Постанова

від 16.10.2023 по справі 505/2629/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3884/23

Справа № 505/2629/15-ц

Головуючий у першій інстанції Фабіжевський С.А.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Стахової Н.В.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.

за участю секретаря

судового засідання Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , Подільська районна державна адміністрація, Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісудових засіданьОдеського апеляційногосуду впорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційнускаргу ОСОБА_2

на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_3 ,а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба - ОСОБА_4 , які на день смерті мешкали в с. Вишневе (Чапаєвської сільської Ради Котовського району Одеської області). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно. Позивачка також стверджувала, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 за заповітом є її сини ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (батько позивачки). Згідно заяви ОСОБА_4 , посвідченої 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 Посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України «Про нотаріат»), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки. Проте, оформити спадщину на вказане спадкове майно позивачка позбавлена можливості з наступних підстав.

За ОСОБА_4 було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 926646 від 28 лютого 2007 року за № 0107752500021 загальною площею 0,6800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області (отримано взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД 0308745), зареєстрованого на імя ОСОБА_3 та переданого ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину від 19 лютого 2005 року (серії ВТ № 936703)). Відповідно до розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 10.01.2006 року за № 3/06, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) із земель сільськогосподарського призначення на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, на підставі якої було виготовлено державні акти. Вищезазначена земельна ділянка складається із двох частин: № 21/1 площею 0,6800 га та № 21/2 площею 4,3100 га. З невідомих причин державний акт було виготовлено тільки на площу 0,6800 га.

РішеннямКотовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_1 булозадоволено. Визнано за ОСОБА_1 ,в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 :право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,68 га розташованої на території Чапаєвської сільської Ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії ЯГ № 926646 від 28 лютого 2007 року на право власності на земельну ділянку виданий на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060; право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 4,58 га розташованої на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії ОД № 061402 від 15 вересня 2004 року на право власності на земельну ділянку виданий на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059; право приватної власності на земельну ділянку, площею 4,31 га, розташовану на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно із заявою ОСОБА_4 (який є батьком ОСОБА_1 ), посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці, останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки на підставі положень частини першої статті 1273 ЦК України, згідно із якою спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводами скаржника є те, що єдиною підставою для звернення до суду із даним позовом є вмотивована відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд неправомірно прийняв на себе функції нотаріуса, та незаконно визнав право власності на спадкове майно.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року залучено до участі у справі № 505/2629/15-ц Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області як правонаступника Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області. (Т.2, а.с.199-200).

В судове засідання, яке було призначено на 16.10.2023 сторони не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать розписки про отримання судових повісток.

Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області сповіщена шляхом направлення судової повістки до електронного суду.

Подільська районна державна адміністрація повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України. (поштовий конверт повернувся з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою).

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 372 неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно заяви ОСОБА_5 (який є батьком ОСОБА_1 ), посвідченої 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 Посольства України в Португальській Республіці, останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки на підставі положень ч. 1 ст. 1273 ЦК України, згідно якої спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ,а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , які є дідом і бабою ОСОБА_1 (позивачкі по справі). Останні на день смерті мешкали в с. Вишневе Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно у вигляді: частки земельної ділянки, площею 0,68 га., розташованої на території Чапаєвської сільської Ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії ЯГ № 926646 від 28 лютого 2007 року на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060; земельної ділянки, площею 4,58 га., розташованої на території Чапаєвської сільської Ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії ОД № 061402 від 15 вересня 2004 року на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059; земельної ділянки, площею 4,31 га., розташованої на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.

Відповідно до заповіту від 01 березня 2006 року, посвідченого секретарем Чапаєвської сільської Ради Котовського району Одеської області (реєстр № 12), ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і те, на що вона за законом матиме право, своїм синам - ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 . Згідно заяви ОСОБА_5 , посвідченої 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 Посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України «Про нотаріат»), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки.

В свою чергу, ОСОБА_2 05 вересня 2008 року звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про своє право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до положень ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано, відповідно, матеріали справи їх не містять.

Так, згідно відомостей щодо наявності/відсутності спадкової справи та спадкоємців, наданих Котовською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини звернувся тільки ОСОБА_2 .

Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_5 (який є батьком ОСОБА_1 ), відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки на підставі положень ч. 1 ст. 1273 ЦК України, згідно якої спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, є помилковими, оскільки вказане не позбавило позивача обов`язку звернутись до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав.

Установивши, що позивач не надала суду доказів того, що вона в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, та що нотаріус відмовив її у видачі указаного свідоцтва, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вказане кореспондується із правовим висновком, зробленимВерховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про необхідність рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки суд не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи.

Також, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги, у розмірі 1391, 78 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Подільської (Котовської) районної державної адміністраці Одеської області, Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги у розмірі 1391 грн 78 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 20 жовтня 2023 року.

Головуючий Н.В. Стахова

Судді В.А. Коновалова

О.Ю.Карташов