Постанова

від 04.05.2023 по справі 910/12087/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/12087/21

Провадження № 5558/2022

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Хромеєва Д.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022

у складі колегії суддів: Грека Б.М., Полякова Б.М., Гарник Л.Л.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Ю-Бейс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту"

про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення аукціону,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання правильності застосування положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України щодо залишення позову без розгляду через неявку позивача (його представника) у судове засідання, а також відповідно питання належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання (статті 120, 242 ГПК України).

Подача позовної заяви у справі.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - ТОВ "Львівські автобусні заводи") подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс" (далі - ТОВ "Капітал-Фінанс") про визнання недійсним електронного аукціону та його результатів, а саме електронного аукціону № UA-PS-2021-06-03-000090-2*60b7935ff3364f9eb3e10a558783ee92 з продажу права вимоги за договорами, результати якого оформленні протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-06-03-000090-2 від 05.07.2021; визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону від 05.07.2021 № UA-PS-2021-06-03-000090-2.

Розгляд справи судами.

3. 09.06.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва позов ТОВ "Львівські автобусні заводи" до АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Капітал-Фінанс", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Ю-Бейс", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту" про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення аукціону залишено без розгляду. Вчинено інші процесуальні дії.

4. Суд в частині залишення позову без розгляду керувався положеннями пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив; про день, час та місце судового засідання позивача повідомлено належним чином ухвалою від 19.05.2022, яку позивачем отримано 01.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492092718.

5. 03.10.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/12087/21, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що поштове відправлення (ухвала господарського суду) було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення без позначки "Судова повістка", у зв`язку із чим таке поштове відправлення було вкладено до абонентської скриньки позивача, а передбачене інформування позивача про надходження на його адресу рекомендованого поштового відправлення не здійснювалося.

7. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача об`єктивно не міг бути обізнаним про надходження на його адресу поштового повідомлення, оскільки господарським судом використано для надсилання поштової кореспонденції іншу поштову адресу, ніж було зазначено представником; інформування абонента шляхом повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення здійснювалося органом поштового зв`язку за адресою, яку помилково використав господарський суд.

8. Тому апеляційна інстанція дійшла висновків, що неотримання позивачем від суду першої інстанції листів із відповідними процесуальними документами перебувало поза межами контролю позивача, та відповідно про передчасність застосування господарським судом першої інстанції положень статті 226 ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

9. 08.11.2022 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/12087/21.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статей 120, 242 ГПК України, та не взято до уваги, що позивача було належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

11. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

12. Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього у судовому засіданні учасника справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, виходив з того, що поштове відправлення (ухвала господарського суду) було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення без позначки "Судова повістка", у зв`язку із чим таке поштове відправлення було вкладено до абонентської скриньки позивача, а передбачене інформування позивача про надходження на його адресу рекомендованого поштового відправлення не здійснювалося.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача об`єктивно не міг бути обізнаним про надходження на його адресу поштового повідомлення, оскільки господарським судом використано для надсилання поштової кореспонденції іншу поштову адресу, ніж було зазначено представником; інформування абонента шляхом повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення здійснювалося органом поштового зв`язку за адресою, яку помилково використав господарський суд. Також зазначено, що неотримання позивачем від суду першої інстанції листів із відповідними процесуальними документами перебувало поза межами контролю позивача.

14. Судова колегія не погоджується з цими висновками з огляду на таке.

15. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

16. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

17. Насамперед слід відзначити, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 цього Кодексу). Тобто саме цією сукупністю процесуальних правил керується господарський суд при здійсненні господарського судочинства.

18. Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

19. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

20. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

21. За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

22. Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

23. Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

24. Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).

25. Відповідно до частин першої-другої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою, або ж повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

26. Крім того, за змістом частини третьої статті 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

27. Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

28. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

29. Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

30. У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

31. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

32. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

33. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

34. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 905/458/21).

35. Тобто, для правильного застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України насамперед слід перевірити, чи належно повідомлявся судом позивач про час і місце судового засідання.

36. Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 ГПК України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 ГПК України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 120-122, 242 ГПК України (судова колегія бере до уваги аналогічний висновок, викладений у п. 8.5 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 905/458/21 - при цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду не робила висновки про необхідність направлення повідомлень про дату, час і місце судового засідання з відміткою "судова повістка").

37. Повідомлення учасників справи передбачено статтею 120 ГПК України. Так, за положеннями частин першої-третьої суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (такий же порядок здійснення викликів і повідомлень у господарських справах визначено у пункті 2 розділу VI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814).

38. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України. Зокрема, частиною одинадцятою цієї статті встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

39. Слід відзначити, що положення ГПК України не містять норм, які зобов`язують господарські суди надсилати повідомлення про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії з проставленням на відправленнях відмітки "судова повістка", а унормовують надсилання повідомлень і викликів виключно рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

40. Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

41. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г).

42. Судова колегія робить наступний висновок щодо процесуальних обставин, що склалися у цій справі.

43. Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.08.2021 відкрив провадження у цій справі та призначив підготовче засідання на 23.09.2021.

У подальшому низкою ухвал Господарського суду міста Києва було повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання та судових засідань по суті справи.

44. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено судове засідання у цій справі на 19.05.2022.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт, у якому направлено ухвалу господарського суду про судове засідання на 19.05.22, поштове відправлення № 0105491867139, направлено на адресу представника позивача: 20001, Черкаська обл., Христинівський р-н, м. Христинівка, вул. І.Валюка, буд. 54, кв. 16.

Крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить, що поштове відправлення № 0105491867120, яким направлено ухвалу господарського суду про судове засідання на 19.05.22, вкладено до абонентської скриньки позивача 30.04.22.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2022 призначено по справі судове засідання на 09.06.2022.

Разом з тим, як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт у якому направлено ухвалу господарського суду про судове засідання на 09.06.22, поштове відправлення № 0105492092726, направлено на адресу представника позивача: 20001, Черкаська обл., Христинівський р-н, м. Христинівка, вул. І.Валюка, буд. 54, кв. 16.

Як вбачається із відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0105492092718 поштове відправлення вкладено до абонентської скриньки позивача.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до заяви про надання в користування абонементної скриньки від 23.12.2021 позивач просив надати в користування абонементну скриньку № 69 на строк з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Обставини вкладання рекомендованого листа № 0105491867120 до абонентської скриньки позивача № 69 підтверджено листом АТ "Укрпошта" на 102-с-4276/2-2524 від 15.11.2021.

45. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доставка поштового повідомлення до абонентської скриньки позивача не вважається врученням цій особі ухвали суду, оскільки як встановлено судом, позивач обумовив отримання поштової кореспонденції через абонентну скриньку, крім поштових відправлень з позначкою "Судова повістка" (заява про надання в користування абонементної скриньки від 23.12.2021).

46. Такий висновок суду апеляційної інстанції є неспроможним у силу того, що суду першої інстанції не було відомо про порядок отримання поштової кореспонденції позивачем, зокрема, через абонентну скриньку. До обов`язків суду належить належне повідомлення/надсилання повідомлень про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії (що і було ним здійснено, на думку колегії суддів), а вже отримання повідомлення перебуває поза межами контролю суду - тут слід аналізувати дії самого одержувача кореспонденції.

47. Тобто, направлення кореспонденції судом є тим фактором, який повинен аналізуватися для з`ясування правильності повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас, дії учасника справи стосовно отримання кореспонденції носять суб`єктивний характер, який може окреслювати критерій належного користування своїми процесуальними правами.

48. Із цього приводу колегія суддів зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

49. Позивачу беззаперечно відомо про існування ініційованого ним позовного провадження та відповідно саме позивач, який на розгляд суду поставив питання про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, повинен цікавитися станом розгляду його позовної заяви (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 09.07.2019 у справі № 921/165/16-г/17, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

50. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

51. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

52. Матеріали справи свідчать, що представником позивача є адвокат Лихота О.В., яка неодноразово приймала участь у судових засіданнях суду першої інстанції, заявляла відповідні клопотання (останній раз участь у судовому засіданні приймала 10.02.2022), проте після введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану до 09.06.2022 - дати постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, жодного вияву інтересу як позивачем, так і його представником, до стану розгляду поданої позовної заяви не було здійснено - матеріали справи не містять процесуальних дій, заяв, клопотань позивача чи представника.

53. Крім того, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що представник позивача об`єктивно не міг бути обізнаним про надходження на його адресу поштового повідомлення, оскільки господарським судом використано для надсилання поштової кореспонденції іншу поштову адресу, ніж було зазначено представником; інформування абонента шляхом повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення здійснювалося органом поштового зв`язку за адресою, яку помилково використав господарський суд.

54. Так, згідно з вимогами частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

55. Тобто на учасника справи покладається обов`язок повідомляти заявою суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, а звичайна констатація іншої адреси в реквізитах особи, яка подає відповідне клопотання чи заяву, є недостатньою для виконання вимог частини сьомої статті 120 ГПК України - у відповідному процесуальному документі має бути чітко зазначено про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання для належного листування судом з учасниками справи (подібна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 905/2852/16).

56. Як встановлено судом апеляційної інстанції, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт, у якому надіслано ухвалу господарського суду про судове засідання на 19.05.22, поштове відправлення № 0105491867139; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт, у якому надіслано ухвалу господарського суду про судове засідання на 09.06.22, поштове відправлення № 0105492092726, направлені були на адресу представника позивача: 20001, Черкаська обл., Христинівський р-н, м. Христинівка, вул. І. Валюка, буд. 54, кв. 16.

57. Судова колегія відзначає, що ця адреса зазначалася адвокатом Лихотою О.В. при поданні процесуальних документів, починаючи від подачі позовної заяви і закінчуючи наданням письмових пояснень, які надійшли до суду 07.02.2022. Так, у цих письмових поясненнях до судових дебатів (т. 4, а.с. 39) представник позивача лише зазначив у своїх реквізитах інше місцезнаходження - місто Київ, бул-р Івана Лепсе, 6. Це єдиний документ, який містив зазначення про місцезнаходження представника позивача у місті Києві, однак текст цих пояснень, як і прохальна частина пояснень, не містить чіткого зазначення про зміну місцезнаходження (робочого місця адвоката), що не є належним виконанням представником позивача положень частини сьомої статті 120 ГПК України.

58. Судова колегія критично ставиться до доводів представника позивача, що вона не могла об`єктивно дізнатися про час розгляду справи у Господарському суді міста Києва, оскільки робоче місце адвоката Лихоти О.В., як сама вона зазначає, знаходиться у місті Києві, так само місцезнаходження Господарського суду міста Києва є теж столиця України - місто Київ. Відтак, адвокат Лихота О.В. фізично могла звернутися до суду першої інстанції за наданням відповідної інформації про час розгляду позову ТОВ "Львівські автобусні заводи" у цій справі.

59. Так само відповідну інформацію можна було би отримати шляхом надсилання до суду відповідних запитів поштою.

60. Крім того, телефонні номери Господарського суду міста Києва були у вільному доступі в мережі інтернет не лише на офіційному сайті судової влади України та цю інформацію можна було би отримати.

61. Враховуючи встановлені судами обставини справи, представник позивача був обізнаний про відкрите провадження у цій справі, відтак він мав об`єктивну можливість вжити заходи, щоб слідкувати за рухом даної справи, про що викладено вище (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 910/15533/20).

62. Отже, місцевий господарський суд встановив, що позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце як підготовчих засідань, так і судового засідання з розгляду справи по суті, однак, жодного разу (двічі) не з`явився у призначені судові засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки в судові засідання. До суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні місцевим господарським судом розгляду цієї справи об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у засідання суду першої інстанції, відсутніми у справі є й надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.

63. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про наявність у цій справі усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання. Судова колегія при цьому зауважує, що усі учасники справи, які є резидентами, усвідомлюють порядок здійснення процесуальних дій та необхідність належного користування процесуальними правами.

64. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце судових засідань по суті, у судове засідання, призначене на 09.06.2022, не з`явився, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, матеріали справи не містять клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, дійшов висновку, що у цій справі наявні правові підстави для залишення позову без розгляду. Верховний Суд з таким висновком погоджується та бере до уваги аналогічну позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

65. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

66. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

67. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

68. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Тому касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" слід задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 910/12087/21 - скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у цій справі - залишити в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/12087/21 залишити в силі.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік