Постанова

від 10.10.2022 по справі 161/6421/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6421/22 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/921/22 Категорія: 53 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Данилюк В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент-Трейд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент-Трейд» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року,

встановив:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзОВ «Цемент-Трейд» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2021 року у м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, належного ОСОБА_1 AUDI A6 д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу відповідача МАЗ 53240 д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричіпом KRONE SPD 27 д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 . Учасники ДТП склали «Європротокол». Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування». 07.06.2021 всі необхідні документи були наданні страховій компанії, але листом від 25.06.2021 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що прийнято рішення про проведення виплати страхового відшкодування в розмірі 13844,70 грн. 20.07.2021 адвокатом позивача було надіслано претензію з вимогою відшкодувати різницю, за наслідками опрацювання якої, позивачу ще відшкодували 4376,68 грн. Загальний розмір страхової виплати ПАТ «СК «Альфа Страхування» становить 18221,38 грн.

Однак, реальний розмір завданих збитків становить 44840 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 04.10.2021. Тому позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ТзОВ «Цемент-Трейд» на відшкодування матеріальної шкоди 26618,62 грн, тобто, різницю між розміром реальних збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу 44840 грн та страховою виплатою, здійсненою ПАТ «СК «Альфа Страхування» - 18221,38 грн, а також судові витрати у справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-Трейд" на користь ОСОБА_1 26618 грн 62 коп матеріальної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-Трейд" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Цемент-Трейд» просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилаючись на приписи статті 1194 ЦК України, статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі - Закон № 1961-IV), вказує, що обов"язок відшкодуват завдані збитки лежить на страховику.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що суд застосував норми 1194 ЦК України та стягнув на користь позивача різницю між фактичним розміром завданих збитків та розміром виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (26618,62 гривень) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 10.10.2022, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з таким.

Судом першоїінстанції встановлено,що між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТзОВ «Цемент-Трейд» укладено договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема: поліс № АО/4188054 від 09.06.2020 відносно транспортного засобу МАЗ 543240, д.н.з. НОМЕР_2 та поліс № АР/5386380 від 24.02.2021, відносно транспортного засобу Krone SPD 27, д.н.з. НОМЕР_3 .

04.06.2021 відбулася ДТП за участі застрахованого транспортного засобу МАЗ 543240, д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом Krone SPD 27, д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль Аudi А6, д.н.з. НОМЕР_4 (а.с.6).

Вищевказана обставина підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), котре було складено учасниками ДТП, згідно права наданого п. 33.2. ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

07.06.2021 позивачем було подано до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування.

Відповідно до листа ПрАТ «СК «Альфа Страхування» від 25.06.2021 №0838.609.21.01-001842.06 прийнято рішення про проведення виплати страхового відшкодування у розмірі 13844,70 грн. Дана сума була зарахована на банківський рахунок ОСОБА_1 30.06.2021 (а.с.9-10).

Листом ПрАТ «СК «Альфа Страхування» від 28.07.2021 № 0838.609.21.01-002239.07 ОСОБА_1 повідомлено про прийняття рішення про доплату страхового відшкодування з врахуванням зносу на замінні складові в розмірі 4376, 68 грн, які були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 30.07.2021 (а.с.11-12).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність , лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Предметом спору у даній справі є відшкодування позивачу різниці між отриманим страховим відшкодування та вартістю відновлюваного ремонту пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що із ТзОВ «Цемент-Трейд», як власника транспортного засобу (завдавача шкоди), на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Аргументи апеляційної скарги про те, що розмір страхового відшкодування повинен становити 24862 грн, а не 18221,38 грн, як виплачено ОСОБА_1 , покликання на недобросовісність дій потерпілого - позивача ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Питання перевірки правильності нарахування розміру страхового відшкодування було предметом судового розгляду у спарві № 161/19437/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "СК Альфа Страхування" про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2022 року у справі № 161/19437/21 встановлено, що страхова компанія виконала свій обов`язок щодо здійснення страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка сталася 04.06.2021, в повному обсязі та у відповідності до взятих на себе зобов`язань, сплативши ОСОБА_1 двома платежами - 13844,70 грн. та 4376,68 грн. страхове відшкодування на загальну суму 18221,38 грн.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на необхідність проведення у даній справі незалежної оцінки завданих збитків, оскільки як зазначалось вище, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

Відповідно до договору на ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу №03-09/21від 03.09.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_3 зобов`язується виконати відновлювальний ремонт із заміною запчастин та технічне обслуговування транспортного засобу марки AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 , орієнтовна вартість становить 45000грн.

Згідно з рахунком-фактурою №0139 від 04.10.2021 та актом прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 04.10.2021, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить - 44840 грн (а.с.13-15).

Тобто, ОСОБА_1 фактично поніс витрати на відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля в розмірі 44840 грн. (вартість відновлювального ремонту) і саме з цієї суми необхідно вираховувати відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Інші аргументи апеляцйної скарги є аналогічними доводам. викладеним у відзивах на позовну заяву, зазанченим обставинам суд дав належну правову оцінку. Ці доводи не спростовують висновків суду у вирішенні даного питання та не дають підстав вважати, що судом порушені норми процесуального права.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент-Трейд» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: