Рішення

від 10.10.2022 по справі 903/549/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2022 року Справа № 903/549/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/549/22 за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз до Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод про стягнення 431851,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Волиньгаз направило на адресу суду позов до Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод про стягнення 431851,19 грн., в т.ч.: 404165,83 грн. основний борг, 20208,29 грн. пеня, 1212,50 грн. 3% річних, 6264,57 грн. інфляційні втрати.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору розподілу природного газу для споживача, що не є прибутковим №09420W8P6PGP070/42GP430-6240-20 від 27.07.2020.

Ухвалою суду від 09.08.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до Приватного підприємства «Іваничівський цукровий завод» про стягнення 431851,19 грн., залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

09.08.2022 представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» подав до суду заяву про усунення недоліків, яким долучив докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 10.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 15.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4470243052247.

Строк для подання відзиву - до 30.08.2022 включно.

29.08.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відсутні докази, що підтверджують здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за договором, оскільки вони або відсутні або не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів, а також відсутні належні докази щодо направлення їх на адресу відповідача (місцезнаходження).

Доводить, що єдиний об`єкт, який починаючи з 01.02.2020 перебував в оренді, в зв`язку з закінченням терміну оренди було повернуто власнику, про що засвідчує Акт приймання - передачі від 10.01.2022. Вищевказаний договір №01/20 від 01.02.2020 є в розпорядженні позивача і був підставою для встановлення договірних відносин. В ньому ж зазначено граничний термін оренди який автоматично не пролонговується сторонами і не продовжувався сторонами виходячи з змісту вищевказаного Акту. Тому починаючи з 10.01.2022 підприємство не є Споживачем , оскільки таким може бути лише власник об`єкту, який підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ (відповідно до типового Договору). Тому за відсутності об`єкта, розподіл (переміщення) на нього природнього газу підприємству, який не є Споживачем з 06.01.2022 в 2022році виключається, що і виключає замовлення потужності на такий об`єкт і як наслідок нарахування коштів з розподілу природного газу в тому числі щодо її передоплати.

Зауважує, що умови вищевказаного Договору передбачають права і обов`язки саме для Споживача, статус якого наше підприємство втратило 06.01.2022. Підприємство розрахувалось за розподіл фактично спожитого об`єму газу, про що вказує сам позивач в доданому до позову рахунку на оплату від 06.06.2022 в якому в графі сальдо на 01.04.2022 відсутній борг. В зв`язку з військовим станом, звернення щодо розірвання договору було надіслано 29.08.2022.

05.09.2022 представник відповідача надіслав до суду відповідь на відзив з додатковими доказами, які не були подані до позовної заяви через те, що вони лише уточнюють інформацію, яка міститься в уже наданих суду доказах разом із позовом та спростовує заперечення Відповідача, про які стало відомо Позивачу лише із отриманого 01.09.2022 відзиву.

06.09.2022 представник відповідача надіслав до суду заяву про виправлення описки у відповіді на відзив, в якій вказав, що в у вказаній відповіді на відзив на позовну заяву, а точніше в 10-му абзаці сторінки 2 було допущено описку через дуже стислі (2 робочих дні) строки, відведені на підготовку відповіді на відзив з урахуванням зайнятості в інших справах протягом таких днів.

В зв`язку із вище описаним, просить суд врахувати допущену описку при розгляді справи по суті оцінці правової позиції АТ «Волиньгаз», а саме 10-й абзац сторінки 2 відповіді на відзив від 05.09.2022 року №430-Ск-1521-0922 читати вірно:

«Отже, вказаний акт фактично слугує інформуванням Відповідача про фактичний обсяг споживання за попередній газовий рік, який (за відсутності уточненої заявки від Споживача) було взято для розрахунку вартості розподілу природного газу на наступний рік.».

14.09.2022 директор ПП Іваничівський цукровий завод надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільних систем «Волиньгаз» (далі - Позивач/АТ «Волиньгаз») та Приватним підприємством «ІВАНИЧІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» (далі - Відповідач / Споживач / ПП «ІЦЗ») діють відносини щодо надання послуг з розподілу природного газу газорозподільними системами Позивача, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ).

У відповідності із законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -Регулятор), своєю постановою від 19.06.2017 року № 813 видала Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області.

В свою чергу, Регулятор постановою від 31.05.2019 № 914 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 813» внесла такі зміни: 1) у назві абревіатуру «ПАТ» замінити абревіатурою «АТ»; 2) у тексті постанови слова «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ» у всіх відмінках замінити словами «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ» у відповідних відмінках.

Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ (АТ «Волиньгаз») та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як слідує з матеріалів справи, заявою-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020 ПП «ІЦЗ» приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), адреса об`єкту споживання: Волинська область, Володимир-Волинський район, смт.Іваничі, вул.Заводська, 18, редакція якого затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2498.

Відтак, між Позивачем та Відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання Відповідачем заяви-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі -Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.

Згідно з п.6.1. Договору розподілу природного газу: Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Як зазначено в п. 6.5. Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача, зарахувати в рахунок погашення заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором.

За умовами пункту 6.6 Типового Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно з законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ.

У відповідності до п.8.2. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пп. 32) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятором на ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Абзацом 10 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому, подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Постановою НКРЕКП №2766 від 30.12.2020 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Волиньгаз»» Товариству було установлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01 січня 2021 року в розмірі 1,57 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,884 грн за 1 м3.

На 2022 рік Товариство (Оператор ГРМ) визначає річну замовлену потужність об`єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року.

Так, за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року, Відповідачеві було розподілено природного газу в кількості 1287152,29 м3 (відповідно до п.2 глави 6розділу VI Кодексу ГРМ застосовано мінімальний річний об`єм в зв`язку із тим, що обсяги природного на об`єкті Відповідача не обліковувались (через припинення газопостачання)).

Отже, з доводів позивача слідує, що місячна вартість у 2022 році була розрахована як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).

На виконання Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020, який підписаний Відповідачем була розрахована щомісячна плата за розподіл газу з січня 2022 року по теперішній час у розмірі: 107262,69 х 1,884 = 202082,90 грн на місяць.

На виконання даного Договору АТ «Волиньгаз» щомісячно надавало Споживачу послугу з розподілу природного газу вартістю 202082,90 грн, починаючи з січня 2022 року, яка повинна сплачуватись як плата за 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача (точки комерційного обліку), зазначених у Додатку 4 до Типового Договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20.

Листом від 06.06.2022 року за №430-Сл-2363-0622 Боржнику надіслано вимогу про сплату боргу за послугу з розподілу природного газу, надану за травень 2022 року, на суму 202082,90 грн, проте зазначений лист-вимогу залишено без задоволення, борг не погашено.

Більше того, Відповідач також не сплатив наданої Позивачем послуги з розподілу природного газу в червні 2022 року, в результаті чого борг ПП «ІЦЗ» зріс до 404165,83 грн.

12.07.2022 Відповідачу було надіслано вимогу за №430-Сл-3108-0722 про сплату 404165,83 грн заборгованості за розподіл природного газу за травень-червень 2022 року. До вимоги було додано рахунок на оплату та два примірники Актів наданих послуг.

Станом на 01.08.2022 відповіді на жодну із вимог Відповідачем не надано, борг не сплачено.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по контрагенту ПП «Іваничівський цукровий завод» загальний розмір основного боргу на 31.08.2022 становить 404165,83 грн. (за травень-червень 2022).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1212,50 грн. 3% річних, 6264, 57 грн інфляційних втрат, а також відповідно до п.8.2 договору пеню в розмірі 20208,29 грн (а.с.11).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН по відсотках, інфляційних втратах та пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

1.За травень місяць:

- 498,29 грн. - 3% річних за період з 11.06.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.06.2022, а отже нарахування повинно здійснюватися з 11.06.2022) по 10.07.2022.

- 6264, 57 грн інфляційних втрат за червень 2022;

- 8304,78 грн. пеня за період з 11.06.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.06.2022, а отже нарахування повинно здійснюватися з 11.06.2022) по 10.07.2022.

1.За червень місяць:

- 664,38 грн. - 3% річних за період з 12.07.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 11.07.2022 - неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з 12.07.2022) по 31.07.2022.

- 11073,04 грн. пеня за період з 12.07.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 11.07.2022 - неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з 12.07.2022) по 31.07.2022.

Отже, в нарахуванні 830,47 грн пені та 49,67 грн. 3% річних, слід відмовити, оскільки нараховані безпідставно.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 430970,89 грн. заборгованості, в т.ч. 404165,83 грн. основний борг, 19377,82 грн. пеня, 6264,57 грн. інфляційні втрати та 1162,67 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 6464,57 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Доводи відповідача, щодо того, що Акт приймання - передачі газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021, складений про те, що об`єм розподіленого природного газу та виробничо - технологічні втрати по Договору від 27.07.2020 за вересень 2021 складають 0,00 куб., про що сторони поставили підписи. Виходячи з змісту даного Акту інші домовленості та умови цей акт не фіксує. Тому позивачем не надано належних доказів розміру замовленої потужності споживачем на об`єкт, спростовуються наступним.

Позивач доводить, що посилання на Акт приймання - передачі газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021 є підтвердження правильності нарахувань з огляду на нижче наведене.

Так, ПП «ІЦЗ» бере за основу дані з вказаного вище акту лише в частині обсягів споживання природного газу за вересень 2021 року. У вересні 2021 року природного газу Споживачем спожито не було.

Проте, в цьому акті, який підписано сторонами та скріплено печатками міститься інформація про загальний обсяг споживання за весь газовий рік (з 1 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року), а не лише один місяць, а це 1 287 152,29 куб.м.

Саме такий обсяг споживання було взято до розрахунку вартості розподілу природного газу у 2022 році.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, «з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу».

У відповідності до відомості фактичної витрати за жовтень 2020 року-вересень 2021 року фактичний обсяг споживання природного газу Споживача за 2021 газовий рік становив 1287 152,29 куб.м (214 976,18 куб.м - жовтень 2020року, 368 659,43 куб.м- листопад 2020року, 388146,99 куб.м. - грудень 2020року, 209 288,68 куб.м - січень 2021 року, 106 236,94 куб.м-лютий 2021 року, 24, 18 куб.м - березень 2021 року, 0,00 куб.м - з квітня по вересень 2021 року).

АТ «Волиньгаз» як Оператор ГРМ до 12 жовтня 2021 року, як це вимагає норма пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ проінформувало Споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

Така інформація була надана Споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), а саме: в акті приймання-передачі природного газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021 року.

Отже, вказаний акт фактично слугує інформуванням Відповідача про фактичний обсяг споживання за попередній газовий рік, який (за відсутності уточненої заявки від Споживача) було взято для розрахунку вартості розподілу природного газу на наступний рік.

В тому ж таки пункті 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ зазначено, що «Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік».

Разом з цим, ПП «ІЦЗ» не подало уточнюючої заявки не лише на протязі визначеного Кодексом ГРМ строку, але й взагалі, що і дало підставу Позивачу нараховувати вартість послуги із розподілу природного газу у 2022 році на рівні тих обсягів, які були розраховані відповідно до фактично спожитих об`ємів природного газу в період з 01.10.2022 року по 30.09.2022 року.

Відповідач не спростував такий факт, разом з цим останній підписом свого представника (директора), скріпленим печаткою на акті №ВЛЯ82002395 від 31.01.2022 додатково підтвердив, що згоден із такими обсягами споживання споживання, які були взяті до розрахунку вартості розподілу природного газу на кожен місяць у 2022 році.

Заборгованість перед Позивачем у Відповідача утворилась лише із травня 2022 року. Тобто до травня 2022 року, ПП «ІЦЗ» без будь-яких заперечень добровільно сплачувало вартість розподілу природного газу на користь АТ «Волиньгаз» відповідно до рахунків, які виставлялись Позивачем. А це свідчить про визнання своїх зобов`язань відповідними діями (оплатою за них) та відповідно і про визнання боргу, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі №127/23910/14-ц (Постанова від 23.12.2020 року).

Щодо адреси на яку надсилалася позивачем поштова кореспонденція, то відповідач особисто вказав адресу: Володимирський район, смт.Іваничі, вул.Заводська, 18, як свою фактичну адресу (а.с.17).

Те, що останній не отримував кореспонденції за адресою: с.Федорівка, вул.Устилузька, 6 не свідчить про його не обізнаність і не отримування документів за фактичною адресою, яка внесена до змісту Типового договору розподілу природного газу від 27.07.2020. Навпаки, твердження Відповідача спростовуються отриманою останнім листа вимоги від 06.06.2022 року №430-Сл-2363-0622 саме за адресою: смт.Іваничі, вул.Заводська, 18 (докази долучені до матеріалів справи).

Щодо доводів позивача, що у ПП «ІЦЗ» немає об`єкта за адресою: смт.Іваничі, вул.Заводська, 18, судом враховано наступне.

Така адреса міститься в договорі розподілу природного газу, який є укладений та діючий і ідентифікує місцезнаходження об`єкта споживання Відповідача.

Додавання заяви, датованої 29.08.2022 про розірвання договору з 01.01.2022 не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідно до п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, «у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).»

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу тільки 29.08.2022 заяву про розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод (вул.Устилузька,6, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 32313241) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз (вул. Івана Франка,12, м.Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 03339459) 430970,89 грн. (чотириста тридцять тисяч дев`ятсот сімдесятгривень вісімдесят дев`ять копійок) заборгованості, в т.ч. 404165,83 грн. основний борг, 19377,82 грн. пеня, 6264,57 грн. інфляційні втрати та 1162,67 грн. 3% річних, а також 6464,57 грн. (шість тисяч шістсот чотири гривні п`ятдесят сім копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар