Рішення

від 07.10.2022 по справі 761/39965/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39965/21

Провадження № 2/761/1785/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» про стягнення безпідставно перерахованих коштів,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2021р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь 200000,0 грн., як безпідставно перераховані.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що між сторонами було усно досягнуто домовленостей щодо надання відповідачем послуг по придбанню та доставці автомобіля «Skoda Kodiaq», який був обраний нею на Інтернет майданчику «AUTO.RIA».

12 серпня 2021р. між сторонами було укладено договір № 5 про надання організаційно-консультаційних послуг. На виконання вимог такого договору позивачкою було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 235400,0 грн.

На думку позивачки, договір між сторонами був не дотриманий належної письмової форми, як це визначено законодавством, оскільки його підписання відбулось за допомогою телефонного електронного месенджера «Вайбер» шляхом обміну відсканованих копій підписаного примірника договору, а письмово підписаного договору відповідач так і не направив позивачці на адресу Нової пошти, як та просила заздалегідь. Позивачка зазначила, що відповідач не виконав жодної умови договору, на зв`язок почав виходити лише періодично, пояснюючи це обставинами, пов`язаними наче б то з митним оформленням, згодом арештом транспортного засобу, які документально нічим не підтверджувались.

Відповідно, жодних дій зі сторони відповідача, які могли б свідчити про певне виконання умов так званого усного договору ним вчинено не було, належної письмової форми не дотримано, а відповідно , вважає, що достатніх правових підстав для перерахування коштів у розмірі 235400,0 грн. не було.

Додатково зазначила, що 07 вересня 2021р. після телефонних перемовин з відповідачем, направила останньому листа щодо повернення перерахованих йому коштів.

У відповідь на лист позивача, відповідачем було повернуто частину безпідставно сплачених коштів, а саме суму в розмірі 35400,0 грн.

Так, як іншу суму коштів відповідач відмовляється повернути, та припинив виходити на зв`язок, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач був належно повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву та інші заяви по суті ним не подавались. Виходячи з того, що відповідач не скористався своїм правом спростування тверджень позивача, жодних доказів та документів не подав, суд здійснив розгляд справи за наявними у справі матеріалами та доказами.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України, застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018р. у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018р. у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018р. у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Також, системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (правова позиція касаційної інстанції по справах: № 367/6344/16-ц від 05 грудня 2018р.; № 524/4690/16-ц від 21 січня 2019р.; аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014р. у справі № 6-122цс14).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що між сторонами було усно досягнуто домовленість щодо надання відповідачем послуг по придбанню та доставці позивачці автомобіля «Skoda Kodiaq», який був обраний нею на Інтернет майданчику «AUTO.RIA».

12 серпня 2021р. між сторонами було укладено договір № 5 про надання організаційно-консультаційних послуг. На виконання вимог такого договору позивачкою було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 235400,0 грн., проте зазначений договір було укладено без дотримання письмової форми, як це визначено законодавством, оскільки його підписання відбулось за допомогою телефонного електронного месенджера «Вайбер» шляхом обміну відсканованих копій підписаного примірника договору, а письмово підписаного договору відповідач, так і не направив позивачці.

За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 цього Закону).

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Також, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ч. 2, яка передбачає серед іншого для первинних документів обов`язковим є такий реквізит як «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Тобто, виходячи з наведених вище обставин, можна дійти висновку, що Договір, № 5 від 12 серпня 2021р. є неукладеним, оскільки не дотримана його належна форма ні в письмовому, ні в електронному вигляді.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм законодавства суд дійшов висновку, що обов`язковим реквізитом договору є наявність фізичного або електронного цифрового підпису особи. Якщо договір укладений з юридичною особою, для електронної версії документа накладення на нього електронного цифрового підпису та електронної цифрової печатки (за наявності) є обов`язковими, а їх відсутність свідчить про відсутність ідентифікації сторони договору та, відповідно, цілісність документа, у якому відображається воля останніх.

Відповідно, виходячи з наведеного вище, суд погоджується з твердженнями позивачки про те, що перерахунок коштів за договором № 5 від 12 серпня 2021р. є безпідставним, оскільки в силу положень закону, такий правочин є неукладеним.

Сканкопія договору з наявним підписом не вважається оригіналом електронного документа в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не дозволяє ідентифікувати сторону такого правочину.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь зазначених коштів, у розмірі 200000,0 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, при цьому судом встановлено, що в досудовому порядку, як зазначила позивачка відповідачем їй було 35400,0 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2454,0 грн. (2000,0 грн. - за подання позову + 454,0 грн. - за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 1, 11, 15, 16, 317, 319, 328, 391, 625, 1212, 1215 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44175229, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, оф. 1) про стягнення безпідставно перерахованих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 200000,0 /двісті тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 2454,0 /дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: