноособово з порушенням встановленого порядку; при прийманні вагонів в оренду не перевірявся їх фактичний технічний стан, оскільки працівники станції повинні оглядати вагони і у разі технічної несправності повинні складати акти форми ВУ-23; згідно форм ВУ-35-ГО-М (том 1 а.с.95-108, 210-244) під час проведення останнього капітального ремонту на вагонах не були встановлені авторежими та відсутні документи, які б свідчили про їх подальше встановлення до передачі позивачем вагонів в оренду.

В процесі розгляду справи представник позивача звертався із адвокатським запитом до АТ "Українська залізниця", у відповідь на який останнє листом від 19.05.2021 повідомило, що в Укрзалізниці використовується акт форми ВУ-23М, літера "М" означає, що крім паперового варіанту документа, відповідна інформація також вноситься до автоматизованих систем АТ "Українська залізниця" (том 1 а.с.141).

Листом від 09.06.2021 АТ "Українська залізниця" повідомило представнику позивача про те, що технічні паспорти вагонів форми ВУ-4М мають відображати інформацію про тип гальмівного обладнання, яке повинне бути встановлено на вагон згідно з конструкторською документацією (том 2 а.с.5).

Листом від 07.07.2021 ПАТ "Корюківський вагонобудівний завод" повідомило представнику позивача про те, що розробником конструкторської документації на вагони моделей 19-752 та 11-739 є вказане товариство, а румунські підприємства при виготовлені вагонів моделі 19-752 повинні були дотримуватись вимог документації, і ці вагони повинні бути обладнані авторежимом, балочкою авторежиму і ручним стоянковим гальмом (том 2 а.с. 15).

Листом від 18.06.2021 АТ "Українська залізниця" повідомило представнику позивача про те, що до експлуатації повинні допускатись вантажні вагони обладнані вузлами та деталями, які передбачені технічними умовами та конструкторською документацією на вагон (том 2 а.с.16 зворот).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми компенсації в розмірі 313 255,21 грн є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню вимог. Щодо інших вимог, то розрахунок 3% річних позивачем здійснений не вірно і ця вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 875,40 грн, а вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки застосування пені не передбачене договором.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №2020-01-17/КД/01 оренди рухомого складу від 17.01.2020, який за правовою природою є господарським договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, завданих, за доводами позивача, тим, що відповідач повернув вагони з оренди у некомплектному стані, у зв`язку із чим позивач поніс витрати на їх доукомплектування.

Спірні правовідносини сторін врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і нормами спеціального Закону України "Про залізничний транспорт", а також підзаконними нормативними актами, зокрема, Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, Інструкцією з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженою наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997, Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, Методичними вказівками з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству, затвердженими наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011 тощо.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин, і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов`язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Позивач стверджує, що він передав відповідачу в оренду 200 вагонів у справному стані, в яких були наявні елементи гальмівної системи (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), а після повернення вагонів з оренди ним було встановлено, що на 17 вагонах відсутні вказані елементи, що підтверджується складеними позивачем повідомленнями форми ВУ-23, внаслідок чого він поніс витрати на їх встановлення.

Відповідач, у свою чергу, вказує, що вагони при отриманні фактично не оглядались, оскільки перевірка технічного стану вагонів і їх допуск до перевезень відноситься до обов`язків працівників залізниці, повернуті вагони у стані не гірше, ніж отримали, а складені відповідачем повідомлення форми ВУ-23 не відповідають чинному законодавству.

Згідно з пунктом 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як вантажовідправник, відправив позивачу, як вантажоодержувачу, порожні вантажні вагони, які у даному випадку мали статус вантажу.

Згідно з пунктом 20 Правил користування вагонами і контейнерами пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин внаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Пунктом 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі ст. 124 Статуту.

За приписами пунктом 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів, який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акту на території України він заповнюється українською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.

Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПТ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

У матеріалах справи відсутні акти огляду технічного стану щодо спірних вагонів, в яких би працівники зазначили непридатність їх для експлуатації, а з телеграфної вказівки АТ "Українська залізниця" від 03.09.2020 (том 1 а.с.162), якою зобов`язано організувати відновлення на вантажних вагонах (в яких це передбачено конструкцією) не зважаючи на паспортні дані в АБД ПВ авторежимів та опорних балок авторежимів - в термін до 01.11.2020, стоянкових гальм - до 01.01.2021, вбачається, що до вказаних строків допускалась експлуатація вагонів з відсутніми авторежимом та стоянковим гальмом.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п.2.7 укладеного між сторонами договору орендодавець протягом доби після прибуття вагонів на станцію повернення вагонів з оренди проводить їх огляд і в разі виявлення комерційної непридатності або технічної несправності вагонів забезпечує складання в установленому порядку актів за формами ВУ-23 та/або ГУ-23 із зазначенням номерів вагонів і передачу їх орендарю.

Пунктом 5.15.1 Методичних вказівок з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству, затверджених наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011 (том 3 а.с.77-145) передбачено, що повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона, і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого до числа несправних.

Згідно пункту 5.15.2 Методичних вказівок повідомлення видається на кожний вантажний вагон, рефрижераторну секцію інвентарного парку Укрзалізниці та на власні вагони, що підлягають капітальному, деповському і технічному обслуговуванню.

У пункті 5.15.6 Методичних вказівок на несправний вагон повідомлення видається оглядачем вагонів.

Згідно п.5.15.8 Методичних вказівок повідомлення складається за результатами натурного огляду в двох екземплярах. Якщо вагон направляється в капітальний ремонт в локомотивне депо, то складається третій екземпляр. Перший екземпляр вручається черговому по станції, другий - майстру ремонтного пункту вагонного господарства, третій - локомотивного депо.

У пункті 5.15.12 Методичних вказівок визначено, що за правильність заповнення повідомлення несуть відповідальність працівники, які його складають та підписують: оглядач вагонів, чи особа, що виконує його обов`язки, начальник рефрижераторної секції, черговий по станції.

Однак, в порушення наведених норм Статуту залізниць, Методичних вказівок та умов договору, позивач не забезпечив складання в установленому порядку актів за формами ВУ-23 та/або ГУ-23, натомість, директор позивача склав повідомлення ВУ-23 одноособово.

Посилання позивача на те, що повідомлення форми ВУ-23М, складання якого регламентовано Методичними вказівками, і акт форми ВУ-23, про який зазначено у договорі, є різними документами і він мав право їх складати самостійно, без залучення працівників залізниці, критично оцінюються апеляційним господарським судом, оскільки в пункті 4.2 Методичних вказівок зазначено, що форми бланків обліку в вагонному господарстві мають позначку ВУ, а для позначення форм обліку, сформованих за допомогою автоматизованих систем, використовується буква "М".

При цьому, застосування у договірних відносинах позначення "ВУ-23" (без букви "М") є допустимим, що підтверджується, зокрема, типовим договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який оприлюднений АТ "Українська залізниця" (том 3 а.с.208-278).

Крім того, пунктом 2.7 договору сторони обумовили, що акти ВУ-23 або ГУ-23 складаються у встановленому порядку, проте, ні договором з додатками, ні іншими двосторонніми документами сторін не передбачено такого порядку, зокрема, позивача не наділено правом складати акти про технічну несправність вагонів одноособово. Отже, такий порядок із затвердженою формою акту визначено лише нормативним актом залізниці, обов`язковим для сторін спору.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що надані позивачем повідомлення форми ВУ-23 про ремонт або технічне обслуговування вагонів не можуть прийматись як допустимі докази на підтвердження факту пошкодження вагонів саме відповідачем, оскільки вони складені не в установленому порядку.

Доводи позивача про те, що у технічних паспортах вагонів міститься відмітка про встановлення на них відповідних елементів (авторежим, балочка авторежиму, ручне стоянкове гальмо), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відсутні докази того, що вказані елементи були фактично встановлені на момент передачі вагонів в оренду, а згідно телеграфної вказівки АТ "Українська залізниця" допускалось використання вагонів без вказаних елементів.

Інших допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправної поведінки відповідача, порушення ним умов договору і розукомплектування вагонів до моменту їх передачі позивачу, які б давали підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, позивачем не надано.

Оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача і порушення ним зобов`язання за договором, отже, не доведено повного складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення збитків (компенсації) задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені є похідними від вимоги про стягнення збитків, у задоволенні якої відмовлено, тому також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайбрідж" (04073. м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, ідентифікаційний код 39552411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рейл логістик" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, пов. 11, ідентифікаційний код 42721869) - 7166 (сім тисяч сто шістдесят шість) грн 42 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.10.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко