Рішення

від 06.10.2022 по справі 240/31931/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/31931/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів", в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської міської ради № 239 від 05.07.2021 в частині відмови товариству з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" (п. 5 пп. 5.1 додаток 7 п. 5) у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Житомирську міську раду повторно розглянути заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" від 20.09.2020 про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 2,7779 га в натурі (на місцевості), яка перебуває в користуванні, за адресою: м. Житомир вул. М. Грушевcького, 91, та постановити рішення про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 2,7779 га. в натурі (на місцевості), яка перебуває в користуванні Товариства, за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 91;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно ст. 382 КАС України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Житомирської міської ради судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт отримання Товариством земельної ділянки в постійне користування в законний спосіб і на підставі вимог законодавства визнавався Житомирською міською радою протягом 1993 - 2021 років і жодних правових підстав для відмови товариству в наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) немає.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження,не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5 додатку 7 до п. 5 рішення Житомирської міської ради від 05.07.2021 № 239 відмовлено Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З додатку 7 до п. 5 рішення Житомирської міської ради від 05.07.2021 № 239 вбачається, що підставою до прийняття такого рішення стали ст. ст. 12, 123, 124 Земельного кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого рішення відповідача, судом враховується, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною другою цієї статті Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 11.11.1993 № 681 (додаток 1 п. 4) орендному підприємству заводу продовольчих товарів виданий державний акт серії ЖТ від 01.12.1993 року на право постійного користування землею розміром 3,6364 га. по вул. Котовського, 91, м. Житомир (нині вул. Михайла Грушевського, 91).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114.

На підставі наказу начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області № 223-КАТ від 25.07.1995 було створене ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів", якому передано цілісний майновий комплекс Житомирського заводу продовольчих товарів.

Згідно п. 3.3 Статуту ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" товариство є правонаступником державного, потім орендного підприємства "Житомирський завод продовольчих товарів".

Товариство з додатковою відповідальністю 23 вересня 2020 року звернулося до Житомирської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,7779 га по вул. М. Грушевського, 91 (в минулому вул. Котовського, 91).

Звертаючись із заявою до Житомирської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,7779 га, Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" стверджує, що таке звернення обумовлено відновленням меж земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, в підтвердження чого до заяви було додано нотаріально посвідчену копію державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ від 01.12.1993 року.

З цього приводу суд наголошує, що відповідно до вказаного державного акта право постійного користування землею було надано саме орендному підприємству заводу продовольчих товарів.

Дійсно, у подальшому ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів", яке було створено згідно з планом приватизації, було перетворене в товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів". Статут Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" зареєстрований 01.04.2011. У розділі "Загальні положення" зазначено, що товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод продовольчих товарів", зареєстрованого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради депутатів 31.07.1995, код ЄДРПОУ №00377609.

Проте таке положення Статуту не є належним доказом правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Велика Палата Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

Позивачем не надано доказів правонаступництва, яке виникло б відповідно до закону, а тому у суду відсутні підстави для висновку, що Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" є правонаступником орендного підприємства заводу продовольчих товарів та ВАТ "Житомирський завод продтоварів", утвореним шляхом перетворення. У свою чергу, право користування земельною ділянкою, про яку йде мова у цій справі, було визнано саме за орендним підприємством заводом продовольчих товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію цього орендного підприємства та відкритого акціонерного товариства шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени цього підприємства автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Судом також враховується, що Земельний кодекс України (далі - ЗК), прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК). Підстави припинення права користування земельними ділянками унормовано статтею 141 цього Кодексу. У розумінні положень цієї статті припинення права користування земельною ділянкою не передбачає автоматичного переходу цього права до іншого суб`єкта господарювання.

Норми статті 125 Земельного Кодексу і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" пов`язують виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 Перехідних положень ЗК, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК (справа про постійне користування земельними ділянками).

Водночас припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 ЗК України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності ЗК, прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за положеннями чинного Земельного Кодексу не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Тобто таке право зберігається за землекористувачем, якому воно було надано. Як вже було зазначено, у суду відсутні докази, що правонаступництво ТДВ "Житомирський завод продовольчих товарів" виникло у силу закону.

Крім того судом також враховується, що чинне земельне законодавство у ч. 2 ст. 92 ЗК України визначає перелік осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Позивач до переліку таких осіб не належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, право постійного користування зберігається за юридичною особою, якій воно було надано, і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

У свою чергу, ст. 123 ЗК України встановлює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, зокрема, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Позивач не довів, що він наділений правомочностями набувати першочергове право користування бажаною земельною ділянкою на іншому правовому титулі, ніж право оренди, порядок набуття якої визначений ст. 124 Земельного кодексу України.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення Житомирської міської ради про відмову у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, воно повністю узгоджується з правовими приписами ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що п. 5 додатку 7 до п. 5 рішення Житомирської міської ради від 05.07.2021 № 239 в частині відмови Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" до Житомирської міської ради відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко