Рішення

від 07.10.2022 по справі 755/4423/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4423/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України, про захист права на розпорядження своєю власністю, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Більчук О.О. з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про захист права на розпорядження своєю власністю.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд: визнати незаконними дії МТСБУ, які полягають у повідомленні ОСОБА_1 листом №3-01-б/38177 від 22 жовтня 2021 року про необхідність надання реквізитів рахунку IBAN з метою виконання на його користь зобов`язань за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія»; визнати незаконними дії МТСБУ, які полягають у повідомлені НБУ листом про те, що ОСОБА_1 має право на отримання виплати від МТСБУ у зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія».

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 07 жовтня 2013 року в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність винного в дорожньо-транспортній пригоди водія транспортного засобу «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0642206 страховою компанією СТДВ «Гарантія».

08 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до СТДВ «Гарантія» заяву про виплату страхового відшкодування. Представник позивача зазначає, що СТДВ «Гарантія» не здійснило виплату страхового відшкодування у встановлений законом строк. 08 червня 2014 року було порушено провадження у справі про банкрутство СТДВ «Гарантія». Представник позивача вважає, що МТСБУ зобов`язане виконати зобов`язання СТДВ «Гарантія» за договором страхування №АС/0642206 до ліквідації страхової компанії. ОСОБА_1 не виявив бажання заявляти свої кредиторські вимоги у справ про банкрутство СТДВ «Гарантія», оскільки потрібно було оплатити великий судовий збір та чекати ліквідації страхової компанії невизначений період часу. Тому 18 січня 2016 року позивач передав своє право вимоги МТСБУ та всі права кредитора до ФОП ОСОБА_2 на підставі договору відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, у зобов`язанні, яке винило на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс №АС/0642206, виданий

СТДВ «Гарантія», про виплату страхового відшкодування. На думку представника позивача,

з 18 січня 2016 року ОСОБА_1 не є кредитором у зобов`язанні за договором страхування. Представник позивача зазначає, що в жовтні 2021 року з ОСОБА_1 зв`язався представник ТОВ «Маркс.Капітал» та повідомив, що останній набув право вимоги до МТСБУ у зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206 на підставі договору факторингу. Для реалізації своїх прав кредитора, ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату, однак МТСБУ відмовило у виплаті, мотивуючи тим, що вважає нікчемним договір цесії між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 і як наслідок договір факторингу між ТОВ «Маркс.Капітал» та ФОП ОСОБА_2 . Після повідомлення

ОСОБА_1 МТСБУ, що він не є належним кредитором у зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206, а ТОВ «Маркс.Капітал» є належним кредитором, який має право на одержання страхового відшкодування, МТСБУ надіслало позивачу лист, у якому просило надати реквізити IBAN ОСОБА_1 для отримання виплати. 05 січня 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся з письмовою скаргою до НБУ, як координаційної ради МТСБУ в якій просив: перевірити законність дій МТСБУ у справі №1070151 щодо безпідставного ухилення від виконання свої обов`язків шляхом називання договору цесії нікчемним договором; надати відомості чи визнає МТСБУ реалізоване право ОСОБА_1 продати своє право вимоги для ФОП ОСОБА_2 у зобов`язанні на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс №АС/0642206, виданий СТДВ «Гарантія». 31 січня 2022 року та 11 лютого 2022 року НБУ повідомив ОСОБА_1 про те, що не має права втручатися в діяльність МТСБУ та порадив звернутися до суду. Позивач вважає, що дії МТСБУ вчинені шляхом повідомлення ОСОБА_1 листом

№3-01-б/38177 від 22 жовтня 2021 року про необхідність надання реквізитів рахунку IBAN з метою виконання на його користь зобов`язань за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія» та повідомлення НБУ листом про те, що ОСОБА_1 має право на отримання виплати від МТСБУ у зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія», є незаконними та такими, що порушують гарантоване ст. 41 Конституції України право розпоряджатися своєю власністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.47-50).

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

19 вересня 2022 року від представника відповідача МТСБУ - адвоката Проца А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позиву. У відзиві зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва

від 29 липня 2021 року у справі №910/29337/15 визнано банкрутом та ліквідовано

СТДВ «Гарантія». Судовими рішеннями у вказаній справі встановлено укладання фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 89 договорів цесії з фізичними особами, постраждалими у ДТП, у вигляді удаваного правочину, а доданими ТОВ «Маркс.Капітал» доказами не доводиться факт виникнення у боржника СТДВ «Гарантія» боргових зобов`язань перед первинними кредиторами, які зазначені у заяві. При цьому представник відповідача вказує на нікчемність удаваного правочину та вважає звернення до суду з даним позовом намаганням у новому процесі оскаржити остаточне рішення, що порушує принцип остаточності рішення. Також у відзиві зазначено, що оскільки рішенням господарського суду встановлено нікчемність правочинів, МТСБУ, у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зробило запит на реквізити. (а.с.66-69)

Також відзив містить формальну вимогу перейти зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю дослідження доказів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ;

2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1, 2 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Клопотання представника відповідача про розгляд справ в порядку загального позовного провадження є необґрунтованим в частині того, які саме процесуальні дії у цій справі суд не зможе вчинити при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, слід зазначити, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих учасниками справи доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на підтвердження своїх вимог чи спростування вимог іншої сторони у строки, визначені судом або законом, та в повній мірі користуються правами, передбаченими ЦПК України.

Оскільки спірні відносини є незначної складності, предмет спору є немайновим, а також з урахуванням положень ч. 3 ст. 274 ЦПК України, відсутні правові підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26 вересня 2022 року від представника третьої особи ТОВ «Маркс.Капітал» - адвоката Терзі О.С. до суду надійшли пояснення, в яких представник просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В поясненнях зазначено, що відмова у задоволенні грошових вимог у справі про банкрутство через їх недоведеність не підтверджує їх незаконність та не встановлює факт недійсності правочинів, на підставі яких вони були набуті. Вважає позицію МТСБУ щодо нікчемності договору відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування незаконною та такою, що не відповідає дійсності, оскільки відповідач та судові рішення у господарській справі не наводять норму, яка прямо встановлює ознаки нікчемності такого договору, вважає таку позицію необґрунтованою та такою, що суперечить ч.1 ст.204 ЦК України. Крім того зазначає, що договір цесії не було визнано недійсним судовим рішенням. (а.с.89-90)

Третя особа ФОП ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання до суду заяви по суті справи.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані до суду документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Судом установлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. (а.с.8)

Цією постановою суду, яка набрала законної сили, встановлені обставини, які відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а саме те, що ОСОБА_3 07 жовтня 2013 року, о 12 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Червоногвардійській в м.Києві, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який від удару здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія

ОСОБА_5 , чим порушив п.13.1. Правил дорожнього руху України. (а.с.8)

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на підставі полісу №АС/0642206 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком СТДВ «Гарантія». (а.с.10)

Автомобіль «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві власності належав ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

08 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до СТДВ «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с.11)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2015 року порушено провадження у справі №910/293337/15 про банкрутство СТДВ «Гарантія» (а.с.22-24).

18 січня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, згідно умов якого цедент відступає цесіонарію, а останній приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02 квітня 2013 року, номер полісу №АС/0642206 в страховій компанії СТДВ «Гарантія», внаслідок укладання цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаної ДТП, загальна сума боргу (страхового відшкодування), право вимоги якого передається, складає 9096,14 грн, за передані права вимоги до боржника за договором страхування цесіонарій сплачує цеденту 2729,00 грн. (а.с.13-14)

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2016 року СТДВ «Гарантія» було визнано банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_6 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року, серед іншого, відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (ідентифікаційний код 37686922) у визнанні кредитором до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899) на суму 1.619.642,13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Маркс.Капітал» залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року по справі №910/29337/15 в оскаржуваній частині - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог ТОВ «Маркс.Капітал») у справі № 910/29337/15 залишено без змін. (а.с.70-73)

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями в господарській справі № 910/29337/15 встановлено наступне:

«… між ТОВ "Маркс.Капітал" та фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договори про надання фінансових послуг факторингу, перелік яких, наявний в таблиці № 1.

Предметом договорів про надання фінансових послуг факторингу, які зазначені в таблиці № 1 - є передання фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ТОВ "Маркс.Капітал" прав майнових вимог до СТДВ "Гарантія" у зобов`язаннях, які виникли в результаті завдання шкоди при дорожньо-транспортних пригодах.

У свою чергу фізичні особи-підприємці: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заключили ряд договорів цесії з фізичними особами, постраждалими у ДТП, які, як визнали суди попередніх інстанцій, по своїй суті є нікчемними.

При розгляді кредиторських вимог, пов`язаних з договорами цесії місцевий суд виходив з того, що, як вбачаться з копій договорів цесії, в них передбачена саме сплата лише частки суми цесіонарієм на адресу цедента.

Порівнявши п. 1.3 та п .2.1 кожного з договорів, місцевий суд дійшов висновку, що виплати страхового відшкодування ведуть до набуття додаткового доходу, що підтверджується грошовими вимогами на суму 1619642,13 грн., а не фактичною сумою виплаченою попередніми кредиторами (фізичні особи-підприємці та постраждалі внаслідок ДТП 89 фізичних осіб) за відступлення права вимоги боргу.»

«Так місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, на підставі аналізу норм чинного законодавства та положень договорів цесії та факторингу, дійшов висновку про те, що фактично фізичні особи-підприємці

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заключили 89 договорів цесії з фізичними особами, постраждалими у ДТП у вигляді удаваного правочину, оскільки в них передбачена саме сплата лише частки суми цесіонарієм на адресу цедента. Крім того встановив, що виплати страхового відшкодування ведуть до набуття додаткового доходу, що підтверджується грошовими вимогами на суму 1619642,13 грн., а не фактичною сумою виплаченою попередніми кредиторами (фізичні особи-підприємці та постраждалі внаслідок ДТП 89 фізичних осіб) за відступлення права вимоги боргу.

При цьому зазначили, що доданими до заяви ТОВ "Маркс.Капітал" доказами не доводиться факт виникнення у боржника СТДВ "Гарантія" боргових зобов`язань перед первинними кредиторами, які зазначені у цій заяві.»

«З урахуванням наявних у матеріалах справи письмових доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Маркс.Капітал", всупереч вимог ст.33 ГПК України, не подано належних та допустимих доказів на підтвердження грошових вимог до боржника, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову ТОВ "Маркс.Капітал" у визнанні кредитором до СТДВ "Гарантія" на суму 1 619 642,13 грн.»

Предметом спору в даній справі є: визнання незаконними дії МТСБУ, які полягають у повідомленні ОСОБА_1 листом №3-01-б/38177 від 22 жовтня 2021 року про необхідність надання реквізитів рахунку IBAN з метою виконання на його користь зобов`язань за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія»; визнанні незаконними дії МТСБУ, які полягають у повідомлені НБУ листом про те, що ОСОБА_1 має право на отримання виплати від МТСБУ у зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206, укладеним СТДВ «Гарантія».

Згідно доводів представника позивача та змісту позовної заяви, вищевказані дії МТСБУ свідчать про невизнання за ОСОБА_1 права вільного розпорядження своїм правом вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Поняття договору факторингу визначено у частині першій ст. 1077 ЦК України, відповідно до якої, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України

(п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовими вважаються, зокрема, такі послуги: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств; переказ коштів; факторинг.

Згідно положень ст. 1082 ЦК України клієнт та фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги. У такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги яке було передане а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

У ч. 2 ст. 1082 ЦК України закріплено право боржника вимагати надання доказів того, що грошова вимога була відступлена клієнтом фактору. У разі неотримання таких документів боржник має право виконати зобов`язання клієнту, подальші негативні наслідки у такому випадку можуть настати для фактора, у зв`язку з тим, що він мав отримати дані кошти.

За визначенням, наведеним у п.39.1. ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (даті - Закон) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Згідно п.п. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Закону, основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Підпунктом ґ) п. 41.1. ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Положеннями ст.36 Закону визначені порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати.

Згідно положень ст.37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

За приписами п. 35.3. ст. 35 Закону особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Листом №3-01-б/38177 від 22 жовтня 2021 року МТСБУ повідомило ОСОБА_1 про розгляд його звернення щодо ДТП та роз`яснило, що для подальшого розгляду справи та прийняття рішення щодо відшкодування заподіяної шкоди, МТСБУ має отримати реквізити рахунку IBAN позивача, після чого МТСБУ повернеться до розгляду питання про відшкодування заподіяної позивачу шкоди. (а.с.16)

Листом НБУ №14-0004/8771 від 31 січня 2022 року повідомлено представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , що порушені питання щодо здійснення регламентних виплат з централізованих страхових резервів МТСБУ за окремим укладеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів мають вирішуватися безпосередньо МТСБУ, а в разі незадоволення - оскаржуватись в судовому порядку. (а.с.17-20).

Цей лист містить посилання на інформацію та документи, надані МТСБУ, в тому числі й на судові рішення у справі №910/29337/15. Та вказано, що МТСБУ листом від 22 жовтня

2021 року№3-01-б/38177 повідомило ОСОБА_8 про необхідність надання банківських реквізитів для отримання регламентної виплати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Виходячи з предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту з огляду на таке.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

При розгляді справи, виходячи з предмету та підстав позову, а також кола учасників судового процесу, надаючи оцінку наявним доказам та враховуючи судові рішення у справі №910/29337/15, судом установлено, що в розрізі правовідносин між сторонами та третіми особами, відсутні підстави вважати, що дії МТСБУ, які є предметом оскарження в межах розгляду даної справи, призвели до порушення прав саме позивача, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог в даній справі не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача на розпорядження правом грошової вимоги.

В даному випадку, за встановлених обставин та правовідносин, що склалися між учасниками справи, фактично вбачається спір щодо набуття третьою особою

ТОВ «Маркс.Капітал» права вимоги до МТСБУ.

Також Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Проте, задоволення позовних вимог позивача в заявленій редакції не призведе до поновлення прав позивача, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, як і інших осіб, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з фактичних обставин цієї справи, належним способом захисту прав (у разі їх порушення) буде звернення ТОВ «Маркс.Капітал» до суду з вимогами до МТСБУ про стягнення страхового відшкодування, в разі відмови у здійсненні такої виплати, та в межах такої справи має встановлюватись наявність або відсутність переходу права вимоги від ОСОБА_1 до ТОВ «Маркс.Капітал».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому слід зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зазначено, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи)».

Тому суд приходить до висновку, що звертаючись з даним позовом до суду позивач, діючи через свого представника, використовує цивільне судочинство не для захисту своїх прав, а позов спрямований на оцінювання доказів, зібраних в іншій справі, на предмет їх належності та допустимості та заявлений з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій можливій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України, про захист права на розпорядження своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду з даним позовом розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 512, 514, 1077-1079, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання за матеріалами справи: АДРЕСА_1 , вказані в позовній заяві адреса: АДРЕСА_2 ), треті особи на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (ЄДРПОУ 37686922, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Колективна, 10), фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), до Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8; поштова адреса: 02002, Київ-2,

а/с 272) про захист права на розпорядження своєю власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: