Постанова

від 07.10.2022 по справі 947/32614/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/706/22

Справа № 947/32614/21

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Дачно-Садового товариства «Маяк-2», ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів про виключення із членів, визнання членом кооперативу, зобов`язання виключити з членів, зобов`язання прийняти в члени кооперативу, зобов`язання повернути членські внески, визнання недійсними рішення правління в частині прийняття в члени кооперативу, визнати недійсними та неправомочними сплату членських внесків,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Дачно-Садового товариства «Маяк-2», ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів про виключення із членів, визнання членом кооперативу, зобов`язання виключити з членів, зобов`язання прийняти в члени кооперативу, зобов`язання повернути членські внески, визнання недійсними рішення правління в частині прийняття в члени кооперативу, визнати недійсними та неправомочними сплату членських внесків (а.с.1-11).

12 листопада 2021 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси у відкритті провадження у справі за позовом представника ОСОБА_1 до Дачно-Садового товариства «Маяк-2», ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів про виключення із членів, визнання членом кооперативу, зобов`язання виключити з членів, зобов`язання прийняти в члени кооперативу, зобов`язання повернути членські внески, визнання недійсними рішення правління в частині прийняття в члени кооперативу, визнати недійсними та неправомочними сплату членських внесків відмовлено. Роз`яснено позивачу її право на звернення з зазначеними вимогами до господарського суду в порядку, визначеному ГПК України. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.10.2021 року року по цивільній справі 947/32614/21 за заявою позовом ОСОБА_1 , інша сторона Дачно-садове товариство «Маяк-2», ОСОБА_3 про забезпечення позову поданою до подання позовної заяви. Знято заборону будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації до вирішення цієї справи по суті проводити будь-які реєстраційні дії щодо будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.23-24 зворот).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського районного суду м. Одеси (а.с.32-36).

28 вересня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано заяву представника ОСОБА_4 про розгляд справи без участі відповідача та заяву голови правління Дачно-садового товариства «Маяк-2» в якому відповідач також просить розглянути справу без його участі.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про судове засідання, призначене на 29 вересня 2022 року, учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02.03.2022р. та 16.03.2022р., узв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішенняРади суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану,з метоювжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжитибез участі учасників провадженняв приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір про визнання недійсними рішень установчих зборів та зборів уповноважених осіб є корпоративним, а тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним протокол №111, в частині виключення ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складу СТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944); визнати ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) членом ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) посмертно; зобов`язати ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) виключити ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з членів ДСТ «Маяк-2» на підставі Статуту ДСТ «Маяк-2» - в зв`язку зі смертю; зобов`язати ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) прийняти до членів ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та укласти з нею договір на постачання електроенергії та води до будинку АДРЕСА_1 : зобов`язати ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти за сплачені нею членські внески за 2018, 2019, 2020 роки; визнати недійсним рішення правління СТ «Маяк-2», відображеному у рукописному протоколі засідання правління СТ «Маяк-2» №25 від 01.12.2002 року, рукописному протоколі засідання правління СТ «Маяк-2» №104 від 07.11.2010 року, в частині прийняття в члени СТ «Маяк-2» ОСОБА_3 , у зв`язку з перевищенням повноважень правління СТ «Маяк-2», відповідно до Закону України «Про кооперацію», яке ухвалюється вищим органом управління СТ «Маяк-2» -загальними зборами членів СТ «Маяк-2»; визнати недійсним членство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в садовому товаристві «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) та в дачно-садовому товаристві «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944).; визнати недійсним та неправомочним сплату ОСОБА_3 членських внесків за ділянку АДРЕСА_1 за 2021 рік та податку на землю за 2021 рік; стягнути з ДСТ «Маяк-2» (код за ЄДРПОУ 25815944) та з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що спори між господарським товариством і його учасником (акціонером, засновником), які є трудовими, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Апелянт наголошує на тому, що не підлягає розширеному тлумаченню п.4 ч.1 ст.12 ГПК також щодо справ, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, як вказує апелянт, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття цивільної юрисдикції, яку розуміють як компетенцію суду вирішувати справи в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, щовиникають з корпоративних відносин, в тому числу у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто, спори щодо корпоративних відносин закон відносить до юрисдикції господарських судів.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу (ГК) України корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу (ЦК) України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Враховуючи викладене, спір про визнання недійсними рішень установчих зборів та зборів уповноважених осіб є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові ВП ВС від 27.04.2021 № 591/5242/18 (14-168цс20) такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно врахував висновки, викладені у Постанові ВП ВС від 27.04.2021 № 591/5242/18 (14-168цс20), згідно до якої, спір у цій справі виник з правовідносин щодо створення, управління, діяльності господарського товариства та виходу одного з учасників товариства з цього товариства, а тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що даний спір підлягає розгляду у суді господарської юрисдикції і як наслідок, у даній справі відмовив у відкритті провадження.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід також зазначити, щоЄвропейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП],§ 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Дачно-Садового товариства «Маяк-2», ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів про виключення із членів, визнання членом кооперативу, зобов`язання виключити з членів, зобов`язання прийняти в члени кооперативу, зобов`язання повернути членські внески, визнання недійсними рішення правління в частині прийняття в члени кооперативу, визнати недійсними та неправомочними сплату членських внесків залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 07 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сегеда С.М.

Комлева О.С.