Постанова

від 26.09.2022 по справі 910/15528/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2022 р. Справа№ 910/15528/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Владимиренко С.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022

у справі № 910/15528/21 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Моніка"

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 5 від 17.05.2009.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю кворуму на вищевказаних зборах, оскільки позивач, якій належить 99,61 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ» (наразі товариство з обмеженою відповідальністю «Лістмен»), участі у зборах не приймала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна милосердна громада "Добрий Київ", оформлене протоколом № 5 від 17.05.2009.

Стягнуто з ТОВ "Лістмен" на користь ОСОБА_1 2270,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не був присутній на загальних зборах учасників Товариства 17.05.2009, отже, відповідно до ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла станом на час проведення загальних зборів учасників Товариства), прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Лістмен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21 і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 236 ГПК України. Зокрема скаржник звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не встановлено порушення прав позивача під час скликання та проведення спірних загальних зборів учасників товариства, оформлених Протоколом № 5 від 17.05.2009.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2022, дана апеляційна скарга у справі № 910/15528/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Півнінчого апеляційного госопдарського суду від 23.05.2022 року вирішення питання, щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/15528/21 до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15528/21.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 23.05.2022, надійшли матеріали справи № 910/15528/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лістмен" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21 призначено на 01.08.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

07.07.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідачем не надано підтвердження направлення позивачу рекомендованого цінного листа з описом вкладення про проведення зборів учасників товариства про дату, час і місце їх проведення та визначенні порядку денного. Наголошує, що порушення корпоративних прав позивача підтверджується наданим до суду першої інстанції висновком експерта.

У подальшому в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судове засідання 26.09.2022 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений засобами електронного зв`язку.

Крім того, 28.07.2022 від представника третьої особи на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство обмеженою відповідальністю «Лістмен» є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ», яке зареєстроване 24.02.1992 зі статутним капіталом 622000,00 грн.

Позивач зазначає, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Київ» (наразі товариства обмеженою відповідальністю «Лістмен») ОСОБА_1 становить 99,61%.

За словами позивача, під час впорядкування документів ОСОБА_1 виявила протокол № 5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Київ» від 17.05.2009.

У цьому протоколі зазначено, що учасники загальних зборів ТОВ «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ» - ОСОБА_1 (99,61% статутного капіталу Товариства) та ТОВ «Спільне підприємство «Моніка» (0,39% статутного капіталу Товариства) голосували одностайно та вирішили:

1. Надати в заставу нерухоме майно, а саме: нерухомість по АДРЕСА_1 площею 127 квадратних метрів з метою забезпечення виконання зобов`язання ТОВ «ТЕГАТЕЛ» перед ЗАТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» гарантії оплати Договору № AS07-UDE-559 від 28 квітня 2007 р. на користь ТОВ «АСТЕЛІТ» у сумі 3400000,00 грн строком на один рік.

2. Надати повноваження директору ТОВ «Добрий Київ» Удовіченко Л.Т. на підписання з ЗАТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» договору про заставу нерухомого майна та інших супутніх документів визначених банком на його власний розсуд.

Згідно з протоколом його підписали голова загальних зборів учасників ОСОБА_1 та секретар загальних зборів учасників директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Моніка» ОСОБА_2 .

Пи цьому, відповідно до висновку експерта товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідницький центр» № 15033 від 08.07.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 від 21.06.2021 підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Голова Загальних Зборів Учасників Товариства Матюріна В.Д.» у графі Учасники Зборів Товариства» у протоколі № 5 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Київ» від 17.05.2009 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам скаржника в частині відсутності порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Предметом спору в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ», оформленого протоколом № 5 від 17.05.2009.

При цьому, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження обставин володіння ОСОБА_1 часткою статутного капіталу ТОВ «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ» на дату, що вказана в протоколі № 5 від 17.05.2009.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що протокол № 5 від 17.05.2009 відображує перебіг Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Київ», а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ». Доказів перейменування або правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Київ» матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Правом власності відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.04.2022 у справі № 924/497/19).

Водночас, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина 1 ст. 167 ГК України).

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган (ч.1 ст.97 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до інших органів товариства.

Також, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/7847/17, від 12.06.2018 у справі № 910/10134/17, від 04.09.2018 у справі 915/593/17, від 16.10.2018 у справі № 910/15792/14).

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, зазначено, що це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції проаналізувавши предмет і підстави позову та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, прийшов до висновку, що позивачаем на доведено належними та допустимими доказами свою участь у ТОВ «Добрий Київ» на момент ухвалення оскаржуваного рішення загальних зборів, у зв`язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

При цьому, позивачем не до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження участі ОСОБА_1 в ТОВ «Добрий Київ» на момент проведення загальних зборів 17.05.2009.

Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав для задоволення завлених позовних вимог.

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскаржуване рішення загальних зборів відбулось 17.05.2009, а з даним позовом ОСОБА_1 звернулась 22.09.2021, тобто більше ніж через 11 років з моменту виникнення спірних правовідносин.

При цьому, доводи позивача про те, що про оскаржуване рішення загальних зборів ОСОБА_1 дізналася лише в березні 2021 року під час впорядкування документів товариства, колегією суддів оцінюються критично, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічна милосердна громада «Добрий Київ» є стороною у справах щодо нерухомого майна в АДРЕСА_2 , площею 127 кв.м., яке, як вбачається з матеріалів справи, було вирішено надати у заставу за наданий ЗАТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» кредит згідно оскаржуваного рішення загальних зборів ТОВ «Добрий Київ» від 17.05.2009 (зокрема справи № № 752/3289/15-ц, 910/16442/14, 51/34, 2/114/2012/5003, 22/203).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 236 ГПК України - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21- скасуванню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення у даній справі, судовий збір, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/15528/21 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Моніка", про визнання недійсними рішень загальних зборів відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лістмен" 3405,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 910/15528/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.10.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

С.В. Владимиренко