Постанова

від 07.09.2022 по справі 505/2629/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 505/2629/15-ц

провадження №61-15129св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Чапаєвська сільська рада Котовського району Одеської області, Котовська районна державна адміністрація Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

На обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба - ОСОБА_4 , які на день смерті мешкали в с. Вишневе Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.

Позивачка також стверджувала, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 за заповітом є її сини ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (батько позивачки).

Згідно із заявою ОСОБА_4 , посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України «Про нотаріат»), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки. Проте оформити спадщину на вказане спадкове майно позивачка позбавлена можливості з таких підстав.

За ОСОБА_4 було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 за № 0107752500021 загальною площею 0,6800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області (отримано взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД 0308745), зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 та переданого ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину від 19 лютого 2005 року серія ВТ № 936703.

Відповідно до розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 10 січня 2006 року за № 3/06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) із земель сільськогосподарського призначення на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, на підставі якої було виготовлено державні акти.

Вищезазначена земельна ділянка складається із двох частин: № 21/1 площею 0,6800 га та № 21/2 площею 4,3100 га.

З невідомих причин державний акт було виготовлено тільки на площу 0,6800 га.

У зв'язку з викладеним позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,68 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060;

- право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 4,58 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 15 вересня 2004 року серії ОД № 061402 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059;

- право приватної власності на земельну ділянку площею 4,31 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно із заявою ОСОБА_4 (який є батьком ОСОБА_1 ), посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці, останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки на підставі положень частини першої статті 1273 ЦК України, згідно із якою спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року скасовано.

Відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Вирішено питання судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на те, що позивач не надала суду доказів того, що вона в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, та що нотаріус відмовив її у видачі указаного свідоцтва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати вказану постанову, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі позивач вказує, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за її відсутності, при цьому належним чином не повідомив про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив її право на захист своїх прав у суді.

В матеріалах справи міститься довідковий лист, складений 21 квітня 2020 року секретарем судових засідань Одеського апеляційного суду, з відомостями сповіщення учасників справи про наступну дату судового засідання - 06 жовтня 2020 року.

Однак направлена позивачці апеляційним судом повістка на судове засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року, повернена відділенням поштового зв'язку без її вручення із зазначенням причини повернення: «за закінченням строку зберігання».

Таким чином, справа в суді апеляційної інстанції розглянута 06 жовтня 2020 року за відсутності позивача, без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 505/2629/15-ц з Котовського міськрайонного суду Одеської області.

Справа № 505/2629/15-ц надійшла до Верховного Суду у травні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , які є дідом і бабою ОСОБА_1 (позивачки у справі).

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на день смерті мешкали в с. Вишневе Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно у вигляді:

- частки земельної ділянки площею 0,68 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060;

- земельної ділянки площею 4,58 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 15 вересня 2004 року серії ОД № 061402 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059;

- земельної ділянки площею 4,31 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.

Відповідно до заповіту від 01 березня 2006 року, посвідченого секретарем Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області (реєстр № 12), ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і те, на що вона за законом матиме право, своїм синам: ОСОБА_2 та ОСОБА_4

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 .

Згідно із заявою ОСОБА_4 , посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України «Про нотаріат»), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки.

В свою чергу, ОСОБА_2 05 вересня 2008 року звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про своє право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина шостастатті 128 ЦПК України).

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частина сьома статті 128 ЦПК України).

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

За частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

- ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на 28 травня 2019 року о 10 год 15 хв; постановлено викликати учасників в судове засідання (а. с. 102, 103);

- судові повістки-повідомлення про розгляд справи 28 травня 2019 року, 08 жовтня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 07 квітня 2020 року, були направлені ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та повернулись з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 109, 110, 146, 147, 160, 161, 178, 181).

На запит суду до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 155).

Крім того, у матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, призначене на 07 квітня 2020 року (а. с. 183, 184).

Згідно з довідкою Одеського апеляційного суду, слухання цієї справи 07 квітня 2020 року не відбулось. Слухання справи відкладено на 06 жовтня 2020 року (а. с. 185).

Судова повістка-повідомлення про розгляд справи на 06 жовтня 2020 року повернулась з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 193, 194).

У судовому засіданні 06 жовтня 2020 року ухвалено оскаржувану постанову за відсутності позивача.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про розгляд апеляційним судом справи без належного повідомлення позивача.

Таким чином, позивач у справі не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що суперечить статтям 7, 128 та частині третій статті 368 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 14 травня 2021 року у справі № 759/16009/20 (провадження № 61-3925св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 2-2572/07 (провадження № 61-13407св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки його у судове засідання не з`ясував, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування щодо апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу порушенням судом статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. А. Стрільчук