Постанова
від 05.10.2022 по справі 902/858/15
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року Справа № 902/858/15(902/310/21)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Врожайне" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 (повний текст 25.08.2022) у справі №902/858/15(902/310/21) (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В.

до Фермерського господарства "Врожайне"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім цукру", Товариство з обмеженою відповідальністю "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"

про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора

в межах справи №902/858/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

до Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом

за участі представників:

ПП «Хілл» - Ткачук О.В. (поза межами приміщення суду);

ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - Косарецьков В.М. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) задоволено позов Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до Фермерського господарства "Врожайне", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім цукру", Товариство з обмеженою відповідальністю "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора. Скасовано Рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області та витребувано у Фермерського господарства "Врожайне" на користь Приватного підприємства "Хілл" нерухоме майно згідно переліку у резолютивній частині рішення. Стягнуто з Фермерського господарства "Врожайне" на користь Приватного підприємства "Хілл" 22700,00 грн - витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Врожайне" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема зазначає, що оскільки ФГ «Врожайне» не було залучене до участі у справі №902/858/15, обставини, викладені в постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та Касаційного господарського суду, не мають значення для правильного вирішення дійсного спору. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй ухвалі від 20.01.2022 підтвердив зазначені обставини.

Апелянт вважає, що підстав для застосування ст.388 Цивільного кодексу України для вирішення позову немає, оскільки власником майно не губилось, у нього не викрадалось, арбітражний керуючий мав право на його реалізацію і майно не вибувалось з володіння власника не з його волі, оскільки продавалось з відома та волі ПП «Хілл» з метою погашення боргів перед кредиторами. Спірне майно не може бути витребувано у ФГ «Врожайне» в силу ч.2 ст.388 ЦК України, оскільки його реалізація відбулась в межах справи про банкрутство, яку порушив Господарський суд Вінницької області, тобто було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а ця норма спрямована на абсолютний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що грошові кошти від продажу майна банкрута за результатами аукціону, який відбувся 14.12.2017, надійшли від ТОВ «Клірингова Палата» в розмірі 20328945,83 грн на рахунок банкрута відкритий в АТ «Сбербанк», були частково направлені на погашення кредиторських вимог першої, другої та третьої черги, а також покриття витрат ліквідаційної процедури, на підтвердження чого надано виписки з банківських рахунків ПП «Хілл».

Апелянт просить звернути увагу, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки стосовно права власності боржника існують сумніви та претензії з боку третіх осіб - теперішніх власників складових частин колишнього єдиного майнового комплексу та наявність у боржника відповідного права власності не визнається відповідачами, то права боржника підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. В цьому випадку правильним способом захисту порушеного права боржника є саме заявлення вимоги про визнання права власності на складові частини ЄМК, на які він фактично поділений, та витребування цих чотирьох об`єктів нерухомості від кінцевих формальних власників.

Також зазначає, що позивачем визначено державного реєстратора третьою особою в той час, як саме до державного реєстратора направлені вимоги щодо скасування рішень, прийнятих ним під час реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не можливо апріорі, оскільки являється грубим порушенням норм процесуального права, яке залишилось поза увагою суду першої інстанції, хоча представник відповідача неодноразово на цьому наголошував.

Вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора скеровані до особи, яка їх не приймала, а саме до ФГ «Врожайне»; фактично такі позовні вимоги стосуються третьої особи, чого діючий ГПК України не передбачає; за своєю суттю позивач вибрав неналежний спосіб захисту, оскільки рішення реєстратора вичерпали свою дію із внесенням відповідних записів.

Зазначає, що так як майно не перебувало у спільній власності, тому така згода співвласників не могла бути наданою апріорі. Відтак доводи позивача щодо нотаріальної згоди всіх співвласників про поділ (виділ) об`єктів нерухомого не відповідають нормам матеріального права.

Стверджує, що наявність технічних паспортів, поданих державному реєстратору, підтверджує проведення технічної інвентаризації, а тому доводи позивача в частині відсутності інвентаризації об`єкта нерухомого майна також є безпідставними та надуманими.

Звертає увагу, що позивач вказує на відсутність проведеної технічної інвентаризації у об`єктах за №№10908700500 та 109095805000 (об`єкт який підлягав поділу), а реєстрація даного об`єкту проводилась іншим державним реєстратором, і тому не може братись судом до уваги, оскільки попередня реєстрація не є предметом вказаного позову.

Крім цього, апелянт просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які стосуються застосування строків позовної давності. Суд першої інстанції прив`язав початок строку до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, хоча мав би відлік строку рахувати з моменту укладення правочину, оскільки ПП «Хілл» було відомо про вибуття майна із його володіння з моменту укладення договору купівлі-продажу, а не з моменту визнання цього правочину недійсним судом.

Посилається, зокрема, на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 18.03.2020 у справі №199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі №199/8047/16-ц, від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 13.07.2021 у справі №906/943/18, у справі №14/5026/1020/2011.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 та постановити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з ПП «Хілл» на користь ФГ «Врожайне» судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Листом від 30.08.2022 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 09.09.2022.

Ухвалою від 13.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Врожайне" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) та призначено розгляд апеляційної скарги на 05.10.2022 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 30.09.2022р. подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам у справі у строк до 30.09.2022 подати письмові пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги.

Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович також звертався з апеляційною скаргу на зазначене рішення, однак ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику з огляду на несплату судового збору та неподання доказів направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна.

03.10.2022 на адресу суду апеляційної інстанції від Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ «Врожайне» (електронний лист від 30.09.2022).

У відзиві позивач, зокрема, звертає увагу, що Верховний Суд в ухвалі від 20.01.2022 дійшов висновку, що ФГ «Врожайне» не надало суду достатніх доказів, котрі довели б, що рішення апеляційного суду від 10.09.2019 є рішенням у розумінні частини першої статті 287 ГПК України про права, інтереси та (або) обов`язки Фермерського господарства «Врожайне» (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №4/5007/33-Б/11 та в ухвалі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №10/5026/995/2012). Враховуючи, що ФГ «Врожайне» не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки ФГ «Врожайне», в силу згаданого вище припису пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи було закрито.

Звертає увагу, що право власності на об`єкти нерухомого майна, яке входило в лот аукціону, який відбувся 14.12.2017, у ФГ «Врожайне» виникло тільки 11.07.2020, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду прийнято 10,09.2019, тобто після прийняття постанови, у скаржника відсутнє порушене право, та як наслідок провадження за касаційною скаргою ФГ «Врожайне» було закрито.

Вважає незрозумілою позицію скаржника щодо ухвали Верховного Суду від 20.01.2022, адже в жодному із пунктів не наведено висновку, про який зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі.

Позивач зазначає, що правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно, не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.

Звертає увагу, що згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Також зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та директором ТОВ «Дім Цукру» є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є особою уповноваженою, відповідно до статуту, вчиняти дії від імені ФГ «Врожайне», у тому числі підписувати договори. Також, відповідно до інформації наявної в інтернет ресурсах, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який є засновником та керівником Фермерського господарства «Врожайне», а також ТОВ «Моївський Цукор». Отже, із зазначеного вбачається, що ФГ «Врожайне» могло знати і знало про оскарження аукціону з продажу майна банкрута ПП «Хілл» та те, що по відношенню майна, яке він купує, існують судові рішення, якими аукціон скасований, а договори купівлі-продажу визнані недійсними.

Договори купівлі-продажу які укладені між ТОВ «Дім Цукру» та ТОВ «Моївський цукор», та в подальшому ТОВ «Моївський цукор» та ФГ «Врожайне» є недійсні, та як наслідок вибули з власності ПП «Хілл» поза його волею, що в свою чергу спростовує посилання скаржника на добросовісність та те, що до нього не може бути застосована норма ст.388 ЦК України, адже нею чітко передбачено, що власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Щодо посилань скаржника на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 13.03.2022 у справі №199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі №199/8047/16-ц, позивач зазначає, що відповідні справи не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги, адже висновки у вказаних справах не є подібними, а посилання на них є хибними та маніпулятивними, оскільки вони винесені не в аналогічних справах, відносини в них не є подібними до відносин сторін у даній справі.

Позивач зазначає, що не зрозуміло як факт оплати зі сторони ТОВ «Дім Цукру» може слугувати підставою для визнання скаржника добросовісним набувачем, адже це ніяким чином не нівелює той факт, що аукціон було визнано недійсним та застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП «Хілл», і скаржник набув право власності набагато пізніше ніж судове рішення, яким було скасовано торги.

Також позивач вважає, що посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення не враховані висновки, які висвітлені в постанові ВС по справі №906/943/18, є безпідставними та такими, що не можуть бути прийнятими до уваги судом

Звертає увагу, що в зв`язку з зміною з 16 січня 2020 року діючого законодавства позовна вимога щодо скасування рішення державного реєстратора відповідає вимогам закону та є ефективним способом захисту прав.

Позивач вважає безпідставним посилання скаржника на нібито наявні доводи з його сторони, які вказують на правомірність прийнятих рішень з боку державного реєстратора.

Стверджує, що не може бути прийнято до уваги посилання скаржника на Наказ МЮУ від 01.10.2021, як доказ правомірності дій Державного реєстратора, адже в ньому відсутні будь-які висновки з приводу правомірності чи не правомірності дій зі сторони державного реєстратора.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Врожайне», а рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) залишити без змін.

04.10.2022 на електронну адресу суду від представника Фермерського господарства «Врожайне» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Шаргородського районного суду Вінницької області.

04.10.2022 на електронну адресу суду від представника Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Шаргородського районного суду Вінницької області.

Незважаючи на пропуск заявниками строку на звернення з такими клопотаннями, передбаченим ч.8 ст.197 ГПК України, з огляду на технічну можливість, ухвалою від 04.10.2022 судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання представників Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича та Фермерського господарства «Врожайне» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Шаргородському районному суду Вінницької області (23500, м.Шаргород, вул.Героїв Майдану, 231) забезпечити участь представників Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича та Фермерського господарства «Врожайне» у судовому засіданні, яке призначене 05 жовтня 2022р. о 11:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59) у залі судових засідань №4(ВКЗ).

Шаргородському районному суду Вінницької області не вдалося забезпечити участь представника Фермерського господарства «Врожайне» у судовому засіданні 05.10.2022 в режимі відеоконференції з огляду на відключення інтернету (пошкодження оптоволокна), про що зазначеним судом було складено акт (долучено до матеріалів справи).

Крім цього, 05.10.2022 на адресу суду адвоката Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича Залокоцької В.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні.

Колегія суддів щодо неможливості забезпечення Шаргородським районним судом Вінницької області участі представника апелянта та заявленого клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також, апелянт (або його уповноважений представник), бажаючи взяти участь у судовому засіданні, у відповідності до приписів ст.197 ГПК України, мав право взяти участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте відповідного клопотання апелянтом заявлено не було.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича та Фермерського господарства «Врожайне».

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію скаржника, викладену у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Врожайне», а рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) залишити без змін.

Представник ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Врожайне», а рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

14.12.2017 між ПП "Хілл" (Продавець) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика Віталія Валентиновича та ТОВ "Дім Цукру" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майно, а Покупець зобов`язується сплатити ціну його продажу та прийняти майно, що було виставлено для продажу на аукціоні, а саме: Лот №1: Майно підприємства-банкрута ПП "Хілл", що виставляється для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб, (надалі - майно).

Пунктами 1.4, 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, обумовлено, що право на придбання майна Покупець набув за результатами проведеного "14" грудня 2017р. аукціону за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 договору, згідно протоколу №03/17 про проведення аукціону від 14.12.2017.

Продаж майна вчинено за ціною у розмірі 20328945,83 гривень, без ПДВ, що склалася за результатами проведеного аукціону 14.12.2017, зокрема, продано :

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73Б - ціна 468213,56 (чотириста шістдесят вісім тисяч двісті тринадцять грн 56 коп.) гривень, без ПДВ (додаток №7, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька обл., Чернівецький р., с.Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73А - ціна 1 773 041,69 (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі сорок одна грн 69 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 8, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкт нерухомості (газопровід), розташований за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, с.Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73В - ціна 860 192,72 (вісімсот шістдесят тисяч сто дев`яносто дві грн 72 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 9, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вулиця 50-років Радянської влади (вулиця Рудика І.К.), будинок 1А - ціна 403 445,09 (чотириста три тисячі чотириста сорок п`ять грн 09 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 10, який є невід`ємною частиною до даного договору) (підпункти 7-10, п. 2.1.).

26.03.2018 між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ТОВ "Моївський цукор" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровані в реєстрі за №№731, 732, 733, 734.

Пунктом 1 цих договорів купівлі-продажу передбачено, що Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві власності нерухоме майно, а саме :

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1195,7 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул. Леніна), буд. 73Б (сімдесят три "Б"), надалі "будівля";

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 21243,7 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул. Леніна), буд. 73А (сімдесят три "А"), надалі "будівля".

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 8800,5 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Рудика І.К. (колишня вул. 50-років Радянської влади), буд. 1-А (один "А"), надалі "будівля".

- газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 325x6L, 28172 м та спорудами на ньому від засувки Ду200 перед АГРС "Томашпіль" Томашпільського району Вінницької області, до засувки перед ГРП ТЕЦ ПП "Кряж" в селі Моївка Чернівецького району Вінницької області з перетворювачами катодного захисту ПКЗ-3,0-7 штук, що розташований за адресою: Вінницька область Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул.Леніна), буд. 73-В (сімдесят три "В"), надалі "газопровід".

Також, пунктом 2 вказаних вище договорів купівлі-продажу передбачено, наступне:

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром №2888. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109482744, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 109087005000, номер запису про право власності: 24222449;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром №2887. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109476822, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10908805000, номер запису про право власності: 24220836;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 2890. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109497922, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 109095805000, номер запису про право власності: 24224773;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на газопровід є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 2889. Право власності Продавця на газопровід зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109489723, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207965405249, номер запису про право власності: 24223553.

За змістом наведених вище Свідоцтв від 28.12.2017, приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П., відповідно до ст.75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 15.12.2017 і протоколу №03/17 про проведення аукціону складеного ТОВ "Клірингова палата" від 14.12.2017, посвідчено, що ТОВ "Дім Цукру" (податковий номер 41628945, місцезнаходження якого: м.Вінниця, вулиця Максимовича, буд. № 4, офіс 518), належить на праві власності вказані вище нежитлові будівлі та споруди, а також газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 325x6L, 28172 м та спорудами на ньому, що раніше належали Приватному підприємству "Хілл" (податковий номер 1333298, місцезнаходження якого: Вінницька область, Крижопільський район, смт.Крижопіль, вулиця Чкалова, буд. № 16 Б,) на підставі :

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим №1-440, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим №681 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим №1-438, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим №682 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим №1-442, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим №680 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- Свідоцтва про право власності, виданого Моївською сільською радою 22.10.2009 за номером 5 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області Косарєвим М.В. 11.11.2013.

Також, у вказаних Свідоцтвах від 28.12.2017 зазначено, що реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна є: 109087005000, 109088805000; 109095805000, 207965405249.

Разом з цим, 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П.та зареєстровані в реєстрі за №№921, 922, 923, 924.

Пунктом 1 зазначених договорів купівлі-продажу передбачено, що Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві власності вказане вище нерухоме майно.

При цьому, пунктом 2 відповідних договорів купівлі-продажу визначено, що документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувані будівлі та газопропровід є договори купівлі продажу, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. 26 березня 2018 року за реєстровими № № 731, 732, 733, 734.

Отже, належні ПП "Хілл" вказані вище оспорювані нежитлові будівлі та споруди і газопровід були куплені ТОВ "Дім Цукру" за результатами аукціону від 14.12.2017 та в подальшому останнім продані за договорами купівлі-продажу від 26.03.2018 (зареєстровані в реєстрі за №№731, 732, 733, 734) ТОВ "Моївський цукор", яке в подальшому відчужило відповідне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 11.07.2020 (зареєстровані в реєстрі за №№921, 922, 923, 924) Фермерському господарству "Врожайне", за яким було зареєстровано право власності на оспорювані об`єкти нерухомості на підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу від 11.07.2020, що підтверджується долученими до позову Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №246264302 від 27.02.2021, №246264596 від 27.02.2021, № 246264510 від 27.02.2021 та №246329918 від 01.03.2021.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про витребування у відповідача нерухомого майна, яке раніше належало Позивачу - ПП "Хілл" та було продане на аукціоні за договором купівлі-продажу третій особі - ТОВ "Дім Цукру", а також скасування рішень державного реєстратора.

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено визнання недійсними судовим рішенням результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами відповідного аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл" у справі №902/858/15. Державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради. Вінницької області Грудецьким Я.В. були оформленні рішення щодо поділу витребуваних об`єктів нерухомого майна. При цьому, державним реєстратором були прийнятті оспорюванні рішення із порушенням норм законодавства. Крім того, на день закриття розділів щодо нерухомого майна, було наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як встановлено ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом п.п.1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Відповідні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18 вказано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 у справі №902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі №902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017.

Водночас, у зазначеній постанові суду апеляційної інстанції, зокрема, були встановлені такі обставини та зроблені наступні висновки:

«Між ТОВ "Клірингова палата" та ліквідатором ПП "Хілл" - Василиком В.В. було укладено договір про проведення аукціону від 12.09.2017 шляхом організації та проведення аукціонів: аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу.

15.11.2017 ТОВ "Клірингова палата" на сайті Вищого господарського суду України здійснено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна підприємства банкрута ПП "Хілл" у вигляді цілісного майнового комплексу, який призначено на 14.12.2017 о 10-00 год.

В даному оголошенні, зокрема, зазначені такі відомості: початкова вартість продажу та можливість зниження ціни на цьому аукціоні - 290413510,87 грн без ПДВ. Початкова вартість повторного аукціону зменшена на 20% від початкової вартості попереднього аукціону. Під час проведення аукціону передбачена можливість зниження початкової вартості лоту на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір; кінцевий термін прийому заявок та сплата гарантійного внеску - 16 листопада 2017 року до 13-00 год. включно. Для участі у аукціоні необхідно сплатити гарантійний внесок у розмірі 10 % від початкової вартості лоту у розмірі 29041351,09 грн без ПДВ що вносяться на рахунок організатора аукціону: п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа банк" у м.Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 38050409; заяви на участь в аукціоні приймаються організатором з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону на веб сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, 10-00 до 13-00 год. в робочі дні, за адресою : Київська область, м.Біла Церква, вул.Я.Мудрого, буд.4, оф.1; до складу цілісного майнового комплексу входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб.

Згідно розміщеного ТОВ "Клірингова палата" 18.12.2017 на сайті ВГСУ оголошення, другий повторний аукціон з продажу майна ПП "Хілл", що був призначений на 14.12.2017 визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону було придбано лот 1 - майно підприємства банкрута ПП "Хілл", що виставлявся для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, ціна продажу склала 20328945,83 грн без ПДВ; скарг та зауважень на адресу організатора аукціону не надходило.

14.12.2017 між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру" було укладено договір купівлі-продажу майна ПП "Хілл", який містить 26 додатків.

Однак, матеріали справи містять витяг з сайту судової влади України, про те що Василик В.В., як адвокат представляв інтереси ТОВ "Всеукраїнська колекторська компанія" (попередня назва ТОВ "Клірингова компанія") у справі №380/274/14ц згідно ухвали від 07.12.2016 (т.30 а.с.209 210).

Крім того, з матеріалів справи убачається, що попередній керівник (власник) ТОВ "Клірингова палата" - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є засновниками ТОВ "Комерційна група "Авалон". А також, ОСОБА_3 є засновником юридичної особи ТОВ "БІЛЬБАО СА", у якому Василик В.В. здійснює повноваження голови комісії з припинення (ліквідатора) вказаної юридичної особи з 29.07.2015 р., що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т. 30, а.с.211-222)

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що організатор аукціону - ТОВ "Клірингова палата" не відповідає критерію щодо пов`язаних осіб, оскільки є заінтересованою особою стосовно замовника аукціону - ліквідатора ОСОБА_4 , про що свідчить наявність трудових та інших відносин між ОСОБА_4 та організатором аукціону та засновником організатора аукціону.

При цьому, не зважаючи на пов`язаність ліквідатора Василика В.В. як замовника аукціону з організатором аукціону - ТОВ "Клірингова палата" ліквідатором не приймалося рішення щодо скасування протоколу попереднього арбітражного керуючого про визначення організатором аукціону ТОВ "Клірингова палата".

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ліквідатором вимог ч. 6 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки організатором аукціону не може бути заінтересована особа щодо замовника аукціону, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Натомість твердження ліквідатора щодо відсутності доказів в матеріалах справи щодо його пов`язаності з організатором аукціону спростовуються наведеними вище документами.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл" 14.12.2017 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині відомостей про майно, що продається, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, у зв`язку з невключенням до ліквідаційної маси банкрута 53 транспортних засобів, ліквідатором не було реалізовано всі активи боржника, які у сукупності формують цілісний майновий комплекс.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор не виносив на розгляд комітету кредиторів боржника питання погодження складу майна, яке виставлялось на продаж лотами. Отже, процедура продажу майна з аукціону окремими лотами була ліквідатором порушена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилася з доводами апеляційних скарг, щодо порушень які були допущені ліквідатором та організатором торгів при проведенні другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл", а саме недотримання вимог щодо змісту оголошення про проведення другого повторного аукціону, порядку проведення аукціону, пов`язаності організатора та замовника аукціону, невключення ліквідатором до ліквідаційної маси 53 транспортних засобів, які підлягали включенню до цілісного майнового комплексу та продажу на аукціоні, що суттєво порушує права апелянтів, а тому дійшла висновку про достатність підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у справі №902/858/15 повністю, з застосуванням наслідків недійсності результатів аукціону».

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15 обставини щодо недійсності результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна ПП "Хілл", є преюдиціальними в силу ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника у справі № 902/858/15(902/310/21).

Поряд з цим, ухвалою суду від 29.12.2021 було зупинено провадження у справі №902/858/15(902/310/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ФГ "Врожайне", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Дім цукру", ТОВ "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Я.В. про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора, в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15.

Цією ухвалою, серед іншого, встановлено, що згідно відомостей з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №902/858/15 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019. Витребувано з Господарського суду Вінницької області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/858/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Приватного підприємства "Хілл" про визнання банкрутом.

У зазначеній вище ухвалі, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що підставою касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15 скаржник вказав пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.

Також, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки, суди прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки Фермерського господарства "Врожайне", яке не було залучено до участі у справі, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права з порушенням норм процесуального права, які виразились, у неврахуванні практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою.

Зважаючи на те, що предметом позову у справі №902/858/15(902/310/21) є, зокрема, витребування від відповідача - ФГ "Врожайне" на користь банкрута - ПП "Хілл" нерухомого майна за наслідками недійсності правочину, застосованих постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами відповідного аукціону, та як встановлено судом, наразі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №902/858/15 за касаційною скаргою відповідача на вказану вище постанову суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим, у випадку скасування цієї постанови суду апеляційної інстанції, відповідні обставини впливатимуть на оцінку судом доказів у справі №902/858/15(902/310/21) та прийняття судового рішення за результатами розгляду позовних вимог у цій справі.

За цих обставин, в ухвалі від 29.12.2021, суд дійшов висновку, що результати зазначеного вище касаційного розгляду будуть мати істотне значення для вирішення справи №902/858/15(902/310/21), оскільки, існує об`єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками відповідного касаційного розгляду по справі № 902/858/15.

В подальшому, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15.

Відтак, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі №902/858/15 наразі є чинною.

Разом з цим, у вказаній ухвалі від 20.01.2022 у справі №902/858/15, Верховний суд, дійшов таких висновків:

- особливості суб`єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону;

- положення статті 14 ГПК України (диспозитивність господарського судочинства), за змістом яких попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем за його вимогою, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу;

- положення статей 48, 50 ГПК України, за змістом яких залучення до участі у справі співвідповідача, належного відповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є ініціативою відповідних учасників справи, тоді як суду належить процесуальна ініціатива залучення лише третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, однак за умови встановлення на підставі поданих за ініціативою сторін та/або інших учасників спору доказів, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі;

- незаявлення позивачем на момент розгляду позову про визнання недійсними у цій справі результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017, та відсутність у межах спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута вимог до кінцевих набувачів цього майна про його витребування/повернення у ліквідаційну масу боржника (зокрема в порядку норм статей 387, 388 ЦК України);

- вирішення судом згідно з оскаржуваним рішенням про задоволення заяви забезпеченого кредитора та визнання недійсними результатів аукціону, однак без вирішення при цьому питання про повернення майна у ліквідаційну масу боржника;

- недоведення скаржником, яким чином порушені його права, інтереси або обов`язки проведенням спірного аукціону з продажу майна банкрута, -

Верховний Суд дійшов висновку, що рішення за результатами розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону без вирішення при цьому питання про повернення майна, проданого на цьому аукціоні, у ліквідаційну масу боржника, не є рішенням у розумінні частини першої статті 287 ГПК України про права, інтереси та (або) обов`язки Фермерського господарства "Врожайне" (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №4/5007/33-Б/11 та в ухвалі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №10/5026/995/2012).

Враховуючи, що Фермерським господарством "Врожайне" не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки Фермерського господарства "Врожайне", в силу згаданого вище припису пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи було закрито.

Отже, наведене твердження апелянта про те, що оскільки, ФГ "Врожайне" не було залучене до участі у справі №902/858/15, а тому обставини, викладені в постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та Касаційного господарського суду, не мають значення для правильного вирішення дійсного спору, спростовується вищевикладеним.

Водночас, Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1, п.п.1, 3, 4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997р. №475/97-ВР.

Приписами ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частинами 1, 3 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

За змістом ст.236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Стаття 387 Цивільного кодексу України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Юридичний аналіз статей 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності. Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі №904/6495/13).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N6-140цс14).

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №5023/5847/11, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16 вказав, що в разі, коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство.

Так, згідно п.12 ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що арбітражний керуючий (ліквідатор) ПП "Хілл" Ткачук О.В. не мав і не має права пред`являти позови дійсної категорії, оскільки, він не являється власником майна ПП "Хілл", а останнє його на це не уповноважувало, в зв`язку з чим, поданий позов про витребування майна підлягає залишенню без розгляду, оскільки, позовна заява підписано особою, яка не має права її підписувати, є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище приписам КУзПБ.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Приписи ст.62 Конституції України встановлюють, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно постанови Верховного суду від 06.03.2018 у справі №727/6661/15-к, фактичні обставини обвинувачення перевіряються судом, і доки вину особи не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, особа вважається невинуватою.

Водночас, як вірно відмічено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів (судових рішень, вироків) на підтвердження того, що арбітражний керуючий (ліквідатор) Ткачук О.В. вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.15 та 206, 206-2, а також ст. 365-2 КК України.

Відтак, наведені відповідачем твердження стосовно вчинення ліквідатором боржника кримінальних правопорушень є припущеннями та не підтверджені належними письмовими доказами.

Також, згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі №904/6495/13, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає в цілому правильними та прийнятими з дотриманням положень статей 216, 328, 330, 388 ЦК України висновки апеляційного суду про доведення ліквідатором боржника Венською О.О. фактичних обставин того, що майно боржника вибуло з володіння власника (органу управління ТОВ "Українські хімічні технології") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Маглиш Л.С.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону громадянину 22.10.2014.

А тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ПП "Хілл" не з його волі, адже було продано з аукціону в процедурі ліквідації в межах справи про банкрутство ПП "Хілл" на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013).

Водночас, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №04/14-10/5026/2337/2011(925/1399/15), добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що на момент укладення 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договорів купівлі-продажу, останньому було відомо про недійсність результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, а тому відповідач є добросовісним набувачем оспорюваного нерухомого майна, яке було придбано ТОВ "Дім Цукру" за результатами вказаного аукціону та в подальшому відчужено останнім на користь ТОВ "Моївський цукор".

Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано не пропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності Фермерського господарства "Врожайне" є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та договір купівлі-продажу від 14.12.2017, укладений за результатами цього аукціону між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру", визнані недійсними постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15, в зв`язку з чим, опорювані об`єкти нерухомості, які перейшли за цим договором до ТОВ "Дім цукру" та в подальшому були відчужені ТОВ "Моївський цукор", який також продав відповідне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу відповідачу - Фермерському господарству "Врожайне", підлягає витребуванню на користь законного власника - ПП "Хілл".

Із такими висновками погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.07.2022 у cправі №902/858/15(902/541/21).

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсними рішень державного реєстратора колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.13 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Враховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №804/8836/17 дійшла висновку, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо перенесення запису про іпотеку у розділ про зареєстрований за ТОВ "АТБ-інвест" об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

За змістом абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 ГК України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів шляхом скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було утворено внаслідок поділу об`єктів нерухомості, які позивач просив витребувати у відповідача згідно заявлених позовних вимог про витребування майна.

Суд першої інстанції, зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що оспорюванні рішення державного реєстратора стосуються нерухомого майна, яке належить ПП "Хілл" та наразі зареєстровано на праві власності за відповідачем, дійшов вірного висновку, що позивачем в особі ліквідатора Ткачука О.В., правомірно заявлено позов щодо скасування рішень державного реєстратора у межах справи про банкрутство ПП "Хілл".

Водночас, як було встановлено, за умовами укладеного між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договору купівлі-продажу від 11.07.2020, який посвідчений приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстрований в реєстрі за №921, Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, загальною площею 1195,7 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України 73Б.

Також, згідно укладеного 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстрований в реєстрі за №922, Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, загальною площею 8800,5 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Рудика І.К., 1-А.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Висновку ФОП Походзей Ю.І. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №12 від 06.04.2021, визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, яке може бути поділено за технічними показниками, і їх адреси, а саме: перелік об`єктів нерухомості загальною площею 2367,4 м.кв., по вул.Рудика І.К., 1-А/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області; перелік об`єктів нерухомості загальною площею 2573,2 м.кв., по вул. Рудика І.К., 1-А/2, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області; перелік об`єктів нерухомості загальною площею 723,3 м.кв., по вул. Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області.

Окрім цього, згідно Висновку ФОП Походзей Ю.І. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №13 від 25.05.2021 року, визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, яке може бути поділено за технічними показниками, і їх адреси, а саме: перелік об`єктів нерухомості загальною площею 410,3 м.кв. по вул.Рудика І.К., 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області та перелік об`єктів нерухомості загальною площею 765,1 м.кв. по вул.Рудика І.К., 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області.

Вказані вище Висновки видані Фермерському господарству "Врожайне" та у відповідних висновках наявне посилання на договори купівлі-продажу від 11.07.2022, які посвідчені приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстровані в реєстрі за №№921, 922.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, наведені Висновки свідчать про можливість поділу об`єктів нерухомості, які належні відповідачу на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу від 11.07.2022 року №921 та №922.

Слід зазначити, що опис об?єктів нерухомості, яких вказаний у Висновках щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №12 від 06.04.2021 та №13 від 25.05.2021, також зазначений у відповідях КП Могилів-Подільського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 10.07.2013 №366 на запит №85/01-30 від 10.07.2013.

У вказаних вище відповідях повідомлено про перелік майна, яке зареєстровано станом на 31.12.2012 за ПП Кряж загальною площею 1195,7 кв.м. по вул.Леніна, буд.73Б, с.Моївка Чернівецького району та загальною площею 8800,5 кв.м. по вул.Радянської влади, №1А, с.Моївка Чернівецького району.

Крім цього, в матеріалах справи наявні копії технічних паспортів, виготовлених ФОП Походзей Ю.І. на замовлення Фермерського господарства "Врожайне", а саме:

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 410,3 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 73Б/1, село Моївка, Могилів-Подільський (Чернівецький район), Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 2 367,4 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/1, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 2 573,2 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/2, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 723,3 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 25.05.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 765,1 м.кв., за адресою: вул. Героїв України, 73-Б, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область.

Також, рішенням Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області №21 від 20.05.2021 "Про присвоєння юридичної адреси об`єктам нерухомого майна", зокрема, на підставі заяви голови ФГ "Врожайне" гр. Дідика А.П. про присвоєння юридичних адрес об`єктам нерухомого майна, що розташовані в селі Моївка, Могилів - Подільського району, Вінницької області по вул.Рудика І.К., вирішено : присвоїти юридичну адресу об`єктам нерухомого майна, а саме: будівля майстерні - Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд.1-А/1; будівля складу - Вінницька область, Могилів - Подільський район, с. Моївка, вул. Рудика І.К., буд.1-А/2; будівля складу - Вінницька область, Могилів - Подільський район, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд. 1-А/3; будівля контрольного пункту - Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Моївка, вул. Рудика І.К., буд.73Б/1. Рекомендовано гр. ОСОБА_5 звернутись в БТІ для подальшого оформлення документації на об`єкти нерухомого майна згідно цього рішення та до державного реєстратора для внесення об`єктів до Єдиного реєстру нерухомого майна.

Згідно матеріалів справи, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, Грудецьким Я.В., були прийняті такі оспорюванні рішення :

- індексний номер 58630148 від 09.06.2021 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна номер 109095805000;

- індексний номер 58628852 від 09.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна номер 109087005000;

- індексний номер 58407869 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370524605249 загальною площею 2367,4 м.кв., за адресою : АДРЕСА_1 ;

- індексний номер 58408551 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370561505249 загальною площею 2573,2 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- індексний номер 58409362 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370595805249 загальною площею 723,3 м.кв., за адресою: вул.Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- індексний номер 58628836 від 09.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2380171005249 загальною площею 765,1 м.кв., за адресою: вул. Героїв України, 73-Б, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- індексний номер 58563515 від 04.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2377297305249 загальною площею 410,3 м.кв., за адресою: вул.Героїв України, 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області.

Поряд з цим, згідно наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна зареєстровано за відповідачем.

Вищевказані оспорювані рішення державного реєстратора та відповідні реєстраційні дії вчинені на підставі таких документів: Висновків щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №12 від 06.04.2021 та №13 від 25.05.2021; технічних паспортів від 06.04.2021 та від 25.05.2021; договорів купівлі-продажу від 11.07.2022 №921 та №922; рішення Бабчинецького сільської ради №21 від 20.05.2021.

Отже, зважаючи на викладене та наведені вище документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора та поділу об`єктів нерухомого майна №109087005000 (нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1195,7 кв.м., за адресою: Вінницька область. Чернівецький р-н, с.Моївка, вул.Героїв України, буд.73Б) та об`єктів нерухомого майна №109095805000 (нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 8800,5 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд.1А), утворилися об`єкти нерухомого майна загальною площею 765,1 м.кв., загальною площею 410,3 м.кв., загальною площею 2367,4 м.кв., загальною площею 2573,2 м.кв., загальною площею 723,3 м.кв.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: мазутонасосна станція №1, прибудова, 5а, 5а1, загальною площею 39,5 кв.м., земляний відстійник карти полів фільтрації 38,5 га, 105, зливна естакада мазута №1 1 шт, 109, огорожа металева - 90 кв.м., 111, за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с.Моївка, вул. Героїв України, 73-Б, які є складовими об`єктів нерухомого майна №10908700500 загальною площею 1195,7 кв.м., не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як новостворений об`єкт або складової цього об`єкту.

Крім того, будівля контрольного пункту, загальною площею 3 136,6 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с. Моївка, вул. Рудика І.К., буд. 73Б/1, яка є складовою об`єктів нерухомого майна №109095805000 загальною площею 8800,5 кв.м., також не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як новостворений об`єкт або складова вказаного об`єкту.

Як встановлено п.1 ч.1 ст.Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.3 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як встановлено пунктом 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень), державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

З огляду на встановлену правомірність витребування у відповідача на користь позивача об`єктів нерухомого майна за реєстраційними №№109087005000, 109095805000 та встановлені, що ці об`єкти нерухомості були поділені на п`ять об`єктів за реєстраційними №№2380171005249, 2377297305249, 2370524605249, 2370561505249, 2370595805249, які зареєстровані оспорюваними рішеннями державного реєстратора, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідні рішення державного реєстратора порушують права власності позивача на об`єкти нерухомого майна за реєстраційними №№109087005000, 109095805000 та впливають на майновий стан позивача ПП "Хілл", стосовно якого наразі триває ліквідаційна процедура у справі №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорювані рішення державного реєстратора підлягають скасуванню.

Окрім цього, як згадувалось вище, 30.03.2021 до суду від ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. надійшла позовна заява б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна, зокрема, нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1195,7 кв.м. (реєстраційний номер №109087005000 та нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 8800,5 кв.м. (реєстраційний номер №109095805000).

Також, ухвалою суду від 31.05.2021 у справі №902/858/15(902/310/21), яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 року, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке наразі належить на праві власності Фермерському господарству "Врожайне" (23505, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Слобода-Шаргородська, вул. Аграрна, 120 А, код ЄДРПОУ 30002693), а саме:

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 1 195,7 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109087005000;

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 21 243,7 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109088805000;

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 8 800,5 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Радянської влади (вулиця Рудика І.К.), будинок 1А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109095805000;

- газопровід високого тиску (1,2 м.Па) ДУ 325 х 6L 28172м та спорудами на ньому від засувки Ду200 перед АГРС "Томашпіль" Томашпільського району, Вінницької області, до засувки перед ГПР ТЕЦ ПП "Кряж" в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області з перетворювачами катодного захисту ПКЗ-3,0-7 штук, за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 207965405249. Ухвалено передати на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" вказані вище об`єкти нерухомого майна.

Слід зазначити, що згідно ч.8 ст.140 ГПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За цих обставин, станом на момент вчинення оскаржуваних рішень державного реєстратора (28.05.2021, 04.06.2021, 09.06.2021), був наявний спір щодо майна, стосовно якого оспорюваними рішеннями були закриті розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, а також вчинені реєстраційні дії стосовно реєстрації права власності Відповідача на нерухоме майно, утворене шляхом поділу відповідного майна, яке заявлено Позивачем до витребування у Відповідача.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, представник відповідача звернувся до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (24.05.2021 та 05.06.2021) вказаних вище поділених об`єктів нерухомості, після звернення до суду ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. із позовною заявою б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна.

Разом з цим, станом на день прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень від 04.06.2021 та від 09.06.2021, існувало судове рішення - ухвала суду від 31.05.2021 у справі №902/858/15(902/310/21) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке було поділено та зареєстроване відповідними рішеннями державного реєстратора.

Отже, зважаючи на те, що оскаржувані рішення державного реєстратора були вчинені за наслідком звернення відповідача щодо поділу нерухомого майна, яке належить позивачу - ПП "Хілл" під час наявності спору про витребування цього майна та наявності ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорювані рішення державного реєстратора також підлягають скасуванню.

Щодо заяви представника відповідача б/н від 28.10.2021 про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Заява мотивована тим, що майно, яке являється предметом спору, вибуло із володіння Приватного підприємства "Хілл" 14 грудня 2017 року на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім Цукру" договору купівлі-продажу майна банкрута в рамках провадження у справі про банкрутство ПП "Хілл", а це означає, що за сукупністю суб`єктивних моментів, з урахуванням наведеної у заяві судової практики, у ПП "Хілл" право на дійсний позов виникло 15 грудня 2017 року і закінчилось 15 грудня 2020 року. Відповідач просить у разі не погодження з доводами, викладеними у відзиві на позов, відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення Позивачем строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписи ст.260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

При цьому, "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 року по справі № 14/325"б", положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3234/16.

Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/19, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 у справі №902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі №902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017.

При цьому, підставою поданого позову про витребування майна вказано визнання недійсними вказаною вище постановою суду апеляційної інстанції результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами відповідного аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл" у справі №902/858/15.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, до моменту визнання судом апеляційної інстанції недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" та застосування наслідків недійсності результатів аукціону з продажу майна боржника у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, у ліквідатора боржника були відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про витребування майна, проданого на відповідному аукціоні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком, що право ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна, внаслідок недійсності договору купівлі-продажу цього майна, виникло після набрання вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/858/15 законної сили, а саме - 10.09.2019.

Згідно ст.284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, зважаючи на дату - 10.09.2019 прийняття постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/858/15, позивач - ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. звернувся до Господарського суду Вінницької області 25.03.2021 (дата поштового штампа на конверті, яким направлено позов до суду) із позовною заявою б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна, в межах строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.

Таким чином, твердження апелянта, що з 15.12.2017 у позивача виникло право на звернення із дійсним позовом про витребування майна, не відповідає встановленим обставинам справи.

А тому, як вірно встановив суд першої інстанції, заява представника відповідача б/н від 28.10.2021 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено положеннями ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції вірно застосовав стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що Господарським судом Вінницької області правомірно задоволено позов Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до Фермерського господарства "Врожайне" про витребування майна та скасування рішень державного реєстратора.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішення та додаткового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Окрім цього, ухвалами суду від 31.05.2021 у справі №902/858/15(902/310/21) та від 04.11.2021 у справі №902/858/15(902/1084/21), були вжиті заходи забезпечення позову, а ухвалою суду від 09.11.2021 було об`єднано в одне провадження справу №902/858/15(902/310/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. про витребування майна та справу №902/858/15(902/1084/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. про визнання недійсними рішень державного реєстратора, в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", з присвоєнням номеру справи №902/858/15(902/310/21).

Відповідно до ч.7 ст.145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.2 ст.241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскільки рішенням задоволено позовні вимоги у цій справі, а постановою суду апеляційної інстанції вказане рішення залишено без змін, тому застосовані ухвалами суду від 31.05.2021 та від 04.11.2021 заходи забезпечення позову у даній справі зберігають свою чинність.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Врожайне" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07.10.2022.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.10.2022
Оприлюднено	11.10.2022
Номер документу	106656640
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Тісецький С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.10.2022 по справі 902/858/15ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/858/15

Постанова
від 05.10.2022 по справі 902/858/15
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД