Постанова

від 06.10.2022 по справі 947/12999/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1996/22

Справа № 947/12999/20

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

відповідача казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», представника Хлопка В.Ф.,

від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 заява про розгляд справи у відсутність;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Дрозда А.О. заява про розгляд справи у відсутність,

переглянувши в режимі відеоконференції справу №947/12999/20 за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», за участю третьої особи Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року у складі судді Калашнікової О.І. -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 травня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що наказом директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 6 липня 2016 року №177-к був прийнятий на роботу на посаду начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС». Зауважень по роботі не мав. Наказом КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» наказано попередити персонально під підпис працівників філії про їх вивільнення у зв`язку з ліквідацією філії та забезпечити дотримання їх соціальних гарантів згідно з вимогами законодавства про працю; підставою прийняття наказу зазначено мету оптимізації фінансової та економічної діяльності через зміни в організації виробництва і праці підприємства. 18 лютого 2020 року йому вручене попередження про вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 18 лютого 2020 року №123-н. 21 квітня 2020 року наказом КП «МПРС» №221-к його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та видано трудову книжку. Посилаючись на те, що його звільнення з посади начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України було проведено без дотримання порядку, встановленого Кодексом законів про працю України та грубим порушенням норм діючого трудового законодавства, внаслідок чого видано незаконний наказ про його звільнення, позивач після уточнення вимог 2 червня 2020 року, 15 липня 2020 року вимог остаточно просив:

визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року №221-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії «Чорноморська філія» КП «Морська пошуково-рятувальна служба»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «Морська пошуково-рятувальна служба» з 22 квітня 2020 року;

стягнути з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 року по день поновлення на роботі (т.1 а.с.1-12, 78-80, т.2 а.с.82-84).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.43-44).

Відповідач КП «Морська пошуково-рятувальна служба» позов не визнав, зазначивши, що за результатами державного фінансового аудиту діяльності КП «МПРС» з 1 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, проведеного Південним офісом Держаудитслужби, з метою оптимізації організації структури та економії державних коштів, рекомендовано розглянути необхідність функціонування відокремленого структурного підрозділу «Чорноморська філія» КП «МПРС». Відповідно до вимог пункту 5.1.4 Статуту КП «МПРС» підприємство отримало згоду Уповноваженого органу управління як то Державної служби морського та і річкового транспорту України на ліквідацію філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яка надана листом №972/05/15-20 від 14 лютого 2020 року. З метою вжиття заходів щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємством, оптимізації фінансової та економічної діяльності, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці КП «МПРС» прийнято наказ від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», згідно якого вирішено припинити діяльність Філії шляхом ліквідації, утворити комісію з ліквідації, попередити працівників Філії про їх вивільнення. 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 попереджений про звільнення по пункту 1 статті 40 КЗпП України. 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 надано список вакантних посад, де позивач вказав про згоду на переведення на посаду системного програміста. 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією філії, вручена трудова книжка. Вимоги законодавства при звільненні по пункту 1 статті 40 КЗпП України дотримано, так як: 1) у відповідача мали місце зміни в організації виробництва, зокрема припинення діяльності філії шляхом ліквідації; 2) відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника (попередження працівника у встановлені трудовим законодавством строки, пропонування вакантних посад; 3) наявні докази про те, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в тому числі й на посаду, на яку позивач надав згоду, оскільки він не відповідає за кваліфікаційними вимогами посаді програміста системного і вказана вакантна посада призначена для особи з обмеженими можливостями; 4) позивач не мав переважного права на залишення на роботі, більш того, позивач є пенсіонером; 5) позивач попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення, що підтверджується попередженням від 18 лютого 2020 року та не заперечується самим позивачем. На підприємстві діє єдина профспілка, а саме Професійна спілка працівників морської пошуково-рятувальної служби, яка є первинною. 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 вибув із членів Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби на підставі поданої ним заяви та станом на день звільнення заяв про прийняття до членів цієї профспілки від ОСОБА_1 не надходило, рівно як і документів щодо його членства в інших профспілках, тому у відповідача були відсутні підстави для отримання згоди у профспілки на звільнення позивача. Вивільнення працівників не мало масового характеру, тому був відсутній обов`язок доводити до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (т.2 а.с.1-10).

Третя особа Професійна спілка працівників КП «Морська пошуково-рятувальна служба» підтримала позивача, зазначивши, що профспілка створена 14 лютого 2020 року, ОСОБА_1 є членом профспілки з 14 лютого 2020 року, про створення профспілки та членство в ній ОСОБА_1 повідомлено керівника КП «МПРС» ОСОБА_3 листом від 17 лютого 2020 року за вихідним №1. Роботодавцем норми законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 грубо порушені. У відповідності до статей 48, 50 Закону України «Про зайнятість населення» КП «МПРС» не надавало інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. В порушення статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавцем не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень не надавалась інформація щодо заходів по звільненню, не проводились консультації щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму. В період з 17 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року здійснено прийом нових працівників. У порушення статті 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновано роботодавцем одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці іншої роботи на підприємстві та не пропонувалися всі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та існували на день звільнення, на що вказує правова позиція Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року в справі №800/538/17). У порушення частини 1 статті 43 КЗпП України роботодавець не звертався з письмовим поданням до Профспілки працівників КП «МПРС» про розірвання трудового договору з позивачем членом профспілки та звільнив ОСОБА_1 без попередньої згоди профспілки (т.1 а.с.171-176).

Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, за змістом якої вказано, що: 1) відповідач не виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України, не запропонував всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору; 2) відповідач порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України, статей 43, 252 КЗпП України, статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; позивач є членом Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», листом від 17 лютого 2020 року даної профспілки повідомлено керівника КП «МПРС» про утворення профспілки та членство в такій ОСОБА_1 ; профспілка листом від 21 квітня 2020 року №16 проінформувала роботодавця про незгоду щодо звільнення позивача, однак дане було проігноровано; 3) відповідач під час звільнення ОСОБА_1 порушив статті 48, 50 Закону України «Про зайнятість», не надавши інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (т.2 а.с.85-92).

Відповідачем КП «Морська пошуково-рятувальна служба» надано заперечення на відповідь позивача на відзив та заперечення на пояснення третьої особи, де підтримано викладені у відзиві доводи; крім того, надано письмові пояснення спірних питань, зокрема, щодо запропонованих вакансій згідно Списку вакантних посад КП «МПРС» станом на 17 квітня 2020 року, щодо прийняття в період з 18 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року 36 працівників на посади, які не були вакантними (т.2 а.с.109-115, 126-128, 133-137, т.3 а.с.2-9, 129-132).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року (описку виправлено ухвалою від 16 жовтня 2020 року) закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (т.3 а.с.146-148).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року №221-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» з 22 квітня 2020 року; стягнуто з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 року до дати ухвалення рішення 28 жовтня 2020 року в сумі 172709,92 грн. без урахування податків і зборів; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 27066,48 грн.; стягнуто з підприємства на користь держави судовий збір в сумі 2102,07 грн. (т.5 а.с.41-47).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення суду.

В апеляційній скарзі КП «Морська пошуково-рятувальна служба» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.5 а.с.4-71).

За змістом вимог апеляційної скарги КП «Морська пошуково-рятувальна служба» незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права полягає в наступному.

Вимоги законодавства при звільненні по пункту 1 статті 40 КЗпП України у відношення ОСОБА_1 дотримано. У відповідача мали місце зміни в організації виробництва, зокрема припинення діяльності філії шляхом ліквідації. Відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника (попередження працівника у встановлені трудовим законодавством строки, пропонування вакантних посад. Позивач попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення, що підтверджується попередженням від 18 лютого 2020 року та не заперечується самим позивачем. Докази про те, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в тому числі й на посаду, на яку позивач надав згоду, оскільки він не відповідає за кваліфікаційними вимогами посаді програміста системного, крім того, вказана вакантна посада призначена для особи з обмеженими можливостями. Щодо прийняття 36 працівників в період з 18 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року, то зазначені працівники приймались на посади, які не були вакантними або не підходили ОСОБА_1 за кваліфікаційними вимогами, а отже обов`язку щодо їх пропонування у відповідача не виникало. Позивач має диплом капітана далекого плавання, однак він не міг бути підставою для працевлаштування на посаду ПРК. Для зайняття посад плавскладу (моряків), в тому числі капітана, відповідно до вимог Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, наказу МІУ від 8 серпня 2013 року №567 «Про затвердження Положення про звання осіб командування складу морських суден та порядок їх присвоєння», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2013 року за №1466/23998, у ОСОБА_1 відсутні підтвердження диплому капітана, відсутні чинні свідоцтва про відповідну схвалену обов`язкову підготовку, відсутній диплом оператора ГМЗЛБ (загальний), ним не пройдено відповідні підготовки та перепідготовки, підготовку за програмою післядипломної освіти (підвищення кваліфікації) відповідно до пункту 11 розділу П цього Положення. Крім того, диплом капітана далекого плавання ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим наказом МІУ від 18 жовтня 2013 року №811 «Про затвердження зразків документів осіб командного складу та суднової команди морських суден, що засвідчують належну кваліфікацію для зайняття посади на судні та ідентифікацію їх власників», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2013 року №1902/24434. Зазначеним додатково підтверджується той факт, що позивач не мав відповідних документів для зайняття посади плавскладу (моряків). Відсутність зазначених документів унеможливлює зайняття ним навіть посади начальника МРПЦ Бердянськ. Щодо інших п`яти посад, то на такі було прийнято осіб до прийняття наказу від 17 лютого 2020 року, тобто поза межами періоду надання попередження позивачу та його звільнення, або на такі посади позивач не міг бути працевлаштований, оскільки не відповідав за кваліфікаційними вимогам. Підприємством жодним чином не порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки на момент попередження про звільнення позивача у відповідача були відсутні вакансії, які б можна було запропонувати ОСОБА_1 згідно його освіти, кваліфікації та досвіду. Щодо погодження звільнення позивача з первинною профспілковою організацією, то 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 вибув із членів Професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби на підставі поданої ним заяви. До 21 квітня 2020 року від позивача не надходило жодного документа щодо його членства в інших профспілкових організаціях та обрання його до профкому Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яка начебто була утворена 14 лютого 2020 року. Твердження позивача про повідомлення на електронну адресу директора підприємства про членство у новоутвореній профспілці є безпідставним, оскільки роботодавцем є не директором підприємства, а юридична особа КП «МПРС» зі своєю офіційною електронною та поштовою адресою. Позивачем не здійснено жодної дії, спрямованої на повідомлення роботодавця про те, що він є членом іншої профспілки, не зважаючи на те, що був на роботі у період до 21 квітня 2020 року. Наведене свідчить про те, що позивачем та третьою особою у справі здійснювались спрямовані заходи щодо створення штучної підстави для скасування наказу про звільнення позивача, а саме не надання згоди профспілкової організації на звільнення позивача. Крім того, посилання на те, що КП «МПРС» не зверталося до профспілки членом якої є ОСОБА_1 щодо надання або ненадання згоди на звільнення, не є безмовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору. Посилання позивача та третьої особи на наявний в матеріалах справи лист профспілки від 21 квітня 2020 року №16 щодо ненадання згоди на звільнення, в тому числі ОСОБА_1 , про який відповідач дізнався під час розгляду справи, не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови. В порушення вимог статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» лист від 21 квітня 2020 року №16 профспілки, членом якої є ОСОБА_1 , не аргументований та не містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. В апеляційній скарзі проаналізовано посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, які є протилежними досліджуваним у справі обставинам. Зазначено про безпідставність висновку суду про відсутність фактичного скорочення штату на КП «МПРС», оскільки доведеним є те, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці підприємством проведено скорочення штату, а саме припинення діяльності Філії шляхом ліквідації. Обґрунтовано неправильність висновків суду щодо начебто можливості зайняття позивачем посад суднового екіпажу, в тому числі капітана пошуково-рятувального катеру (ПРК), а також не прийняття судом до уваги доводів сторони відповідача про те, що диплом капітана далекого плавання ОСОБА_1 не є дійсним без наявності підтвердження до диплому, як його невід`ємної частини. Обґрунтовано безпідставність висновку про можливість зайняття ОСОБА_1 інших посад, оскільки судом жодним чином у рішенні не зазначено, які саме посади, на думку суду, мав можливість займати позивач за кваліфікацією та освітою, та з яких підстав, що є порушенням вимог статей 263-265 ЦПК України. В апеляційній скарзі звернуто увагу на порушення норм процесуального права, зокрема, щодо вирішення питання про виклик свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» позивач ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтриманням власної позиції. Зокрема, посилання відповідача на недійсність диплому позивача не має підтвердження доказами, крім того, Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 7 серпня 2013 року №567, на осіб суднової команди морських суден КП «МПРМ», які виконують службові обов`язки на суднах, не поширюється. У разі, якщо відповідач надав би позивачу одночасно з попередженням 18 лютого 2020 року усі наявні посади на підприємстві, на які він міг бути працевлаштованим, то термін попередження у два місяці був би достатнім строком для оформлення підтвердження робочого диплому та усіх необхідних документів. На дату попередження та самого звільнення 21 квітня 2020 року на підприємстві була вакантною посада капітана пошуково-рятувального катеру ПРК-02, але ця посада позивачу не пропонувалась. Відповідач запропонував вакантні посади тільки станом на 17 квітня 2020 року, тобто за кілька днів до звільнення 21 квітня 2020 року, штучно створивши умови, при яких неможливо оформити усі необхідні документи. Така ж сама ситуація склалася і до не запропонованих посад матроса (були прийняті інші люди), оформлення робочих документів щодо яких також здійснюється впродовж 1-2 місяців. Аналогічна ситуація з отриманням загального диплому оператора ГМЗЛБ, для отримання якого необхідно пройти повний курс підготовки. Відповідач не виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України та обов`язок працевлаштування позивача, оскільки не використав усіх можливостей по забезпеченню позивача роботою (т.5 а.с.98-106).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в його мотивувальній частині шляхом виключення висновку щодо відсутності фактичного скорочення штату, доповнення висновків щодо пропозиції іншої роботи, згоди профспілки тощо та залишенням без змін рішення в його резолютивній частині з огляду на наступне.

Підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч.3 ст.64 ГК України).

Власник здійснює свої повноваження щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства (ч.2 ст.65 ГК України).

Згідно пункту 5.1.3 Статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» підприємство створене з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування на морі на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя на морі у відповідності з міжнародними договорами, стороною яких є Україна, у тому числі.

Діяльність казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» розповсюджується на пошуково-рятувальний район України у Чорному та Азовському морях не обмежується державним кордоном, оскільки здійснюється за міжнародними договорами: Конвенції ООН з морського права 1982 року (Unclos), Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року (Solas), Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року (Sar), Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року.

За результатами державного фінансового аудиту діяльності КП «МПРС» з 1 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, проведеного Південним офісом Держаудитслужби, складено Аудиторський звіт від 22 лютого 2019 року №05-14/3, у розділі П «Висновки» зазначено серед іншого наступне: «…внаслідок приєднання до КП «МПРС» майна ДП «МАРС» було створено відокремлений підрозділ «Чорноморська філія» КП «МПРС», функціонування та утримання якого є невиправданим: основна мета створення Філії не виконується ні за територіальним, ні за функціональним призначенням через не забезпечення діяльності матеріальними і трудовими ресурсами, діяльність Філії є збитковою, існуючий документообіг внутрішніх розрахунків між Філією та КП «МПРС» ускладнює отримання користувачами повної та достовірної інформації…». Як результат, у Розділі ІУ «Рекомендації» (п.2) Аудиторського звіту зазначено рекомендації на рівні Підприємства: «2. З метою оптимізації організаційної структури та економії державних коштів розглянути необхідність функціонування відокремленого структурного підрозділу - «Чорноморська філія» КП «МПРС».

Відповідно до пункту 5.1.4 Статуту КП «МПРС» Підприємство має право за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати та ліквідовувати відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо), які не мають статусу юридичної особи, наділяються майном Підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставі положень, які затверджуються директором Підприємства.

У відповідності до вимог пункту 5.1.4 Статуту КП «МПРС» підприємством отримано згоду Уповноваженого органу управління як то Державної служби морського та і річкового транспорту України на ліквідацію «Чорноморської філії» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яка надана листом №972/05/15-20 від 14 лютого 2020 року.

Відповідно до Положення про філію, філія є відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи, філія здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності (п.3.1); керівництво Філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади директором Підприємства (п.5.1); питання, пов`язані із управлінням Філією, а також розподіл повноважень з цього питання між Філією та структурними підрозділами і посадовими особами Підприємства визначаються розпорядчими документами Підприємства (п.5.10); припинення діяльності Філії здійснюється у порядку, встановленому законодавством України та статутом Підприємства (п.8.1).

Таким чином, філія «Чорноморська філія «Морська пошуково-рятувальна служба» є відокремленим структурним підрозділом, який не має статусу юридичної особи, філія діє на підставі Положення про філію «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та Статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Наказом казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яким з метою організації фінансової та економічної діяльності, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці КП «МПРС» прийнято рішення припинити діяльність філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ ВП 40582895) шляхом ліквідації.

В період з 1 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року на підприємстві діяв штатний розпис, затверджений та введений в дію Наказом КП «МПРС» від 2 травня 2019 року №276-н, відповідно до якого кількість штатних одиниць складала 295.

Наказом казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 30 квітня 2020 року №280-н «Про затвердження і введення в дію організації структури та штатного розпису КП «МПРС» підприємством затверджено та введено в дію новий штатний розпис з 1 травня 2020 року, згідно якого кількість штатних одиниць склала 272, даний штатний розпис не містить філії як структурного підрозділу.

Припинення діяльності філії «Чорноморська філія» КП «МПРС» шляхом ліквідації є зміною в організації виробництва і праці.

Питання доцільності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією роботодавця та, відповідно, судом не вирішується. Підстави, законність, передумови, правильність прийняття Наказу КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Наказу КП «МПРС» від 30 квітня 2020 року №280-н «Про затвердження і введення в дію організації структури та штатного розпису КП «МПРС» тощо не є предметом спору; ліквідація Філії та скорочення штату працівників відбулися.

Доводи КП «МПРС» в частині виключної компетенції роботодавця у питанні змін в організації виробництва і праці, підтвердження фактичної ліквідації філії та скорочення штату працівників, законності наказу від 18 лютого 2020 року №123-н приймаються.

Висновок суду першої інстанції в частині того, що у період з 18 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року фактичне скорочення штату на КП «МПРС» було відсутнім, є помилковим.

Право визначати штат і численність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату чи чисельності працівників), але не вправі обговорювати питання про доцільність змін, скорочення чисельності чи штату працівників. Власник, на свій розсуд, має право чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити збільшення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад, при цьому додержуючись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом одного місяця, зокрема, вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників.

Згідно наказу від 18 лютого 2020 року №123-н підлягала ліквідації філія «Чорноморська філія» КП «МПРС» у термін до 18 травня 2020 року.

Згідно наказу від 17 лютого 2020 року №116-н підлягали з 17 квітня 2020 року вивільненню працівники з 38 посад, що при штатному розписі 295 штатних одиниць складало 12,9% працівників на підприємстві.

Передбачений статтею 49-2 КЗпП України порядок вивільнення працівників, діюча форма звітності №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та порядку її подання» передбачають проведення певних процедур не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (запланованого терміну скорочення штату). Тобто, йдеться про доведення власником або уповноваженим ним органом до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а не фактичне вивільнення працівників, що може бути відмінним від запланованого в силу переведення працівника, який підлягав вивільненню, за його згодою на іншу роботу на тому самому підприємстві.

КП «МПРС» виходить з того, що на підприємстві масового вивільнення працівників у розмінні частини 1 статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» не було, з чим погодився суд першої інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності обов`язку відповідача доводити до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників відповідно до вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України у даній справі відсутні.

Крім того, у випадку звільнення ОСОБА_1 дотримання КП «МПРС» вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України визначального значення не має, оскільки ОСОБА_1 , будучи народженим ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на лютий-квітень 2020 року, тобто на період проведення щодо нього процедури вивільнення, був особою, який в силу досягнення 60 років вправі отримувати пенсію за віком.

ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Наказом від 6 липня 2016 року №177-к.

З огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення з ОСОБА_1 трудового договору, укладеного на невизначений строк, є передбачене статтею 40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Діюче трудове законодавство розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників покладає на власника або уповноважений ним орган обов`язок дотримання порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України.

Частиною 1 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 надано попередження, згідно якого відповідно до Наказу КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» посада начальника Філії скорочується у зв`язку з припиненням діяльності Філії і позивач підлягає вивільненню по пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року №221-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , начальника філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» звільнено із займаної посади 21 квітня 2020 року у зв`язку з ліквідацією філії «Чорноморська філія» КП «Морська пошуково-рятувальна служба» відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (підстава: Наказ КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н», Попередження ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року).

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 вручено трудову книжку.

Отже, при вивільненні ОСОБА_1 вимоги частини 1 статті 49-2 КЗпП України КП «МПРС» виконано.

Частиною 2 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій і посад.

ОСОБА_1 працював начальником філії «Чорноморська філія» КП «МРПС», посада начальника даної філії на підприємстві одна, філію ліквідовано.

Отже, при вивільненні ОСОБА_1 відсутня необхідність оцінювати переважне право на залишенні на роботі, так як не йдеться про скорочення однорідних професій і посад в силу того, що позивач займав посаду, яка була одна і яка скорочена.

Крім того, у процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, при переведенні працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду).

Частиною 3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 надано попередження, згідно якого відповідно до Наказу КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н посада начальника Філії скорочується у зв`язку з припиненням діяльності Філії і позивач підлягає вивільненню по пункту 1 статті 40 КЗпП України.

17 квітня 2020 року ОСОБА_1 надано список вакантних посад КП «МПРС» під особистий підпис.

21 квітня 2020 року Наказом КП «МРПС» №221-к ОСОБА_1 звільнено.

Отже, при вивільненні ОСОБА_1 не дотримано положень частини 3 статті 49-2 КЗпП України в тій частині, що одночасно з наданням 18 лютого 2020 року попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці йому не запропоновано іншу роботу на підприємстві. Список вакантних посад ОСОБА_1 надано лише 17 квітня 2020 року, тобто за чотири дні до звільнення, що суперечить вимогам порядку вивільнення працівників щодо пропонування працівникові іншої роботи одночасно з попередженням про звільнення по пункту 1 статті 40 КЗпП України.

У розумінні частини 3 статті 49-2 КЗпП України та сталої судової практики Верховного Суду щодо виконання власником чи уповноваженим ним органом обов`язку із працевлаштування працівника, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник за відповідною професією чи спеціальністю. Законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.

Трудові спори, пов`язані зі звільненням по пункту 1 статті 40 КЗпП України, поміж іншого вимагають встановлення відмови працівника від переведення на іншу роботу чи того, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Поновлюючи ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції виходив з невиконання КП «МПРС» частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо пропозиції працівникові іншої роботи на підприємстві для переведення за його згодою на іншу роботу.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком. КП «МПРС» не довів відсутність на підприємстві у період з 18 лютого 2020 року до 21 квітня 2020 року іншої роботи, яка б могла бути запропонована ОСОБА_1 для переведення та від якої, відповідно, даний працівник відмовився.

ОСОБА_1 має диплом капітана далекого плавання з 1982 року; має диплом юриста з 2004 року.

17 квітня 2020 року ОСОБА_1 надано список вакантних посад КП «МПРС» під особистий підпис, де значились вакантними посади: 1) відділ інформаційних технологій - посада програміста системного (примітка: посада для особи з обмеженими можливостями); 2) ПРК-05 - посада моториста 1 класу-матрос 1 класу; 3) Р/с «Сапфір» - посада моториста 1 класу; 4) МРПЦ м. Бердянськ посада начальника МРПЦ. ОСОБА_1 на списку вакантних посад зазначив про згоду з посадою системного програміста. КП «МПРС» зазначає, що вказані у списку від 17 квітня 2020 року посади були вакантними у період з 17 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року, а не лише станом на дату складання списку, що позивач не має освіти, кваліфікації та досвіду для роботи на посаді програміста системного.

Оскільки вперше іншу роботу ОСОБА_1 було запропоновано лише 17 квітня 2020 року, то у список вакантних посад відповідно не увійшли посади, на які приймались працівники у період з 18 лютого 2020 року до 17 квітня 2020 року.

В справі наявні матеріали щодо прийняття працівників на посади у спірний період з 18 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року, із аналізу яких встановлено наступне.

КП «МПРС» зазначає, що у період з 18 лютого 2020 року по 21 квітня 2020 року прийнято 36 працівників, з них 31 працівник становили моряки (плавсклад підприємства), інші 5 працівників були прийняті на посади, які не були вакантними або не підходили ОСОБА_1 за кваліфікаційними вимогами, тому відповідач вважає, що обов`язку щодо пропонування таких посад не виникало.

Із аналізу цих посад встановлено наступне.

ОСОБА_4 прийнята на роботу на посаду фахівця служби флоту з 27 лютого 2020 року на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_5 ; наказ КП «МПРС» №28-к про прийняття ОСОБА_4 на роботу виданий 23 січня 2020 року, наказ є чинним, не спірним. Наказ від 23 січня 2020 року №28-к виданий до прийняття наказу про внесення змін до штатного розпису підприємства, тому суд має виходити з того, що прийняття ОСОБА_4 на роботу мало місце до початку процедури вивільнення ОСОБА_1 і посада фахівця служби флоту не була вакантною.

ОСОБА_6 прийнята на роботу на посаду інспектора відділу документального забезпечення та контролю з 23 березня 2020 року за переведенням з філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», наказ КП «МПРС» № 169-к про прийняття ОСОБА_6 на роботу виданий 20 березня 2020 року, наказ є чинним, не спірним. Наказ від 20 березня 2020 року №169-к виданий після прийняття наказу про внесення змін до штатного розпису підприємства, тому суд виходить з того, що прийняття ОСОБА_6 на роботу мало місце після початку процедури вивільнення ОСОБА_1 і посада інспектора відділу документального забезпечення та контролю до 20 березня 2020 року була вакантною, однак ОСОБА_1 не пропонувалась.

На посаду економіста 1-ї категорії відділу планування та прогнозування прийнято ОСОБА_7 ; відповідач зазначає, що позивач за кваліфікаційними вимогами (відсутня відповідна освіта та кваліфікація, досвід роботи) не міг бути працевлаштований на вказану посаду; ОСОБА_1 дане не спростовує.

На посаду начальника відділу внутрішньої безпеки прийнято ОСОБА_8 ; відповідач зазначає, що позивач за кваліфікаційними вимогами (відсутня відповідна освіта та кваліфікація, відсутній стаж роботи у правоохоронних органах та або на керівних посадах з досвідом роботи у сфері забезпечення безпеки) не міг бути працевлаштований на вказану посаду; ОСОБА_1 дане не спростовує.

На посаду інженера 1-ї категорії енергозабезпечення сектора енергозабезпечення прийнято ОСОБА_9 ; відповідач зазначає, що позивач за кваліфікаційними вимогами (відсутня освіта відповідного напрямку та стаж роботи з групою допуску з електрозабезпечення не нижче ІУ до і вище 1000В) не міг бути працевлаштований на вказану посаду; ОСОБА_1 дане не спростовує.

На посаду моряка прийнято 31 працівника. КП «МПРС» виходить з того, що дані посади не були вакантними, оскільки кожен з цих працівників був моряком, який працював на підприємстві та переуклав у спірний період контракт. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не міг бути працевлаштованим на посади плавскладу КП «МПРС», оскільки не відповідав кваліфікаційним вимогам (відсутній діючий робочий диплом з підтвердженням кваліфікації).

ОСОБА_1 зазначає, що міг би зайняти посади фахівця служби флоту, капітана ПРК, матроса 1 класу ПРК, матроса ПБРК-02, боцмана р/с «Самфір», матроса 1 класу р/с «Сапфір», оскільки мав для цього відповідну кваліфікацію та освіту, однак дані посади йому не пропонувались.

Слушними є й доводи ОСОБА_1 в тій частині, що якби відповідач надав одночасно з попередженням 18 лютого 2020 року перелік усіх наявних посад на підприємстві, на які міг бути працевлаштованим, то термін попередження у два місяці міг бути достатнім строком для оформлення підтвердження робочого диплому та усіх необхідних документів для зайняття, зокрема, посад матроса, оператора ГМЗЛБ тощо. Посада капітана пошуково-рятувального катеру ПРК-02 також була вакантною, однак не пропонувалась.

Отже, вимоги частини3статті 49-2КЗпП Українищодо пропозиціїпрацівникові іншоїроботи напідприємстві дляпереведення зайого згодоюна іншуроботу відповідачемне виконанов повномуобсязі,оскільки булозапропоновано лишечотири посади,в тойчас якна підприємствібули наявнимий іншівищевказані посади,які уразі вчасногоїх запропонуванняпозивачу моглибути нимпогоджені дляпереведення та,з оглядуна двомісячнийчас попередження,позивач мавзмогу зібратинеобхідні длязайняття посаддокументи.Посилання відповідачана те,що посадиморяків небули вакантними,не приймається,оскільки контрактє строковимтрудовим договором,тому пойого закінченнюна посадувправі претендуватине лишеособа,контракт якоїзакінчився,а йбудь-якаінша особа,яка відповідаєпосаді моряказа освітоюта кваліфікаційнимвимогам.

В КП «МПРС» з 2012 року діє Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби (код ЄДРПОУ 38111107), яка є первинною.

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 вибув із членів Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (код ЄДРПОУ 38111107) на підставі поданої ним заяви та станом на час звільнення 21 квітня 2020 року членом цієї профспілки не був.

Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 43620529) утворена 14 лютого 2020 року.

ОСОБА_1 є членом Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 43620529) з 14 лютого 2020 року, тобто працівник КП «МПРС» ОСОБА_1 був членом даної спілки станом як на дату видання наказу КП «МПРС» від 18 лютого 2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»» так і на дату звільнення 21 квітня 2020 року.

Про вибуття ОСОБА_1 з членства однієї профспілки та вступ у членство іншої профспілки роботодавцю було достовірно відомо. Посилання КП «МПРС» на не повідомлення адміністрації про створення Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 43620529), не належне інформування, надіслання повідомлення не уповноваженій особі (органу) чи не у той спосіб тощо не приймається.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що про створення на підприємстві профспілки, відмінної від діючої, та вступ у членство такої новоствореної профспілки ряду працівників, які в тому числі й підпадали під наступне вивільнення, адміністрації КП «МПРС» було достовірно відомо, що підтверджено наданими позивачем та третьою особою доказами інформування.

Статтею 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення), про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (справа про утворення профспілок) від 18 жовтня 2000 року, «положення статті 16 Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов`язують початок діяльності, створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моменту її реєстрації у відповідних органах, рівнозначно відмові про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають частині 3 статті 36 Конституції України».

Отже, у розумінні рішення Конституційного Суду України Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 43620529) є створеною з моменту проведення установчих зборів та затвердження Статуту, тобто з 14 лютого 2020 року.

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності не передбачає обов`язку з боку профспілки повідомляти роботодавця про створення профспілки, з огляду на що та наявність обов`язку згідно частини 1 статті 43 КЗпП України роботодавця отримати попередню згоду на звільнення по пункту 1 статті 40 КЗпП України, тягар дотримання всіх вимог законодавства при звільненні працівника покладено саме на роботодавця, що є захистом працівника від некоректних дій роботодавця.

Відповідно до положень частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, зокрема, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Звільнення ОСОБА_1 по пункту 1 статті 40 КЗпП України наказом КП «МПРС» від 21 квітня 2020 року №221-к проведено без подання адміністрації підприємства та, як наслідок, без отримання попередньої згоди Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», членом якої працівник ОСОБА_1 був у період проведення процедури вивільнення (попередження, пропонування іншої роботи тощо) та звільнення.

За таких обставин, суд виходить з того, що мало місце розірвання з ОСОБА_1 трудового договору по пункту 1 статті 40 КЗпП України за відсутності попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої працівник був на час проведення процедури звільнення. Доводи ОСОБА_1 та третьої особи щодо порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України приймаються.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількості та категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

На виконання вказаних положень Закону КП «МПРС» надіслано голові профспілкового комітету письмову інформації від 10 жовтня 2019 року №41/580-19 щодо наступного скорочення штатів. На недостатність чи на неналежність цієї інформації діюча на підприємстві станом на той час (10 жовтня 2019 року), рівно як і станом на 17 січня 2020 року (за три місяці до намічуваних 17 квітня 2020 року звільнень) профспілка як то Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби у будь-який спосіб адміністрації підприємства не вказувала. Що ж до профспілки як то Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», членом якої ОСОБА_1 став 14 лютого 2020 року, то дана профспілка ще не була створеною станом на час планування звільнення працівників.

Згідно визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази у справі у своїй сукупності приводять до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 по пункту 1 статті 40 КЗпП України роботодавцем КП «МПРС» не було дотримано вимог закону про порядок вивільнення працівника та розірвання трудового договору за попередньою згодою профспілки.

Порушене право правильно захищено поновленням ОСОБА_1 на роботі, стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», за участю третьої особи Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 жовтня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова