Постанова

від 27.09.2022 по справі 357/3738/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 357/3738/21 Головуючий у І-й інстанції - Цукуров В.П.

апеляційне провадження № 22-ц/824/7626/2022 Доповідач Заришняк Г.М

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.

При секретарі - Осадченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року АТ «ВТБ Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Гулівер», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позову позивач вказував, що на підставі рішення правління Національного банку України від 27.11.2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ Банк`та делегування повноважень тимчасового адміністратору банку»,відповідно до якого розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 року до 27.12.2018 року включно.

В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24.10.2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на Стрюкову І.О . Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

З 28.11.2018 року АТ «ВТБ Банк» здійснює свої повноваження на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

27.11.2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ВТБ Банк», в межах гарантованої суми відшкодування було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Гулівер» № НОМЕР_2 , відкритого також в АТ «ВТБ Банк», в розмірі 147 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору № 21/11-18 від 21.11.2018 року».

На підставі наказу № 32-од від 29.11.2018 року створено комісію з перевірки документів, пов`язаних з укладанням АТ «ВТБ Банк» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб АТ «ВТБ Банк». За результатами перевірки виявлено 135 операцій, які на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають ознаки нікчемності.

Наказом уповноваженої особи №92/1-од від 30.05.2019 року затверджено результати перевірки та визнано нікчемним правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 147 000,00 грн. з поточного рахунку ТОВ «Гулівер» на рахунок ОСОБА_1 , що відкритий в АТ«ВТБ Банк», на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилаючись на положення ст. 216 ЦК України та положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Банк просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 , відкритого в АТ «ВТБ БАНК», шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Гулівер» грошових коштів в розмірі 145 567,32 грн., які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 в АТ «ВТБ БАНК» з поточного рахунку «Гулівер» в АТ «ВТБ Банк».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 рокупозов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі АТ «ВТБ Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової І.О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

У поданому відзиві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі рішення правління Національного банку України від 27.11.2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку (а.с. 16).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 року №849-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку (а.с. 17).

Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24.10.2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора. Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 18, 19).

Судом також встановлено, що згідно з випискою по особовим рахункам за 26.11.2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ«ВТБ Банк», перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Гулівер» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ВТБ Банк», в розмірі 147000,00 грн. з призначенням платежу: «Поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога згідно договору №21/11-18 від 21.11.2018 р. Вказане також вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Гулівер» (а.с. 10, 11).

З повідомлень Банку про нікчемність правочину № 3076/1-2 від 31.05.2019 року на ім`я ОСОБА_1 та № 3231/1-2 від 31.05.2019 року на адресу ТОВ «Гулівер» слідує, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченко О.В. повідомила вказаних осіб про нікчемність транзакції (операції) від 23.11.2018 року відповідно до пунктів 7), 9) частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 12-15).

Відповідно до пунктів 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення; банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв`язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Частиною 2 ст.38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Із договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №21/11-18 від 21.11.2018 року слідує, що такий договір було укладено між ТОВ «Гулівер» та ОСОБА_1 . Тобто, Позивач - банк, вказаний правочин не укладав (а.с. 96), а тому відсутні правові підстави для застосування пунктів 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які передбачають нікчемність правочинів, які були укладені банком.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. Отже, за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні вищезазначених правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у ст.204 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов привального висновку про те, що здійснене 23 листопада 2018 року перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Гулівер» на рахунок ОСОБА_1 , який відкритий в АТ «ВТБ Банк», не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України, а є транзакцією, яка не може бути визнана нікчемною.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку. Отже, Фонд не має повноважень визнавати нікчемними транзакції щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший у порядку ст.38 Закону №4452-VI.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18), а також у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 185/9773/16-ц (провадження № 61-42946св18).

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач, звертаючись з даним позовом, як на правову підставу нікчемності транзакції, проведеної між відповідачами 23 листопада 2018 року, послався на положення п.7 ч.3 ст.38 Закону Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак, згідно з положеннями зазначених вимог законодавства правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, серед іншого, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону ).

Поряд з тим, як зазначалося вище, жодної угоди між банком та відповідачами 12 листопада 2018 року укладено не було. Наведена позивачем транзакція перерахування коштів відбулась на виконання договору поворотної фінансової допомоги, укладеної 21 листопада 2018 року між відповідачами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така транзакція не може бути визнана нікчемною на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ця правова норма не розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами договору.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1,2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

За правилом ч.ч.1,3 ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на рішення уповноваженої особи - наказ уповноваженої особи № 92/1-од від 30.05.2019 року, яким затверджено результати перевірки, на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемною транзакції між відповідачами. Однак, вказаний наказ суду надано не було, що є процесуальним обов`язком позивача відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України. Не надано позивачем наказ № 92/1-од від 30 травня 2019 року і суду апеляційної інстанції.

Також судом першої інстанції вірно було враховано, що у описовій частині позовної заяви Позивач зазначає про перерахування з рахунку ТОВ «Гулівер» на рахунок ОСОБА_1 147000,00 грн., натомість у резолютивній частині він просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину на суму 145563,32 грн., не пояснюючи при цьому такі розбіжності. Про дані обставини Банком також не було зазначено ні в поданій апеляційній скарзі, ні під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, обгрунтовано відмовивши у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно з правовим висновком, який зроблений у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі №914/1318/16, вчинений між відповідачами правочин є нікчемним незалежно від часу його виявлення уповноваженою особою Фонду, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки правовідносини у справі №914/1318/16 та у даній справі, що є предметом апеляційного перегляду, не є подібними.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/17410/16 (провадження № К/9901/47192/18) та від 26 травня 2020 року у справі №826/17586/16 (провадження №К/9901/48533/18).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни, - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови.

Головуючий

Судді: