Ухвала

від 27.09.2022 по справі 307/784/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/784/20

У Х В А Л А

27 вересня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Джуги С.Д.,

суддів: Мацунича М.В., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року у складі судді Сойми М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області,третя особа Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській областіпро визнання права власності на нерухоме майно,-

встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, правонаступником якої є Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, третя особа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №69852845 від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124482400:04:006:0288, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці позивач побудувала об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: житловий будинок, підвал, прибудова, підвал прибудови, магазин, підвал, ворота, загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 610, 80 м.кв., з яких: 233, 20 м.кв. житлова площа, 160, 80 м.кв. площа допоміжних приміщень, 216, 80 м.кв. торгова площа.

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаногооб`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудамистановить 516 065, 00 гривень.Згідно звіту обстеження технічного стануоб`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами,за результатами технічного обстеження об`єкту встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, якжитлового будинку з вбудованим магазином.

Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки позивачем не було введено в експлуатацію побудовану будівлю у встановленому законом порядку, позаяк розроблена проектна документація не відповідає законодавству у сфері містобудування. Позивач зверталася в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, однак, повідомленням від 18 грудня 2019 року їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна. Крім того, постановою управління ДАБІ у Закарпатській області від 18 грудня 2019 року №151/1007 позивачку ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за здійснення будівництваоб`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудамибез документів, що дають право на виконання будівельних робіт у вигляді штрафу у сумі 8 500,00 гривень, який позивачкою було сплачено згідно квитанції від 28 грудня 2019 року. Самочинно побудований неюжитловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудамирозташований на її власній земельній ділянці і не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, що також підтверджено довідкою Нижньоапшанської сільської ради від 06 лютого 2020 року.

За вказаних обставин позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право приватної власності на об`єктнерухомого майна житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610, 80 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, в порядку ст.352 ч.1 ЦПК України як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, Тячівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного. Суд не врахував, що відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 328, 331, 376, 392 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 2, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інших норм законодавства: право власності на нерухоме майно набувається відповідно до закону; зведене майно підлягає прийняттю в експлуатацію, право на нього підлягає державній реєстрації, експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього; визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку законом не передбачено, а судове рішення за загальним правилом не є підставою для виникнення права власності. Особа вправі вимагати захисту судовим порядком свого порушеного права, зокрема, вимагати визнання судовим порядком права власності на самочинно збудований об`єкт, якщо порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Спірне майно є самочинно збудованим об`єктом комерційного призначення, будівництво якого було розпочате та здійснене без належного дозволу, без затвердженого проекту та було завершене без сертифіката (декларації) про введення його в експлуатацію. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації Управлінням ДАБІ у Закарпатській області не розглядалася, рішення про її реєстрацію чи повернення не приймалося. Натомість цей орган надав лише письмову відповідь на звернення позивачів, яким роз`яснив порядок їхніх дій, що свідчить про відсутність позасудового вирішення питання про введення в експлуатацію самочинного збудованого майна та на відсутність спору. Визнання судовим порядком права на самочинно збудоване майно є винятковим способом захисту права, коли в прийнятті в експлуатацію такого майна було незаконно відмовлено, а суд не повинен підміняти собою уповноважені державні органи. Тому позивачем обрано невірний спосіб захисту права. Технічний паспорт на будівлю, звіт про її технічне обстеження та інші подібні документи не є дозвільними щодо будівництва документами, не є належними та допустимими доказами щодо додержання при будівництві будівельних норм і правил, щодо безпечності будівлі зважаючи також на призначення об`єкта будівництва для відвідування значною кількістю людей, а відтак не підтверджують правомірності будівництва та не є належними підставами для висновку про необхідність прийняття об`єкта до експлуатації. Такі документи не є і правовстановлюючими. Прокурор діє в порядку, передбаченому ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України, які надають йому право подати апеляційну скаргу на рішення суду в інтересах держави в особі державного органу, уповноваженого діяти у спірних відносинах, який не здійснює чи неналежним чином здійснює свого обов`язку із захисту інтересів держави. Виходячи з положень ст. 10 ч. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 6 ч. 3, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про те, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, органи, уповноважені державою здійснювати функції забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, а також контролю за дотриманням містобудівного законодавства, прокурор визначив Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області як державний орган, в особі якого подав в інтересах держави апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 червня 2021 року замінено відповідача у справі Нижньоапшанську сільську раду Тячівського району Закарпатської області на його правонаступника Солотвинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 липня 2022 року залучено до участі у справі Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області, як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника сектору містобудуваннята архітектуриТячівської районноїдержавної адміністрації та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №69852845 від 06 жовтня 2016 року позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124482400:04:006:0288, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).

Згідно з технічної документації, позивач ОСОБА_1 являється забудовником об`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 610, 80 м.кв., з яких: 233, 20 м.кв. житлова площа, 160, 80 м.кв. площа допоміжних приміщень, 216, 80 м.кв. торгова площа (а.с.8-14).

Звітом технічного обстеженняжитлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкційжитлового будинку з торговими приміщеннямивідповідає вимогам міцності на надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням якжитловий будинок з торговими приміщеннями(а.с.15-23).

Згідно довідки Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 205 від 06 лютого 2020 року, розташування побудованого ОСОБА_1 житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610,8 0 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Із довідок Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 206 та № 207 від 06 лютого 2020 року, вбачається, що належні ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташований на нійжитловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610, 80 м.кв.,мають адресний номер поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Таким чином, оскільки йдеться про спір, який виник із цивільних прав і обов`язків, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, апелянт, подаючи скаргу в порядку ст.352 ч.1 ЦПК України, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його цивільні права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних цивільних прав та інтересів і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права, рівно як правомірна вимога належного апелянта може мати наслідком ухвалення за результатом її розгляду відповідного цій вимозі рішення. Ці правила діють і в разі звернення до суду уповноважених осіб із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Подаючи апеляційну скаргу прокурор визначив Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області як державний орган, в особі якого подав в інтересах держави апеляційну скаргу. На обґрунтування такого представництва держави у спірних правовідносинах прокурор вказав, що відповідно до розділу 2 Положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням глави Тячівської РДА від 16.01.2020 № 19 (далі Сектор містобудування), основними завданнями Сектору Сектор містобудування є: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, аналізу стану містобудування на території району, організація, розроблення проведення експертизи і забезпечення затвердження в установленому порядку генеральних планів населених пунктів Тячівського району та іншої містобудівної документації; забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації. Тож Сектор містобудування є уповноваженим державним органом, що здійснює захист інтересів держави у вказаній сфері, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст.331 ЦК України).

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком № 461.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 461 передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (абзац перший пункту 4 Порядку № 461).

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Положенням про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затвердженим розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19, передбачено, що Сектор є структурним підрозділом Тячівської районної державної адміністрації та є юридичною особою (пункти 1.1, 1.6). Основним завданням Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (пункт 2.1), на виконання якого він забезпечує, серед іншого: здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пункт 2.2.4); надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.12); надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пункт 2.2.13); надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пункт 2.2.15); ведення містобудівного кадастру на території району (пункт 2.2.16); ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.17); співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (пункт 2.2.20).

При цьому, розділ ІІІ вищевказаного Положення, яким визначені права Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, не містить вказівки щодо виконання ним наглядових та контролюючих функцій, а також права звернення до суду на захист інтересів держави. Крім того, Положенням не передбачено повноважень Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, як це вказано в апеляційній скарзі прокурора, а також повноважень погоджувати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність». До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 1,2 ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний нагляд це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури. З метою забезпечення виконання функцій, пов`язаних з організацією замовлення розроблення, оновлення та затвердження містобудівної документації (змін до неї), у складі уповноваженого органу містобудування та архітектури може утворюватися окремий структурний підрозділ. Примірне положення про такий структурний підрозділ затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (стаття 13 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 було утворено ДАБІ України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Повноваження ДАБІ України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені Положенням про ДАБІ України, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, Положенням про ДАБІ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2014 року № 294, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698.

Разом з тим, на час подання прокуратурою апеляційної скарги (29 грудня 2020 року) на рішення місцевого суду постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 вирішено: утворити Державну інспекцію містобудування України (далі ДІМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1). Також цією Постановою внесені зміни до Положення про ДАБІ України, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, та в пункті 1 Положення зазначено, що Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Пунктом 1 Положення про ДІМ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219, в редакції, чинній на час подання першим заступником керівника Тячівської окружної прокуратури апеляційної скарги (далі Положення про ДІМ), визначено, що ДІМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Абзацом 4 пункту 3 Положення про ДІМ передбачено, що основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 219 ДІМ відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, скасовує чи зупиняє дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІМ.

На час апеляційного розгляду справи відбулися подальші зміни в законодавстві, яким регулюються питання управління у сфері містобудівної діяльності. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30 грудня 2020 року, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, затверджено Положення про ДІАМ, ліквідовано ДІМ та Державну сервісну службу містобудування. Визначено ДІАМ суб`єктом управління індивідуально визначеного майна ДІМ та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.

Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з п.3 Положення про ДІАМ основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення про ДІАМ).

Підпунктом 11 пункту 6 Положення про ДІАМ передбачено, що ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15 вересня 2021 року, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Вказаною постановою також визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов`язані з нею постанови.

Враховуючи викладене, Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин в цій справі, і рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах№ 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.п. 37, 38);

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи; наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (п.п. 39, 42, 67);

Захищати інтереси держави повинні насамперед компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтеративним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п.п. 45, 47).

Частиною 1 ст.352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Подавши апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, прокурор не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 27 березня 2020 року, так як повноваження здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд на час подання позовної заяви належали ДАБІ України, на час подання апеляційної скарги ДІМ, а на час розгляду справи апеляційним судом - ДІАМ.

Відтак, встановивши в межах відкритого апеляційного провадження що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 18 травня 2022 року у справі № 307/334/20.

Керуючись ст.258 ч.2, ст.260, ст.352 ч.1, ст.362 ч.1 п.3, ст.381 ч.2 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області,третя особа Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській областіпро визнання права власності на нерухоме майно закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2022 року.

Головуючий:

Судді: