Рішення

від 03.10.2022 по справі 922/300/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022м. ХарківСправа № 922/300/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Гальцова І.К., адвокат,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС», місто Київ,

до Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича, Харківська область, Валківський район, селище міського типу Старий Мерчик,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 37 125,00 грн.

02 лютого 2022, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС до розгляду та відкрито позовне провадження, розгляд якої визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також, 02 лютого 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання позивача (вх. № 300/22 від 28 січня 2022 року) про витребування доказів. Відмова вмотивована тим, що підписуючи договір відступлення права вимоги (цесії) № 001-02.08.21 від 02 серпня 2021 року позивач, як новий кредитор, повинен був обраховувати ризики, які виникнуть через не надання первісним кредитором примірника договору, пов`язаного із відступленням права вимоги. При цьому, на боржника не покладено жодного правового обов`язку представляти новому кредитору документи, закладені в основу господарського правовідношення, переданого новому кредитору, а відтак останній не зобов`язаний на вимогу нового кредитора надавати примірники договору, оскільки цей обов`язок, як вже було вказано вище, покладений виключно на первісного кредитора. Суд звернув увагу, що не може замість сторони збирати докази, які входять у базу доказування певної обставини, закладеної в обґрунтування позову чи заперечення проти позову, оскільки це виключно прерогатива учасників справи, які подаючи заяви по суті справи, наводять із представленням певних доказів, свою позицію перед судом.

23 лютого 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив (вх. № 3984 від 18 лютого 2022 року), визначено перейти до розгляду справи № 922/300/22 за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на "21" березня 2022 року о 10:50.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року. З метою убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, судове засідання, призначене на 21 березня 2022 о 10:50, не відбулося.

07 червня 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, призначено підготовче засідання по справі № 922/300/22 на "04" липня 2022 року об 11:10 та доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

04 липня 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи відповідь на відзив позивача та встановлено відповідачу строк на подання заперечень до 25 липня 2022 року (включно). Іншою ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс", представник - адвокат Гальцова І.К., поданої в порядку ст. 197 ГПК України, у зв`язку із порушенням представником позивача вимог ГПК України як в частині строку звернення до суду із відповідною заявою, так й щодо доказів скерування учасникам справи. Протокольною ухвалою від 04 липня 2022 року відкладено підготовче засідання на "01" серпня 2022 р. о(б) 12:00 год.

26 липня 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс", представник - адвокат Гальцова І.К. (вх. № 6983 від 21.07.2022 р.) та визначено судове засідання 01 серпня 2022 р. о 12:00 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Гальцова Ірина Костянтинівна, яка є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс".

01 серпня 2022 року, протокольною ухвалою, відкладено підготовче засідання на "22" серпня 2022 р. о(б) 12:40 год. через необхідність надання позивачем письмових пояснень в порядку ч. 5 ст. 161 Кодексу. Також, 01 серпня 2022 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, визначено судове засідання 22 серпня 2022 року о 12:40 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Гальцова Ірина Костянтинівна, яка є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс".

Водночас, згідно наявної інформації щодо можливих терористичних дій в період з 22 по 24 серпня 2022 року по місту Харкову, з метою недопущення загрози життю та здоров`ю учасників даної справи, апарата суду та судді, судове засідання 22 серпня 2022 року не проводилось. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2022 року визначено дату судового засідання - "05" вересня 2022 р. о 12:00.

Протокольною ухвалою від 05 вересня 2022 року долучено до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "03" жовтня 2022 р. о(б) 11:20 год.

03 жовтня 2022 року суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні 03 жовтня 2022 року був присутній представник позивача, натомість представник відповідача не з`явився, однак про призначене судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, про що свідчить відмітка поштової установи, зроблена 13 вересня 2022 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як зазначається в позовній заяві, 12 листопада 2018 року між ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС (надалі покупець/первісний кредитор) та ФОП Букіним Дмитром Миколайовичем (надалі постачальник/відповідач) було укладено договір поставки № 1-12/11 (надалі Договір). Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується оплатити товар на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару і терміни поставки узгоджуються сторонами та вказуються в специфікаціях або рахунках на оплату. Зазначені документи є невід`ємною частиною даного договору. Пункт 3.1. договору визначає, що підставою для оплати є рахунок-фактура. Покупець здійснює передоплату по відповідному рахунку-фактурі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Відповідно до п. 3.2. договору датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника. На виконання умов договору, відповідачем був виданий рахунок-фактуру № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року, відповідно до умов якого відповідач зобов`язується поставити покупцю вентилятор ВЦВД5, 5 схема (без електродвигуна), посиленого виконання вуглецева сталь 5 мм, Л270 градусів, У2 у кількості 1 одиниця (надалі товар) за ціною 49 500,00 грн. без ПДВ. Умови оплати: 75 % - передоплата, 25% - за три робочі дні до планового відвантаження готової продукції. Строк виготовлення/виконання робіт 35-40 робочих днів з моменту надходження передоплати (за умови проведення платежу протягом дії рахунка-фактури). Відлік терміну починається з наступного робочого дня після зарахування коштів на рахунок постачальника. У азі несвоєчасної сплати за рахунком, постачальник встановлює нові строки поставки/виконання робіт, виходячи зі свого поточного завантаження. Умови поставки: самовивіз зі складу Постачальника в Харкові (або відправлення будь-яким зручним покупцю перевізником за додатковою домовленістю). Рахунок дійсний до 21 листопада 2018 року. 22 листопада 2018 року покупцем на підставі платіжного доручення № 37 було перераховано відповідачу суму попередньої оплати за рахунком-фактурою № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року у розмірі 37 125,00 грн., що дорівнює 75 % вартості замовленого товару. Позивач зазначає, що враховуючи умови договору та рахунок-фактуру № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року, відповідач повинен був виготовити товар не пізніше 28 січня 2019 року. Але, після здійснення передплати покупець будь-яких повідомлень від відповідача про готовність товару до відвантаження та/або про планову дату відвантаження товару покупцю не надсилав, а товар фактично покупцю поставлений не був. Як вказано у позовній заяві, оскільки відповідач поставку товару не здійснив, 26 травня 2021 року покупцем на адресу відповідача було направлено лист № 5143 від 26 травня 2021 року про відмову від договору та вимогу про повернення суми попередньої оплати за товар у розмірі 37 125,00 грн. у строк до 01 червня 2021 року включно. Однак, відповідач у добровільному порядку суму попередньої оплати покупцю у строк до 01 червня 2021 року не повернув та надіслав на адресу ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС повторний лист № 1907-1 від 19 липня 2021 року з відмовою повернути попередню оплату за товар у розмірі 37 125,00 грн. В своєму листі відповідач посилався на істотні порушення умов договору. 02 серпня 2021 року між покупцем (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 001-02.08.21 (надалі договір цесії), за яким покупець відступає на користь позивача права вимоги оплати грошового зобов`язання у розмірі 37 125,00 грн. за договором. При цьому, позивач зазначає, що оригінал договору у покупця відсутній та позивачу не передавався. Позивач листом № 6176 від 21 вересня 2021 року повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором у письмовій формі. В свою чергу, відповідач надіслав заперечення від 30 вересня 2021 року на отриману вимогу позивача, посилаючись на умови договору. Позивач вважає, що оскільки товар не був поставлений у встановлений строк, а попередня оплата не була повернута, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 37 125,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

18 лютого 2022 року судом був зареєстрований відзив на позовну заяву (вх. № 3984) в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача. Так, відповідач погоджується, що між ним та покупцем був укладений договір. Сторонами було узгоджено, що сплата за замовлену продукцію відбувається шляхом перерахування передоплати у розмірі 75 % від вартості замовленого товару та 25 % за три робочі дні до планового відвантаження продукції. Зазначені умови були викладені і у рахунку-фактурі № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року. Відповідач вказує, що передоплата у розмірі 75 % - 37 125,00 грн. була проведена ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС 22 листопада 2018 року. Строк виготовлення Товару 40 робочих днів, а відповідно до п. 7.2 договору відлік терміну починається з наступного робочого дня після зарахування коштів. Тобто, планове відвантаження з урахуванням робочих/вихідних днів у періоді 22 січня 2019 року. Строк проведення оплати 25 % - 12 375,00 грн. не пізніше 17 січня 2019 року. Пунктом 3.3. договору чітко зазначено, що якщо сплата за замовлене обладнання відбувається не одним платежем, та будь-який з платежів здійснюється не своєчасно, постачальник має право на призупинення процесу виробництва до внесення всіх прострочених платежів. При цьому, якщо затримка триває більше ніж на 5 робочих днів, покупець не має претензій щодо строків постачання. Передоплата у розмірі 75 % (37 125,00 грн.) за замовлений товар відбулась з простроченням, адже рахунок був дійсний до 21 листопада 2018 року. Незважаючи на це, відповідач приступив до виготовлення обладнання. Крім того, за погодженням сторін, зобов`язання по поставці електродвигуна для замовленого обладнання було обов`язком покупця (на зазначений факт було зроблено наголос в листі № 1607-1 від 16 липня 2021 року та не заперечувалось покупцем). Однак, двигун так і не був наданий, що унеможливлює остаточну збірку замовленого обладнання. Крім того, відповідач наголосив на тому, що повернення передоплати не передбачене договором. Підсумовуючи, відповідач зазначив, що обладнання було виготовлено, але не відвантажено оскільки покупець: 1) повністю не сплатив його вартість, чим порушив умови п. 1.1., 3.3., 7.3., 8.2. договору; 2) не надав двигун для можливості остаточної збірки та налагодження.

01 липня 2022 року до матеріалів справи позивачем, за допомогою електронного зв`язку, скеровано відповідь на відзив. Позивач, відносно позиції відповідача щодо умов оплати вартості замовленого товару зазначає наступне. Так, сторонами погоджено наступні умови оплати: 75 % - передоплата, 25 % - за три робочі дні до планового відвантаження готової продукції. ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не було порушено абзацу 4 пункту 3.3. договору щодо термінів оплати, на який безпідставно посилається відповідач, обґрунтовуючи втрату ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС права на звернення до відповідача щодо порушення строків постачання в досудовому порядку. Враховуючи умови договору та рахунку-фактури № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року, відповідач повинен був виготовити товар не пізніше 28 січня 2019 року. Але, після здійснення попередньої оплати ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС будь-яких повідомлень від відповідача про готовність товару до відвантаження та/або про планову дату відвантаження товару покупець не отримав, а товар фактично покупцю поставлений не був. Відповідно, позивач вказує, що ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не міг порушити свої зобов`язання щодо остаточного розрахунку за товар, що, як вважає відповідач, є підставою для його звільнення від обов`язку поставити товар, у зв`язку з тим, що обов`язок щодо такого остаточного розрахунку, відповідно до умов рахунку-фактури № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року, настає за три робочі дні до планового відвантаження продукції. Враховуючи, що відповідач є виробником товару та його постачальником (вантажовідправником), дата планового відвантаження не може бути визначена ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС. Така дата має бути визначена відповідачем, або погоджена сторонами окремо по факту виготовлення продукції та/або її готовності до відвантаження. Ні про факт виготовлення товару, ні про його готовність до відвантаження, ні про планову дату відвантаження ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС повідомлений не був. Відповідач також не повідомляв ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС про призупинення процесу виробництва та коригування термінів поставки замовленого товару. Посилання відповідача про те, що планова дата відвантаження вказана у рахунку-фактурі не відповідає дійсності, а строк виготовлення/виконання робіт не може вважатися плановою датою відвантаження. У відповіді на відзив позивач, відносно позиції відповідача щодо не надання ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС електродвигуна відповідачу для можливості остаточної збірки та налагодження, зазначає наступне. У відповідності до умов договору та рахунку № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року відповідач зобов`язався поставити покупцю товар - Вентилятор ВЦВД5, 5 схема (без електродвигуна), посиленого виконання вуглецева сталь 5 мм, Л270 градусів, У2 у кількості 1 одиниця. В свою чергу, умовами договору не передбачена передача ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС електродвигуна як передумова для виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

18 серпня 2022 року позивачем через систему Електронний суд було скеровано додаткові пояснення (вх. № 8539 від 19 серпня 2022 року). 05 вересня 2022 року суд, керуючись ст. 42, ч. 5 ст. 161, ст. 232 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про долучення додаткових пояснень (вх. № 8539 від 19 серпня 2022 року) до матеріалів справи, на підставі вчинення позивачем дії по висвітленню питання, яке постало у суду під час підготовчого провадження. У додаткових поясненнях позивач надає роз`яснення з приводу укладеного договору цесії. Також, зазначає, що за правовою природою укладений договір між ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС та відповідачем є договором поставки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

За правовою природою підрядних правовідносин, єдність роботи та її результату є основною ознакою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів цивільно-правових договорів, зокрема, від договору купівлі-продажу. Проведення такого відмежування є дуже важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво порушити права сторін.

За договором купівлі-продажу продавець може передавати за плату покупцеві певні матеріальні об`єкти. У результаті виконання договору підряду також можуть створюватись матеріальні об`єкти, які передаються замовникові за плату. Проте, у договорі підряду важливим є те, що матеріальні предмети виникають в результаті роботи, умови виконання якої обумовлюються у ньому. Відтак, належність виконання зобов`язань, що виникають з договору підряду, залежить не тільки від передачі матеріального результату, а й від виконання самої роботи відповідно до умов договору. В договорі купівлі-продажу не встановлюється умови щодо виконання роботи із створення об`єкта.

Тобто, основною суттєвою відмінністю договорів підряду та поставки (купівлі-продажу) є те, що правовою метою договору підряду є виконання певної роботи, тобто виготовлення, створення певного нового матеріального об`єкту або поліпшення існуючого, що належить до передання замовникові, коли як метою договору поставки (купівлі-продажу) є передача товару у власність покупцеві.

Так, п. 1.1. договору № 1-12/11 від 12 листопада 2018 року передбачено, що відповідач зобов`язується передати, а ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених цим договором. З рахунку-фактури № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року вбачається, що таким товаром є Вентилятор ВЦВД5, 5 схема (без електродвигуна), посилене виконання вуглецева сталь 5мм, Л270 градусів, У2. Надалі, системно аналізуючи умови договору стає зрозумілим, що фактично ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС замовило індивідуальний, спеціалізований товар, який буде виготовлятися відповідачем, що підтверджується і рахунком-фактурою № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року де встановлено, що строк виготовлення/виконання робіт складає 35-40 робочих днів. Відповідачем у відзиві підтверджується, що товар є посиленого, спеціального виконання та має індивідуальні характеристики, необхідні ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС. З листа Відповідача № 1607-1 від 16 липня 2021 року вбачається, що товар виготовляється під вже існуючий електродвигун ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС, що вкотре підтверджує індивідуальність товару. Крім того, у рахунку-фактурі сторони визначили для себе істотною умовою строк виготовлення товару, а не строк його поставки, який взагалі не вказаний в договорі та додатках до нього.

Таким чином, аналізуючи умови укладеного між ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС та відповідачем договору за № 1-12/11 від 12 листопада 2018 року та додатків до нього, суд визначає, що за своєю правовою природою він є договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України Загальні положення про підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 842 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідач, як на підставу не відвантаження товару, вказує про те, що строк оплати другої частини товару у розмірі 25 % (12 375,00 грн.) не був здійснений ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС до 17 січня 2019 року, як це було узгоджено сторонами. В обґрунтування цього відповідач вказує, що умовами рахунку-фактуру № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року передбачено, що друга частина оплати у розмірі 25 % (12 375,00 грн.) має бути сплачена за 3 робочі дні до планового відвантаження готової продукції. Відповідач вважає, що дата планового відвантаження готової продукції була 22 січня 2019 року, адже це є 40 робочих днів з дня здійснення передоплати.

Однак, суд не може погодитися з цим з огляду на наступне. Відповідно до п. 1.2. договору терміни поставки узгоджуються сторонами та вказуються в специфікаціях або рахунках на оплату. Зазначені документи є невід`ємною частиною даного договору. У рахунку-фактурі № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року встановлено, що строк виготовлення/виконання робіт 35-40 робочих днів (тобто, в період з 15 січня 2019 року по 22 січня 2019 року включно) з моменту надходження передоплати (за умови проведення платежу протягом дії рахунку-фактури). Строк дії рахунку був встановлений до 21 листопада 2018 року, а оплата була проведена ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС 22 листопада 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 37. Водночас, до суду не надано доказів того, що у зв`язку з оплатою рахунку з простроченням на 1 день був змінений строк виготовлення/виконання робіт з 35-40 робочих днів на інший. Відповідач у відзиві вказав, що незважаючи на оплату рахунку з простроченням, він приступив до виготовлення товару без застережень. Тобто, у рахунку-фактурі був встановлений строк саме виготовлення товару, а не його планового відвантаження. Однак, зазначенні поняття не можна ототожнювати. Строк виготовлення товару вказує на період у часі, протягом якого відповідач має створити об`єкт, що є предметом договору. В свою чергу, планове відвантаження готового товару вказує на термін або період у часі, коли відповідач може передати товар зі свого складу, а ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС, як то вказано у п. 4.1. договору, має відвантажити товар зі складу відповідача.

Проаналізувавши умови договору та рахунку-фактури суд прийшов до висновку, що сторонами був встановлений строк виготовлення товару, однак не був встановлений строк його поставки (планового відвантаження готового товару). Також, договором та рахунком-фактурою не встановлено обов`язок відповідача повідомити про готовність товару, так само як і не встановлено обов`язок ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС дізнатися у відповідача про готовність товару після завершення строку його виготовлення. Однак, сторонами погоджено у п. 4.1. договору, що товар поставляється на умовах EXW м. Харків, склад постачальника, відповідно до Інкотермс 2010. У рахунку-фактурі № РФ19/11-1 від 19 листопада 2018 року вказано умови доставки: самовивіз зі складу постачальника (відповідача) в Харкові. У пункті А4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 вказано, що продавець зобов`язаний поставити товар шляхом надання його у розпорядження покупця в узгодженому пункті (якщо такий є) у зазначеному місці поставки, не завантаженим у транспортний засіб. Якщо не погоджено конкретний пункт у пойменованому місці поставки і якщо таких пунктів кілька, продавець може вибрати найбільш зручний для нього пункт. Продавець зобов`язаний поставити товар у погоджену дату або у погоджений період. У пункті А7 цих же правил вказано, що продавець зобов`язаний надати покупцю будь-яке повідомлення, необхідне покупцеві для прийняття товару. Виходячи із умов поставки EXW Інкотермс 2010, надання повідомлення про готовність товару, можливість його видачі на складі відповідача, адреса складу відповідача покладається на відповідача, як необхідна умова для прийняття товару ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС. Однак, в матеріалах справи відсутнє будь-яке повідомлення відповідача, адресоване ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС, про готовність товару, датоване раніше листа ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС вих. № 5143 від 26 травня 2021 року про відмову від договору. У зв`язку із вищевикладеним, строк оплати товару повинен був почати свій перебіг після отримання від відповідача терміну/строку відвантаження товару.

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу не відвантаження товару його не оплату ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС в строк до 17 січня 2019 року, є безпідставним та не ґрунтується на умовах договору та правилах Інкотермс 2010.

Також, відповідач як на підставу не відвантаження товару вказує про те, що ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не надав електродвигун для можливості остаточної збірки та налагодження. Суд не може погодитися з цим, адже умовами договору не передбачено обов`язок ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС передати електродвигун відповідачу для збірки з виготовленим товаром та подальшим його відвантаженням.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що строк оплати другої частини за Товар у розмірі 25 % (12 375,00 грн.) мав почати свій перебіг після отримання від відповідача повідомлення про готовність товару із зазначенням строку його планового відвантаження. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення з цього приводу. Також, відповідно до положень договору, ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не зобов`язано надавати електродвигун відповідачу, як передумова відвантаження товару.

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС вих. № 5143 від 26 травня 2021 року. За змістом цього листа вбачається, що ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС повідомив відповідача про відмову від договору та вказав про необхідність повернення до 01 червня 2021 року (включно) передоплати у розмірі 37 125,00 грн. Відмова ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС від договору, викладена у листі вих. № 5143 від 26 травня 2021 року, є чіткою, зрозумілою та не може містити подвійного тлумачення. Відмова від договору була обґрунтована ст. 665 та 693 ЦК України. Однак, як це було встановлено судом, сторони при укладенні договору помилилися щодо його правової природи та визначили його як договір поставки та застосували до нього положення ЦК України, що стосуються поставки та загальні положення про купівлю-продаж. Натомість, укладений між сторонами договір підпадає під дію загальних умов виконання зобов`язання, а також під положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України Загальні положення про підряд. Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Обов`язковою умовою реалізації замовником зазначеного пункту є час такої відмови до закінчення роботи. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що станом на 26 травня 2021 року у ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не було відомостей про те, чи виготовлений товар. Тобто, станом на 26 травня 2021 року ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС мало право, відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України, реалізувати своє право та відмовитися від договору. Повідомлення ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС про те, що товар виготовлений, було здійснено відповідачем листом вих. № 1907-1 від 19 липня 2021 року. Однак, у цьому листі не вказано станом на яку дату товар вже був виготовлений так само як і не надано до суду відповідних документів, що підтверджують виготовлення товару на відповідну дату.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС відмовилося від договору та зробило це з дотриманням вимог ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Право на безумовну відмову від договору до закінчення роботи було констатовано у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 вересня 2022 року по справі № 913/703/20.

При розгляді справи було встановлено, що на виконання умов договору ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС було сплачено суму передоплати у розмірі 37 125,00 грн. (75 % від загальної вартості товару), що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 22 листопада 2018 року.

Як встановлено судом, 02 серпня 2021 року між ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС та позивачем укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 001-02.08.21 від 02 серпня 2021 року. За змістом цього договору ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС передало позивачу в повному обсязі право вимоги за договором у розмірі 37 125,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС не передало позивачу оригінал договору на підтвердження наявності заборгованості відповідача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд зазначає, що саме лише невиконання первісним кредитором обов`язку з передачі документів, що підтверджують обов`язки боржника за договором, не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги до боржника. Аналогічний висновок міститься у постанові КГС ВС від 03 грудня 2019 року по справі № 910/5001/19.

Відповідач був належним чином проінформований про відступлення права вимоги шляхом направлення на його адресу повідомлення за вих. № 6176 від 21 вересня 2021 року.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Відмова від договору стала підставою для припинення зобов`язань сторін по договору, таким чином, сума сплаченої передплати втратила ознаки авансу та стала майном (грошовими коштами), набутими відповідачем без достатньої правової підстави.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом заявлення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України (постанова ВС КГС України від 15 лютого 2019 року по справі № 910/21154/17).

В силу ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У п. 28, 29 постанови КГС ВС від 29 січня 2020 по справі № 904/5265/18 констатовано, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням укладеного між ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС та позивачем договору відступлення права вимоги (цесії) № 001-02.08.21 від 02 серпня 2021 року, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої передплати у розмірі 37 125,00 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Суд окремо звертає увагу відповідача на його право звернення з позовом до суду про відшкодування плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, завданих відмовою від договору. Аналогічна позиція міститься у п. 83 постанови КГС ВС від 25 лютого 2021 року по справі № 904/7804/16.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС» (вул. Хохлових Сім`ї, 8, місто Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 42561761; НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) 37125,00 грн. (тридцять сім тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "04" жовтня 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко