Постанова

від 06.10.2022 по справі 910/12087/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

Cправа № 910/12087/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022

у складі колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуючого), Остапенка О. М., Полякова Б. М.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2021

у складі судді Турчина С. О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Ю-Бейс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту"

про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення аукціону

На розгляд Суду постало питання вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії підготовчого засідання перебуває справа №910/12087/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - ТОВ "Львівські автобусні заводи") до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс" (далі - ТОВ "Капітал-Фінанс") про визнання недійсним електронного аукціону та його результатів, а саме електронного аукціону №UA-PS-2021-06-03-000090-2*60b7935ff3364f9eb3e10a558783ee92 з продажу права вимоги за договорами, результати якого оформленні протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-06-03-000090-2 від 05.07.2021; визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону від 05.07.2021 № UA-PS-2021-06-03-000090-2.

Подання заяви про забезпечення позов

2. 10.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Львівські автобусні заводи" про вжиття заходів забезпечення позову.

3. Заява обґрунтована тим, що із платформи електронної торгової системи ProZorro ТОВ "Львівські автобусні заводи" стало відомо, що 05.07.2021 відбувся англійський аукціон UA-PS-2021-06-03-000090-2 з продажу лоту №1, на якому АТ "Державний експортно-імпортний банк України" реалізується в тому числі і право вимоги до ТОВ "Львівські автобусні заводи" як фінансового поручителя, що несе солідарну відповідальність за належне виконання кредитних зобов`язань ЗАТ "Завод комунального транспорту" за кредитними договорами № 6004К51 від 01.09.2004, № 6004К2 від 04.02.2004.

4. Заявник вказує, що станом на дату проведення Аукціону ухвалою слідчого судді Мазур Ю. Ю. Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2021 по справі №752/16154/21 накладено арешт на майнові права (в тому числі на майнові права (права вимоги), що випливають із кредитних договорів від 01.09.2004 №6004К51, від 04.02.2004 №6004К2, договорів іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіх інших договорів, укладених в їх забезпечення, та заборонено будь-яким фізичним або юридичним особам, в тому числі, але не виключно, АТ "Державний експортно-імпортний банк України", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державному підприємству "ПРОЗОРРО", будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів) укладати будь-які угоди, правочини, договори, здійснювати розпорядження, відчуження, продаж, в тому числі на відкритих торгах (аукціон)/електронному аукціоні, проводити відкриті торги (аукціон)/електронний аукціон щодо продажу майнових прав (в тому числі на майнові права (права вимоги) за кредитними договорами від 01.09.2004 №6004К51, від 04.02.2004 №6004К2 та за договорами іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договором застави від №6004Z109 01.09.2004, договором поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договором поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіма іншими договорами укладеними в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ "Завод комунального транспорту", а поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи".

5. Заявник, посилаючись на приписи статей 175, 533 та 534 КПК України зазначає, що ТОВ "Львівські автобусні заводи" було переконане, що аукціон із використанням електронної торгової системи ProZorro для проведення електронного аукціону, що призначений на 05.07,2021 на 14:09 год, з реалізації лоту № 1, ідентифікатор аукціону UA-PS-2021-06-03-000090-2, безумовно мав бути скасованим організатором торгів - АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та/або оператором торгів - Товарною Біржею "Ю-БЕЙС".

6. Втім, як вбачається із електронної торгової системи ProZorro за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-06-03-000090-2, що 05.07.2021 о 14:09 год. відбувся англійський аукціон UA-PS-2021-06-03-000090-2 від 05.07.2021.

7. На думку ТОВ "Львівські автобусні заводи", аукціон відбувся попри пряму заборону на проведення Аукціону за судовим рішенням, а тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсним вказаного електронного аукціону від 05.07.2021 та його результатів. Оскільки АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Капітал-Фінанс" продовжують не виконувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/16154/21 від 02.07.2021 у позивача також виникла необхідність звернення із заявою про забезпечення позову в рамках справи № 910/12087/21. Крім того, позивач звертає увагу, що ухвалою Київського апеляційного суду по справі № 752/16154/21 від 31.08.2021 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2021 по справі № 752/16154/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" без задоволення. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.10.2021 по справі №752/16154/21 клопотання ТОВ "Капітал-Фінанс" - адвоката Кондри О.Я. у кримінальному провадженні №1202110000000056, відомості щодо якого внесені 01.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України про скасування арешту майна - залишено без задоволення.

8. При цьому, ТОВ Львівські автобусні заводи" вказує, що після подання позову по даній справі № 910/12087/21 із офіційного сайту системи ProZorro.Sales йому стало відомо, що 30.07.2021 згідно з протоколом засідання комітету з управління проблемними активами від 30.07.2021 продовжено строк, передбачений для укладення договорів купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги за результатами електронних торгів, проведених 05.07.2021 до 31.12.2021. Між тим, відповідно до пункту 5.9.7 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro. Продажі ЦБД2, 20-денний строк, передбачений для укладення договорів купівлі-продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги за результатами електронних торгів №UA-PS-2021-06-03-000090-2b від 05.07.2021 сплив 02.08.2021 о 18:00.

9. Таким чином, на переконання заявника, АТ "Державний експортно-імпортний банк України", попри заборону, встановлену ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/16154/21 від 02.07.2021, підписав Протокол Засідання комітету з управління проблемними активами від 30.07.2021 про продовження строку на укладення договорів купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги до 31.12.2021.

10. Наведене, на думку позивача, ставить під сумнів подальше виконання банком та переможцем торгів ухвали Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/16154/21 від 02.07.2021, у зв`язку з чим у ТОВ "Львівські автобусні заводи" наявні обґрунтовані підстави вважати, що попри наявну заборону відповідачами будуть укладені договори купівлі-продажу майна (активів) за результатами електронних торгів від 05.07.2021.

11. Позивач вважає, що такі дії АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та оператора торгів - Товарна Біржа "Ю-Бейс" націлені на порушення його права та інтересів, оскільки внаслідок проведення вищевказаного аукціону було реалізовано право вимоги, в тому числі до ТОВ "Львівські автобусні заводи", за договорами поруки як фінансового поручителя ЗАТ "Завод комунального транспорту", що в подальшому призведе до незаконної зміни первісного кредитора на нового кредитора, який в свою чергу набуде безперешкодної можливості подальшого відступлення відповідних майнових прав наступним кредиторам.

12. Окрім того, ТОВ "Львівські автобусні заводи" зазначило, що відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство №904/5819/20 та введено процедуру розпорядження майном, отже після затвердження реєстру кредиторів та укладення договору купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги за результатами спірного Аукціону від 05.07.2021 та наступних договорів про відступлення прав вимог, до реєстру кредиторів\комітету кредиторів боржника буде включено як правонаступника ТОВ "Капітал-Фінанс" або будь-якої іншої компанії, яка відповідно до положень Кодексу з процедур банкрутства набуде всіх процесуальних прав та обов`язків такого кредитора.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

13. 11.11.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/12087/21 задоволено заяву ТОВ "Львівські автобусні заводи" про забезпечення позову. З метою забезпечення позову у справі №910/12087/21:

- заборонено АТ "Державний експортно-імпортний банк України" здійснювати будь-які дії щодо відчуження права власності на лот №1, зокрема, здійснювати будь-які дії щодо підписання будь-яких протоколів за результатами електронного аукціону від 05.07.2021 UA-PS-2021-06-03-000090-2, укладати та підписувати договори купівлі-продажу/відступлення права вимоги щодо лоту №1, що складається з майнових прав (права вимоги), що випливають із кредитних договорів від 01.09.2004 №6004К51, від 04.02.2004 №6004К2, договорів іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіх інших договорів укладених в їх забезпечення між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та позичальником ЗАТ "Завод комунального транспорту", та з поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи", а також вчиняти будь які реєстраційні дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень за договором купівлі-продажу/відступлення права вимоги;

- заборонено ТОВ "Капітал-Фінанс" здійснювати будь-які дії щодо набуття права власності на лот №1 та відчуження права власності на лот №1, зокрема, здійснювати будь-які дії щодо підписання будь - яких протоколів за результатами електронного аукціону від 05.07.2021 UA-PS-2021-06-03-000090-2, укладати та підписувати договори купівлі-продажу/відступлення права вимоги щодо лоту №1, що складається з майнових прав (права вимоги), що випливають із кредитних договорів від 01.09.2004 №6004К51, від 04.02.2004 № 6004К2, договорів іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіх інших договорів, укладених в їх забезпечення між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та позичальником ЗАТ "Завод комунального транспорту", та з поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи", а також вчиняти будь які реєстраційні дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень за договором купівлі-продажу/відступлення права вимоги;

- заборонено ТОВ "Капітал-Фінанс" та будь-яким іншим особам перераховувати кошти АТ "Державний експортно-імпортний банк України" за договором купівлі-продажу/відступлення права вимоги з продажу лоту №1 на електронному аукціоні від 05.07.2021 UА-PS-2021-06-03-000090-2, що складається з майнових прав (права вимоги), що випливають із кредитних договорів від 01.09.2004 №6004К51, від 04.02.2004 №6004К2, договорів іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіх інших договорів, укладених в їх забезпечення між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та позичальником ЗАТ "Завод комунального транспорту", та з поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи".

14. Задовольняючи заяву ТОВ "Львівські автобусні заводи", суд першої інстанції визнав обґрунтованими посилання позивача, що підписання Протоколу Засідання комітету з управління проблемними активами від 30.07.2021, яким продовжено строк на укладення договорів купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги до 31.12.2021 в період розгляду справи №910/12087/21 про визнання недійсним спірного електронного аукціону від 05.07.2021 та його результатів знівелює мету звернення ТОВ "Львівські автобусні заводи" з позовом, оскільки, унеможливить отримання позивачем захисту своїх порушених прав та інтересів в обраний спосіб, адже в разі укладенням купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги за результатами Аукціону, ТОВ "Капітал-Фінанс" (набувач відповідних прав) набуде безперешкодної можливості для подальшого укладення договорів про відступлення відповідних майнових прав наступним суб`єктам господарської діяльності, а позивач буде змушений звертатися до суду із новими позовами про оскарження правочинів укладених ТОВ "Капітал-Фінанс" з наступними набувачами майнових прав.

15. Щодо підсудності спору Господарському суду міста Києва, судом першої інстанції враховано обставини наявності справи про банкрутство позивача та те, що нерухоме майно, передане в іпотеку на підставі договорів іпотеки №№6004Z7 від 05.02.2004, 6005Z69 від 28.04.2005, 6004Z110 від 01.09.2004, розташоване у м. Львові. При цьому, суд зауважив, що вимоги про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу, предметом яких є не майно боржника, а право вимоги до нього, не підлягають розгляду у межах справи про банкрутство останнього. Судом також враховано, що в межах даної справи спір стосується правомірності та дотримання законодавства під час проведення електронного аукціону та жодним чином не стосується спору щодо прав на нерухоме майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. 15.06.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "Капітал-Фінанс" та АТ "Державний експортно - імпортний банк України" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12087/21 залишено без змін.

17. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду та зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними і пов`язаними з предметом спору, дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а невжиття таких заходів у випадку ухвалення рішення на користь заявника, не забезпечить реального захисту прав останнього.

18. Апеляційний господарський суд також відхилив аргументи АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про невирішення судом у справі питання про зустрічне забезпечення з огляду на те, що частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. 18.07.2022 безпосередньо до Верховного Суду АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Львівські автобусні заводи" про забезпечення позову.

20. Скаржник стверджує, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову прийнята з порушенням норм матеріального права, а також норм процесуального права, а висновки судів є такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини.

21. При цьому, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вказує про порушення судами попередніх інстанцій територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду справи в цілому, оскільки, проведений 05.07.2021 аукціон стосується прав вимоги, які випливають із кредитних договорів, договорів іпотеки застави, поруки та інших договорів, укладених в їх забезпечення між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та позичальником ЗАТ "Завод комунального транспорту", а також з поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи". На думку скаржника, оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, яке передане в іпотеку та знаходиться у м. Львові, то цей спір мав би розглядатися за місцезнаходженням майна Господарським судом Львівської області, відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України. Скаржник посилається на висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у справі №911/2390/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18.

22. Скаржник також наголошує на безпідставності застосування заходів забезпечення позову у цій справі та зазначає, що суд першої інстанції покликався на наявність ухвали слідчого судді у справі №752/16154/21, яка навіть набрала законної сили 08.07.2021, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень та про яку скаржник дізнався вже після проведення аукціону.

23. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, адже, на думку скаржника, такий висновок ґрунтується на припущеннях, що право вимоги буде відступатись в подальшому іншим кредиторам, що зумовить необхідність звернення з новими позовами до суду. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження такого мотиву, а судами в не наведено обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника.

24. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" стверджує, що всупереч висновку Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, суд першої інстанції заборонив ТОВ "Капітал-Фінанс" здійснювати будь-які дії щодо набуття права власності на лот №1, а відтак такою ухвалою обмежено можливості розпоряджатися своїми правами на господарську діяльність не тільки ТОВ "Капітал-Фінанс", але й і необмеженому колу осіб, які не є стороною спору виходячи із предмету позову, що вказує на її незаконність та необґрунтованість. Також скаржник вважає, що застосованими заходами забезпечення позову обмежено його право власності на майно та є перешкодою у здійсненні банком своєї діяльність щодо забезпечення повернення заборгованості за кредитами, розмір яких встановлений судовими рішеннями, шляхом відступлення права вимоги, а ухвала не відповідає вимогам щодо адекватності, співмірності застосованих заходів.

25. Крім того, скаржник вказує, що судами неправомірно не вирішено питання про зустрічне забезпечення, оскільки позивач не надав доказів того, що у нього наявне інше майно якого буде достатньо для відшкодування можливих збитків відповідача.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

26. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

29. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо застосування заходів забезпечення позову, предметом якого є оспорення електронних торгів з реалізації права вимоги, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

30. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

31. Пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

32. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що із платформи електронної торгової системи ProZorro позивачу стало відомо, що 05.07.2021 відбувся англійський аукціон з продажу лоту №1, що складається з майнових прав (права вимоги), на якому АТ "Державний експортно-імпортний банк" реалізується в тому числі і право вимоги до позивача - ТОВ "Львівські автобусні заводи", як фінансового поручителя, що несе солідарну відповідальність за належне виконання кредитних зобов`язань ЗАТ "Завод комунального транспорту" за кредитними договорами № 6004К51 від 01.09.2004, № 6004К2 від 04.02.2004.

33. Разом з тим, як встановлено судами, на момент проведення аукціону ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/16154/21 від 02.07.2021 було накладено арешт на майнові права (в тому числі на майнові права (права вимоги), що випливають із кредитних договорів із кредитних договорів № 6004К51 від 01.09.2004, № 6004К2 від 04.02.2004, договорів іпотеки № 6004Z7 від 05.02.2004, № 6005Z69 від 28.04.2005, № 6004Z110 від 01.09.2004, договору застави від 01.09.2004 № 6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 № 6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 № 6006Р1 та усіх інших договорів укладених в їх забезпечення, та заборонено будь-яким фізичним або юридичним особам, в тому числі, але не виключно, АТ "Державний експортно-імпортний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державному підприємству "ПРОЗОРРО", будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів) укладати будь-які угоди, правочини, договори, здійснювати розпорядження, відчуження, продаж, в тому числі на відкритих торгах (аукціон)/ електронному аукціоні, проводити відкриті торги (аукціон)/електронний аукціон щодо продажу майнових прав (в тому числі на майнові права (права вимоги) за Кредитними договорами № 6004К51 від 01.09.2004 № 6004К2 від 04.02.2004 та за договорами іпотеки від 05.02.2004 № 6004Z7, від 28.04.2005 № 6005Z69, від 01.09.2004 № 6004Z110, договором застави № 6004Z109 від 01.09.2004 договором поруки від 07.10.2004 № 6004Р7, договором поруки від 30.03.2006 № 6006Р1 та усіма іншими договорами укладеними в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ "Завод комунального транспорту", а поручителем ТОВ "Львівські автобусні заводи".

34. Позивач вказує, що ТОВ "Львівські автобусні заводи" з огляду на те, що аукціон відбувся попри пряму заборону на проведення аукціону за судовим рішенням, що підлягає безумовному виконанню, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсним електронного аукціону № UA-PS-2021-06-03-000090-2b від 05.07.2021 та його результатів.

35. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ "Львівські автобусні заводи", зокрема, стверджувало, що АТ "Державний експортно-імпортний банк України" попри заборону будь-яким фізичним або юридичним особам укладати правочини, здійснювати розпорядження та відчуження, в тому числі на відкритих торгах, майнових прав, що випливають із кредитних договорів та договорів, укладених в їх забезпечення, підписало Протокол Засідання комітету з управління проблемними активами від 30.07.2021 про продовження строку на укладення договорів купівлі - продажу майна (активів)/відступлення прав вимоги до 31.12.2021.

36. На думку позивача, зазначені дії свідчать про невиконання банком ухвали слідчого судді та в подальшому відповідачами будуть укладені договори купівлі-продажу майна (активів) за результатами електронних торгів, що призведе до незаконної зміни первісного кредитора на нового кредитора, який в свою чергу набуде безперешкодної можливості відступлення відповідних майнових прав наступним кредиторам.

37. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що за положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

38. Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

39. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

40. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

41. При цьому, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

42. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

43. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

44. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

45. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

46. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

47. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

48. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

49. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

50. У цій справі Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що підписання Протоколу Засідання комітету з управління проблемними активами від 30.07.2021, яким продовжено строк на укладення договорів купівлі - продажу прав вимоги в період розгляду справи №910/12087/21 про визнання недійсним електронного аукціону від 05.07.2021 та його результатів знівелює мету звернення ТОВ "Львівські автобусні заводи" з позовом, оскільки в разі укладення такого договору, ТОВ "Капітал-Фінанс" набуде безперешкодної можливості для подальшого укладення договорів про відступлення відповідних майнових прав наступним юридичним особам, що зумовить обставини при яких, у разі задоволення даної позовної заяви, позивач буде змушений звертатися до суду із новими позовами про оскарження правочинів укладених з наступними набувачами майнових прав.

51. У контексті наведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, звернення позивача з немайновим позовом та враховуючи, що за припущенням позивача існує реальна загроза, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачам здійснювати дії, спрямовані на відчуження/набуття права власності на предмет спірного аукціону.

52. При цьому, Суд дійшов висновки, що, оцінюючи доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, судами було дотримано критерії розумності, обґрунтованості та адекватності вжитих заходів, а також забезпечено баланс інтересів учасників справи.

53. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги, що судами не наведено обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника.

54. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції покликався на наявність ухвали слідчого судді у справі №752/16154/21 від 02.07.2021, яка набрала законної сили 08.07.2021 та про яку скаржник дізнався вже після проведення аукціону, Суд відхиляє та зауважує, що в основу висновків суду першої інстанції та апеляційного господарського суду покладено обґрунтованість доводів позивача, що підписання Протоколу про продовження строку на укладення договорів купівлі - продажу прав вимоги до 31.12.2021 в період розгляду цієї справи №910/12087/21 знівелює мету звернення позивача з позовом та унеможливить отримання ним захисту своїх прав та інтересів, а не саме по собі накладення ухвалою слідчого судді арешту на спірний актив, як стверджує скаржник.

55. Разом з тим, Суд відзначає, що питання обізнаності скаржника про винесене відносно нього судове рішення у межах кримінального провадження не є предметом судового розгляду у цій справі.

56. Додатково, Суд звертає увагу на положення частини другої статті 400 КПК України, відповідно до якої подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

57. Аргументи касаційної скарги про те, що всупереч висновку Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, обмежує права банку на майно, а також обмежує відповідачів та широке коло осіб у здійсненні ними господарської діяльності Верховний Суд відхиляє та зауважує таке.

58. У справі № 921/302/20 предметом позову було скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо формування та передачі земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки, а предметом вимоги заяви про забезпечення позову - заборона приватному підприємству здійснювати підготовчі та будівельні роботи пов`язані із забудовою земельної ділянки по та заборона міській раді приймати будь-які рішення, спрямовані на зміну правового статусу земельної ділянки, зокрема, але не виключно: відчуження земельної ділянки, передання в іпотеку, поділ та об`єднання земельної ділянки.

59. У справі № 921/302/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони міській раді приймати будь-які рішення, спрямовані на зміну правового статусу спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції взагалі не навів правового обґрунтування необхідності обмеження права ради, як власника земельної ділянки, розпоряджатись належним їй майном, чим фактично порушив вимоги статті 236 ГПК України, а наведені позивачем у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову.

60. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

61. Отже, правовідносини у справі № 921/302/20 та у цій справі № 910/12087/21 не є подібними, а висновки, що їх дійшли суди, зроблені з урахуванням обставин та особливостей кожної конкретної справи, а тому Суд відхиляє доводи скаржника про прийняття ухвали про вжиття забезпечення позову у цій справі всупереч висновку Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 921/302/20.

62. Доводи касаційної скарги про невирішення судами питання про зустрічне забезпечення, Суд відхиляє з огляду на те, що частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 903/246/18, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, 20.08.2020 у справі № 910/6503/19, від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

63. Відносно доводів скаржника про те, що спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, яке передане в іпотеку та знаходиться у м. Львові, а відтак цей спір мав би розглядатися за місцезнаходженням майна Господарським судом Львівської області, відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України із посиланням на висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у справі №911/2390/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, колегія суддів звертає увагу на таке.

64. Суд зауважує, що частина третя статті 30 ГПК України, яка визначає виключну підсудність справ, встановлює, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

65. У справі № 910/10647/18, на яку посилається скаржник, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно - картоплесховища, які були збудовані товариством, учасником якого є позивач, та в подальшому зареєстровані на праві власності за третьою особою на підставі спірного договору купівлі-продажу майнових прав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі вказала, що предметом договору у цій справі є майнове право на створений об`єкт (картоплесховища), якому присвоєно поштову адресу та зареєстровано в державних органах готовність до експлуатації та право власності, переміщення цього об`єкта є неможливим без знецінення та зміни його призначення, тобто, якому притаманні усі ознаки нерухомого майна. Оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Товстеньке, вул. Центральна, 57, то спір щодо майнових прав на вказане майно у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись Господарським судом Тернопільської області (п. 7.38, 7.39).

66. У справі №911/2390/18, на яку посилається скаржник, предметом спору є стягнення орендної плати за користування нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

67. У справі № 910/6644/18, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі, предметом спору є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок (незавершене будівництво, реконструкцію готелю під багатоквартирний житловий будинок, відсоток готовності 75%). Верховний Суд у справі № 910/6644/18 зауважив, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Таким чином, враховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги, встановлені судами обставини, а також вказані висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі виник саме з приводу нерухомого майна, а тому мав би розглядатися за місцезнаходженням майна або основної його частини, тобто за правилами виключної підсудності, які передбачено частиною 3 статті 30 ГПК України.

68. Водночас, предметом позовних вимог у цій справі № 910/12087/20 є вимога ТОВ "Львівські автобусні заводи" про визнання недійсним електронного аукціону та його результатів з продажу права вимоги за кредитними договорами, фінансовим поручителем за якими є позивач. Наявність забезпечення кредитного зобов`язання іпотекою, права вимоги, за яким відчужуються на аукціоні, у даному випадку, не свідчить про те, що такий спір сутнісно чи безпосередньо стосується нерухомого майна, а тому правила частини третьої статті 30 ГПК України про виключну підсудність на такий спір не поширюються.

69. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у справі №911/2390/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18.

70. При цьому, у цій справі № 910/12087/21 судом першої інстанції враховано, що відносно ТОВ "Львівські автобусні заводи" порушено провадження у справі про банкрутство (справа №904/5819/20) та вірно застосовано висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, відповідно до якого вимоги про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу, предметом яких є не майно боржника, а право вимоги до нього, не підлягають розгляду у межах справи про банкрутство останнього.

71. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій у цій справі правил визначення юрисдикції спору, а протилежні аргументи касаційної скарги є безпідставними.

72. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови про вжиття заходів забезпечення позову не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

73. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

74. Наявність забезпечення кредитного зобов`язання іпотекою, права вимоги, за яким відчужуються на аукціоні, не свідчить про те, що такий спір сутнісно чи безпосередньо стосується нерухомого майна, а тому правила частини третьої статті 30 ГПК України про виключну підсудність на такий спір не поширюються.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

76. Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга АТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

77. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/12087/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік