Ухвала

від 10.10.2022 по справі 914/2457/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10.10.2022 р. Справа № 914/2457/22

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали позовної заяви: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , смт.Брюховичі, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Червона мавпа», м.Львів

про: стягнення коштів. Ціна позову 233390,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Червона мавпа» про стягнення коштів за договором суборенди нежитлового приміщення №01-003-2021-07-с від 20.07.2021 у розмірі 233390,88 грн., з яких: 76926,61 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 47011,73 грн. заборгованості зі сплати комунальних платежів, 20455,16 грн. пені, 8612,36 грн. інфляційних втрат, 7715,84 грн. 20% річних, 72669,18 грн. штрафу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви не долучено доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Заявником до позовної заяви долучено клопотання про відстрочку сплати судового збору до прийняття рішення у справі.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Підстави відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу статті 8 Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може...", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону перелік умов для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах ВС від 05.03.2021р. у справі №910/9741/20, від 06.01.2021р. у справі №927/579/19, від 20.08.2020р. у справі №910/6421/19, від 18.05.2020р. у справі №910/704/19, від 24.01.2020р. у справі №915/923/15.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 25.03.2021р. у справі №912/3514/20, від 18.05.2021р. у справі №925/677/20.

Як вбачається із клопотання про відстрочку судового збору, заявник визначає підставами для застосування відстрочки введення воєнного стану та важке матеріальне становище, при цьому не наводить обставин та доказів, які підтверджували б скрутне майнове становище саме позивача, також в клопотанні документально не обґрунтовано підстави для відстрочки сплати судового збору станом на дату подання позовної заяви. Факт введення та продовження воєнного стану автоматично не спричиняє безпосередніх наслідків, відповідні наслідки мають місце, лише коли закон прямо вказує на них із посиланням на воєнний стан, або ж у разі коли саме внаслідок пов`язаних цим обставин юридична особа/фізична особа не може виконати ті чи інші дії. Однак, заявником клопотання не обгрунтовано даних обставин.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч.1 ст.170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема підстави заяви (клопотання, заперечення) та перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Доказів в підтвердження неспроможності сплати судового збору на час звернення із даним позовом суду не представлено. Доказів наявності/відсутності коштів на рахунках позивача не подано. Також до клопотання не долучено жодних доказів в підтвердження винятковості обставин, які могли бути підставами для відстрочки сплати судового збору.

Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, зокрема і в розрізі оплати судового збору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Частина 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022р." прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481,00 гривні.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення 233390,88грн. Згідно Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом), позивач враховуючи предмет спору повинен сплатити судовий збір у розмірі 3500,86грн. Однак доказів в підтвердження оплати судового збору не надано та до позову не долучено, відтак позивачем не представлено доказів сплати судового збору.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити позовну заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 без руху.

3. Встановити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Встановити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання суду, доказів доплати судового збору в порядку п.п.2 п.1 ст.164 ГПК України;

5. Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя Кітаєва С.Б.