Постанова

від 26.09.2022 по справі 910/16282/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2022 р. Справа№ 910/16282/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Пашкіної С.А.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Прозорро. Продажі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022

у справі № 910/16282/21 (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Державного підприємства "Прозорро. Продажі"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Прозорро. Продажі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 12.08.2021 року №93-р/тк «Про результати розгляду справи №130-26.13/66-21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога відповідача була вручена позивачеві неналежним чином, оскільки встановлена поштова скринька відповідно до наказу директора ДП "Прозорро.Продажі" "Про внесення змін до Інструкції з діловодства Державного підприємства "Прозорро.Продажі" №26 від 01 липня 2020 року, затвердженої наказом директора Державного підприємства "Прозорро.Продажі" від 03 травня 2019 року", не є абонентською скринькою у розумінні Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що АТ "Укрпошта" надало копію накладної № 45 від 24.02.2021 з зазначенням дати вручення рекомендованого листа № 0303504576100 та підписом особи, яка його одержала, а тому останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 16.03.2021. При цьому, листом Комітету № 130-29.3/02-4635 від 24.03.2021 позивача повідомлено про те, що оскільки його клопотання датоване 22.03.2021, тобто пізніше кінцевої дати надання відповіді на вимогу, то воно не може бути задоволено та, відповідно, не може бути продовжено строк на надання запитуваної інформації. Зауважив, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Наголосив, що застосований до позивача штраф, відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" та становить до 1 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2020 рік, а саме складає 0,09 % від доходу (виручки) позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Прозорро. Продажі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню. Зокрема скаржник зауважує, що відповідачем не було здійснено дій щодо збирання та аналізу доказів, направлених на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи у спосіб, що визначений відповідним Порядком, на підставі виданого доручення. Зауважує, що ДП «Прозорро.Продажі» було надано пояснення по суті розгляду справи Антимонопольним комітетом України, проте по суті вони не були прийняті. Зазначає, що прямий доступ до документів, необхідних для виконання вимоги відповідача та надання запитуваної інформації був обмежений або відсутній у зв`язку із тим, що частна співробітників ДП «Прозорро.Продажі» перебували на лікарняному або самоізоляції, а інша частина працювала у віддаленому режимі. Наголошує на порушенні відповідачем принципу пропорційності при визначенні розміру штрафу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022, апеляційна скарга у справі № 910/16282/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Буравльов С.І.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 справу № 910/16282/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Прозорро. Продажі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Пашкіна С.А., вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Прозорро. Продажі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/16282/21 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16282/21.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22.08.2022, надійшли матеріали справи № 910/16282/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 поновлено Державному підприємству "Прозорро. Продажі" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Прозорро. Продажі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Прозорро. Продажі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 призначено на 26.09.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

22.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Антимонопольний комітет України просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що АТ «Укрпошта» надала копію накладної на вручення листа із Вимогою, в якій зазначено дату його вручення та підпис особи, яка його одержала. Підкреслює, що обов`язок забезпечення своєчасного та належного отримання кореспонденції покладається на отримувача за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Звертає увагу на те, що інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом. Зауважує, що розмір накладеного на позивача штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік, що свідчить про законність його застосування до позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2021 року Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет) прийняла рішення № 93-р/тк у справі № 130-26.13/66-20 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення № 93-р/тк), яким визнала, що Державне підприємство "Прозорро.Продажі" (далі - позивач, ДП "Прозорро.Продажі") вчинило порушення, передбачене пунктом тринадцятим частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 22.02.2021 № 130-29.3/01-2752 у встановлений ним строк, та наклала на ДП "Прозорро.Продажі" штраф у розмірі 54 400,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 130-26.13/66-20, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі статі 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсним та скасування рішення від 12.08.2021 №93-р/тк з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Пунктом 32 Правил розгляду справ передбачено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п. 13 - 15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Частиною 1 статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Відповідно до пункту 22 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Комітету від 29 червня 1998 року № 169-р), повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи стверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а зазначені повноваження службовців відділення - службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, головою відділення.

Згідно з пунктом 12 вказаних вище Правил, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, державний уповноважений як орган Антимонопольного комітету України у межах наданих йому повноважень має право витребувати у позивача відповідну інформацію, а позивач, у свою чергу, зобов`язаний надати інформацію у встановлений Антимонопольним комітетом України строк.

Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню суб`єктом господарювання на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМК мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/12400/18 та від 16.06.2020 у справі № 908/1369/19.

Також, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/10740/18 зазначено, що виходячи з положень чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідження ринків природного газу у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції учасниками цього ринку), а Товариство, у свою чергу, зобов`язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/2274/17, від 19.06.2018 у справі № 917/1410/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 910/12392/18 вказано, що відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування АМКУ необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі №08/03/26/64/2011.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Комітетом при розгляді справи та при винесенні оспорюваного рішення здійснено всі дії у відповідності до законодавства про захист економічної конкуренції та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Комітету від 29 червня 1998 року № 169-р).

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо дати отримання вимоги від 22.02.2021 № 130-29.3/01-2752, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у вказаній вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів тринадцятого, чотирнадцятого, п`ятнадцятого частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Прозорро.Продажі" отримало вимогу 24.02.2021 відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303504576100.

Позивач, 22.03.2021 надіслав Комітету клопотання № 144-07/2021 (вх. Комітету № 8-01/3846 від 22.03.2021) щодо продовження строку надання інформації на вимогу на 10 календарних днів.

У вказаному клопотанні позивач зазначає, що вимога Комітету отримана ним 02.03.2021, а тому строк на подання запитуваної інформації спливає 22.03.2021.

Також своє клопотання про продовження строку на подання інформації позивач обґрунтовує тим, що Кабінетом Міністрів України введено на всій території України карантин з метою запобігання поширення короновірусу COVID-19, у зв`язку з чим відповідальні працівники ДП "Прозорро.Продажі" за підготовку інформації на запит Комітету працюють у віддаленому режимі.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з метою дослідження обставин несвоєчасного надання відповіді ДП «Прозорро.Продажі» на вимогу голови Комітету - державного уповноваженого від 22.02.2021 № 130-29.3/01-2752 про надання інформації на предмет наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Комітетом було направлено запит Акціонерному товариству "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") від 24.03.2021 № 130-29.3/02-4636 про надання такої інформації:

1. Прізвища особи, яка від імені ДП "Прозорро.Продажі" отримала поштове відправлення № 0303504576100 із зазначенням дати його вручення.

2. Копії повідомлення про вручення поштового відправлення №0303504576100.

3. Копії(-й) договору(-ів) на доставку поштових відправлень, укладеного(-их) між AT «Укрпошта» (чи її філією) та ДП "Прозорро. Продажі".

4. Копії довіреності(-ей) на отримання кореспонденції, телеграм, посилок, документів фінансового характеру тощо, якою ДП "Прозорро. Продажі" було уповноважено особу на отримання поштової кореспонденції.

5. Копії заяви ДП "Прозорро. Продажі"/договору щодо вкладення поштових відправлень до абонентської скриньки (у разі наявності).

У відповідь на запит, АТ "Укрпошта" листом від 02.04.2021 № 33-М-2665, зокрема, поінформувало, що за повідомленням Київської міської дирекції АТ "Укрпошта" за адресою: вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, знаходиться багатоповерхова будівля бізнес-центру. Вивіска та абонентська поштова скринька ДП "Прозорро. Продажі" відсутні. Зі слів охоронця бізнес-центру, у зв`язку з карантинними заходами працівники ДП "Прозорро. Продажі" працюють дистанційно.

Рекомендований лист № 0303504576100 від 23.02.2021 на адресу ДП "Прозорро. Продажі", вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, доставлений працівниками міської служби пошти 24.02.2021. Вказаний лист вкладений у коробку для кореспонденції, що знаходиться біля охоронця бізнес-центру, з припискою до накладної № 45 від 24.02.2021. Накладна ДП "Прозорро.Продажі" повернута з розпискою про одержання листа Бойчук.

Також оператором поштового зв`язку було поінформувано Комітет про те, що порядок доставки пошти ДП "Прозорро. Продажі" з АТ "Укрпоштою" за місцем обслуговування міської служби пошти не узгоджувався, довіреність не надавалась, уповноважені на одержання пошти не визначені, тому надати копії запитуваних документів немає можливості.

Колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи заяву від 04.01.2021, відповідно до якої ДП «Прозорро.Продажі» просило здійснювати доставку (вручення) відправлень, періодичних друкованих видань з використанням абонентської поштової скриньки, що встановлена на першому поверсі приміщення, до якої є вільний доступ листоноші. Також, позивачем надано копію довіреності, якою керівник ДП «Прозорро.Продажі» уповноважує Бойчук О.А. отримувати поштові відправлення.

При цьому, АТ "Укрпошта" надало копію накладної № 45 від 24.02.2021 з зазначенням дати вручення рекомендованого листа № 0303504576100 та підписом особи, яка його одержала.

Враховуючи наведене вище, а також положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 16.03.2021.

Листом Комітету № 130-29.3/02-4635 від 24.03.2021 позивача повідомлено про те, що оскільки його клопотання датоване 22.03.2021, тобто пізніше кінцевої дати надання відповіді на вимогу, то воно не може бути задоволено та, відповідно, не може бути продовжено строк на надання запитуваної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, інформацію позивачем було надано листом № 173-07/2021 від 02.04.2021 (вх. Комітету № 8-01/4532 від 05.04.2021), тобто поза межами строку, встановленого головою Комітету - державним уповноваженим.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у листі від 23.06.2021 № 361-07/2021 позивач вказує, що 02.03.2021 є саме датою виїмки кореспонденції із поштової скриньки, а не датою вручення рекомендованоо листа відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ "Укрпошта", навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 804/1318/18, де зазначено, що «добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків".

Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Якщо порядок доставки юридичною особою не узгоджувався, пошта доставляється на загальних умовах.

Законодавство про захист економічної конкуренції не обмежує Комітет у способах вручення вимог про надання інформації. Водночас обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання вимоги адресатом (його уповноваженою особою).

Належними доказами того, що вимога органу Комітету надіслана на адресу суб`єкта господарювання та отримана ним, є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у справі, які б спростовували факт отримання ним вимоги саме 24.02.2021.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом тринадцятим частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладається штраф у розмірі до 1 % доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як встановлено рішенням № 93-р/тк дохід ДП "Прозорро.Продажі" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік становив 61 206 724,00 грн.

Рішенням відповідача № 93-р/тк на ДП ""Прозорро.Продажі" було накладено штраф у розмірі 54 400,00 грн, що в свою чергу становить 0,09 % від доходу позивача за 2020 рік.

При розрахунку штрафної санкції органи Комітету керуються нормами статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України Комітет наділений дискреційними повноваженнями та має право накладати штрафи за порушення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у розмірах, визначених статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Встановлення органами Комітету у діях суб`єктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу здійснюються на основі аналізу та оцінки доказів, зібраних під час розгляду кожної конкретної справи та виходячи з її фактичних обставин.

Такии чином, застосований до позивача штраф, відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" та становить до 1 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2020 рік, а саме складає 0,09 % від доходу (виручки) позивача.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення органом АМК України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висовком суду першої інстанції про те, що неподання позивачем інформації у встановлений Комітетом строк, правомірно визнано відповідачем порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом тринадцятим частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та вірно застосовано до позивача санкції, передбачені статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Прозорро. Продажі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/16282/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Прозорро. Продажі".

4. Справу № 910/16282/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.А. Пашкіна

Л.П. Зубець