Постанова

від 29.09.2022 по справі 359/6262/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 359/6262/19

провадження № 61-6025св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Громадська організація «Садівницьке товариство «Сулимівське-3»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Садівницьке товариства «Сулимівське-3» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року під головуванням судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М. у справі за позовом Громадської організації «Садівницьке товариство «Сулимівське-3» до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку та провести самовільно зайняту ділянку у придатний для використання стан,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2019 року Громадська організація «Садівницьке товариство «Сулимівське-3» (далі - ГО СТ «Сулимівське-3», товариство) звернулось до суду з позовом в якому просило:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027, видане на ім`я ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027, вчинене на ім`я власника - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027 його законному користувачу - ГО СТ «Сулимівське-3» без відшкодування витрат, понесених відповідачем за час незаконного користування нею;

- зобов`язати відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027 у придатний для використання стан.

В обґрунтування позову позивач вказував, що в 1988 році було створене СТ «Сулимівське» на земельній ділянці площею 70 га, наданій рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 04 квітня 1988 року і закріпленій у безстрокове і безоплатне користування Державним актом на право користування землею серії Б № 027091, зареєстрованим за № 240 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

У вересні 1997 року СТ «Сулимівське» шляхом поділу розділилось на дві юридичні особи - СТ «Сулимівське-2» та СТ «Сулимівське-3» на ділянках землі № 1 і № 2 площею 33,3 га та 36,7 га відповідно. Як стверджує позивач, відповідач ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, яка на праві безстрокового постійного користування перебуває в користуванні ГО СТ «Сулимівське-3».

18 жовтня 2018 року підчас роботи з Публічною кадастровою картою України голова ГО «СТ «Сулимівське-3» виявив, що в межах земель товариства на праві приватної власності наявна земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027, яка за генеральним планом ГО СТ «Сулимівське-3» накладається на ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га, яку було надано ОСОБА_1 у користування рішенням загальних зборів товариства 21 червня 1988 року. У 2010 році ОСОБА_1 , обіймаючи виборну посаду голови ревізійної комісії СТ «Сулимівське-3», протиправно, понад отриманих у користування 0,06 га, захопив ділянку землі товариства площею 0,1022 га і за підробленими колишнім головою правління ОСОБА_2 документами за розпорядженням Бориспільської РДА від 12 лютого 2008 року № 906 отримав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою приватизації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3220884400:07:003:0812 на цю ділянку. Збори уповноважених мікрорайонів і членів правління СТ «Сулимівське-3» 05 серпня 2012 року, протокол № 18, виключили ОСОБА_1 із членів СТ «Сулимівське-3» за самовільне захоплення суміжної ділянки землі загального користування товариства площею 0,1022 га (насадження дубу) на підставі п. 2.5.5 чинного на той час статуту товариства.

Позивач стверджував, що не будучи членом товариства, за підробленими документами та не маючи за ЗК України жодних підстав на приватизацію землі СТ «Сулимівське-3», відповідач незаконно отримав свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,12 та з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027 в межах земель загального користування товариства. Жодних довідок і документів, необхідних для подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання у власність земельних ділянок в межах товариства в правлінні відповідач не отримував.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бориспільський районний суд Київської області рішенням від 16 липня 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 02 рудня 2021 року апеляційну скаргу ГО СТ «Сулимівське-3» залишив без задоволення, а рішення Бориспільського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано належних та достовірних доказів того, що було порушено його право, як землекористувача земельних ділянок, загальною площею 36,7 га, а спірна земельна ділянка вибула з його правомірного користування та в порушення вимог чинного земельного законодавства.

Суди встановили та зазначали, що позивач не надав суду доказів перебування спірної земельної ділянки в користуванні товариства, а відтак і не довів порушення свого права зі сторони відповідача. Рішення Бориспільської районної ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146, на яке посилається позивач, не може бути доказом зазначених обставин, оскільки вказаним рішенням земельна ділянка площею 36,7 га ГО СТ «Сулимівське-3» не виділялась. Зазначеним рішенням земельна ділянка площею 70 га була надана в користування Управлінню справами Центрального Комітету Компартії України.

Право власності на земельну ділянку відповідачем було набуто в порядку приватизації на підставі рішення уповноваженого органу державної влади за рахунок земель державної власності, яке позивачем не оспорюється.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В липні 2022 року представник ГО СТ «Сулимівське-3» - голова правління Малінін Ю. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 11 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР», статті 136 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, пункту 10 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України у розрізі нормативно-правового регулювання продовження користування земельними ділянками, наданими садівничим товариствам рішеннями виконкомів районних Рад народних депутатів з урахуванням продовженням проведення інвентаризації земель та законності користування земельною ділянкою позивачем.

Вважає, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації про реєстрацію садівничого товариства від 20 лютого 1998 року № 71 є єдиним рішенням органу державної влади про реєстрацію товариства на земельній ділянці площею 36,7 га, тобто держава з дотриманням всіх законодавчих процедур підтвердила належність йому земельної ділянки площею 36,7 га.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Букрєєв В. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ГО СТ «Сулимівське-3» в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Вказує, що представник заявника здійснив підміну понять, адже державна реєстрація юридичної особи не впливає на виникнення права користування земельною ділянкою. Державний акт на право користування спірною земельною ділянкою у позивача відсутній. Заявник так і не спромігся довести факт правонаступництва між СТ «Сулимівське» та ГО СТ «Сулимівське-3», а рішенням про реєстрацію статуту позивача питання про передачу земельних ділянок не вирішувалось.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Справа № 359/6262/19 надійшла до Верховного Суду 25 липня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням № 78 виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 04 квітня 1988 року «Про вилучення земель з користування радгоспів і колгоспів та надання їх підприємствам, установам і організаціям для виробничих потреб і розміщення колективних садів» було вилучено з користування радгоспу «Кіровський», Бориспільського району та надано Управлінню справами Центрального Комітету Компартії України земельні ділянки загальною площею 70 га (в тому числі для розміщення колективних садів) (а. с. 262-266 том 1).

Рішенням виконкому Бориспільської районної Ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146 «Про реєстрацію статутів СТ «Сулимівський» та «Агро» (а. с. 154 том 1) було вирішено зареєструвати статути садівницьких товариств, в тому числі:

- «Сулимівський» Управління справами Центрального комітету Компартії України, загальною кількістю садових ділянок 980 за адресою: село Сулимівка.

З долученої до матеріалів справи копії сторінок статуту CТ «Сулимівський», працівників апарату та підвідомчих організацій Управління справами ЦК Компартії України (а. с. 155-156 том 1), прийнятого на загальних зборах садівницького товариства, (протокол № 1 від 21 червня 1988 року), затвердженого керуючим справами ЦК Компартії України Продан К. К. та головою профкому Ярош Н. Ф. 04 серпня 1988 року, зареєстрованого в Бориспільському РВК рішенням від 21 вересня 1988 року № 146, встановлено, що згідно з п. 1 статуту, працівники апарату та підвідомчих організацій Управління справами ЦК Компартії України добровільно об`єднуються в Сулимівське садівницьке товариство для організації колективного саду на земельних ділянках, наданих в безстрокове користування Управлінню справами ЦК Компартії України рішенням Київського облвиконкому від 04 квітня 8198 року № 78, загальною площею 70 га в районі с. Сулимівка на землях радгоспу «Кіровський», Бориспільського району.

За змістом п. 38 статуту реорганізація садівницького товариства (злиття, приєднання, поділ) здійснюється за рішенням загальних зборів членів товариства, погодженому з адміністрацією і профспілковим комітетом підприємства, затвердженому виконавчим комітетом Бориспільської районної Ради народних депутатів. У випадку реорганізації товариства дотримуються вимоги статей 37 та 38 ЦК УРСР.

З витягу протоколу № 1 загальних зборів членів СТ «Сулимівське-3» від 13 вересня 1997 року (присутні 195 чоловік) встановлено, що було прийнято та затверджено статут СТ «Сулимівське-3» (а. с. 206 том 1).

Зі змісту статуту, затвердженого на загальних зборах СТ «Сулимівське-3» 13 вересня 1997 року (пункт 1.2 статуту) встановлено, що садове товариство є добровільним об`єднанням громадян, які працюють або працювали в організаціях, підприємствах та закладах м. Києва та області. У 1990 році створено СТ «Сулимівське», котре здійснювало свою діяльність на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування для організації колективного саду рішенням Бориспільської районної Ради народних депутатів №146 від 21 вересня 1988 року, загальною площею 70 га. Кількість ділянок була 755, розмір ділянок від 0,06 га до 0,15 га (від 600 кв. м до 1 500 кв. м). Наприкінці 1997 року товариство «Сулимівське» розмежувалось на два самостійних садівничих товариства № 2 і № 3. СТ «Сулимівське-3» загальною площею 36,7 га, кількістю ділянок 357 (а. с. 210-226 том 1).

Вказаний статут має відмітку про його реєстрацію розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації № 71 від 20 листопада 1998 року (а. с. 210 том 1).

Згідно з даними Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 600639, виданого 27 грудня 2010 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, юридична особа - СТ «Сулимівське -3» (код ЄДРПОУ 20602557) зареєстроване 02 березня 1998 року (а. с. 11 том 1).

В Статуті ГО СТ «Сулимівське-3» (код ЄДРПОУ 20602557), затвердженому загальними зборами ГО «Садівницьке товариство «Сулимівське-3» від 17 листопада 2016 року, протокол № 11 (а. с. 12-24 том 1) зазначено, що СТ «Сулимівське-3» створене в 1998 році шляхом поділу СТ «Сулимівське» на два самостійних товариства «Сулимівське-2» та «Сулимівське-3». СТ «Сулимівське-3» зареєстроване розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 20 лютого 1998 року № 71, є правонаступником СТ «Сулимівське». Дата проведення державної реєстрації - 02 березня 1998 року (п. 1.2); діяльність товариства здійснюється на земельній ділянці площею 36,7 га, наданій у постійне користування товариству рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів в адміністративних межах Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області (п. 1.5.) (а. с. 13 том 1).

Судом встановлено, що як в статуті «СТ «Сулимівське-3», затвердженому загальними зборами СТ «Сулимівське-3» 13 вересня 1997 року, так і в Статуті ГО «СТ «Сулимівське-3», затвердженому загальними зборами товариства 17 листопада 2016 року, міститься посилання на те, що рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146 було надано в постійне користування земельну ділянку, на якій здійснюється діяльність Садівницьким товариством.

Проте, у вищевказаному рішенні виконкому Бориспільської районної Ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146 «Про реєстрацію статутів СТ «Сулимівський» та «Агро» (а. с. 154 том 1) питання про передачу земельних ділянок в користування не вирішувалося.

Із Державного акта на право користування землею серії Б № 027091 (а. с. 6-9 том 1), встановлено, що він виданий Виконавчим комітетом Бориспільської районної ради народних депутатів у 1988 році та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240.

При цьому як дата видачі, так і дата реєстрації в Державному акті відсутні. Відсутнє також посилання на номер і дату рішення органу місцевого самоврядування (його виконавчого органу) на підставі якого він виданий.

Зі змісту цього Державного акта судами встановлено, що він виданий Управлінню справами ЦК Компартії України Української Радянської Соціалістичної Республіки, за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 70 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для колективного садівництва (а. с. 8 том 1).

Згідно з планом землекористування Управління справами ЦК Компартії України земельна ділянка складається з двох ділянок - ділянки № НОМЕР_2 площею 33,3 га, яка межує з землями радгоспу «Кіровський» Бориспільського району та виконкомів райрад народних депутатів м. Києва, та ділянки № НОМЕР_3 площею 36,7 га, яка межує з землями радгоспу «Кіровський» Бориспільського району, Бориспільського лісгоспу Бориспільського району та Бориспільського райДРСУ (автодорога Бориспіль-Сулимівка).

Дані щодо передачі земельних ділянок СТ «Сулимівське», а також СТ «Сулимівське-3» в державному акті на право користування землею серії Б № 027091 відсутні.

З матеріалів справи також встановлено, що СТ «ГО «Сулимівське-3» неодноразово зверталось до судів різної юрисдикції за захистом своїх порушених прав, як землекористувача, яким на підтвердження свого права надавало вищевказані письмові докази (зокрема, справа № 810/2933/13-а).

Відповідач ОСОБА_1 був членом СТ «Сулимівське-3», що також підтверджується списком членів садівницького товариства, поданим 04 січня 1998 року голові Бориспільської районної державної адміністрації для реєстрації статуту (а. с. 197, 198-205 том 1).

Згідно з протоколом від 05 серпня 2012 року № 18 зборів уповноважених мікрорайонів і членів правління СТ «Сулимівське-3» (а. с. 40 том 1), відповідача ОСОБА_1 виключено з членів товариства за самозахоплення суміжної земельної ділянки площею 1 022 кв. м (насадження дубу) на підставі п. 2.5.5 статуту товариства (пункт 2.2 протоколу).

Зі змісту розпорядження Бориспільської РДА від 19 червня 2012 року № 2144 встановлено, що розроблену та погоджену відповідно до чинного законодавства України технічну документацію необхідно було подати на розгляд Бориспільській районній державній адміністрації (а. с. 232 том 1).

Суди попередніх інстанцій встановили, що жодних належних і допустимих доказів того, що така технічна документація була розроблена позивачем та була предметом розгляду в Бориспільській районній державній адміністрації, позивачем при розгляді справи надано не було.

З матеріалів справи також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2012 року (а. с. 69-72 том 1) було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову СТ «Сулимівське-3» до ОСОБА_1 , третя особа Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

При розгляді вказаної справи було встановлено, що згідно кадастрового плану ТОВ «Агро-Проект-Стиль», яка має відповідну ліцензію на проведення робіт із землеустрою, відповідач користується земельною ділянкою, площа якої становить 0,1622 га.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027 площею 0,12 га, місце розташування якої: Київська область, Бориспільський район, Кіровська сільська рада, СТ «Сулимівське-3».

Вказана обставина також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3218967422020 від 23 березня 2020 року (а. с. 174-176 том 1), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45543231 від 13 жовтня 2015 року (а. с. 105 том 2), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45543472 від 13 жовтня 2015 року (а. с. 106 том 2).

Дата реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - 12 березня 2015 року (а. с. 174 том 1).

ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220884400:07:003:1027 площею 0,12 га в порядку приватизації.

Судом також встановлено, що з метою отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 04 квітня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області з клопотання відповідно до статей 118, 121 ЗК України надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради, СТ «Сулимівське-3» Бориспільського району (а. с. 178 том 1).

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 25 серпня 2015 року № 10-1706/36-15-СГ (а. с. 94 том 2) було затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва громадянину ОСОБА_1 на території СТ «Сулимівське-3» Кіровської сільської ради, Бориспільського району Київської області» та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220884400:07:003:1027) для колективного садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території СТ «Сулимівське-3» Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області.

12 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лугинець І. І. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25225672 (а. с. 164 том 2) провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, що розташована: Київська область, Бориспільський район, с/рада Кіровська, «Сулимівське-3» Садівницьке товариство, кадастровий номер земельної ділянки 3220884400:07:003:1027 за суб`єктом - ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 37 ЦК УРСР 1970 року, порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Земельного кодексу УРСР (далі - ЗК УРСР) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Відповідно до статті 21 ЗК УРСР видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Згідно з статтею 22 ЗК УРСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність» передане або те, що має бути передане на баланс Верховної Ради України, Верховної Ради Кримської АРСР та місцевих Рад народних депутатів відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року «Про заборону діяльності Компартії України» майно партійних комітетів Компартії України, КПРС, у тому числі підприємства та організації, що належать Компартії України, її кошти, паї, акції, інші цінні папери та майнові права, де б вони не знаходились, обертаються на загальнодержавну (республіканську) власність і власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність).

Усе майно КПРС і майно Компартії України, а також майно партійних комітетів Компартії України у місті Києві належить до загальнодержавної (республіканської) власності. Майно, передане на баланс Верховної Ради Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів, крім міста Києва, є власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).

Згідно з статтею 2 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України здійснює функції управління майном загальнодержавної (республіканської) власності, за винятком майна, що перебуває на балансі Верховної Ради України. Функції володіння, користування і розпорядження майном, віднесеним до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), покладаються на Верховну Раду Кримської АРСР і відповідні місцеві Ради народних депутатів, крім міста Києва.

12 червня 1997 року набув чинності Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 10 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з набуттям чинності Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність» припинилось право користування земельною ділянкою, яка була передана у безстрокове та безкоштовне користування Управлінню справами ЦК Компартії України, тобто, ще до створення СТ «Сулимівське-3».

Відповідно до вимог статей 20, 21, 22 Земельного кодексу УРСР, чинного на момент видачі державного акта на право постійного користування землею серії Б № 027091 та відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

За правилом статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Частиною 4 вказаної норми Закону визначено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

За змістом частин п`ятої, шостої цієї статті, приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із Державного акту на право користування землею серії Б №027091 встановлено, що він виданий Управлінню справами ЦК Компартії України Української Радянської Соціалістичної Республіки у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 70 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для колективного садівництва.

Відомості щодо передачі земельних ділянок СТ «Сулимівське», а також Садівницькому товариству «Сулимівське-3» в Державному акті на право користування землею серії Б № 027091 відсутні.

У рішенні виконкому Бориспільської районної Ради народних депутатів від 21 вересня 1988 року № 146 «Про реєстрацію статутів СТ «Сулимівський» та «Агро» (а. с. 154 том 1) питання про передачу земельних ділянок в користування не вирішувалося.

Суди встановили та вказували, що позивачем не надано належних та достовірних доказів того, що Бориспільська районна державна адміністрація (Бориспільська районна Рада народних депутатів), або інший уповноважений державний орган, ухвалювали рішення щодо передачі зазначеної позивачем земельної ділянки площею 36,7 га з державної власності в користування СТ «Сулимівське», або створеному у 1997 році СТ «Сулимівське-3».

Таким чином суди попередніх інстанцій встановивши, що спірна земельна ділянка позивачу не передавалась, а відповідач набув право власності в порядку приватизації, що підтверджується свідоцтвом про право власності, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову за недоведеністю.

Крім того, місцевий суд, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, також погодився із доводами відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, проте відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Доводи заявника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній..

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Букрєєв В. А. подав заяву в якій просив стягнути з ГО СТ «Сулимівське-3» на користь ОСОБА_1 у рахунок витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки до розгляду у Верховному Суді в розмірі 3 000 грн.

На підтвердження обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав: копію договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2019 року № 32-2019; копію договору про внесення змін до договору № 32-2019 від 15 липня 2022 року, яким сторони погодили строк дії договору до 31 грудня 2022 року, всі інші умови залишили без змін; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 03 серпня 2022 року, виконаних адвокатом за договором № 32-2019 про надання правової допомоги від 09 грудня 2019 року де зазначено, що на ознайомлення із касаційною скаргою, складання відзиву на касаційну скаргу та направлення її копій сторонам адвокат Букрєєв В. А. витратив 3 год 45 хв, вартість - 3 000 грн; копію акта прийому-передачі наданих послуг за договором № 32-2019 про надання правової допомоги від 09 грудня 2019 року на суму 3 000 грн та копію меморіального ордера від 02 серпня 2022 року № @2PL812921 про сплату ОСОБА_1 3 000 грн за договором № 32-2019 з наступними змінами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України)

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.

Клопотання про зменшення заявленої позивачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від ГО СТ «Сулимівське-3» не надходило.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (ознайомлення із касаційною скаргою, підготовка відзиву на неї та надіслання її копії учасникам справи), принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням того, що від ГО СТ «Сулимівське-3» клопотання про зменшення суми судових витрат не надходило, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ГО СТ «Сулимівське-3» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Громадської організації «Садівницьке товариства «Сулимівське-3» залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Громадської організації «Садівницьке товариства «Сулимівське-3» на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров