Постанова

від 26.11.2024 по справі 922/300/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/300/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

представники учасників справи не з`явились

дослідивши матеріали апеляційної скарги ФОП Букіна Д.М. (вх. № 2544Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22 (повний текст якої складено 14.10.2024 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС», місто Київ,

до Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича, Харківська область, Валківський район, селище міського типу Старий Мерчик,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22 скаргу Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича (вх. № 25551 від 10 жовтня 2024 року) на дії державного виконавця - залишено без розгляду.

Судом встановлено порушення скаржником передбаченого законом 10-денного строку для звернення зі скаргою на дії державного виконавця. Разом з цим, суд зауважив, що скаржник заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою до суду не подав, не вказав про причини пропуску процесуального строку, не надав відповідних доказів цьому, у зв`язку з чим суд вважав, що строк звернення зі скаргою до суду сплив, а питання про його поновлення заявник не ставив, а тому скарга і додані до неї документи підлягають залишенню без розгляду.

ФОП Букін Д.М. у межах встановленого законом строку надіслав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції Омельченко В.В. щодо накладання арешту на кошти, що містяться на рахунку в АТ «Універсал Банк». Також просить зобов`язати Валківський ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції видати постанову про зняття арешту з коштів, що містяться на рахунку в АТ «Універсал Банк».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що твердження суду першої інстанції про те, що скаржник вже 27.09.2024 володів інформацією про порушення його прав в частині накладання коштів, стягнення на які заборонено законом, не відповідають дійсності, оскільки не маючи доступу до документів виконавчого провадження, він не мав доказів того, що державний виконавець отримував інформацію від ПФУ та ДПСУ про цільове призначення коштів на рахунку відкритому в АТ «Універсал Банк». Крім того, постанова державного виконавця датована 01.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Букіна Д.М. (вх. № 2544Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22. Учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 26.11.2024.

21.11.2024 від представника Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить скаргу ФОП Букіна Д.М. на дії державного виконавця залишити без задоволення.

В судове засідання, призначене на 26.11.2024, представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала апеляційного господарського суду від 04.11.2024 була надіслана до електронного кабінету відповідача та отримана ним 04.11.2024.

Інші учасники справи, які не мають електронних кабінетів, про розгляд справи також повідомлялись належним чином, ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду направлялась на адреси вказані у апеляційній скарзі, заявах у справі та ЄДР.

Як вбачається з офіційного сайту АТ «Укрпошта» Валківський ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції отримав ухвалу апеляційного суду 11.11.2024.

Направлена ФОП Букіну Д.М. ухвала апеляційного суду була повернута відділенням зв`язку до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання. .

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Східний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2022 у справі №922/300/22 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ресайклінг Солюшинс 37 125,00 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 481,00 грн.

На виконання рішення місцевим господарським судом 01.11.2022 видано наказ.

10.10.2024 до господарського суду Харківської області від скаржника (боржника) надійшла скарга на дії державного виконавця (вх. № 25551), в якій просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Валківського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції Омельченко В.В., щодо накладення арешту на кошти що містяться на рахунку в НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк»;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку в НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк»;

- зобов`язати Валківський відділ державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції видати постанову про зняття арешту з коштів що містяться на рахунку в НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк».

Скарга обґрунтована тим, що 26 вересня 2024 року скаржнику (боржнику) стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 74401768, в межах якого накладено арешт на грошові кошти, які фактично є заробітною платою, що на думку скаржника (боржника), є протиправним.

Оскаржуваною ухвалою вказану скаргу залишено без розгляду з підстав пропуску строків, встановлених законодавством, на звернення з такою скаргою та у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання про поновлення такого строку.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

За змістом статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

Відповідно до статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судовою колегією враховано, що заявник оскаржує дії державного виконавця Валківського ВДВС У Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ щодо накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», які були вчинені 26.03.2024 та 25.09.2024.

Судом першої інстанції зазначено, що скаржник дізнався про існування відкритого виконавчого провадження лише 26 вересня 2024 року, але це ще не свідчить про ознайомлення боржника із постановами про арешт коштів: в наданих суду скаржником матеріалах наявна заява останнього про зупинення виконавчих дій та зняття арешту з рахунку, яка адресована Валківському ВДВС у Богодухівському районі Харківської області. Дана заява датована 27 вересня 2024 року. Тобто, щонайменш, скаржник (боржник) вже знав про порушення своїх прав щодо накладення арешту на рахунок, призначений для виплати заробітної плати, на момент складання відповідної заяви. Таким чином, на думку суду першої інстанції, строк для подання скарги був до 07 жовтня 2024 року. Водночас, скарга подана через канцелярію суду 10 жовтня 2024 року, тобто поза межами строку, що встановлений законом, та без заяви про поновлення цього строку із обґрунтованими причинами пропуску такого строку.

Однак, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що 27.09.2024 скаржник звернувся до Валківського ВДВС у Богодухівському районі з заявою про зупинення виконавчих дій (на підставі п.1 ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження") та зняття арешту з коштів, які є заробітною платою (на підставі ст.59 ч. 2 ЗУ "Про виконавче провадження"), в підтвердження надавши посвідчення військовослужбовця, посвідчення УБД, виписку банку.

Вимога скаржника, на переконання колегії суддів носить законний і очевидний характер.

Постановою старшого державного виконавця Валківському ВДВС у Богодухівському районі Харківської області від 01.10.2024 зупинено виконавчі дії з примусового виконання наказу № 922/300/22, виданого 01.11.2022, на весь період проходження боржником військової служби за призивом під час мобілізації.

З невідомої причини зазначеною постановою не було знято арешт з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», які є заробітною платою. Аналіз постанови свідчить, що вказане питання виконавцем взагалі не вирішувалося, а ця вимога скарги просто проігнорована.

Відтак, судова колегія наголошує, що про оскаржувані дій державного виконавця скаржник був обізнаний лише з 01.10.2024 (тобто з дати винесення постанови про зупинення виконавчих дій).

Зі скаргою на дії державного виконавця скаржник звернувся 10.10.2024, тобто таке звернення мало місце без пропуску строку, встановленого статтею 341 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не пропущено встановлений законом десятиденний строк для подання скарги на дії державного виконавця.

У зв`язку з наведеним вище, апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що скаржник звернувся за скаргою на дії державного виконавця поза межами процесуальних строків.

В свою чергу, враховуючи приписи ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, відповідно до якої кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Обєднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції, з урахуванням наведеного, колегія суддів вирішила розглянути скаргу ФОП Букіна Д.М. (вх. № 25551 від 10 жовтня 2024 року) на дії державного виконавця.

Розглянувши скаргу ФОП Букіна Д.М. на дії державного виконавця колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної скарги з огляду на наступне.

За приписами ст. 129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно приписів статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності.

У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Положеннями пункту 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частино 8 розділу VIII Інструкції визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Приписами ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках, визначених Законами, зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

За приписами абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, при цьому законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено (відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19).

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20).

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», боржник надав довідку АТ «Універсал Банк» від 26.09.2024 №0044683685, відповідно до якої за період з 07.09.2024 по 03.05.2024 на вказаний рахунок боржника надходили: зарплата В/Ч НОМЕР_2 .

Постановою старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУЮ Омельченко В.В. від 01.10.2024 ВП № 74401768 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового наказу № 920/300/22, але арешт з коштів, які є заробітною платою не знято.

Тобто, на вказаний рахунок зараховувалась виключно заробітна плата боржника.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За умовами ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Частиною 3 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Положеннями ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 зроблено висновок, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки "кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом" (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 надав державному виконавцю документи на підтвердження тієї обставини, що арешт накладено на кошти, які є його заробітною платою та розміщені на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати, тобто в даному випадку мають місце передбачені законом підстави для зняття такого арешту.

Проте арешт із вказаного рахунку органом ДВС не було знято.

Тому відмова органу ДВС у знятті такого арешту, на думку колегії суддів, є немотивованою, суперечить як приписам закону, так і правовій позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних законодавчих норм.

Зазначена протиправна бездіяльність органу ДВС із незняття арешту з коштів на рахунку, на який надходить заробітна плата ОСОБА_1 (військовослужбовцеві, що захищає Україну у лавах ЗСУ) призвела до порушення конституційного права ОСОБА_1 на отримання заробітної плати (як єдиного джерела доходів).

На думку колегії суддів, таке право підлягає захисту.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню як така, що постановлена при неправильному застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження" та норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої залишення без розгляду скарги на дії державного виконавця та відмови в задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця.

Водночас, як вбачається з вимог апеляційної скарги, відповідач просить суд зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» за цільовим призначенням для отримання заробітної плати, що накладений постановами старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.03.2024 та від 25.09.2024 (реєстраційний номер ВП 74401768) в частині накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк».

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тобто, чинним процесуальним законодавством не передбачено право суду апеляційної інстанції на зняття арешту з рахунків боржника в межах виконавчого провадження, оскільки суд не може підміняти повноваження державного виконавця. Повноваженнями на вчинення виконавчих дій наділені державні та приватні виконавці.

Щодо вимоги відповідача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Омельченка В.В. при прийнятті постанов від 26.03.2024 та від 25.09.2024 про арешт коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено вище, постановами старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Омельченком В.В. від 26.03.2024 та від 25.09.2024 у виконавчому провадженні № 74401768 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що у державного виконавця на момент винесення постанов про накладення арешту були відомості, що рахунок боржника є таким, на який зараховується заробітна плата, та кошти, що на ньому знаходяться, відносяться саме до заробітної плати, що підтверджується відповідями на запити №№ 223036064, 229036044 до ПФУ та ДПСУ.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення вимог скарги ФОП Букіна Д.М. про визнання неправомірними дій державного виконавця при прийнятті постанов від 26.03.2024 та від 25.09.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 74401768.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено незаконність бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту з грошових коштів боржника, що містяться на рахунку для отримання заробітної плати, керуючись положеннями ч. 2 ст. 343 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги боржника шляхом визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Омельченка В.В. щодо накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» та скасування постанов Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.03.2024 та від 25.09.2024 (реєстраційний номер ВП 74401768) в частині накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк».

З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а скарга відповідача на дії державного виконавця - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 280, 281, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ФОП Букіна Д.М. (вх. № 2544Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/300/22 скасувати.

Скаргу Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича (вх. № 25551 від 10 жовтня 2024 року) на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Омельченка В.В. щодо накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк».

Скасувати постанови Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.03.2024 та від 25.09.2024 (реєстраційний номер ВП 74401768) в частині накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку 233220010000026209344905366 в АТ «Універсал Банк».

В іншій частині скарги Фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича (вх. № 25551 від 10 жовтня 2024 року) на дії державного виконавця відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.12.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко