Постанова

від 05.10.2022 по справі 910/6772/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа№ 910/6772/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Бабченко Ю.Ю. самопредставництво;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022

за заявою Антимонопольного комітету України № 300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 "Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату"

у справі № 910/6772/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Інжиніринг"

про стягнення 68000,00грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі№910/6772/14 в задоволенні заяви №300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 року «Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату» Антимонопольному комітету України у справі №910/6772/14 - відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- заявник не навів достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу Господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, що є підставою для відмови в задоволенні заяви №300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 «Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату» в частині відновлення строку для пред`явлення до виконання;

- заява про видачу дубліката наказу від 10.06.2014 у справі №910/6772/14 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 «Перехідних положень» Розділу ХI Господарського процесуального кодексу України, а тому не піддягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач (заявник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа від 10.06.2014 у справі №910/6772/14 до виконання та видачу дублікату наказу; відновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі №910/6772/14 до виконання; видати дублікат наказу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- Комітет не наділений повноваженнями здійснювати контроль за виконавчим провадженням, саме на ВДВС частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладено даний обов`язок; виключно за власною ініціативою комітет звертався до ВДВС та просив надати інформацію про хід та стан виконавчого провадження; ВДВС не надіслав комітету постанову про повернення виконавчого документа разом з оригіналом наказу стягувачу, як наслідок, неналежне виконання ВДВС покладених на нього обов`язків, призвело до порушення інтересів держави, а боржник уникає відповідальності;

- строк пред`явлення наказу суду не переривався, оскільки з моменту його пред`явлення Комітетом до ВДВС 07.10.2017 комітет не отримував постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022, справу №910/6772/14 призначено на 05.10.2022.

В судове засідання апеляційного господарського суду 05.10.2022 не з`явився відповідач.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, явка учасників судового процесу не визнано обов`язковою, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів ухвалила розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника заявника судовою колегією встановлено.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа від 10.06.2014 у справі №910/6772/14 до виконання та видачу дублікату наказу заявник обґрунтовує її тим, що 28.02.2019 Комітетом була отримана постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017 ВП № 54921342. Як вказує заявник, Комітет звертався до ВДВС з листом від 25.11.2019 №300-29/02-15470, в якому просив повідомити про хід виконавчого провадження та надіслати на адресу стягувача постанови прийняті в ході вчинення виконавчих дій. Зазначений лист був отриманий ВДВС 29.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303505552310. Однак відповіді від ВДВС отримано не було. 22.06.2020 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікаторів доступу Комітетом було виявлено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.12.2017, яка разом з оригіналом наказу суду Комітетом отримана не була. За вказаних обставин, Комітет звернувся до ВДВС з листом від 03.07.2020 №300-29/02-9423 про направлення на адресу стягувача постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.12.2017 ВП № 54921342 разом з оригіналом наказу суду. Постанова від 14.12.2017 ВП № 54921342 та оригінал наказу на адресу Комітету не надходили. Вказані обставини стали підставою для звернення Комітету до Міністерства юстиції України з листами від 05.05.2021 №300-29/02-6962 та від 06.09.2021 № 300-29/02-13022 про вжиття заходів щодо направлення Комітету постанов прийнятих в ході виконавчого провадження та забезпечення вжиття всіх необхідних заходів щодо своєчасного та у повному обсязі виконання наказу суду. Крім того, Комітет повторно звернувся до ВДВС з листом від 31.12.2021 № 300-29/02-18848 про надіслання на адресу стягувача постанови від 14.12.2017 ВП № 54921342 разом з оригіналом наказу, однак постанова від 14.12.2017 ВП № 54921342 та оригінал наказу на адресу Комітету не надходили.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

17.10.2017 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54921342 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 № 910/6772/14. Вказана постанова була отримана заявником 28.02.2019 за вх. №7-01/2553.

Заявник зазначає про те, що користуючись визначеними ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» правами, Комітет звертався до ВДВС з листом від 25.11.2019 №300-29/02-15470, в якому просив повідомити про хід виконавчого провадження та надіслати на адресу стягувача постанови прийняті в ході вчинення виконавчих дій.

Вказаний лист був отриманий ВДВС 29.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303505552310, однак залишений ВДВС без відповіді.

З листом від 25.11.2019 №300-29/02-15470 Комітет звернувся до ВДВС майже через 9 (дев`ять) місяців після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54921342 (28.02.19).

Як зазначає позивач (заявник) 22.06.2020 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікаторів доступу йому стало відомо про винесення 14.12.2017 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка разом з оригіналом наказу Комітетом отримана не була.

Тобто, до Автоматизованої системи виконавчих проваджень довідатися про хід виконавчого провадження ВП № 54921342 Комітет звернувся майже через 7 (сім) місяців з моменту отримання ВДВС листа від 25.11.2019 №300-29/02-15470 (29.11.2019 року).

В той же час, Комітет не був позбавлений права та можливості ознайомитися у Автоматизованій системі виконавчих проваджень з виконавчим провадженням у вищезазначений проміжок часу (у період з 29.11.2019 року по 22.06.2020 року) та довідатися про винесену державним виконавцем 14.12.2017 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, беззаперечних доказів того, що заявник довідався про повернення виконавчого документа стягувачу саме 22.06.2020 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, до заяви не додано.

Крім того, з першим листом до Міністерства юстиції України (від 05.05.2021 №300-29/02-6962) про вжиття заходів щодо направлення Комітету постанов прийнятих в ході виконавчого провадження Комітет звернувся майже через 11 (одинадцять) місяців після того, як дізнався про повернення виконавчого документа стягувачу (зі слів заявника 22.06.2020 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень) на підставі постанови державного виконавця від 14.12.2017.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, що є підставою для відмови задоволенні заяви № 300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 року «Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату» в частині відновлення строку для пред`явлення до виконання.

У відповідності до п.19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/6772/14 до виконання до 10.06.2015, в той час як стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу та відновлення строку для його пред`явлення до виконання 22.02.2022 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про відновлення такого строку судом відмовлено, суд дійшов вірного висновку, що заява про видачу дубліката наказу від 10.06.2014 року у справі № 910/6772/14 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.

При цьому, як встановлено судом, матеріали справи № 910/6772/14 за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Інжиніринг" про стягнення 68000,00грн були знищені, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Для постійного зберігання документів зі справи № 910/6772/14 експертною комісією суду було відібрано наступні документи: ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.14 про порушення провадження у справі та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.14 у справі № 910/6772/14.

В п.3.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що розгляд господарським судом заяв (клопотань), інших звернень у справах, матеріали яких знищено у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання, та вчинення у зв`язку з цим певних процесуальних дій є можливим за наявності у суді належним чином завірених копій процесуальних документів (рішень, ухвал, виданих судом наказів і т.ін.) або за наявності таких документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Станом на день розгляд заяви № 300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 року «Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату» у Господарському суді міста Києва відсутня належним чином засвідчена копія наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/6772/14.

Враховуючи вищевикладене, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України № 300-29.1/03-1609 від 11.02.2022 року «Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату» .

Керуючись ст.ст.255, 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/6772/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6772/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили в день її прийняття та не підлягає оскарженню, відповідно до вимог ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2022

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов