Рішення

від 08.09.2022 по справі 761/5498/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5498/22

Провадження № 2/761/8069/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОК «Педагог-1» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 01.07.2004 р. по 01.10.2021 р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Разом з тим, оскільки у день звільнення відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не розрахувався з нею та не виплатив усі належні їй суми, тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 24.06.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, при цьому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, просив суд зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що також виклав у поданому відзиві на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 01.07.2004 р. позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах та займала посаду бухгалтера, а з 01.10.2021 р. була звільнена із займаної посади з підстави, передбаченої ч.1 ст. 38 КЗпП України, згідно з наказом № 04/09-К від 30.09.2021 р., що підтверджується копією відповідного наказу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в день звільнення позивачки не провів з неюрозрахунок, зокрема не виплатив нараховану заробітну плату за період з вересня по жовтень 2021 року в загальній сумі 4830,87 грн. та компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 12185,71 грн., а всього 17016,58 грн., що стороною відповідача не заперечувалось.

23.11.2021 р. позивачці було частково виплачено заробітну плату за період з вересня по жовтень 2021 року в загальній сумі 4808,90 грн., однак решта належної їй суми при звільненні залишається невиплаченою до даного часу.

Таким чином, оскільки відповідач в порушення вимог закону при звільнені позивачки не виплатив усі належні їй суми, що у свою чергу підтвердив представник відповідача, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки нараховані але не виплачені суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 21,97 грн. та компенсацію за дні невикористаної відпустки в розмірі 12185,71 грн., а всього 12207,68 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Як вбачається з наданого позивачкою розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійсненого у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, сума середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачці сум заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки за період з 04.10.2021 р. по 08.09.2022 р. (дата ухвалення рішення) становить 51050,98 грн. (219,06 грн. середньоденна заробітна плата Х 233 робочих дні).

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, зокрема перевищує його більш ніж в чотири рази, характером цієї заборгованості, діями позивачки та відповідача, зокрема станом на дату звільнення позивачки на рахунку відповідача містилось недостатньо коштів для розрахунку з нею, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з врахуванням принципів справедливості і пропорційності, обставин цієї справи, які мають юридичне значення та наведених вище критеріїв, вважає за необхідне заявлену суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивачки, зменшити з 51050,98 грн. до 12207,68 грн.

Крім того в порядку, визначеному ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1984,80 грн.

Також, суд вважає за необхідне на підставі п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4709,58 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 26400 (двадцять шість тисячі чотириста) грн. 16 коп., з яких: 12207 (дванадцять тисяч двісті сім) грн. 68 коп. - заборгованість по виплатам при звільненні (з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів); 12207 (дванадцять тисяч двісті сім) грн. 68 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку (з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів); 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. - судові витрати по сплаті судового збору.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 4709 (чотири тисячі сімсот дев`ять) грн. 58 коп. з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: