Рішення

від 04.10.2022 по справі 815/6180/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6180/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ПАТ Північтранс звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2015 року №0002002204, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 13190586 грн., №0001992204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1554978 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не згодний з висновками акта державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №1962/15-54-22-01/05523553 від 11.09.2015р., прийнятого за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ Північтранс (ЄДРПОУ 05523553) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р., оскільки вважає його протиправним та прийнятим з порушенням приписів Податкового кодексу України. З огляду на це вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002002204, № 0001992204 від 25.09.2015 р., складені на підставі зазначеного акту, мають бути визнані протиправними та скасовані.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задоволено; скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2016 року Верховний Суд зазначив, наступне.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодилися й суди попередніх інстанцій, у ході перевірки подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними, товари (роботи, послуги) використані Товариством у власній господарській діяльності.

Роблячи висновок про реальність згаданих операцій, суди попередніх інстанцій не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, надання послуг по ремонту транспортних засобів та їх складових, а також здійснення будівельно-монтажних робіт, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій), не перевірили безпосередню участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань.

З огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій із ТОВ Даммара та ТОВ Таір груп, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, підрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт (послуг), виробничих активів, складських та допоміжних приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо). Однак такі обставини, незважаючи на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також заперечення відповідачем спроможності контрагентів виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем, залишились недослідженими і нез`ясованими у ході розгляду справи.

На підтвердження своєї позиції судам необхідно було б пересвідчитися у наявності доказів оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників ТОВ Даммара чи залучених ним осіб, передачі підряднику об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо; дослідити обставини, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи (надавали послуги).

У ході розгляду справи судами також не було встановлено доказів: передачі ТОВ Даммара (підряднику) будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентом організаційно-технічної документації та її погодження; постачання ТОВ Даммара на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд тощо.

З огляду на предмет доказування у даній справі, у ході судового розгляду необхідно було б й перевірити, яким чином укладалися наведені вище угоди із ТОВ Даммара та ТОВ Таір груп, а також виконувались обумовлені ними зобов`язання та як контролювалися позивачем, враховуючи те, що обізнаність замовника відносно таких обставин обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

Не навели й суди відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Вайт Роял, обставини їх переміщення і доставки (коли і ким поставлявся товар і яким чином), умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій) щодо поставки товарів (матеріалів).

У цій справі висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими. Зазначені недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правової позиції по суті спору. Їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому на момент перегляду даної справи в апеляційному порядку Печерським районним судом міста Києва ухвалено вирок від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к, щодо фіктивності підприємства ТОВ Вайт Роял.

Що ж стосується висновку контролюючого органу про невключення позивачем у 2014 році до складу інших доходів коштів, отриманих Товариством як попередня оплата за укладеними із фізичними особами договорами купівлі-продажу транспортних засобів, так як останні є удаваними й спрямованими на приховання інших правочинів, які насправді вчинені, Верховний суд зазначив, що платник податку визначає доходи за методом нарахувань, тобто дохід відображається у податковому обліку за датою переходу покупцеві права власності на товар. Сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, не враховується для визначення об`єкта оподаткування.

У справі, яка розглядається, встановлено, що у період, який перевірявся, право власності на транспортні засоби покупцям (фізичним особам) за попередніми договорами не переходило й такі обліковувалися на балансі підприємства та перебували на обліку в МРЕО за Товариством, тому суди дійшли висновку, що грошові кошти, які надійшли позивачу у 2014 році, не були доходом платника податку від реалізації товарно-матеріальних цінностей та не підлягали включенню до об`єкта оподаткування, а відповідачем не вирішувалося у встановленому законом порядку питання щодо недійсності (нікчемності) правочинів та вчинення їх з метою приховання іншого правочину; в подальшому ж (у 2015 році) між сторонами укладені основні договори купівлі-продажу й суми отриманих Товариством доходів від реалізації товарно-матеріальних цінностей включено до об`єкта оподаткування у відповідному періоді.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначив, що оскільки під час касаційного провадження, як зазначалося вище, суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій із ТОВ ВАЙТ РОЯЛ, ТОВ Даммара та ТОВ Таїр Групп, а оспорювані податкові повідомлення-рішення містять визначені контролюючим органом розміри відповідних нарахувань за результатами усього обсягу встановлених під час перевірки порушень, тобто не є диференційованими, судові рішення відповідно до статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Ухвалою суду від 23.11.2021 року прийнято справу та призначено до розгляду в порядку загального провадження. При цьому, враховуючи, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області припинена 15.05.2019 року у зв`язку з реорганізацією, ухвала суду про прийняття справи до провадження надіслана до Головного управління ДПС в Одеській області за адресою: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

06.12.2021 року до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, у прохальній частині якого заявлено прохання замінити неналежного відповідача ДПІ у Суворівському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на його правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області(код ЄДРПОУ ВП 44069166).

15.12.2021 року від позивача надійшла заява про заміну сторони по справі, в якій позивач також просив замінити неналежного відповідача на Головне управління ДПС в Одеській області(код ЄДРПОУ ВП 44069166) та замінити назви позивача з з ПАТ Північтранс на ТОВ Північ Транс, у зв`язку з його реорганізацією.

У зв`язку із припиненням ДПІ у Суворівському районі м. Одеси, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, ухвалою суду від 21.12.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання сторін були задоволені та замінено відповідача - ДПІ у Суворівському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Також, ухвалою суду від 21.12.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено найменування позивача з ПАТ Північтранс на ТОВ Північ Транс у зв`язку з його реорганізацією.

21.12.2021 року в судовому засіданні було залучено до матеріалів справи відзив, який надійшов до суду 06.12.2021 року

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що перевіркою повноти доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. встановлено його заниження на загальну суму 10607253 грн., у т. ч.: в декларації за 2014 рік на загальну суму 10 607 253 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. основними видам діяльності платника податків - є діяльність автомобільного регулярного транспорту та діяльність нерегулярного пасажирського транспорту. Згідно наданих до перевірки первинних документів на балансі підприємства станом на початок перевірки на балансі підприємства знаходилося 202 одиниці автобусів, що були задіяні в господарській діяльності позивача. В результаті використання у господарській діяльності підприємства даних автобусів Позивачем отримано відповідні доходи

Одночасно з використанням їх у господарській діяльності платник податків, на частину наявних, придбаних та введених в експлуатацію автобусів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., встановлено укладення попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу. Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений Позивачем з покупцем - громадянином України, на термін п`ять років, не відповідає істотній умові попереднього договору у розумінні п. 1 ст. 635 ЦК України та п. 1 ст. 182 «Особливості укладання попередніх договорів» ГК України.

Згідно п. 1 ст. 635 та п. 1 ст. 182 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін), але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Тобто, даний договір, по своїй суті, слід розглядати як договір купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності

У той же час взаємовідносини, які регулюються умовами даних попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу фактично направлені на забезпечення своїх майнових інтересів його сторонами, на умовах більш вигідних для продавця, що отримує додаткові блага від використання транспортних засобів в межах строку дії даних договорів.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу, виписок банку, прибуткових касових ордерів, податкових накладних, обороно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по рахунку 361 ««Розрахунки з вітчизняними покупцями» та інших документів, встановлено, що за перевіряємий період ПАТ «Північтранс» отримано доходи відповідно, укладених договорів на загальну суму за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, на загальну суму 10607253 грн., у тому числі: за 2014 рік у розмірі 10607253 грн.

В ході перевірки також встановлено, що в періоді, що перевірявся платником податків було укладено Договір купівлі-продажу №0810/1/14-КП від 08 жовтня 2014 року з ТОВ "ВАЙТ РОЯЛ" (код ЄДРПОУ 39301269), згідно якого ТОВ "ВАЙТ РОЯЛ" (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Позивача (Покупець) Товар, в кількості та якості, які узгоджуються Сторонами в рахунках-фактурах та накладних (далі Товар), а Покупець зобов`язаний прийняти та сплатити його на умовах, установлених даним договором. Відповідно до вищевказаного договору ТОВ "ВАЙТ РОЯЛ" реалізовано на адресу ПАТ «Північтранс» товари, про що свідчать видаткові накладні:

До перевірки посадовими особами підприємства не надано первинних документів (актів прийняття-передачі. видаткових накладних, інше), які б підтверджували використання вищевказаних матеріалів у виробничому процесі підприємства або їх реалізацію покупцям, тобто використання їх у власній господарській діяльності.

Також, відповідач зазначає, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2016 року по справі №757/1457/16 встановлено фіктивність підприємства ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ».

Таким чином, в порушення п. п. 14.1.27, п. 14.1, ст. 14, п. 138.2, п. п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПКУ платником податків включено до складу витрат вартість матеріалів які після їх придбання списані та не використані у власній господарській діяльності, що призвело до завищення значення рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 583 333 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 190 586 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту платника податків за період з 01.01.2012р. по 31.03.2015 р. встановлено завищення податкового кредиту у сумі 2 593 288 грн.

До перевірки за період з 01.01.2012 по 31.03.2015 Позивачем надано договори підряду, укладені з ТОВ "Даммара" (код ЄДРПОУ 38352731).

Проведеним аналізом наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт щодо витрат праці робітників - будівельників та робітників, які обслуговують машини, а також суми заробітної плати, врахованої у загальній вартості будівельних робіт встановлено, що на виконання будівельних робіт за договорами субпідряду від 27.08.2014 №2708/1/14-П, від 03.10.2014 №0310/1/14-П, від 09.09.2014 №0909/1/14-П в жовтні 2014 витрачено 8863,71 людино/год., на які нарахована заробітна плата у загальній сумі 274170 грн., в листопаді 2014 витрачено 35763,89 людино/год., на які нарахована заробітна плата у загальній сумі 1278349 грн.

Відповідно до вищевказаних актів прийняття виконання будівельних робіт, Замовником робіт (послуг) являється Позивач, Підрядником - ТОВ «Даммара», інформація про субпідрядника - відсутня. До перевірки платником податків не надавались первинні документи щодо погодження субпідрядних організацій.

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «ДАММАРА» в жовтні та листопаді 2014 року працювало 4 працівника (за даними форми 1 ДФ), при роботі повний календарний місяць (31 день) одним працівником за липень 2014 відпрацьовано 1837,45 годин на місяць або 59,27 годин на добу, за серпень 2014 відпрацьовано 1138,39 годин на місяць або 36,72 годин на добу, що унеможливлює виконання обсягу будівельно-монтажних робіт, зазначених в ф.№КБ-2в та №КБ-3 на підставі договорів підряду від 27.08.2014 р. №2708/1/14-П, від 03.10.2014 р. №0310/1/14-П, від 09.09.2014 р. №0909/1/14-П, власними силами ТОВ «ДАММАРА» в зв`язку з відсутністю необхідної чисельності працівників.

Таким чином, перевіркою встановлено неможливість виконання робіт (послуг) ТОВ "Даммара" (код ЄДРПОУ 38352731) у зв`язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

До перевірки за період з 01.01.2012 по 31.03.2015 р. Позивачем надано договори підряду щодо виконання послуг по ремонту автомобілів, укладені з ТОВ "Таір Груп" (код ЄДРПОУ 39280511).

В результаті проведеного аналізу встановлено, що на виконання послуг по ремонту автомобілів за вищевказаними договорами ТОВ «Таір Групп» в жовтні 2014 року витрачено 6916 людино/год.

Згідно наданою до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкової звітності ТОВ «Таір Групп» встановлено, що в жовтні 2014 року на підприємстві працювала 1 особа (директор). Інформація про залучення до виконання робіт (послуг) третіх осіб (субпідрядників) - відсутня. До перевірки платником податків не надавались первинні документи щодо залучення третіх осіб (субпідрядних організацій).

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «Таір Групп» в жовтні 2014 року працював 1 працівник, при роботі повний календарний місяць (31 день) одним працівником за жовтень 2014 відпрацьовано 6916 годин на місяць або 223 годин на добу, що унеможливлює виконання обсягу ремонтних робіт

Таким чином, перевіркою встановлено неможливість виконання робіт (послуг) ТОВ «Таір Групп» (код 39280511) у зв`язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Із урахуванням порушень, наведених вище, встановлено заниження повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.03.2015 р. на загальну суму на загальну суму 3 109 955 грн.

Також 21.12.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка 21.12.2021 року була залучена до матеріалів справи в судовому засіданні.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що в період з 21.08.2015 року по 04.09.2015 року, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року, за наслідками якої складено акт від 11 вересня 2015 року №1962/15-54-22-01/05523553, на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002002204 від 25.09.2015 року, яким ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586 грн. та №0001992204 від 25.09.2015 року, яким ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 3109955 грн. та за штрафними санкціями на суму 1554978 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою достовірності та повноти визначення доходів Позивача за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, встановлено їх заниження на загальну суму 10607253 грн. Таке порушення мотивовано невключенням у 2014 році до складу інших доходів коштів, отриманих і позивачем як попередня оплата за укладеними із фізичними особами договорами купівлі-продажу транспортних засобів, так як останні, за висновком контролюючого органу, є удаваними, спрямованими на приховання інших правочинів, які насправді вчинені, тому вважає, що відповідні кошти, які надійшли Позивачу від фізичних осіб, є доходом платника податку та підлягали включенню до об`єкта оподаткування.

Перевіркою достовірності та повноти визначення витрат Позивача за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, виявлено їх завищення на загальну суму 2583333 грн., адже до складу витрат включено вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», які не використані у власній господарській діяльності; також, за висновком Відповідача, оскільки перевіркою не підтверджено використання Позивачем товарів для здійснення своєї господарської діяльності, під час придбання яких суми податку включені до складу податкового кредиту, Позивача зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у силу вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Окрім того, перевіркою встановлено завищення ПДВ на загальну суму 2593288 грн. й наведене обґрунтовано формуванням Позивачем у серпні-листопаді 2014 року податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАЇР ГРУПП» без достатніх правових підстав з посиланням на здійснені заходи з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальність господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг.

Станом на початок проведення перевірки на балансі Позивача знаходилось 202 автобуси, які були задіяні у здійсненні перевезень пасажирів у режимі маршрутного таксі, приміських перевезень та на замовлення.

В ході ведення фінансово-господарської діяльності ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» придбавалися автобуси марок «БАЗ», «І-VAN», «РУТА», які було прийнято на баланс ПАТ «ПІВНІЧТРАНС», поставлено на облік в органах ДАТ, отримано відповідні технічні паспорти, де власником є ПАТ «ПІВНІЧТРАНС».

Разом з цим, з використанням їх у господарській діяльності ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» (продавець) продав їх фізичним особам громадянам України (покупці). При цьому сторони, керуючись ст. 635 ЦКУ укладали попередні договори, відповідно до умов яких сторони зобов`язувались у майбутньому, в обумовлений цим договором строк укласти та належним чином оформити договір купівлі - продажу транспортного засобу (основний договір) на умовах і в порядку визначених цим договором. При цьому, строк (термін), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору положеннями Цивільного кодексу України не обмежено.

Правовідносини, що врегульовано умовами попередніх договорів, фактично спрямовані на забезпечення майнових інтересів сторін, на більш вигідних для продавця, що отримує додаткові блага від використання транспортних засобів в межах строку дії цих договорів.

У період, який перевірявся, право власності на вищевказані транспортні засоби покупцям (фізичним особам) за попередніми договорами не переходило й такі обліковувалися на балансі Позивача та перебували на обліку в МРЕО за Позивачем, тому суди при попередньому розгляді справи, дійшли вірного висновку, що грошові кошти, які надійшли Позивачу у 2014 році, не були доходом платника податку від реалізації товарно-матеріальних цінностей та не підлягали включенню до об`єкта оподаткування, а Відповідачем не вирішувалося у встановленому законом порядку питання щодо недійсності (нікчемності) правочинів та вчинення їх з метою приховання іншого правочину.

З приводу оподаткування взаємовідносин з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПИ», позивач зазначив, що фактично Відповідач стверджує, що взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ТРУПП» є безтоварними (нереальними), такі висновки відповідача ґрунтуються на підставі податкової інформації ДПІ в Київському районі м. Одеси щодо ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП».

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента Позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Відповідач в акті оскаржуваної перевірки доходить висновку, що у ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» були відсутні можливості для надання Позивачу послуг за укладеними між цими підприємствами договорами, проте відповідач (на якого покладено обов`язок доказування у даній категорії справ):

не проводив зустрічні звірки ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» щодо правовідносин з Позивачем з метою дослідження первинної документації вказаних осіб;

не досліджував відповідні документи таких контрагентів на наявність або відсутність трудових та виробничих ресурсів для виконання договорів підряду, транспортних засобів, матеріальних цінностей, тощо;

не ініціював визнання укладених Позивачем з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» договорів недійсними у судовому порядку;

не надавав до суду доказів, що підтверджують відсутність у ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» на момент виконання договорів підряду необхідного обсягу трудових та виробничих ресурсів, матеріальних цінностей, обладнання тощо;

не надавав до суду доказів визнання договорів підрядну укладених Позивачем з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» недійсними (рішення Суду).

Отже, Відповідач не довів, що господарські операції Позивача з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» за період, що перевірявся є нереальними.

Щодо обставин, зазначених Верховним Судом у постанові від 04.11.2021 року позивач зазначив, що в матеріалах справи наявні докази звернення Позивача до своїх контрагентів із запитами щодо надання доказів та інформації по даній справі.

ТОВ «ДАММАРА» повідомило (лист вих. №1285/07 від січня 2016 року), що для виконання визначених у даній справі договорів підряду ТОВ «ДАММАРА» використовувало, як власне обладнання так і залучені на договірних засадах технічні та трудові ресурси; перевірок по взаємовідносинам з Позивачем органами фіскальної служби не проводились та порушення податкового законодавства не встановлювались (акти не складались); щодо надання запитуваних документів Позивачу було відмовлено у їх отриманні із посиланням на комерційну таємницю та захист персональних даних та зазначено, що такі документи можуть бути надані виключно на запити податкових органів та за запитом суду.

ТОВ «ТАЇР ГРУПП» повідомило (лист вих. №568), що для виконання визначених у даній справі договорів підряду ТОВ «ДАММАРА» використовувало не тільки власне обладнання та трудові ресурси, а й робітників, обладнання, ресурси, тощо, які були залучені на договірних засадах; перевірок по взаємовідносинам з Позивачем органами фіскальної служби не проводились га порушення податкового законодавства не встановлювались (акти не складались); щодо надання запитуваних документів Позивачу було відмовлено у їх отриманні із посиланням на захист персональних даних, відсутність обов`язку у наданні документів на запит від контрагентів та зазначено, що такі документи можуть бути надані виключно на запити судових, податкових та слідчих органів.

Отже, Позивачем зі свого боку здійснено збір доказів, втім, такий збір доказів від контрагентів не дав своїх результатів.

У свою чергу, Відповідач не здійснив жодних дій для підтвердження своєї позиції та фактично така позиція ґрунтується на домислах Відповідача, що не може бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність.

Як вбачається з отриманих Позивачем листів, ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» здійснювали залучення для здійснення діяльності трудових та виробничих ресурсів, що спростовує доводи Відповідача.

Позивач зазначає, що роботи, що проводилися на об`єктах, жодним чином не вплинули на затверджений режим роботи самого об`єкту, оскільки для їх проведення не було жодної необхідності здійснювати як перекриття під`їзду до самої будівлі, так і здійснювати закриття об`єкту на період проведення відповідних ремонтних робіт.

З приводу, зауважень здійснених Верховним судом по даній справі з приводу дослідження судами першої та апеляційної інстанції документів позивач зазначає наступне:

об`єм та обсяг здійснених будівельних робіт визначено у наявних в матеріалах справи документах (кошторисах, договірних цінах, актах приймання виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, підсумкових відомостях про виконані роботи, калькуляціях вартості робіт);

передача об`єкту будівництва підряднику Позивачем не здійснювалась, тому що обсяг робіт не передбачав зупинення роботи підприємства та не перешкоджав експлуатації приміщень які ремонтувались;

територія на якій проводився ремонт є територією відкритого типу, що не передбачає пропуск осіб за перепустками, тощо, Позивачем призначалась відповідальна особа щодо контролю пропуску співробітників підрядника для проведення відповідного ремонту;

як зазначалось ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» у листах наявних в матеріалах справи, роботи проводились як за рахунок їх власних ресурсів та і за рахунок залучених ресурсів (трудових, будівельних, тощо);

умовами договорів підряду не передбачено обмеження підрядників щодо залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), таке залучення відповідно до умов договору не потребує окремого письмового погодження з Позивачем;

обов`язок щодо ознайомлення працівників підрядників з правилами техніки безпеки та пожежної безпеки покладався на Підрядників, що підтверджується умовами договорів;

позивач не має повноважень щодо здійснення запитів у суб`єктів господарювання, а суб`єкти господарювання не мають обов`язків щодо надання відповідей на такі запити стосовно розкриття інформації про свої основні та залучені активи, співробітників, та укладені договори, тому не може надати суду документи на підтвердження кількості залучених ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» працівників на договірних засадах, субпідрядників, технічного оснащення, будівельних матеріалів, тощо;

виконані ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» роботи не передбачають розроблення проектної документації, отримання дозвільної документації (декларацій про початок виконання будівельних робіт, декларацій про введення у експлуатую будівлі) з огляду на те, що такий ремонт не був капітальним, а був поточним;

докази щодо: ознайомлення працівників ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки; встановлення осіб (працівників) залучених ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП», які здійснювали ремонт та їх кількості; постачання на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд - знаходяться у ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП», Відповідач не здійснив жодних дій для їх дослідження та отримання;

укладання Позивачем договорів з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» проходило шляхом пошуку на ринку найвигідніших на погляд Позивача контрагентів для проведення відповідних робіт, перевірки на наявність у таких контрагентів дозвільних документів або видів діяльності, досвіду таких компаній на ринку, відгуків у мережі Інтернет щодо таких компаній; у свою чергу контроль за виконанням робіт проходив шляхом підписання актів приймання виконаних робіт під час яких співробітниками Позивача оглядались результати виконаної роботи та у разу відсутності зауважень підписувались відповідні акти встановленої для конкретного виду робіт форми.

З приводу оподаткування операцій Позивача з контрагентом ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», позивач зазначив наступне наступне.

08.10.2014 року між ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» (Продавець) та ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0810/1/14-КП, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю товар, за номенклатурою, в кількості та якості, які узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах та накладних (товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Усі закуплені матеріали у ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» за договором № 0810/1/14-КП від 08.10.2014 року були використані Позивачем у власній діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Стосовно вироку Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к щодо фіктивності ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» позивач зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Посилання податкового органу на наявність вироку є недоречним, якщо встановлена ним обставина не має значення для податкового спору, тобто «не стосується предмету доказування даної адміністративної справи». У разі, коли вирок взагалі не містить «конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи», він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту

Позивач зазначає, що Вирок Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16 не містить жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», відтак даний вирок, як доказ не стосується предмету доказування в межах цієї справи.

26.01.2022 року до суду надійшли пояснення представника відповідача з додатковими доказами, в яких зазначено, що листом №76/15-32-07-01-06 від 24.01.2022 року управління податкового аудиту надало інформацію по ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», а саме:

дані з ЄРПН в розрізі номенклатури щодо реалізації та придбання товарів, робіт, послуг контрагентами ТОВ «Північ Транс» - ТОВ «Вайт-Роял» (код 39301269), ТОВ «Дамара» (код 38352731), ТОВ «Таїр Груп» (код 39280511) за 2014 рік;

податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них доходу форми 1 ДФ по ТОВ «Дамара» (код 38352731) за 2, 3, 4 квартали 2014 року та по ТОВ «Вайт-Роял» (код 39301269) за 3 квартал 2014 року;

податкова інформація по ТОВ «Вайт-Роял» (код 39301269) від 07.05.2015 №258/10-13- 22-05/39301269.

Також, з урахуванням наданих документів викладена коротка інформація стосовно контрагентів-постачальників з документальним підтвердженням, а саме:

ТОВ «Вайт-Роял» (код 39301269) - знаходилось на обліку в ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Звітувало з вересня 2014 року по квітень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів та об`єктів оподаткування підприємства за 2014 рік відсутня;

ТОВ «Таїр Груп» (код 39280511) - знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з липня 2014 по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП, звіти 1 ДФ до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів, об`єктів оподаткування підприємства та наявність працюючих за 2014 рік відсутня;

ТОВ «Даммара» (код 38352731) - знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з березня 2013 року по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП за 2014 рік до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів та об`єктів оподаткування підприємства за 2014 рік відсутня.

02.02.2022 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на долучення доказів з наступних підстав.

До письмових пояснень долучено податкову інформацію сформовану 07.05.2015 року за вих. №258/10-13-22-05/39301269 щодо ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» за період з вересня 2014 року по кінець травня 2015 року та іншу податкову звітність по контрагентам Позивача.

Позивач зазначає, що податкова інформація не є належним доказом по справі та не має братись судом під час встановлення будь-яких обставин по справі.

Відповідач просить долучити до матеріалів справи вказану податкову інформацію, що начебто була отримана ним тільки у січні 2022 року, однак як вбачається з долучених доказів, така податкова інформація була сформована відносно контрагента Позивача ще у 2015 році з присвоєнням такому документу реєстраційного номеру вихідної кореспонденції. При цьому, Відповідач не зазначає причин не поданням ним такого доказу з 2015 року по 2022 рік, чому її необхідно долучити та що такий документ підтверджує або спростовує; Відповідачем й не надається клопотання про поновлення строку на подання доказів та не зазначаються причини поважності пропуску строку подання таких доказів.

Відповідачем також подано електроні докази, у вигляді таблиць ексель по контрагентам Позивача (ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «ТАЇР ГРУП», ТОВ «ДАММАРА»). Зі вказаних таблиць не зрозуміло яким чином отримано вказану інформацію, хто є її видавником (ПІБ відповідальної особи, що створила інформацію, посада та назва органу у якому працює така особа), не вбачається також й дата створення електронного доказу.

Позивач вважає, що електронні носії, які надані до суду Відповідачем, є неналежними доказами виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України.

21.02.2022 року від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Вайт Роял», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Тапр груп», в яких, серед іншого, зазначено, що після отримання від ТОВ «Даммара» та ТОВ «Тапр груп» листів №1285/07 від грудня 2015 року та №568 відповідно, позивач проводив подальші переговори з контрагентами та намагався отримати зазначені документи. У подальшому, у 2016 році Позивач отримав від ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» додаткові документи та листи.

Під час розгляду справи у суді першій інстанції (перший розгляд) Позивач не встиг надати такі документи з урахуванням часу їх отримання та у суду не виникало додаткових питань, щодо додаткового документального підтвердження діяльності контрагентів Позивача.

У зв`язку із тим, що Верховний суд повернув справу на новий розгляд та здійснив посилання на необхідність дослідження документів контрагентів позивача, позивач здійснив пошук у своєму архіві, раніше отриманих документів та вважає за необхідне долучити їх до матеріалів справи.

Зокрема позивачем надано листи ТОВ «ДАММАРА» від 11.01.2016 року та ТОВ «ТАІР ГРУП» від 05.01.2016 року з відповідними поясненнями. Також позивачем було надано договори підряду укладені ТОВ «ДАММАРА та ТОВ «ТАІР ГРУП» з фізичними особами. Також Позивач додав до матеріалів справи копії наказів Позивача, якими визначалась відповідальна особа на підприємстві за тимчасовий доступ робітників ТОВ «ДАММАРА» для виконання договорів підряду на територію підприємства.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання по справі № 815/6180/15, призначене на 22.02.2022 року о 12:00 год., вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 22.02.2022 року було залучено пояснення представника відповідача з додатковими доказами від 26.01.2022 року, письмові пояснення представника позивача від 21.02.2022 року.

Також в судовому засіданні від 22.02.2022 року, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника відповідача від 26.01.2022 року про виклик та допит свідків, а саме суд ухвалив викликати та допитати у якості свідків - директорів контрагентів позивача ТОВ «Вайт Роял», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Тапр груп» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22.02.2022 року було закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану, розгляд справи було відкладено на 14.06.2022 року.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року було зупинено провадження по справі до 25.08.2022 року.

23.08.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 25.08.2022 року на 11:00 год. за його відсутності.

Ухвалою суду від 25.08.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання було поновлено провадження по справі.

В судовому засіданні 25.08.2022 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розгляд справи було відкладено на 14.09.2022 року.

13.09.2022 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 14.09.2022 року на 11:00 год. за його відсутності.

В судове засідання на 14.09.2022 року судом викликались свідки - директори контрагентів позивача ТОВ «Вайт Роял», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Тапр груп» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з цим, в судове засідання 14.09.2022 року свідки не з`явились.

Так суд зазначає, що повістку про виклик в якості свідка директор ТОВ «Тапр груп» ОСОБА_3 отримав 01.09.2022 року, про причини неявки не повідомив.

Повістку про виклик в якості свідка директор ТОВ «Вайт Роял» ОСОБА_1 отримувати відмовилась, що підтверджується довідкою про причини повернення поштового відправлення.

Повістка про виклик в якості свідка директора ТОВ «Даммара» ОСОБА_2 повернулась до суду з відміткою поштового органу адресат відсутній за вказаною адресою.

Таким чином суд належним чином повідомляв свідків про виклик їх в судове засідання, проте з не залежних від суду обставин свідки не з`явились, у зв`язку з чим суд вирішив розглядати справу за їх відсутності.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні експерта, та за відсутності можливості заслухати свідків, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, враховуючи заяву представника позивача від 13.09.2022 року, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 14.09.2021 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Єрохіна І.А. від 27.04.2015 року, на підставі направлення №254/15-54-22-01 від 20.08.2015р., відповідно до наказу державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №565 від 20.08.2015р. Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ Північтранс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області складено акт №1962/15-54-22-01/05523553 від 11.09.2015р. Про результати позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства Північтранс (код ЄДРПОУ 05523553) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13190586,00 грн., в тому числі в декларації за 2014 рік на суму 13190586,00 грн.;

п.198.1, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3109955,00 грн., в тому числі: в серпні 2014 року на суму 416667,00 грн.; в вересні 2014 року на суму 83333,00 грн.; в жовтні 2014 року на суму 1859955,00 грн.; в листопаді 2014 року на суму 750000,00 грн.

За результатами перевірки, з огляду на висновки акту №1962/15-54-22-01/05523553 від 11.09.2015р., відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002002204 від 25.09.2015р., яким ПАТ Північтранс зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586,00 грн.;

№0001992204 від 25.09.2015р., яким ПАТ Північтранс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 3109955,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1554978,00 грн.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено (тут і надалі в редакції, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин), що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, у разі якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно п.п. 78.4-78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.198.1, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно акта перевірки №1962/15-54-22-01/05523553 від 11.09.2015р. донарахування зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р. на загальну суму 3109955,00 грн., в тому числі: в серпні 2014 року на суму 416667,00 грн.; в вересні 2014 року на суму 83333,00 грн.; в жовтні 2014 року на суму 1859955,00 грн.; в листопаді 2014 року на суму 750000,00 грн., за твердженням податкового органу, виникло в зв`язку з:

заниженням у жовтні 2014р. податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму ПДВ від придбаних матеріалів від контрагента ТОВ ВАЙТ РОЯЛ у розмірі 516667,00 грн.;

завищенням податкового кредиту на суму ПДВ від придбання робіт (послуг) від таких контрагентів: ТОВ Даммара, ТОВ Таїр Групп на загальну суму 2593288,00 грн.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов`язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. (далі Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Так, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р. ПАТ Північтранс задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 51426767,00 грн. (т.1, а.с.53).

У ході проведення перевірки достовірності відображених ПАТ Північтранс показників у рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р. у сумі 51426767,00 грн., встановлено, що на формування зазначеного показника мало вплив здійснення операцій з надання послуг з пасажирських перевезень, реалізації ТМЦ (запчастин, тех.мастил, МШП), реалізація основних засобів, надання послуг з оренди основних засобів, отримання авансових платежів (завдатків) за попередніми договорами купівлі продажу транспортних засобів та від надання інших послуг.

Перевіркою відображених показників за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2015р. встановлено заниження задекларованих ПАТ Північтранс показників у рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів у розмірі 516667,00 грн., що входить до вартості придбання робіт/послуг від постачальника ТОВ ВАЙТ РОЯЛ.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2014р. між ТОВ ВАЙТ РОЯЛ (код ЄДРПОУ 3930112269)(Продавець) та ПАТ Північтранс (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0810/1/14-КП, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю товар, за номенклатурою, в кількості та якості, які узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах та накладних (товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим договором (т.1, а.с. 135-136).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем отримано від ТОВ ВАЙТ РОЯЛ податкові накладні: № 237 від 31.10.2014р., № 238 від 31.10.2014р., № 239 від 31.10.2014р., № 240 від 31.10.2014р., № 241 від 31.10.2014р. (т.1, а.с.142-146).

10.10.2014 року між ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» та Позивачем було укладено додаткову угоду до договору №0810/1/14-КП від 08.10.2014 року відповідно до умов якої, сторони погодились доповнити Договір п. 1.2. наступного змісту: « 1.2. Продавець зобов`язується доставити Товар за власний рахунок до складу Покупця за адресою: 65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги.». На підтвердження чого, до матеріалів справи додається копія додаткової угоди від 10.10.2014 року.

Отже, право власності на товар переходить до Позивача з моменту отримання товару на складі Покупця (Позивача) та підписання відповідної видаткової накладної.

Для підтвердження факту передачі товару позивачем надано до суду копії видаткових накладних, а саме: № ДП 000002518 від 31.10.2014р., № ДП 000002519 від 31.10.2014р., № ДП 000002520 від 31.10.2014р., № ДП 000002521 від 31.10.2014р., № ДП 000002522 від 31.10.2014р. (т.1, а.с.137-141).

Розрахунки за договором №0810/1/14-КП від 08.10.2014р. між ПАТ Північтранс та ТОВ ВАЙТ РОЯЛ здійснювались у безготівковій формі. Станом на 01.01.2014р. дебіторська/кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ ВАЙТ РОЯЛ відсутня.

На підтвердження подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ Північтранс надано до суду копію договору № 2811/4/14-КП, укладеного 28.11.2014р. між ПАТ Північтранс та ТОВ ТЕКА, відповідно до якого ПАТ Північтранс передає у власність покупцю, а ТОВ ТЕКА приймає товар - мастику технопласт ТН№21 на загальну суму 2565031,70 грн., у т.ч. ПДВ 427505,28 грн. (т.1, а.с. 147- 148). На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду копії первинних документів (видаткової накладної № ДП 000001748 від 28.11.2014р.; податкової накладної № 591 від 28.11.2014р.) (т.1, а.с. 149-150).

На підтвердження оплати згідно договору №2811/4/14-КП від 28.11.2014р. надано засвідчені копії платіжних доручень: № TKA2852 від 23.12.2014р., № TKA487 від 26.02.2015р., № TKA378 від 19.02.2015р., № TKA396 від 19.02.2015р., № TKA622 від 10.03.2015р., № TKA664 від 18.03.2015р., № TKA385 від 19.02.2015р., № TKA387 від 19.02.2015р., № TKA384 від 19.03.2015р. (т.2, а.с. 207, 209, 211, 213, 246-250; т.3 а.с.1-1-11).

Таким чином суд зазначає, що позивач має належним чином оформлені первинні документи, щодо взаємовідносин з ТОВ ВАЙТ РОЯЛ

Разом з цим, судом встановлено, що Печерським районним судом міста Києва ухвалено вирок від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к (т. 5 а.с. 176-178), згідно якого ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. У зазначеному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на початку липня 2014 року, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, не маючи наміру щодо здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності іншими особами, вступивши у попередню змову із невстановленою особою, спрямовану на створення та подальшу реєстрацію в органах державної влади суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, за грошову винагороду, вчинила дії, що виразилися у створенні фіктивного підприємства ТОВ Вайт Роял (код ЄДРПОУ 39301269). Вчинивши свої умисні дії на виконання заздалегідь обумовленого плану, виступивши засновником та директором ТОВ Вайт Роял (код ЄДРПОУ 39301269), ОСОБА_1 забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Вайт Роял фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

При цьому суд зазначає, що договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «Північтранс» та ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» з боку ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» підписаний директором Висоцькою Наталією Олександрівною.

Крім того, судом встановлено, що відповідні документи на виконання укладеного договору складались за підписом, серед іншого, директора ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» Висоцької Наталії Олександрівни.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 по справі №400/2793/18 сформовано висновок, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлено факт фіктивного підприємництва), то податкові накладні від імені такого контрагента виписані невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення для звітних податкових та розрахункових документів, з якими ПК України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Так Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 року по справі № 160/5053/20 зазначив, що у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча судом і встановлено, що первинні документи, складені між ПАТ «Північтарнс» та ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, вони не підтверджують реальність господарських операцій ПАТ «Північтарнс» з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» в контексті обставин встановлених вироком Печерського районного судом міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к.

З огляду на зазначені обставини та період вчинення господарських операцій, суд дійшов висновку про нереальність господарських операцій ПАТ «Північтарнс» з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ».

Стосовно взаємовідносин ПАТ Північтарнс з ТОВ Даммара та ТОВ Таїр Групп, суд зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що перевірявся, встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ від придбання робіт (послуг) від таких контрагентів: ТОВ Даммара, ТОВ Таїр Групп на загальну суму 2593288,00 грн., в тому числі: в серпні 2014 року на суму 416667,00 грн.; в вересні 2014 року на суму 83333,00 грн.; в жовтні 2014 року на суму 1859955,00 грн.; в листопаді 2014 року на суму 750000,00 грн.

Згідно акту перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ПАТ Північтранс п.198.1, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки останнім неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання робіт (послуг) від ТОВ Даммара, ТОВ Таїр Групп без наявності первинних документів, що підтверджують фактичне придбання та використання робіт, послуг у власній господарській діяльності. При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про нереальність операцій позивача із ТОВ Даммара, ТОВ Таїр Групп податковий орган обґрунтовує посиланням на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів: листи ДПІ у Київському районі м. Одеси №36147/22-02 від 17.11.2014р., №2879/22-02 від 14.02.2014р. щодо неможливості підтвердити реальність господарських взаємовідносин з платниками податків за період червень-листопад 2014р.; лист ДПІ у Київському районі м.Одеси № 4859/22-02 від 05.05.2015р. щодо неможливості підтвердити реальність господарських взаємовідносин Таір Групп з платниками податків за період серпень-листопад 2014р.; лист ДПІ у Київському районі м.Одеси № 4858/22-02 від 05.05.2015р. щодо ТОВ Даммара (т.3, а.с.153-170; 203-209; 210-228).

Судом встановлено, що 27.08.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Даммара (Підрядник) укладено договір №2708/1/14-П, відповідно до п.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується з використанням власного устаткування та матеріалів відповідно до кошторису виконати наступні роботи: монтаж інженерних мереж у т.ч. ремонт внутрішніх каналізаційних мереж з відновленням асфальтного покриття на об`єкті замовника, розташованого за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги на території ПАТ Північтранс) (роботи) (т.1, а.с. 185-189).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: № 288 від 27.08.2014р., № 297 від 28.08.2014р., № 298 від 28.08.2014р., № 313 від 29.08.2014р., № 299 від 11.09.2014р., № 314 від 29.08.2014р. (т.1, а.с.204-209).

Для підтвердження факту виконання умов договору №2708/1/14-П від 27.08.2014р. позивачем надано засвідчені копії: локального кошторису від 27.08.2014р., акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року (т.1, а.с.190-203).

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: №STR5247 від 27.08.2014р., №STR5290 від 28.08.2014р., №STR5276 від 28.08.2014р., №STR5286 від 28.08.2014р., №STR5295 від 29.08.2014р., №STR5309 від 29.08.2014р. (т.2, а.с. 198-204).

Судом встановлено, що 09.09.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Даммара (Підрядник) укладено договір №0909/1/14-П, відповідно до п.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується з використанням власного матеріально-технічного забезпечення, відповідно до кошторису на будівельні роботи, виконати роботи з ремонту даху будівлі А (головний корпус з боксами, розташований за адресою: м.Одеса, 21 км Старокиївської дороги на території ПАТ Північтранс) (товари) (т.1, а.с. 151-155).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної: № 122 від 28.11.2014р. (т.1, а.с.167).

Для підтвердження факту виконання умов договору № 0909/1/14-П від 09.09.2014р. позивачем надано засвідчені копії: локального кошторису, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року (т.1, а.с. 156-166).

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: №STR7738 від 25.12.2014р., №STR7739 від 25.12.2014р., №STR10266 від 01.04.2015р., №STR10295 від 02.04.2015р., №STR10346 від 03.04.2015р., №STR10390 від 06.04.2015р., №STR10448 від 07.04.2015р., №STR10500 від 08.04.2015р., №STR10504 від 08.04.2015р., №STR10548 від 09.04.2015р., №STR10576 від 10.04.2015р., №STR10627 від 14.04.2015р., №STR10698 від 15.04.2015р., №STR10700 від 15.04.2015р., №STR10701 від 15.04.2015р. (т.2, а.с. 191-197, 205, 245).

Судом встановлено, що 03.10.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Даммара (Підрядник) укладено договір №0310/1/14-П, відповідно до п.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується з використанням власного матеріально-технічного забезпечення, відповідно до кошторису на будівельні роботи, виконати наступні роботи на об`єкті, а саме: поточний ремонт на об`єкті замовника на території ПАТ Північтранс за адресою, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Орловщина, вул.. Коккінакі, 7а (роботи) (т.1, а.с. 168-171).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної: №333 від 03.10.2014р. (т.1, а.с.184).

Для підтвердження факту виконання умов договору №0310/1/14-П від 03.10.2014р. позивачем надано засвідчені копії: локального кошторису, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року (т.1, а.с. 172-181).

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: №STR6978 від 19.11.2014р., №STR9739 від 19.03.2015р., №STR9859 від 20.03.2015р., №STR9892 від 23.03.2015р.,№STR9979 від 24.03.2015р., №STR10010 від 25.03.2015р.(т.2, а.с. 188-190, 205, 216).

Судом встановлено, що 01.10.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Таір груп (Виконавець) укладено договір підряду № 0110/1/14-ПД, відповідно до п.1 якого виконавець надає роботи (послуги) з ремонту транспортних засобів та їх складових (послуги), що належать замовнику та зазначених у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені договором. Загальна вартість підрядних робіт за цим договором становить 3 130 000,00 грн., в тому числі ПДВ 132287,83 грн. (т.1, а. с. 210-233).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: № 454 від 31.10.2014р., № 458 від 31.10.2014р. (т.2, а.с.29-30).

На виконання умов вищезазначеного договору приймання-передавання транспортних засобів на ремонт та з ремонту оформлювалось актами приймання-передачі дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту та актами передавання-приймання дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових після надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту. Копії зазначених актів приєднано до матеріалів справи (т.1, а.с.235-250; т.2, а.с. 1-28).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду засвідчені копії актів надання послуг № ДП 000000363, № ДП 000000362 від 31.10.2014р. (т.2, а. с. 31-32).

01.10.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Таір груп (Виконавець) укладено договір підряду № 0110/2/14-ПД, відповідно до умов якого виконавець надає роботи (послуги) з ремонту транспортних засобів (автобусів марки МАЗ) та їх складових (послуги), що належать замовнику та зазначених у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 1600000,00 грн., в тому числі ПДВ (т.2, а. с. 96-98).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: № 457 від 31.10.2014р., № 456 від 31.10.2014р. (т.2, а.с.134-135).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду засвідчені копії актів надання послуг № ДП 000000361, № ДП 000000360 від 31.10.2014р. (т.2, а. с. 136-137).

01.10.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Таір груп (Виконавець) укладено договір підряду № 0110/3/14-ПД, відповідно до п.1 якого виконавець надає роботи (послуги) з ремонту транспортних засобів та їх складових (послуги), що належать замовнику та зазначених у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені договором. Загальна вартість підрядних робіт за цим договором становить 810000,00 грн., в тому числі ПДВ (т.2, а. с. 33-40).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: № 455 від 31.10.2014р., (т.2, а.с.55).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду засвідчену копію акта надання послуг № ДП 000000359 від 31.10.2014р. (т.2, а.с. 54).

На виконання умов вищезазначеного договору приймання-передавання транспортних засобів на ремонт та з ремонту оформлювалось актами приймання-передачі дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту та актами передавання-приймання дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових після надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту. Копії зазначених актів приєднано до матеріалів справи (т.2, а.с. 42-53).

01.10.2014р. між ПАТ Північтранс (Замовник) та ТОВ Таір груп (Виконавець) укладено договір підряду № 0110/4/14-ПД, відповідно до п.1 якого виконавець надає роботи (послуги) з ремонту транспортних засобів та їх складових (послуги), що належать замовнику та зазначених у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені договором. Загальна вартість підрядних робіт за цим договором становить 1800000,00 грн., в тому числі ПДВ (т.2, а. с. 56-73).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної: №459 від 31.10.2014р., (т.2, а.с.95).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду засвідчену копію акта надання послуг № ДП 000000358 від 31.10.2014р. (т.2, а. с. 94).

На виконання умов вищезазначеного договору приймання-передавання транспортних засобів на ремонт та з ремонту оформлювалось актами приймання-передачі дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту та актами передавання-приймання дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових після надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту. Копії зазначених актів приєднано до матеріалів справи (т.2, а.с. 74-93).

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 року по справі №815/6180/15 зазначив, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій із ТОВ Даммара та ТОВ Таір груп, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, підрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт (послуг), виробничих активів, складських та допоміжних приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо).

Також необхідно пересвідчитися у наявності доказів оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників ТОВ Даммара чи залучених ним осіб, передачі підряднику об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо; дослідити обставини, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи (надавали послуги).

Також необхідно встановити докази: передачі ТОВ Даммара (підряднику) будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентом організаційно-технічної документації та її погодження; постачання ТОВ Даммара на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд тощо.

З огляду на предмет доказування у даній справі, у ході судового розгляду необхідно перевірити, яким чином укладалися наведені вище угоди із ТОВ Даммара та ТОВ Таір груп, а також виконувались обумовлені ними зобов`язання та як контролювалися позивачем, враховуючи те, що обізнаність замовника відносно таких обставин обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

З приводу, зауважень здійснених Верховним Судом по даній справі позивач зазначає наступне:

об`єм та обсяг здійснених будівельних робіт визначено у наявних в матеріалах справи документах (кошторисах, договірних цінах, актах приймання виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, підсумкових відомостях про виконані роботи, калькуляціях вартості робіт);

передача об`єкту будівництва підряднику Позивачем не здійснювалась, тому що обсяг робіт не передбачав зупинення роботи підприємства та не перешкоджав експлуатації приміщень які ремонтувались;

територія на якій проводився ремонт є територією відкритого типу, що не передбачає пропуск осіб за перепустками, тощо, Позивачем призначалась відповідальна особа щодо контролю пропуску співробітників підрядника для проведення відповідного ремонту;

як зазначалось ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» у листах наявних в матеріалах справи, роботи проводились як за рахунок їх власних ресурсів та і за рахунок залучених ресурсів (трудових, будівельних, тощо);

умовами договорів підряду не передбачено обмеження підрядників щодо залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), таке залучення відповідно до умов договору не потребує окремого письмового погодження з Позивачем;

обов`язок щодо ознайомлення працівників підрядників з правилами техніки безпеки та пожежної безпеки покладався на Підрядників, що підтверджується умовами договорів;

позивач не має повноважень щодо здійснення запитів у суб`єктів господарювання, а суб`єкти господарювання не мають обов`язків щодо надання відповідей на такі запити стосовно розкриття інформації про свої основні та залучені активи, співробітників, та укладені договори, тому не може надати суду документи на підтвердження кількості залучених ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» працівників на договірних засадах, субпідрядників, технічного оснащення, будівельних матеріалів, тощо;

виконані ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» роботи не передбачають розроблення проектної документації, отримання дозвільної документації (декларацій про початок виконання будівельних робіт, декларацій про введення у експлуатую будівлі) з огляду на те, що такий ремонт не був капітальним, а був поточним;

докази щодо: ознайомлення працівників ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки; встановлення осіб (працівників) залучених ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП», які здійснювали ремонт та їх кількості; постачання на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд - знаходяться у ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП», Відповідач не здійснив жодних дій для їх дослідження та отримання;

укладання Позивачем договорів з ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» проходило шляхом пошуку на ринку найвигідніших на погляд Позивача контрагентів для проведення відповідних робіт, перевірки на наявність у таких контрагентів дозвільних документів або видів діяльності, досвіду таких компаній на ринку, відгуків у мережі Інтернет щодо таких компаній; у свою чергу контроль за виконанням робіт проходив шляхом підписання актів приймання виконаних робіт під час яких співробітниками Позивача оглядались результати виконаної роботи та у разу відсутності зауважень підписувались відповідні акти встановленої для конкретного виду робіт форми.

Крім цього позивач зазначає, що ТОВ «ДАММАРА» листом від 11.01.2016 року (т. 6 а.с. 89) повідомило позивача, що за договорами підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року ТОВ «ДАММАРА» використовувало при виконанні робіт по даним договорам найману працю робітників залучених на договірних засадах, а саме наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . Також, у листі зазначено, що всіх працівників та осіб залучених ТОВ «ДАММАРА» до виконання робіт за договорами підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року було ознайомлено з правилами техніки безпеки, пожежної безпеки та іншими нормами виконання робіт. Доставка до місця виконання робіт працівників, будівельного обладнання та матеріальних ресурсів, вивезення відходів та мусору здійснювалось власними силами ТОВ «ДАММАРА». Будівельне обладнання, що використовувалось для виконання договорів підряду, було залучено з бригадою працівників. Перевірка взаємовідносин за договорами підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року податковими органами не проводилась.

Позивач надано до матеріалів справи копії наказів Позивача, якими визначалась відповідальна особа на підприємстві за тимчасовий доступ робітників ТОВ «ДАММАРА» для виконання договорів підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року на територію підприємства (т. 6 а.с. 76-78).

Також позивач зазначає, що ТОВ «ТАІР ГРУП» листом від 05.01.2016 року вих. №03-16 (т. 6 а.с. 79) повідомило Позивача, що за договорами №0110/1/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/2/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/3/14- ПД від 01.10.2014 року, №0110/4/14-ПД від 01.10.2014 року ТОВ «ТАІР ГРУП» використовувало при виконанні робіт по даним договорам найману працю робітників залучених на договірних засадах, а саме наступних осіб: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . Також, у листі зазначено, що всіх працівників та осіб залучених ТОВ «ТАІР ГРУП» до виконання робіт за договорами №0110/1/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/2/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/3/14- ПД від 01.10.2014 року, №0110/4/14-ПД від 01.10.2014 року було ознайомлено з правилами техніки безпеки, пожежної безпеки та іншими нормами виконання робіт. Доставка до місця виконання робіт працівників, обладнання здійснювалось силами таких робітників, залучених ТОВ «ТАІР ГРУП». Вивезення сміття після виконання робіт здійснював Замовник. Обладнання, що використовувалось для виконання договорів належало ТОВ «ТАІР ГРУП» та частково фізичним особам, які були залучені з боку ТОВ «ТАІР ГРУП» для виконання робіт за договорами. Перевірка взаємовідносин за договорами №0110/1/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/2/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/3/14-ПД від 01.10.2014 року, №0110/4/14-ПД від 01.10.2014 року податковими органами не проводилась.

Аналізуючи доводи позивача, та докази на їх підтвердження, щодо зазначених Верховним Судом у постанові від 04.11.2021 року по справі №815/6180/15 недоліків щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до податкової інформації ТОВ «Таїр Груп» (код 39280511) знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з липня 2014 по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП, звіти 1 ДФ до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів, об`єктів оподаткування підприємства та наявність працюючих за 2014 рік відсутня. В свою чергу ТОВ «Даммара» (код 38352731) - знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з березня 2013 року по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП за 2014 рік до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів та об`єктів оподаткування підприємства за 2014 рік відсутня.

Позивачем було надано до суду докази на підтвердження того, що при виконанні робіт та наданні послуг ТОВ «ДАММАРА» на підставі договорів підряду було залучено 23 особи, а ТОВ «ТАІР ГРУП» 9 осіб.

Зі змісту 23 договорів підряду (т. 6 а.с. 90-135), укладених між ТОВ «ДАММАРА» та фізичними особами, вбачається, що вони всі складені за однією формою. Пункт 7.1 Договору передбачає, що приймання-здавання виконаних робіт у відповідності за цим договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.

Разом з цим до матеріалів справи не додано актів приймання-здачі виконаних робіт підрядників на корить ТОВ «ДАММАРА».

В свою чергу, зі змісту 9 договорів підряду (т.6 а.с. 80-88), укладених між ТОВ «ТАІР ГРУП» та фізичними особами, вбачається, що вони всі складені за однією формою. Пункт 4.1 Договору передбачає, що розрахунки за виконані роботи здійсюються помісячно на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Проте доказів на підтвердження того, що такі акти складались до суду також не надано.

Також з матеріалів справи не вбачається, що залучені ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» особи мали відповідну кваліфікацію, дозвіл (ліцензію, допуск) на виконання робіт (надання послуг), а також відповідні техніку, обладнання, інструмент тощо.

Також позивачем на надано доказів на підтвердження ознайомлення залучених ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

При цьому суд звертає увагу, що перевіркою встановлено, що проведеним аналізом наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт щодо витрат праці робітників - будівельників та робітників, які обслуговують машини, а також суми заробітної плати, врахованої у загальній вартості будівельних робіт встановлено, що на виконання будівельних робіт за договорами субпідряду від 27.08.2014 №2708/1/14-П, від 03.10.2014 №0310/1/14-П, від 09.09.2014 №0909/1/14-П в листопаді 2014 витрачено 35763,89 людино/год. Відповідно до вищевказаних актів прийняття виконання будівельних робіт, Замовником робіт (послуг) являється Позивач, Підрядником - ТОВ «Даммара», інформація про субпідрядника - відсутня.

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «ДАММАРА» в листопаді 2014 року працювало 4 працівника та ще 23 працівника було залучено згідно договорів підряду, одним працівником в листопаді 2014 року в середньому було відпрацьовано по 44 год. на добу.

Крім цього, відповідачем в результаті проведеного аналізу встановлено, що на виконання послуг по ремонту автомобілів за договорами укладеними з ТОВ «Таір Групп» в жовтні 2014 року витрачено 6916 людино/год.

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «Таір Групп» в жовтні 2014 року працював 1 працівник, та ще 9 працівників було залучено згідно договорів підряду, одним працівником в жовтні 2014 рогу було відпрацьовано в середньому по 22,3 год. на добу.

Вищезазначені обставини, у сукупності, свідчать про неможливість виконання відповідних робіт та надання послуг ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» згідно укладених з ПАТ «Північтранс» договорів.

Хоча судом і встановлено, що наявні в матеріалах справи первинні документи, складені між ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУП» відповідають положенням чинного законодавства, проте зазначених документів не достатньо для визнання реальними господарських операції, а обставини щодо витрачених людино/годин в контексті кількості залучених осіб лише підтверджують нереальність господарських операцій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р., яким ПАТ Північтранс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 3109955,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1554978,00 грн. є обґрунтованим.

Крім цього, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002002204 від 25.09.2015 р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Водночас позивачу було зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13190586,00 грн.

Згідно акту перевірки №1962/15-54-22-01/05523553 від 11.09.2015р. порушення ПАТ Північтранс вищенаведених норм Податкового кодексу України призвело до:

заниження ПАТ Північтранс показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток Інші доходи за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на загальну суму 10607253,00 грн.;

заниження ПАТ Північтранс показників рядка 05.1 Декларації з податку на прибуток Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на загальну суму 2583333,00 грн.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог п. 135.1. ст. 135 ПК України (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (п.п.135.4.1 п. 135.1. ст. 135 ПК України).

В свою чергу, положеннями п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст.135 ПК України до складу інших доходів відносять інші доходи платника податку за звітний податковий період.

При цьому, п.п. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України передбачено, що для визначення об`єкта оподаткування не враховуються, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Наведеній нормі кореспондують положення п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Пункт 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов`язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ ВАЙТ РОЯЛ здійснювався продаж товарів ПАТ Північтранс, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці товари, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно висновків акту перевірки заниження ПАТ Північтранс показників рядка 05.1 Декларації з податку на прибуток Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на загальну суму 2583333,00 грн. відбулось в зв`язку з порушенням ПАТ Північтранс п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до включення до складу витрат вартість матеріалів, які після їх придбання списані та не використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, витрати на придбання товарів у ТОВ ВАЙТ РОЯЛ позивачем включено до складу рядка 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в декларації з податку на прибуток за 2014р. після їх списання, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2014р.

Разом з цим, з огляду на обставини, встановлені вироком Печерського районного судом міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к, оцінка яким судом вже надавалась, суд зазначає, що висновки про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах із вказаним контрагентом є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ ВАЙТ РОЯЛ суд вважає, що ПАТ Північтранс безпідставно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договорам, накладним, отриманим від зазначеного контрагента.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ Північтранс суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2583333 грн. є обґрунтованим.

Крім цього, зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження ПАТ Північтранс показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток Інші доходи на загальну суму 10607253 грн. встановивши, що станом на початок перевірки на балансі позивача знаходилось 202 одиниці автобусів, що були задіяні у перевезеннях пасажирів.

Так, перевіркою встановлено, що станом на її початок на балансі позивача знаходилось 202 автобуси, які були задіяні у здійсненні перевезень пасажирів у режимі маршрутного таксі, приміських перевезень та на замовлення. В ході ведення фінансово-господарської діяльності ПАТ Північтранс придбавалися автобуси марок БАЗ, І-VAN, РУТА, які було прийнято на баланс ПАТ Північтранс, поставлено на облік в органах ДАІ, отримано відповідні технічні паспорти, де власником є ПАТ Північтранс. Разом з цим, з використанням їх у господарській діяльності ПАТ Північтранс (продавець) продав їх фізичним особам громадянам України (покупці). При цьому сторони, керуючись ст. 635 ЦКУ укладали попередні договори, відповідно до умов яких сторони зобов`язувались у майбутньому, в обумовлений цим договором строк укласти та належним чином оформити договір купівлі - продажу транспортного засобу (основний договір) на умовах і в порядку визначених цим договором. Позивачем надано до суду копії попередніх договорів купівлі - продажу транспортного засобу та договорів купівлі-продажу транспортного засобу, а саме:

попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу № 1101/1/11 від 11.01.2011р., укладеного між ПАТ Північтранс та громадянином України ОСОБА_36 , відповідно до п.1 якого сторони зобов`язуються у строк до одинадцятого січня 2012 року укласти і належним чином оформити договір купівлі продажу транспортного засобу (основний договір), а саме: 1 (одного) автобуса марки (модель) БАЗ А079.14, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , колір жовтий, шасі (кузов) № НОМЕР_2 (т.1, а.с. 111-113);

договору купівлі - продажу транспортного засобу № 0902-1886 від 09.02.2015р. укладеного між ПАТ Північтранс та громадянином України ОСОБА_36 ; акта примання-передачі транспортних засобів від 12.02.2015р.; фіскального чека № 18 про сплату; довідки рахунку, облікової картки № НОМЕР_3 від 12.02.2015р. (т.1, а.с. 104-110).

Також позивачем надано до суду копії попередніх договорів та основних договорів, що були укладені в подальшому на виконання попередніх договорів (т.1, а.с.118-134).

Таким чином, правовідносини, що врегульовано умовами зазначених попередніх договорів, фактично спрямовані на забезпечення майнових інтересів сторін, на більш вигідних для продавця, що отримує додаткові блага від використання транспортних засобів в межах строку дії цих договорів.

Згідно акта перевірки відповідач дійшов висновку що попередні договори, укладені ПАТ Північтранс та громадянами України на п`ять років не відповідають істотній умові попереднього договору у розумінні п. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України та п. 1 ст.635 Господарського кодексу України. Згідно п. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України та п. 1 ст.635 Господарського кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін), але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

При цьому, на думку відповідача, даний договір слід розглядати по своїй суті як договір купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності з урахуванням вимог ст.697 Збереження права власності за продавцем Цивільного кодексу України. Таке твердження відповідача, на думку останнього, відповідає положенням статей 635, 692, 693, 694, 695 Цивільного кодексу України.

Згідно наданих позивачем до перевірки первинних документів (попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу, виписок банку, прибуткових касових ордерів, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та інших документів), встановлено, що за період, що перевірявся, ПАТ Північтранс отримано доходи згідно укладених договорів на загальну суму 10607253,00 грн. З урахуванням зазначеного, перевіркою відображених показників за період, що перевірявся, на підставі вищезазначених документів та регістрів бухгалтерського обліку, відповідачем встановлено заниження задекларованих ПАТ Північтранс у рядку 03 Декларації з податку на прибуток Інші доходи показників за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.3 укладених ПАТ Північтранс попередніх договорів, з моменту укладення договору покупець зобов`язується сплатити продавцю суму забезпечення виконання зобов`язання, з правом щомісячного обов`язкового погашення (не пізніше 25-го числа поточного місяця) згідно з додатком №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пп. 1.4-1.5 укладених попередніх договорів договір купівлі-продажу транспортного засобу повинен бути підписаний сторонами у строк, встановлений умовами цього договору. Сторони можуть попередньо узгодити іншу дату підписання основного договору шляхом підписання додаткової угоди, що підписується обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо необхідності застосування до попередніх договорів, що укладались між ПАТ Північтранс та фізичними особами, приписів ст. 182 Господарського кодексу України в частині обмеження строку укладення попереднього договору не більше, ніж на 1 рік, зазначаючи наступне.

Як зазначено позивачем та встановлено судом, всі попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів укладались позивачем виключно з фізичними особами, які не мають статусу підприємців.

В той час як згідно ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання; відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Поряд з цим ст.635 Цивільного кодексу України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

При цьому строк (термін), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору положеннями Цивільного кодексу України не обмежено.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначено позивачем та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем, ПАТ Північтранс за умовами укладених попередніх договорів між продавцем та покупцями не підписано жодного акту приймання-передачі товару, а транспортні засоби, що є предметом попередніх договорів протягом терміну їх дії залишались у власності позивача.

Таким чином, твердження відповідача, що попередні договори слід розглядати по своїй суті як договори купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності з урахуванням вимог ст.697 Збереження права власності за продавцем Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки за змістом зазначеної статті Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Тобто в даному разі повинен мати місце факт передачі товару покупцю. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та протилежного не доводилось відповідачем, ПАТ Північтранс згідно попередніх договорів не здійснювалось передачі товару покупцям.

Відповідач фактично встановлюючи удаваність правочинів (попередніх договорів), які на думку останнього, здійснено ПАТ Північтранс з метою приховання договорів купівлі-продажу з розстрочкою платежу, не надав до суду відповідного рішення суду про встановлення нікчемності чи про визнання недійсними вказаних договорів чи рішення іншого органу, яке б встановлювало удаваність зазначених правочинів.

Крім того, як зазначалось позивачем та не спростовувалось відповідачем, Північтранс до перевірки надано копії попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів №1101/5/11 від 11.01.2011р., № 0104/1/11 від 01.04.2011р., № 1101/1/11 від 11.01.2011р. та основні договори, укладені на виконання зазначених попередніх договорів, що свідчить про реалізацію транспорту за попередніми договорами та нарахування на повну суму договору податку на прибуток. Таким чином, висновки відповідача про заниження ПАТ Північтранс показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток Інші доходи за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. є безпідставними.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, грошові кошти, які надходили за попередніми договорами у періоді, що перевірявся, обліковувались в бухгалтерському обліку. При цьому транспортні засоби залишались обліковуватись на балансі підприємства на рахунку 105 Транспортні засоби та перебували на обліку в МРЕО за ПАТ Північтранс.

Таким чином, при укладанні попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів ПАТ Північтранс не передавалось право власності покупцям.

При цьому, згідно п.137 ст. 137 Податкового кодексу України датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно п.136.1.1 п.136 ст.136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум попередньої оплати та авансів, отриманих за рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ Північтранс суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10607253 грн. є протиправним та належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що за подачу даного позову належало сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що становить 267832,78 грн.

Позивачем частково сплачено судовий збір в розмірі 91192 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №STR 16756 від 16.10.2015р., №STR 17130 від 27.10.2015р. (т.1, а.с. 4; т.2, а.с. 146).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2015 року відкрито провадження по справі та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що ПАТ Північтранс має бути сплачено за місцем розгляду справи та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 176640,78 грн. (267832,78 - 91192 = 176640,78).

Разом з цим, виходячи з того, що позовну заяву було задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме 159108,80 грн.

Також позивач просив про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 55000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 55000 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надає суду: договір про надання правової допомоги №23 від 01.02.2020 року, замовлення №1 на надання правової допомоги від 13.12.2021 року, розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 13.12.2021 року, згідно з якими загальна сума гонорару складає 55000 грн.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проте, суд зазначає, що при наданні адвокатом правничої допомоги Позивачу на суму 55000,00 грн. враховано, у тому числі, послуги щодо представництва інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді та у Верховному Суді, що не входить до складу витрат, пов`язаних з розглядом вказаної справи в Одеському окружному адміністративному суді.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення даного позову, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ Північтранс суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10607253 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 176640 (сто сімдесят шість тисяч шістсот сорок) грн. та 78 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 159108 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісім) грн. та 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук