Постанова

від 03.10.2022 по справі 923/1148/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 923/1148/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року

по справі №923/1148/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

до Приватного підприємства "Юг-Сервіс"

про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в сумі 462678,84 грн.

(суддя місцевого господарського суду: Сулімовська М.Б., Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 22),

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Юг Сервіс" (далі ПП «Юг Сервіс») про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 462678,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки №К2007-0908 від 02.07.2020 в частині поставки та сплати штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року по справі №923/1148/21 позов задоволено частково, розірвано Договір поставки №К2007-0908 від 02.07.2020 року, укладений між ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" та ПП "Юг-Сервіс", у задоволенні решти позову відмовлено, стягнуто з ПП "Юг-Сервіс" на користь ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" 2270 грн. 00 коп. судового збору та 20439 грн. 59 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що факт невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару є підставою для розірвання Договору поставки від 02.07.2020 №К2007-0908.

Разом з тим, суд вказав, що положення укладеного між сторонами Договору в частині базової величини нарахування штрафу та кількості пшениці певного класу, яка має бути поставлена в межах даного Договору, є неконкретизованими. Додаткових угод до Договору, які б свідчили про узгодження сторонами кількості пшениці певного класу, яка має бути поставлена в межах даного Договору, або загальної вартості Товару, який має бути поставлений в межах Договору, та надали б можливість стверджувати про загальну кількість/вартість недопоставленого Товару певного класу, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутня правова підстава для нарахування штрафу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення постачальником обов`язку щодо поставки товару є істотним порушенням договору, а факт невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару є обгрунтованою підставою для розірвання Договору поставки від 02.07.2020 №К2007-0908.

Разом з тим, позивач вважає, що суд дійшов помилквового висновку стосовно того, що укладений між сторонами Договір поставки не містить умов щодо розміру нарахування штрафу, що призвело до ухвалення необгрунтованого рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій.

На думку заявника апеляційної скарги, укладаючи договір, відповідач погодився, що за недопоставку товару він сплачує покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого товару. Суд не мав правових підстав для відмови у стягненні штрафних санкцій, принаймні, в мінімальному розмірі, оскільки відповідач підписуючи договір поставки чітко розумів, що у випадку недопоставки товару він має сплатити щонайменше суму, розраховану відповідним чином.

Апелянт вказує, що в даному випадку суд хибно ототожнив штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, які дійсно би мали розраховуватись на підставі додаткової угоди про остаточну кількість та класність товару, та штрафні санкції, які мають бути застосовані за нездійснення поставки взагалі, що виключає можливість підписання такої угоди, внаслідок чого дійшов невірного висновку про неузгодженість умов Договору поставки щодо нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито з поновленнам пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №923/1148/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021; витребувано у Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/1148/21; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 по справі №923/1148/21.

14.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/1148/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; розгляд справи №923/1148/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 призначено на: 21.03.2022 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 по справі №923/1148/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного суду 02.08.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 по справі №923/1148/21 призначено на 03.10.2022 року об 11-30 год.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2020 року між ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" (Покупець) та ПП "Юг-Сервіс" (Постачальник) був укладений Договір поставки №К2007-0908.

За умовами п.1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 2-го класу, та/або пшеницю м`яку 3-го класу, та/або пшеницю м`яку 4-го класу урожаю 2020 року (Товар), код Товару згідно УКТ ЗЕД- 1001, насипом відповідно до умов Договору поставки.

В пункті 3.1. Договору сторони визначили, що кількість Товару становить 700 метричних тонн +/- 5%, за вибором Постачальника (згідно даних, отриманих при зважуванні Товару під час вивантаження у пункті призначення). Остаточна кількість Товару (за класністю пшениці) буде визначена в окремому Додатку до цього Договору. Кількість (вага) є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні та визначенні класності Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно з п. 4.1. "Ціна та загальна вартість Товару" Договору поставки, ціна Товару за дійсним Договором за одну метричну тону становить:

- для пшениці м`якої 2-го класу - 5 850,00 грн. з ПДВ;

- для пшениці м`якої 3-го класу - 5 800,00 грн. з ПДВ;

- для пшениці м`якої 4-го класу - 5 460,00 грн. з ПДВ.

В п. 4.2. Договору сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість Товару буде визначена в окремій додатковій угоді до цього Договору згідно остаточної кількості та класності Товару в пункті призначення.

За умовами п.п.5.1, 5.2 Договору Постачальник зобов`язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "МСП Ніка-Тера", 54052, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, 23, що є пунктом призначення за умовами цього Договору, Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010.

Товар повинен бути поставлений автомобільним транспортом, відповідно до показників якості й у кількості, згідно п.2 та п.3 цього договору, у період з 02 липня 2020 по 14 липня 2020. Датою поставки є дата приймання Товару в пункті призначення.

Згідно з п.п.6.1, 6.2 Договору Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника наступним чином: 80% оплати за цим Договором Покупець здійснює протягом 3 банківських днів з моменту передачі права власності на Товар відносно кожної партії Товару. При цьому під моментом передачі права власності на Товар розуміється надання Постачальником відповідних документів на електронні адреси позивача.

За умовами п.6.3 Договору кінцева оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 банківських днів з моменту надання податкової накладної.

Пунктом 7.3. Договору поставки передбачено, що за несвоєчасну поставку Товару за дійсним Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожен день прострочення. Прострочення поставки понад 7 календарних днів вважається непостачанням Товару, в такому випадку застосовуються санкції п.7.4.

Пунктом 7.4. Договору поставки встановлено, що за непостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Згідно з п.10.1, Договір набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

Як слідує з матеріалів справи, в межах виконання Договору відповідачем було поставлено позивачу пшеницю м`яку 2 класу та 4 класу, урожаю 2020 року, в загальній кількості 352,24 тн, що відображено у додатку до Договору поставки від 02.07.2020 (а.с.13 - зворот).

Отже, Постачальником було поставлено тільки частину товару, а саме - 352,24 мт, при цьому товар в кількості 347,76 мт (700 мт - 352,24 мт) поставлений не був.

25.09.2020 року за вих. №25/09/20-2 позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків, відповідно до якої просив сплатити штраф у відповідності до п.7.3 та 7.4 Договору в розмірі 610318,80 грн. за недопоставлений товар, що за його підрахунком складає 30% від вартості недопоставленого товару за Договором поставки.

15.10.2020 року за вих. №15-10/2020-1 позивач направив відповідачу претензію №1 щодо сплати заборгованості за поставлений Товар в розмірі 147639,96 грн.

11.11.2020 року за вих. №11/11/20-1 Покупець надіслав Постачальнику заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки та повідомив, що сума штрафу, яку має сплатити Постачальник на користь Покупця, зменшена на суму 147639,96 грн., яку Покупець має сплатити Постачальнику. Решта суми штрафу становить 462678,84 грн., які Постачальник має перерахувати Покупцеві до 19.11.2020 року. Сума штрафу була розрахована на підставі вартості пшениці 2-го класу.

Відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань належним чином, не поставив товар у визначений строк та не сплатив штраф, який вимагав позивач, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

За змістом позовних вимог позивач, з посиланням на істотне порушення відповідачем умов Договору, що полягає в непоставці товару в обсязі 347,76 тонн пшениці урожаю 2020 року, просить розірвати Договір поставки від 02.07.2020 та стягнути з відповідача штраф в розмірі 30% від вартості недопоставленого товару в сумі 462678,84 грн. (з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 147639,96 грн.).

Судова колегія зазначає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 по справі №923/1148/21 в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору поставки не оскаржується, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було укладено договір поставки товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося раніше, 02.07.2020 року між ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" (Покупець) та ПП "Юг-Сервіс" (Постачальник) був укладений Договір поставки №К2007-0908.

За умовами п.1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 2-го класу, та/або пшеницю м`яку 3-го класу, та/або пшеницю м`яку 4-го класу урожаю 2020 року (Товар), код Товару згідно УКТ ЗЕД- 1001, насипом відповідно до умов Договору поставки.

Пукнтом 3.1. Договору сторони визначили, що кількість Товару становить 700 метричних тонн +/- 5%, за вибором Постачальника (згідно даних, отриманих при зважуванні Товару під час вивантаження у пункті призначення). Остаточна кількість Товару (за класністю пшениці) буде визначена в окремому Додатку до цього Договору. Кількість (вага) є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні та визначенні класності Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно з п. 4.1. "Ціна та загальна вартість Товару" Договору поставки, ціна Товару за дійсним Договором за одну метричну тону становить:

- для пшениці м`якої 2-го класу - 5 850,00 грн. з ПДВ;

- для пшениці м`якої 3-го класу - 5 800,00 грн. з ПДВ;

- для пшениці м`якої 4-го класу - 5 460,00 грн. з ПДВ.

Так, постачальником було поставлено тільки частину товару, а саме - 352,24 мт, при цьому Товар в кількості 347,76 мт (700 мт - 352,24 мт) поставлений не був.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

Згідно приписів ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 7.3. Договору поставки сторони дійшли згоди про те, що за несвоєчасну поставку Товару за дійсним Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожен день прострочення. Прострочення поставки понад 7 календарних днів вважається непостачанням Товару, в такому випадку застосовуються санкції п. 7.4.

Пунктом 7.4. Договору поставки встановлено, що за непостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Так, у зв`язку із недопоставкою відповідачем Товару в кількості 347,76 мт (700 мт - 352,24 мт) позивачем нараховані останньому штрафні санкції у вигляді штрафу. За змістом позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій = (Ш х НТ) / 100-ЗЗВ, що застосовується за умови невиконання відповідачем своїх зобов`язань після 7 календарних днів від дати поставки, де Ш - розмір штрафу; НТ - сума непоставленого Товару. Розрахунок штрафних санкцій: (30% х 2034396) / 100 - 147639,96 = 462678,84 грн., 311 днів прострочено (станом на 16.07.2021). В даному випадку 30% від вартості недопоставленого Товару за Договором поставки позивачем нараховано в сумі 610318,80 грн. однак з урахуванням зустрічних однорідних вимог відповідача на суму 147639,96 грн., остаточна сума штрафу за твердженням позивача, становить 462678,84 грн.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку штраф є договірною санкцію, а вчинений сторонами правочин має містити розмір та базу його нарахування, однак за умовами п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити й передати сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 2 класу, та/або пшеницю м`яку 3 класу, та/або пшеницю м`яку 4 класу, урожаю 2020 року, а остаточна кількість Товару (за класністю пшениці) буде визначена в окремому Додатку до цього Договору. Кількість (вага) є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні та визначенні класності Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сума штрафу була розрахована на підставі вартості пшениці 2-го класу, тобто, за найвищою ціною.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження домовленостей сторін щодо кількості поставки пшениці певного класу, а також доказів, які підтверджували б право здійснення позивачем розрахунку штрафу саме за непоставку найдорожчого товару.

За змістом Додатку до Договору поставки від 02.07.2020 та копій видаткових накладних від 04.07.2020 №654, від 06.07.2020 №670, від 08.07.2020 №685, від 09.07.2020 №688, від 10.07.2020 №691 (а.с.20, 21, 22, 23, 24 - зворот), відповідачем була поставлена позивачу як пшениця м`яка 2 класу, так і пшениця м`яка 4 класу, урожаю 2020 року. А з урахуванням положень п.3.1 Договору, могла б бути поставлена і пшениця 3 класу, оскільки класність пшениці, яка має бути поставлена, визначається за вибором Постачальника.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку положення укладеного між сторонами Договору в частині базової величини нарахування штрафу та кількості пшениці певного класу, яка має бути поставлена в межах даного Договору, є неконкретизованими. Додаткових угод до Договору, які б свідчили про узгодження сторонами кількості пшениці певного класу, яка має бути поставлена в межах даного Договору, або загальної вартості Товару, який має бути поставлений в межах Договору, та надали б можливість стверджувати про загальну кількість/вартість недопоставленого Товару певного класу, матеріали справи не містять.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений сторонами Договір поставки не містить умов щодо розміру нарахування штрафу (базової величини нарахування - кількості недопоставленої пшениці певного класу та її вартості), відтак, відсутня правова підстава для нарахування штрафу, у зв`язку з чим судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання апелянта на можливість суду здійснити самостійний розрахунок штрафних санкцій, виходячи з мінімальної вартості непоставленого товару, оскільки сторонами по справі в Договорі не передбачено відповідних умов та підстав розрахунку штрафних санкцій, а суд позбавлений права на власний розсуд, без наявності правових підстав та за відсутності домовленості сторін з цього питання, здійснювати розрахунок штрафних санкцій.

За таких обставин, правомірним і обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 462678,84 грн. штрафу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року по справі №923/1148/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року по справі №923/1148/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року по справі №923/1148/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 року по справі №923/1148/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош