Ухвала

від 08.05.2023 по справі 640/39175/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/39175/21

адміністративне провадження №К/990/15887/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №640/39175/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 01.05.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №640/39175/21, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1» у повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд виходить з наступного.

1. Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №640/39175/21 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 04.10.2022.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №640/39175/21 в межах встановленого КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 11.11.2022 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

У подальшому, вдруге, втретє та вчетверте подану контролюючим органом касаційну скаргу Верховний Суд ухвалами від 21.12.2022, від 01.02.2023 та від 23.03.2023 також повернув заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Одночасно Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої та третьої статті 353 КАС України та вказав про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

Користуючись наданим КАС України процесуальним правом повторного звернення, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС вп`яте 01.05.2023 звертається до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №640/39175/21.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Доводи відповідача про поважність підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України (наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, які на думку скаржника, є достатніми для відкриття провадження у справі) та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку вп`яте поданої касаційної скарги та прийняття її до розгляду. Додатково відповідач просить врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та систематичне звернення скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що підставою для повернення раніше поданих відповідачем касаційних скарг слугувало те, що при їх дослідженні на предмет відповідності вимогам процесуального закону Верховним Судом було встановлено неналежне (необґрунтоване) викладення підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №640/39175/21, обов`язок зазначення яких передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції послідовно у своїх ухвалах від 11.11.2022, від 21.12.2022, від 01.02.2023 та від 23.03.2023 визнав недостатнім наведене відповідачем обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Вп`яте касаційну скаргу відповідачем подано до суду 01.05.2023, однак зміст такої в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є ідентичним раніше поданим, тобто, скаржник так і не врахував роз`яснення, надані Верховним Судом, та не усунув недоліків попередніх касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Разом з тим, систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою положень пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень контролюючий орган не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що з моменту отримання відповідачем копії ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги заявнику (22.11.2022) і до моменту чергового звернення (01.05.2023) сплинув строк у понад п`ять місяців, однак, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень будь-якого обґрунтування причин такої тривалості реалізації права на звернення до суду скаржник не зазначає. Враховуючи, що при поданні касаційної скарги вдруге, втретє та вчетверте так і не було усунуто недоліків касаційної скарги, які стали підставою для її повернення вперше, Суд вважає, що відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Посилання скаржника на обставини, пов`язані з регулярним поданням касаційної скарги у цій справі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Слід зазначити, що підставою для повернення шести попередніх касаційних скарг слугувало виключно відсутність належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Таким чином, подаючи касаційну скаргу вп`яте аналогічного змісту попередньо поданим скаргам, в діях відповідача не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судових рішень. Зазначене свідчить лише про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.

Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Натомість, обставини, на які посилається відповідач є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Сукупність цих обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач, у черговий раз, як на підставу на якій подається касаційна скарга, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України стверджуючи про неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права та зазначаючи ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з їх тексту), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

За змістом вп`яте подана касаційна скарга, аналогічно попередньо поданим, зводиться до незгоди із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд у черговий раз зазначає, лише вказівка на постанову/ви Верховного Суду та зазначення мотивів незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України, не доводить, що касаційна скарга відповідає пункту 1 частини другої статті 330 цього ж Кодексу.

Довільне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу чи доводів сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування.

У свою чергу, звертаючись до суду касаційної інстанції вп`яте, скаржник так і не наводить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і про які зазначав Верховний Суд у своїх ухвалах.

У цілому ж доводи відповідача зводяться до мотивів незгоди з рішеннями судів про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1», опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Подаючи касаційну скаргу вп`яте відповідачем так і не аргументовано у чому, на його думку, полягає помилковість застосування Шостим апеляційним адміністративним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 10.06.2021 справа №808/881/16, від 07.12.2021 у справі №826/17875/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, на які суд у спірній постанові від 04.10.2022 зробив вказівку.

Як убачається зі змісту вп`яте поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній, як і у раніше поданих скаргах, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам контролюючого органу, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції у черговий раз наголошує, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Крім того, суд касаційної інстанції у черговий раз вказує відповідачу про незмістовність наведеного ним посилання щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки доводам контролюючого органу, зокрема, відносно пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України та пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки, як вже неодноразово наголошував Верховний Суд, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду вважаючи поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, про що Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив в ухвалі від 07.02.2022, якою поновив позивачу строк звернення до суду та відкрив провадження у адміністративній справі, а заперечення на цю позицію суду не було включено до апеляційної скарги.

Отже, вп`яте подана касаційна скарга не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, впродовж якого скаржник має право надати суду касаційної інстанції: обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження; уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №640/39175/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Луганський Акумулятор-1» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник