Постанова

від 04.10.2022 по справі 640/39175/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/39175/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський Акумулятор-1" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський Акумулятор-1" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 року №00101860702, прийняте Головним управління Державної податкової служби у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 року №00101850702, прийняте Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема позивач зазначає, що наказ №418-п від 11.03.2021 є протиправним, оскільки суперечить вимогам пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, з огляду на що акт перевірки, складений за результатами такої перевірки не може вважатися належним та допустимим доказом порушень податкового законодавства. ТОВ «НВП «Луганський Акумулятор-1» стверджує, що посилаючись на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідач не вказав конкретних недоліків у наданих позивачем документах, а запити були неналежним чином оформленні.

Також позивач вказує, що висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства ТОВ «НВП «Луганський Акумулятор-1» базуються виключно на підставі податкової інформації щодо контрагентів останнього, що суперечить положенням статті 83 Податкового кодексу України.

Окрім того, позивач зазначає, що представники контролюючого органу фактично не здійснювали виїзну перевірку за місцем знаходження суб`єкта господарювання та відповідачем не надано додатки до акта перевірки, порушено порядок оформлення результатів перевірки. На переконання позивача, в ГУ ДПС у Київській області відсутні повноваження щодо контролю ТМЦ та наявність підстав для скасування спірних рішень, з урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає про відсутність порушення ним податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лифен», ТОВ «Летсон», ТОВ «Роксан Холд», «ТОВ «Пром-експо-сервіс», ТОВ «Андромо Опт Торг», оскільки господарські операції є реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, абзацу 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89» «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторії на проведення деяких видів» Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області видано наказ від 11.03.2021 №418-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1» (далі - Наказ №418-п).

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 17.03.2021 №460-п продовжено строки проведення відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1».

За наслідком проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом складено акт перевірки від 30.03.2021 №4412/10-36-07-17-07/41842118, яким зафіксовано наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзацу 1, 2 підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді з 01.12.2020 на загальну суму 595 129,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзацу 1, 2 підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.11.2019 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020 на загальну суму 2 361 771 грн, в тому числі за грудень 2019 року в сумі 1 251 346 грн., за травень 2020 року в сумі 1 110 425,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки ТОВ «НВП «Луганський Акумулятор-1» подано заперечення вих. №661/0421 від 27.04.2021, за наслідком розгляду яких листом від 19.05.2021 №6399/12/10-36-07-17 Головне управління ДПС у Київській області повідомило скаржника про залишення висновків акта перевірки від 30.03.2021 №4412/10-36-07-17-07/41842118 без змін.

В подальшому, контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 №00101850702, яким за порушення ТОВ «НВП «Луганський Акумулятор-1» пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзацу 1, 2 підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 2 361 771,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями = штрафами у розмірі 236 177,00 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 №00101860702, яким за порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзацу 1, 2 підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшено суму від`ємного значення за грудень 2020 року у розмірі 595 129,00 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Не погоджуючись із спірними рішеннями ТОВ «НВП «Луганський Акумулятор-1» подано скаргу до ДПС України, за наслідком розгляду яких рішенням від 18156/6/99-00-10-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із пунктом 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

В силу положень пунктів 78.4-78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Так, строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Також, пункт 82.2 статті 82 ПК України передбачає, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням ної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон № 540-IX) із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню вірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX (далі - Закон № 591-IX) Податковий кодекс України доповнено пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України а вірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень - травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня - травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Як убачається із матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, абзацу 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89» «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторії на проведення деяких видів» видано наказ від 11.03.2021 №418-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1» (далі - Наказ №418-п).

Зі змісту наказу від 11.03.2021 №418-п слідує, що він прийнятий з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Враховуючи, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21 (адміністративне провадження № К/990/1304/22).

Отже, податковий орган, фактично після прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський Акумулятор-1".

Окрім того, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем була призначена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ «НВП «Луганський акумулятор-1».

В акті перевірки відповідачем не було зазначено місце проведення такої перевірки, а позивач заперечує факт її проведення у приміщенні товариства.

В судовому засіданні представник податкового органу не зміг надати пояснень того, чи проводилась перевірка в приміщенні товариства чи у приміщенні податкового органу незважаючи на те, що судова колегія оголошувала перерву в судовому засіданні для надання відповідних доказів.

Згідно наданого до матеріалів справи податковим органом актів відсутності платника податків за місцезнаходженням від 18.03.2021 та від 15.03.2021 за підписом головного державного ревізора-інспектора О.Кушнір убачається, що головний державний ревізор інспектор О. Кушнір здійснила виїзд за місцезнаходженням Товариства, проте посадові особи були відсутні, а отже не виявилось можливим вручити керівнику/уповноваженій особі товариства копію наказу про проведення перевірки.

У подальшому, 19.03.2021 представниками відповідача складено акт про ненадання документів службовим особам контролюючого органу під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Зазначений акт було отримано 19.03.2021 об 11:00 год бухгалтером товариства.

У поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач зазначив, що посадовими особами податкового органу здійснювався виїзд за місцезнаходженням відповідача, проте, так як платник податку був відсутній, було складено акти відсутності платника податків за податковою адресою, зокрема від 15 та 18.03.2021.

Колегія суддів зазначає, що сам факт фіксації відповідачем за податковою адресою на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки відсутність платника податків не надає право контролюючому органу автомативно провести невиїздну перевірку у приміщенні контролюючого органу за наявними документами, а не за місцезнаходженням платника податку. Тому такі дії податкового органу є протиправними як і податкові повідомленняз-рішення, прийняті за результатами її проведення.

Правова позиція в подібному спорі була висловлена Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року справа №808/881/16.

Колегія суддів зазначає, що відсутність платника податків за податковою адресою не означає, що платник відмовився від проведення перевірки та не свідчить, що контролюючий орган може проводити перевірку у межах свого приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що товариство приймало рішення щодо допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка повинна проводитись з дотриманням правової та формальної підстав лише за місцезнаходженням платника податку або за місцем розташування об`єкта права вланості, щодо якого проводиться перевірка. Норма закону, яка дає право контролюючому органу замість документальної виїзної позапланової перевірки проводити документальну позапланову перевірку, в чинному законодавстві відсутня.

Щодо доводів відповідача про те, що податковим органом на адресу позивача направлялись запити від 16.03.2020, від 23.07.2020 та від 21.12.2020, то такі доводи не підтверджуються жодним доказом, а сам представник відповідача пояснив, що доказів направлення запитів, їх отримання товариством, відмова надати запитувану інформацію з боку товариства, не має. Також представник відповідача зазначив, що йому не відомо джерела отримання такої інформації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав є достатньою та самостійною підставою для визнання наслідків такої перевірки, без аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Окрім того, протиправність наслідків перевірки у зв`язку з порушенням процедури її проведення унеможливлює перехід до суті покладених в основу такого акта податкових правопорушень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №826/17875/18.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що контролюючий орган та його посадові особи, при виконанні владних повноважень, у т.ч. і щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим Кодексом України та не допускати відповідно до ст. 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, колегія суддів приходить до висновку, що проведення перевірки проведено контролюючим органом з порушенням вимог Податкового Кодексу України.

Також судова колегія зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 26.05.2021, прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту перевірки, який є недопустими доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що при оскарженні податкових повідомлень-рішень платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, необхідно надавати правову оцінку в першу чергу, а тому встановлені судом першої інстанції обставини щодо протиправності проведення перевірки відповідачем, за наслідками якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, а отже відсутня необхідність перевірки порушення позивачем норм Податкового кодексу України як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Така правова позиція була висловлена Верхованим Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 04 жовтня 2022 року.