Постанова

від 06.10.2022 по справі 160/8965/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 160/8965/19

адміністративне провадження № К/990/15937/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/8965/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя: В. В. Горбалінський) від 21 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Лукманова, Л. А. Божко, Ю. В. Дурасова) від 26 травня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (далі - ТОВ «Металургійна транспортна компанія» або ТОВ «МТК», позивач, товариство/підприємства) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників Державної податкової служби (далі - Офісу ВПП ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2019 року № 0005184607, яким ТОВ «Металургійна транспортна компанія» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 45 478 230 грн. по податковій декларації № 9293436395 від 29 грудня 2018 року за звітний період 9 місяців 2018 року; № 0005194607, яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість на суму 8 481 268,75 грн., з них за основним платежем на суму 6 785 015 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 696 253,75 грн.

2. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

3. 01 червня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом здійснено заміну відповідача у справі, з Офісу великих платників Державної податкової служби на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган).

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Металургійна транспортна компанія» відмовлено повністю.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Металургійна транспортна компанія», внаслідок чого, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Офісом великих платників податків Державної податкової служби № 0005184607 від 12 червня 2019 року про зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 45 478 230 грн., № 0005194607 від 12 червня 2019 року про збільшення зобов`язання з податку на додану вартість основний платіж 6 785 015 грн., штрафні санкції 1 696 253,75 грн., всього 8 481 268,75 грн.

6. Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005184607 від 12 червня 2019 року про зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 13 704 990,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 0005194607 від 12 червня 2019 року про збільшення зобов`язання з податку на додану вартість основний платіж 1 489 475,00 грн., штрафні санкції 372 368,75 грн., скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 160/8965/19 залишено без змін.

7. За результатами повторного розгляду справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено,

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005184607 від 12 червня 2019 року в частині зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 13 704 990,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005194607 від 12 червня 2019 року в частині збільшення зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 489 475,00 грн., та штрафними санкціями 372 368,75 грн.

8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

9. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в справі № 160/8965/19, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

10. 05 вересня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25 квітня 2019 року по 20 травня 2019 року посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Металургійна транспортна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з:

ТОВ «Нікабудсфера» (ЄДРПОУ 36075746) у період серпень - листопад 2016 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за серпень - листопад 2016 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та по взаємовідносинах за червень-листопад 2016 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І півріччя 2016 року - 2016 рік або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку,

ТОВ «Нікаторгмаш» (ЄДРПОУ 39977496) у період грудень 2017 року - вересень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2017 року - вересень 2018 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік - 9 місяців 2018 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку,

ТОВ «Нікаметал» (ЄДРПОУ 41000028) у період січень-березень 2017 року, травень-листопад 2017 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за січень-березень 2017 року, травень-листопад 2017 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І квартал 2017 року, І півріччя 2017 року - 2017 рік або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку.

13. За результатами перевірки складений акт від 24 травня 2019 року № 77/28-10-46-06-33115436, згідно висновків якого, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» допущено порушення:

пункту 5 ПСБО 15, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) та як наслідок до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135; з урахуванням положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2018 року на загальну суму 45 478 230 грн.;

пункту 198.1, 198.2 статті 198, статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 розділу V ПК України, внаслідок чого занижено суму, яка сплачується до державного бюджету на 6 785 015 грн.

14. Не погоджуючись із висновками акта, позивачем направлено заперечення, за результатами розгляду яких Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС України листом від 07 червня 2019 року № 28900/10/28-10-46-07-12 висновки акту залишило без змін.

15. 12 червня 2019 року Офісом ВПП ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0005184607, яким ТОВ «Металургійна транспортна компанія» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 45 478 230 грн. по податковій декларації № 9293436395 від 29 грудня 2018 року за звітний період 9 місяців 2018 року;

№ 0005194607, яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість на суму 8 481 268,75 грн., з них за основним платежем на суму 6 785 015 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 696 253,75 грн.

16. Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» звернулось зі скаргою до ДФС України. Рішенням ДФС України від 28 серпня 2019 року № 41528/6/99-99-11-04-0225 скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення № 0005184607, № 0005194607 залишені без змін.

17. У свою чергу, судами встановлено, що відповідно до протоколу обшуку ТОВ «Металургійна транспортна компанія» від 19 жовтня 2018 року у межах досудового розслідування № 32016100110000171 від 25 липня 2016 року, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, під обшуку виявлено та вилучено: папка зеленого кольору з написом «Никабудсфера» із видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (оригінали та копії), постачальник ТОВ «Нікабудсфера», одержувач ТОВ «МТК» за період 2016-2017 р.р.

18. Відповідно до матеріалів справи, встановлено, що ТОВ «МТК» (покупець) 30 червня 2016 року уклало договір постачання № 10 з ТОВ «Нікабудсфера» (постачальник), згідно якого постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) товар запчастини для рухомого складу (вагонів) згідно специфікацій та асортимента, які є додатками цього договору, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити згідно умов цього договору. Згідно специфікацій № 1 від 22 червня 2016 року, № 2 від 24 червня 2016 року, № 3 від 30 червня 2016 року, № 4 від 13 червня 2016 року, № 5 від 28 червня 2016 року, № 6 від 29 червня 2016 року ТОВ «Нікабудсфера» зобов`язувалось здійснити поставку кришки люку для полувагонів у кількості 1320 шт., авторегулятори у кількості 15 шт., закидки кришки люку у кількості 100 шт., хомуту тягового у кількості 30 шт. тощо.

19. Після виконання договору, ТОВ «Нікабудсфера» виписало ТОВ «МТК» податкові накладні № 11 від 24 червня 2016 року, № 7 від 22 червня 2016 року, № 13 від 30 червня 2016 року, № 5 від 13 липня 2016 року, № 14 від 28 липня 2016 року, № 18 від 29 липня 2016 року, № 8 від 10 серпня 2016 року, № 12 від 11 серпня 2016 року, № 17 від 17 серпня 2016 року, № 3 від 01 вересня 2016 року, № 1 від 01 вересня 2016 року, № 33 від 15 вересня 2016 року, № 37 від 22 вересня 2016 року, № 11 від 11 жовтня 2016 року, № 21 від 25 жовтня 2016 року, № 26 від 28 жовтня 2016 року, № 27 від 31 жовтня 2016 року, № 8 від 23 листопада 2016 року, які мають необхідні реквізити, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

20. Товар передано покупцю згідно видаткових накладних № СФ-000018 від 22 червня 2016 року, № СФ-000019 від 24 червня 2019 року, № СФ-000022 від 30 червня 2016 року, № СФ-000035 від 13 липня 2016 року, № СФ-000049 від 28 липня 2016 року, № СФ-000051 від 29 липня 2016 року, № СФ-000062 від 10 серпня 2016 року, № СФ-000064 від 11 серпня 2016 року, № СФ-000078 від 17 серпня 2016 року, № СФ-000093 від 01 вересня 2016 року, № СФ-000098 від 01 вересня 2016 року, № СФ-000131 від 15 вересня 2016 року, № СФ-000136 від 22 вересня 2016 року, СФ-000155 від 11 жовтня 2016 року, № СФ-000170 від 25 жовтня 2016 року, № СФ-000173 від 28 жовтня 2016 року, № СФ-000174 від 31 жовтня 2016 року, № СФ-000183 від 23 листопада 2016 року, підписані представниками ТОВ «Нікабудсфера» та ТОВ «МТК».

21. ТОВ «МТК» виписало прибуткові накладні № РН-000000 від 10 серпня 2016 року, № ПН-000004 від 11 серпня 2016 року, № ПН-0000111 від 01 вересня 2016 року, № ПН-0000112 від 01 вересня 2016 року, № ПН-0000112 від 01 вересня 2016 року, № ПН-0000113 від 15 вересня 2016 року, № ПН-000014 від 22 вересня 2016 року, № ПН-21544 від 11 жовтня 2016 року, № ПН-21542 від 25 жовтня 2016 року, № ПН-21545 від 28 жовтня 2016 року, № ПН-21543 від 31 жовтня 2016 року, № ПН-21558 від 23 листопада 2016 року, № ПН-21559 від 30 листопада 2016 року.

22. На підтвердження оплати за поставлений товар, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» надало платіжні доручення № 1398 від 24 червня 2016 року про сплату 480 480,00 грн., № 1420 від 30 червня 2016 року про сплату 595 200,00 грн., № 1469 від 06 липня 2016 року про сплату 390 240,00 грн., № 1533 від 13 липня 2016 року про сплату 631 800,00 грн., № 1670 від 28 липня 2016 року про сплату 676 500,00 грн., № 1687 від 29 липня 2016 року про сплату 1 993 920,00 грн., № 1776 від 10 серпня 2016 року про сплату 590 400,00 грн., № 1787 від 11 серпня 2016 року про сплату 603 480,00 грн., № 1840 від 17 серпня 2016 року про сплату 357 120,00 грн., № 1962 від 01 вересня 2016 року про сплату 644 640,00 грн., № 1959 від 01 вересня 2016 року про сплату 595 200,00 грн., № 2062 від 15 вересня 2016 року про сплату 630 300,00 грн., № 2135 від 22 вересня 2016 року про сплату 595 200,00 грн., № 2303 від 11 жовтня 2016 року про сплату 918 600,00 грн., № 2416 від 25 жовтня 2016 року про сплату 892 800,00 грн., № 2480 від 28 жовтня 2016 року про сплату 1 488 000,00 грн., № 2484 від 31 жовтня 2016 року про сплату 517 020,00 грн., № 2645 від 23 листопада 2016 року про сплату 486 210,00 грн., № 2710 від 30 листопада 2016 року про сплату 617 880,00 грн.

23. На підтвердження перевезення товару, позивач долучив до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу, відповідно до яких транспортування вантажу здійснювалось покупцем - ТОВ «Металургійна транспортна компанія», вантажовідправник ТОВ «Нікабудсфера», вантажоодержувач ТОВ «Металургійна транспортна компанія», перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 .

24. Так, згідно товарно-транспортних накладних, перевезення продукції здійснював водій ФОП ОСОБА_1 на автомобілі Рено держномер НОМЕР_1 з напівпричепом держномер НОМЕР_2 , пункт навантаження м. Дніпродзержинськ, розвантаження вагоноремонтне депо Пологи, Мелітополь, Херсон, Шевченко , Помошна, Знам`янка.

25. ТОВ «Металургійна транспортна компанія» вказує, що придбані у ТОВ «Нікабудсфера» використало для власних потреб, зокрема відповідно до договору № ПР/В-18781/НЮдч від 14 грудня 2018 року про деповський та капітальний ремонт, укладеного з АТ «Українська залізниця», на підставі якого АТ «Українська залізниця» зобов`язувалось виконати деповський ремонт 150 хоперів, 84 напіввагони, 23 думпкару, 67 цистерни та капітальний ремонт інших рухомих частин; ремонт вагонів та інших рухомих частин робився за допомогою давальницької сировини замовника на території вагонного депо.

Також відповідно до договору № ПР/В-1820/НЮдч від 16 січня 2018 року про деповський та капітальний ремонт, укладеного з АТ «Українська залізниця», на підставі якого АТ «Українська залізниця» зобов`язувалось виконати деповський ремонт 29 мінераловозів, 28 зерновозів, 24 напіввагони та капітальний ремонт інших рухомих частин; ремонт вагонів та інших рухомих частин робився за допомогою давальницької сировини замовника на території вагонного депо.

Договором № ПР/В-16709/НЮдч від 22 грудня 2016 року про деповський та капітальний ремонт, укладеного з АТ «Українська залізниця», передбачено, що АТ «Українська залізниця» зобов`язувалось виконати деповський ремонт 180 та капітальний ремонт 21 вагонів власності замовника, передбачено, що ремонт вагонів та інших рухомих частин робився за допомогою давальницької сировини замовника на території вагонного депо.

26. Суд першої інстанції допитав ОСОБА_2 заступника начальника вагонного депо Мелітополь Придніпровської залізниці АТ «Укрзалізниця» у якості свідка, який підтвердив отримання товару.

27. Судами також встановлено, що 13 жовтня 2015 року між ТОВ «Металургійна транспортна компанія» (виконавець) та ПАТ «Дніпроазот» (замовник) було укладено договір № 674/15-77, відповідно до якого виконавець прийняв на себе обов`язок по наданню послуг з організації проведення всіх видів ремонтів рухомого складу, ремонт виконувався у урахуванням власних засобів та запчастин виконавця. Аналогічні за змістом прийняло на себе зобов`язання ТОВ «Металургійна транспортна компанія» відповідно до договорів № 674/16-70 від 25 жовтня 2016 року, № 674/17-52 від 04 серпня 2017 року, № 674/16-41 від 23 травня 2016 року, № 674/19-30 від 01 березня 2019 року, № 674/19-48 від 01 червня 2019 року, № 674/18-57 від 31 жовтня 2018 року, № 674/17-95 від 12 грудня 2017 року, № 674/17-20 від 01 березня 2017 року, № 674/18-40 від 30 березня 2018 року, укладені з ПАТ «Дніпроазот» про надання послуг з ремонту. Згідно актів № 11/пл від 31 грудня 2017 року, № 12/пл від 31 грудня 2017 року, № 1/пл від 31 січня 2018 року, № 2/пл від 28 лютого 2018 року, № 3/пл від 31 березня 2018 року, № 4/пл від 30 квітня 2018 року, № 5/пл від 31 травня 2018 року, № 6/пл 30 червня 2018 року, № 7/пл від 31 липня 2018 року, № 8/пл від 31 серпня 2018 року, № 9/пл від 30 вересня 2018 року, № 8/мл від 31 грудня 2017 року, № 1/мл від 31 січня 2018 року, № 2/мл від 28 лютого 2018 року, № 3/мл від 31 травня 2018 року, № 4/мл від 30 червня 2018 року, № 5/мл від 31 серпня 2018 року, № 6 від 30 вересня 2018 року, № 12/зн від 31 грудня 2017 року, № 1/зн від 31 січня 2018 року, № 2/зн від 28 лютого 2018 року, 5/зн від 31 травня 2018 року, № 6/зн від 30 червня 2018 року приймання-передачі матеріальних цінностей, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» передало, а ПАТ «Дніпроазот» прийняло запчастини, призначені для їх встановлення на вагони власності ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Металургійна транспортна компанія».

28. У своїх доводах щодо безтоварності відносин ТОВ «Металургійна транспортна компанія» та ТОВ «Нікабудсфера» податковий орган використовує протоколи допиту свідка ОСОБА_3 у межах кримінального провадження. ОСОБА_3 є директором ТОВ «Нікабудсфера» та повідомляв слідчий орган, що зареєстрував на своє ім`я ТОВ «Нікабудсфера».

29. Окрім вищевикладеного, судами також встановлено, що вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у справі № 182/2263/18 (№1-кп/0182/108/2019, ЄДРСР № 79693377):

затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29 березня 2018 року під час досудового розслідування між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Леськом Сергієм Володимировичем та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника Панасюка Сергія Пилиповича у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 березня 2018 року за № 32018100110000033;

ОСОБА_3 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченню за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) і призначено узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки;

на підставі частини другої статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

30. Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у справі № 182/2263/18 встановлено, що ОСОБА_3 , не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Нікабудсфера», підписав надані йому невстановленою особою заздалегідь підготовлені, за невстановлених обставин документи, а саме: статут ТОВ «Нікабудсфера», затверджений Протокольним рішенням № 1 від 29 червня 2016 року; протокольне рішення № 1 ТОВ «Нікабудсфера» від 29 червня 2016 року, в яке було внесено завідомо неправдиві відомості щодо участі у ньому. ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Нікабудсфера» (код ЄДРПОУ 36075746). Дії кваліфіковані за частиною другою статті 205-1 КК України, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

31. Досліджуючи вказаний вирок, судами встановлено, що Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 182/2263/18 не досліджувались господарські відносини ТОВ «Металургійна транспортна компанія» з ТОВ «Нікабудсфера», не було надано оцінку первинній бухгалтерській документації, з якої можливо було зробити висновок про реальність/нереальність господарських відносин. Суд у кримінальному провадженні не досліджував, чи здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Нікабудсфера», оскільки товариство було зареєстровано як юридична особа.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Задовольняючи позовні вимоги в частині, які стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Нікабудсфера», суд першої інстанції, виходив з того що Податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи по всім операціям, на які посилається Офіс великих платників податків, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 ПК України. Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Інформація, що міститься в первинних бухгалтерських документах, відображена в рахунках бухгалтерського обліку.

33. Крім того, за придбану продукцію у ТОВ «Нікабудсфера» позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість в ціні продукції. Матеріальні цінності, які надійшли до ТОВ «МТК», належним чином оприбутковані та відображені на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У подальшому отримані ТМЦ використані для ремонту власних вагонів та вагонів ПАТ «Дніпроазот», що підтверджується договорами; актами прийому-передачі матеріальних цінностей від ТОВ «МТК» до ДП «Українська залізниця»; актами установки на вагони колісних пар, комплектів підшипників для колісної пари, кришок люків для піввагонів, розвантажувальних циліндрів силових, розподільників повітря, поглинальних апаратів, авторегуляторів, авторежимів, стояночних гальм в зборі, з`єднувальних рукавів, автозчеплень в зборі, хомутів тягових, запобіжних клапанів, вентелів кутових, бокових рам, балок надресорних, інших запчастин, актами прийняття виконаних робіт, тобто використані у власній господарській діяльності, які наявні в матеріалах справи. Господарські операції повністю відповідають статутним цілям діяльності підприємства.

34. Стосовно доводів відповідача про обрив ланцюгів постачання до контрагентів позивача, колегія суддів виходить з того, що по-перше, ТОВ «МТК» не має ніякого відношення до підприємств, задіяних в ланцюгах, по-друге, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

35. Доводи Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що у ТОВ «Нікабудсфера», а також у задіяних в ланцюгу постачання підприємств працює незначна кількість осіб, немає виробничих і складських приміщень, а тому відсутні умови для здійснення господарської діяльності, - не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання виключно на бази даних не може бути підставою для достовірного висновку про неспроможність перелічених юридичних осіб здійснювати господарську діяльність. Крім того, у ТОВ «Нікабудсфера», а також у задіяних в ланцюгу постачання підприємствах працює від 5 і більше працівників, має місце постійних рух товарів, згідно фінансових звітів за 2018-2019 роки підприємства отримували дохід від своєї діяльності.

36. Щодо вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у кримінальній справі № 182/2263/18 судом зазначено, що ОСОБА_3 вказаним вироком не було визнано винуватим в обвинуваченні за статтею 205 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Також суд зазначив, що в даному вироку не надано жодної оцінки взаємовідносинам між ТОВ «МТК» та ТОВ «Нікабудсфера», оскільки такі обставини не досліджувались у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, суд дійшов до висновку, що вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у справі № 182/2263/18 не доводить нереальності господарських операцій між ТОВ «МТК» та ТОВ «Нікабудсфера».

37. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та додаткового зазначив наступне.

38. Суд апеляційної інстанції враховував висновки Верховного Суду у постанові від 23 червня 2021 року у цій же справі, де Верховний Суд вказував, що частиною 2 статті 205-1 КК України, яка передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, яка не є тотожним поняттям із фіктивним підприємництвом.

39. У якості доказу, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» було долучено до матеріалів справи висновок експерта від 02 червня 2020 року № 19/104-10/3-92 складений судовим експертом Буряк Т. М. Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на замовлення проведеної експертизи ТОВ «МТК», відповідно до якого, за результатами судово-економічної експертизи, наявних договорів, первинних документів накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, документально підтверджуються господарські операції з придбання запасних частин ТОВ «МТК» у ТОВ «Нікабудсфера» за період червня 2016 року по вересень 2018 року. За результатами експертизи встановлено, що при здійсненні операцій з придбання ТМЦ з контрагентів-постачальників, відбули зміни (рух) активів.

40. Також, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення врахував, що контрагент позивача на момент виконання договору був зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав право виписувати податкові накладні. А також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір № 10 від 10 червня 2016 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Нікабудсфера» щодо поставки товарів - визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податковий орган не наділений правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

41. При цьому, наявність вироку суду щодо засновника та директора товариства автоматично не вказує на відсутність реальності у господарських відносинах. Наявність вироку не нівелює первинні документи, не робить їх нечинними. Тим більше з огляду на наявність зареєстрованих у реєстрі податкових накладних та здійснення позивачем оплати за отримані товари.

42. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів від ТОВ «Нікабудсфера» до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, зміна його активів. Головною ознакою комерційної корисності від придбаних товарів є їх використання у своїй власній діяльності та у кінцевому результаті отримання прибутку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

43. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині, що стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Нікабудсфера», вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

44. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

45. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди застосували норми права, зокрема, частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статей 44, 61, 72, 74, 83, пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, без урахування висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року по справі № 1540/4792/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17, від 26 березня 2020 року у справі № 826/9563/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/3410/15, від 05 лютого 2019 у справі № 826/1081/13-а, від 15 січня 2019 року у справі № 826/105/15.

46. У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує в лапках уривки з них та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Нікабудсфера», а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

48. Спершу слід звернути увагу на те, що Верховий Суд скасовуючи у частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005184607 від 12 червня 2019 року про зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 13 704 990,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 0005194607 від 12 червня 2019 року про збільшення зобов`язання з податку на додану вартість основний платіж 1 489 475,00 грн., штрафні санкції 372 368,75 грн., вказував, що суд поверхнево, без дослідження констатував, що відповідач безпідставно посилається на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у кримінальній справі № 182/2263/18. Верховний Суд звернув увагу, що частиною 2 статті 205-1 КК України, яка передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, яка не є тотожним поняттям із фіктивним підприємництвом, однак суд апеляційної інстанції повинен оцінювати надані сторонами докази у їх сукупності у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, тоді як судом апеляційної інстанції не було досліджено вказані докази та не було надано їм жодної відповідної оцінки. Судом апеляційної інстанції всупереч вимог процесуального законодавства було лише констатовано, без проведення належного дослідження та відповідного аналізу наданих доказів, наявність окремих первинних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснення ним господарських операцій з контрагентом.

49. Відтак, у даному випадку судові рішення, які переглядаються в касаційному порядку стосуються господарських відносин позивача з ТОВ «Нікабудсфера» та нарахованих податкових показників по взаємовідносинам з цим контрагентом.

50. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

51. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

52. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

53. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

54. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

55. Відповідно до абз. першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

56. За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

57. Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

58. Зі змісту пункту 198.6. статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

59. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

60. За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

61. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

62. Аналіз наведених норм свідчить, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

63. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

64. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

65. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

66. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

67. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

68. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

69. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

70. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в частині, що стосуються господарських відносин позивача з ТОВ Нікабудсфера», суди попередніх інстанцій здійснивши повний та системний аналіз, а також надавши вірну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи, з урахуванням висновків Верховного Суду по цій справі, встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій, опосередковується реальним характером, а надані позивачем до матеріалів справи документи містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Інформація, що міститься в первинних бухгалтерських документах, відображена в рахунках бухгалтерського обліку.

71. Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, щодо наявності ознак фіктивності контрагента позивача (ТОВ Нікабудсфера»), суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів означений суб`єкт господарювання був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарських операцій був платником податку на додану вартість, мав право виписувати податкові накладні, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

72. При цьому, судами враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір № 10 від 10 червня 2016 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Нікабудсфера» щодо поставки товарів - визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податковий орган не наділений правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

73. Відхилили суди й посилання податкового органу на наявність податкової інформації про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Нікабудсфера» (а також у задіяних в ланцюгу постачання підприємств) трудових ресурсів, основних засобів, відсутність господарських операцій щодо придбання ним цих матеріалів у інших постачальників як на доказ, що спростовує факт здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ Нікабудсфера», оскільки такі твердження, на думку судів, не виключають можливості виконання господарської операції та не спростовують обставин поставки товару, використаного позивачем у своїй діяльності. Висновки про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Нікабудсфера», а також у задіяних в ланцюгу постачання підприємств трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Відповідач не обґрунтовував в судах попередніх інстанцій, який саме обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

74. Тут варто додати й те, що у справі, що розглядається, контролюючий орган не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення, тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договором з позивачем. Відповідач також не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними.

75. Враховуючи, що за встановленими обставинами справи позивачем було отримано товарно-матеріальні цінності у відповідних періодах, що підтверджується переліченими вище документами бухгалтерського та податкового обліку, зауваження до оформлення яких у податкового органу відсутні, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового обліку за наслідками господарських відносинах з контрагентом ТОВ «Нікабудсфера».

76. Окрім того, на виконання вказівок Верховного Суду судами попередніх інстанцій було досліджено вирок, на який в обґрунтування своїх висновків посилався відповідач у цьому спорі, й з`ясовано, що вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у справі № 182/2263/18 затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_3 , визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченню за частини другої статті 205-1 КК України. Проте, цим вироком не встановлено безтоварність або нікчемність господарських відносин з ТОВ «Металургійна транспортна компанія», з огляду на те, що не досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Нікабудсфера», не було надано оцінку первинній бухгалтерській документації, з якої можливо було зробити висновок про реальність/нереальність господарських відносин. А також, суд у кримінальному провадженні не досліджував, чи здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Нікабудсфера», оскільки товариство було зареєстровано як юридична особа. Разом з тим, судами також враховано, що директор ТОВ «Нікабудсфера» ОСОБА_3 не притягнений до кримінальної відповідальності за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей. Вирок суду щодо утворення ним фіктивного підприємства відсутній.

77. Наведене слугувало підставою для визнання судами попередніх інстанцій необґрунтованим висновку податкового органу про безтоварність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Нікабудсфера».

78. В контексті наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року (справа № 160/3364/19) зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України (…) не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

79. Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є безумовною обставиною, що вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.

80. Таким чином, слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Оскільки, як зазначалося вище, матеріали справи таких доказів не містять, наведений відповідачем вирок, на думку Суду, не може слугувати єдиним належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

81. Відтак, у ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірних господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

82. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає вмотивованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нікабудсфера», за наслідками яких сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товарів, оплату їх вартості, використання Товариством у власній господарській діяльності. Водночас відповідач обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.

83. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції здійснено повний та системний аналіз, а також надали належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи, з урахуванням висновків Верховного Суду по цій справі, які викладені в постанові 23 квітня 2021 року, та слугували підставою для направлення адміністративної справи на новий розгляд.

84. Крім того, у контексті оцінки доводів відповідача, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені відповідачем у касаційній скарзі, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

85. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень Відповідач посилається також на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду.

86. Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

87. Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

88. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

89. Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, - є безпідставним.

90. Виходячи з наведеного у сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність Позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства у межах господарських операцій з контрагентами. Тому податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, Позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

91. Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції щодо нереальності господарських операцій Позивача з контрагентами-постачальниками.

92. При цьому, Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

93. За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

94. Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанції зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскарженого рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

95. Також колегія суддів повторно зазначає, що контролюючим органом, всупереч вимог КАС України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень у цій справі, та беззаперечно свідчили б про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність позивача щодо такої та злагодженості дій між ними.

96. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

97. Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

98. Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить. Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.

99. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

100. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

101. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 160/8965/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов