Постанова

від 05.10.2022 по справі 640/28045/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28045/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , громадської організації «Рух «Справедлива Україна», громадської організації «Мапа реновації», Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРІКС» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт Плаза», Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АРІКС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва» від 22.09.2020 № 46 в частині пункту 2 додатку до наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2020 № 46, яким до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено будинок Осипа Родіна, розташований за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Олеся Гончара, 71.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ОСОБА_1 , громадська організація «Рух «Справедлива Україна», громадська організація «Мапа реновації», Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Офіс Генерального прокурора звернулись із апеляційними скаргами, в яких вони просять скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 - повернуто апелянту.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 апеляційні скарги громадської організації «Рух «Справедлива Україна», громадської організації «Мапа реновації», Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Офісу Генерального прокурора - залишено без задоволення; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду; касаційні скарги громадської організації «Мапа реновації», Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заступника Генерального прокурора задоволено частково; скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; поновлено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, зазначив, що апеляційний суд дійшов помилково висновку про неналежне обґрунтування ОСОБА_1 права щодо звернення з апеляційною скаргою як особи, що не брала участі у справі. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 суд касаційної інстанції зазначив, що Департамент охорони культурної спадщини, як структурний підрозділ, створений з метою реалізації функцій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері охорони культурної спадщини, наділений повноваженням щодо прийняття рішення про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини. Ураховуючи наведене, колегія судів Верховного Суду не погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у Департаменту повноважень щодо прийняття оскаржуваного наказу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 прийнято до свого провадження справу за апеляційними скаргами громадської організації «Рух «Справедлива Україна», громадської організації «Мапа реновації», Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРІКС» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Плаза», на стороні відповідача - Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу в частині.

Також, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 та призначено її до розгляду у відкрите судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 79/13 купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.12.2013, укладеному між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «АРІКС», позивач придбав нежитлові приміщення групи нежитлових приміщень №4, №5 (в літ. «А») за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 71.

Згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2015, укладеному між ТОВ «СВН МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «АРІКС», позивач придбав 28/100 частки нежитлових приміщень групи нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3, № 6 (в літ «А») за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 71.

Згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2015, укладеному між ТОВ «СВН МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «АРІКС», позивач придбав 72/100 частки нежитлових приміщень групи нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3, № 6 (в літ «А») за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 71.

Зазначені об`єкти було об`єднано у один об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю (багатофункціональний комплекс), літ. «А» загальною площею 494,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 71, площа земельної ділянки під забудовою 511 кв.м, що підтверджується висновком ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 24.04.2019 №240419, технічним паспортом від 24.04.2019, довідкою ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» від 29.07.2019, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176435262 від 06.08.2019.

Отже, ТОВ «АРІКС» є власником об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 71.

У липні 2020 року на адресу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло звернення громадської організації «Мапа реновації» від 01.07.2020 б/н щодо занесення будинку на вул. Олеся Гончара, 71 у Шевченківському районі до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва.

До звернення було долучено історичну довідку, фотоматеріали, копії дипломів кандидатів наук.

Розглянувши вищевказані документи Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 46 від 22.09.2020 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва» яким вирішено занести до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва (далі - Перелік) об`єкти згідно з додатком.

У п. 2 додатку до наказу № 46 від 22.09.2020 до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва внесено об`єкт з наступними характеристиками: найменування: Будинок Осипа Родіна; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності): товариство з обмеженою відповідальністю «АРІКС»; місцезнаходження: Шевченківський район, вул. Олеся Гончара, 71; дата утворення: 1882 р., поч. ХХ ст.; вид: архітектура, історія; автентичність (збережено, збережено частково): збережено; цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду): Будинок зберіг свою автентичність (матеріально-технічну структуру) в загальному об`ємі та в архітектурному і декоративному оздобленні фасадів. Є витвором відомого архітектора В. Ніколаєва. Будівля є цінним та невід`ємним елементом забудови кварталу.

Вважаючи своє право порушеним та не погоджуюсь з діями та наказом відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявності у об`єкта «Будинок Осипа Родіна» автентичності, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, даних історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань відповідно до Порядку № 158 (№501), а також ознак притаманних об`єктам культурної спадщини, історичним об`єктам культурної спадщини та об`єктам архітектури у розумінні ст.ст.1,2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому у відповідача були відсутні правові підстави для занесення зазначеного об`єкту до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва.

Апелянти у своїх скаргах зазначають, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема:

- Громадська організація «Рух «Справедлива Україна» у своїй апеляційній скарзі наголосила, що судом першої інстанції під час розгляду справи не взято до уваги, що історичною довідкою підтверджується цінність зазначеного об`єкта культурної спадщини. Зазначений будинок є твором відомого архітектора - ОСОБА_2 , який зберіг автентичність та не зазнав руйнувань із початку ХХ століття, збереглись автентичність конструкції всієї будівлі;

- Громадська організація «Мапа реновації» у апеляційній скарзі окрім наведеного вище зазначила, що саме факт проектування будинку ОСОБА_3 був визначальною характеристикою будинку, яка зазначалась в оскаржуваному наказі. Висновки на які посилався суд першої інстанції щодо відсутності документальних свідчень, зокрема історичних та літературних джерел, літературних творів видатних авторів про вагомі історичні події в м. Києві, його етапи розвитку або життя та діяльність відомих осіб, що є носіями важливої історичної інформації є такими, що не відповідають обліковій документації;

- Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у своїй апеляційній скарзі окрім наведеного вище зазначив, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приймаючи оскаржуваний наказ, діяв правомірно та порушень з його боку не було, а суд першої інстанції не повно дослідив докази та обставини справи;

- ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначив, що занесення спірного будинку до Переліку - це вжиття заходів для забезпечення збереження всіх пам`яток м. Києва, їх виявлення та дослідження. Саме занесення до переліку є першим етапом для повноцінного та всебічного дослідження об`єктів, складання облікової документації із наступним занесенням (у разі установлення вагомої історичної та культурної цінності) або не занесення (у разі встановлення відсутності вагомої значущості об`єкта) до державного реєстру нерухомих пам`яток України. На переконання ОСОБА_1 суд першої інстанції не дослідив у повній мірі всі докази та обставини справи. Так, Будинок ОСОБА_4 не є пам`яткою, а є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини. Він не внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Об`єкт внесений до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва і потребує доопрацювання, вивчення, дослідження для подальшого внесення чи не внесення до Реєстру;

Офіс Генерального прокурора у апеляційній скарзі наголосив на тому, що будинок ОСОБА_4 є одним з двох збережених зразків традиційної забудови кінця ХІХ століття у кварталі вулиці Олеся Гончара у межах Центрального історичного ареалу м. Києва та зони охоронюваної забудови 2-ї категорії, цінним зразком забудови періоду капіталізму на межі ХІХ-ХХ століть. Важливою сторінкою історії будівлі також є володіння нею дворянином Казимиром-Альбіном Жубром - представником давнього шляхетного роду Жубрів гербу Сас. Також, Офіс Генерального прокурора зазначив, що судом не враховано, що він не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується. Вирішення питання щодо віднесення будівель та споруд до об`єктів культурної спадщини міста Києва та занесення їх до Переліку є дискреційними повноваженнями Департаменту охорони культурної спадщини КМДА та знаходяться в межах їх виключної компетенції. На думку Офісу Генерального прокурора, суд при вирішенні даної справи повинен був перевірити чи вчинені відповідачем дії щодо занесення спірного будинку до Переліку на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто виключно щодо дотримання Департаментом процедури занесення спірного будинку до вказаного Переліку.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III).

Відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Рішенням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2017 № 421/2643 «Про деякі питання діяльності виконавчого органу» утворено Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 № 771) затверджено Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 5.26 якого цей Департамент приймає рішення (видає накази) про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Києва, та про занесення об`єктів культурної спадщини до цього переліку в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1 цього Положення Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді.

В силу вимог частини 1 статті 42 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.

Згідно з пунктом 5 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887, основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що, Департамент, як структурний підрозділ, створений з метою реалізації функцій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями щодо прийняття рішення (наказу) про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Щодо оцінки правомірності наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва» від 22.09.2020 № 46 в частині пункту 2 додатку до наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2020 № 46, колегія суддів зазначає таке.

У статті 1 Закону № 1805-III визначено, що об`єктом культурної спадщини, серед іншого, є споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; щойно виявленим об`єктом культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону. При цьому, предметом охорони об`єкта культурної спадщини є характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що складає його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини поділяються, у тому числі, на історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), а також об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

Таким чином, об`єкти, що мають історичну та архітектурну цінність, є об`єктами культурної спадщини.

Абзацом 1 ст. 11 Закону № 1805-III визначено, що підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною 2 статті 14 Закону № 1805-III визначено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок № 158).

Відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку № 158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).

Пунктом 2 розділу 2 цього Порядку № 158 визначено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Пунктом 3 розділу 2 Порядку № 158 встановлено, що питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

- фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

- історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, Історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Пунктом 4 розділу 2 Порядку № 158 встановлено, що рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт:

- найменування;

- власник або уповноважений ним орган (у разі наявності);

- місцезнаходження;

- дата утворення;

- вид;

- автентичність (збережено, збережено частково);

- цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Завірена належним чином копія рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку направляється Мінкультури невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня його прийняття (п. 5 розділу ІІ Порядку № 158).

В занесенні об`єкта культурної спадщини до Переліку за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань може бути відмовлено у разі неподання документів, передбачених пунктом 3 цього розділу, або відсутності в історичній довідці обґрунтувань автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. Відмова уповноваженого органу не перешкоджає повторному поданню документів з врахуванням зауважень уповноваженого органу (п. 6 розділу ІІ Порядку № 158).

Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку (п. 7 розділу ІІІ Порядку № 158).

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру визначає розділ IV Порядку № 158.

Так, відповідно до п. 1 розділ IV Порядку № 158 для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи:

- подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

- облікова документація.

Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження (п. 2 розділ IV Порядку № 158)

Якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів (п. 3 розділ IV Порядку № 158).

Відповідно до п. 4 розділ IV Порядку № 158 за результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить:

- висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям;

- висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток;

- обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності).

Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.

Згідно з п. 5 розділ IV Порядку № 158 якщо відомостей в поданих документах недостатньо для надання висновків, Експертна комісія рекомендує доопрацювати документи з врахуванням зауважень її членів, висловлених під час засідання.

Відповідно до п. 6 розділ IV Порядку № 158 Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:

- приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;

- готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;

- відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям;

- надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло звернення громадської організації «Мапа Реновації» щодо занесення будинку на вул. Олеся Гончара, 71 у Шевченківському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва.

Разом із зверненням, громадською організацією «Мапа Реновації» надано історичну довідку, підписану кандидатом історичних наук ОСОБА_5 та кандидатом архітектури ОСОБА_6 , а також фотофіксацію об`єкта.

У історичній довідці, зокрема, зазначено, що об`єкт за адресою: вул. Олеся Гончара, 71, є «Будинком Осипа Родіна» 1882 року, поч. XX ст.

Квартал сучасної вулиці Олеся Гончара між теперішніми вулицею Богдана Хмельницького та бульваром Тараса Шевченка розплановано у 1850-і роки, коли дно великого Афанасівського яру було засипано.

Садиба № 71 первісно мала № 67-А, а сусідня під сучасним № 69 - № 67. До кінця XIX століття садиба № 67 здобула № 67-А, а садиба № 67-А - № 67-Б. З 1899 року і донині садиба № 67-Б має №71.

До 1882 року на території нинішньої будівлі існувала садиба, що складалась з одноповерхового дерев`яного будинку двором, садом та господарськими побудовами. У 1882 році власником садиби був селянин ОСОБА_7 , який придбав її за купчою 3 квітня 1881 року,

27.04.1881 міський землемір ОСОБА_8 склав на прохання власника план садиби. За планом Терського, на території садиби знаходяться: новий будинок по лінії забудови вулиці на всю ширину ділянки, кам`яний з брандмауером сарай, що межує з територію сусідньої садиби, тимчасовий сарай, двір та сад.

01.04.1882 ОСОБА_9 подав у міську управу прохання дозволити будівництво на території своєї садиби двоповерхового кам`яного будинку, в межах, згідно генплану землеміра ОСОБА_10 , проект будівлі розробив ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений архітектором ОСОБА_3 , підписав міський архітектор Адольф Геккер. Того ж дня міська управа видала дозвіл на здійснення будівництва.

Було зведено кам`яний двоповерховий будинок (з часом його набудовано третім поверхом), а також тимчасовий сарай вздовж північно-східної межі ділянки.

Наприкінці XIX століття, після смерті ОСОБА_4 , будівлею володіли його спадкоємці. 1901 року власницею садиби, до складу якої входив будинок, значиться донька померлого власника, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - його дві доньки, згадувана ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обидві міщанки.

З 1910 року власником будинку був дворянин ОСОБА_14 (1860-1914). Він походив з волинської гілки давнього шляхетського роду Жубрів гербу Сас, який їм надано 1600 року і актуалізовано у 1782 та 1830 роках. Засновником роду був Ян Жубр (бл. 1560-1606), предки його мали італійське походження. ОСОБА_15 служив в полку піхоти вибранецької (частина війська Речі Посполитої). Під час воєн ОСОБА_16 з ОСОБА_17 служив Янушу Острозькому, за військові заслуги отримав шляхетство та рід, а також маєток поблизу села Зороків (нині Черняхівський район Житомирської області). Його діти, Єжи та ОСОБА_18 започаткували волинську та галицькі гілки роду Жубрів відповідно. ОСОБА_14 мешкав з 1870 року у Козятині разом о батьками. Після закінчення школи працював машиністом на залізниці. 1893 року - одружився.

З 1905 року мешкав у Києві, працював в управлінні Південно-Західної залізниці. Він згадується як власник і після смерті, у довідниках 1915 та 1916 років. Ймовірно, до своєї смерті власницею залишалася його вдова ОСОБА_19 , уроджена Павловська (1866-1919) разом із дітьми Єжи (1893-1970). Сигізмундом (1899-бл.1924), Казимиром (1901-1931) та Бандою (1909-1991). Рід Жубрів по чоловічій лінії нині продовжують нащадки Єжи Жубра.

Згідно топографічного плану міста 1925 року, садиба № 71 була клиноподібною у плані, з північного сходу прилягала до садиби № 69, з південного заходу до садиби № 73, зі сходу межувала з територію колишнього парку «Аркадія», знищеного під час подій революції 1917-1920 років. Згідно плану 1925 року до складу садиби № 71, окрім житлового будинку АДРЕСА_1 , позначено три нежитлової споруди (сараї), що стояли вздовж південно-західної, східної та північно-східної меж садиби. Нежитлові споруди не збереглися.

Третій поверх надбудовано на початку XX століття. Фасад третього поверху має характерні деталі модерну. Бічні сторони фасаду також, як і перший та другий поверхи оформлені лопатками. У верхній частині лопаток розміщені накладки, продовження яких розміщено на аттику. Форма аттиків створена у стилі модернізованого класицизму, у прямокутну форму аттика вписана у сегментовидний проріз. Будівля стоїть вздовж червоної лінії забудови вулиці Олеся Гончара під номером 71. Невідомо, коли саме будівлю надбудували третім поверхом, стилістика фасаду ідентична з нижніми двома. Є одним з двох збережених (інший - будівля № 77) зразків забудови кінця XIX століть у цьому кварталі вулиці Олеся Гончара, цінним зразком забудови періоду капіталізму межі Х1Х-ХХ століть. Важливою сторінкою історії садиби с володіння садиби представником шляхетського роду Жубрів.

Будинок зберіг автентичність, значною мірою оберіг свою форму та матеріально-технічну структуру та має одну з відповідних ознак: є витвором відомого архітектора Володимира Ніколаєва, який мав вплив на розвиток культури населеного пункту міста Києва, як відомий академік архітектури. Був київським міським (1873-1887) та єпархіальним (1875-1898) архітектором, архітектором Києво-Печерської лаври (1893-1899).

Предметом охорони, враховуючи його автентичні характеристики, виступає: композиційна роль будинку в історико-архітектурному середовищі вулиці, об`ємно просторова композиція в історичних параметрах та габаритах, композиційне, архітектурно пластичне, стилістичне та декоративне вирішення фасадів, історико меморіальна цінність будинку втілена в його матеріально технічній структурі.

При цьому, джерелами інформації до цієї історичної довідки виступають ряд послань та видань.

З огляду на зміст історичної довідки, колегія суддів вважає, що у ній у повній мірі висвітлено та обґрунтовано автентичність об`єкта, його цінність як об`єкта культурної спадщини.

При цьому, події, висвітлені в зазначеній вище історичній довідці, свідчать про те, що будинок ОСОБА_4 формує уявлення про архітектурний стиль столиці нашої держави кінця ХІХ-ХХ століття, є твором відомої особи, яка зробила значний внесок у розвиток культури міста, а тому може свідчити про наявність ознак притаманних об`єктам культурної спадщини, історичним об`єктам культурної спадщини та об`єктам архітектури у розумінні ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також, варто зауважити, що історичну довідку щодо спірного будинку з обґрунтування його історико-архітектурної цінності складено та підписано з дотриманням вищенаведених вимог законодавства, у тому числі п. 5 розд. III Порядку № 158, яким передбачено її підписання виключно особою, яка має науковий ступінь кандидата наук або доктора наук у відповідній галузі.

Так, вказаний документ складено та підписано кваліфікованими спеціалістами в галузі історії та архітектури - кандидатом історичних наук ОСОБА_20 та кандидатом архітектури ОСОБА_6 з долученням копій їх дипломів на підтвердження наукового ступеню. Викладена у ній інформація отримана зазначеними спеціалістами під час опрацювання відповідних матеріалів, у тому числі літературних джерел.

Отже, беручи до уваги те, що громадська організація «Мапа Реновації», звертаючись до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо занесення будинку на вул. Олеся Гончара, 71 у Шевченківському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва, надала фотофіксацію об`єкта та історичну довідку, яку підписано з дотриманням вищенаведених вимог законодавства, у тому числі п. 5 розд. III Порядку № 158, та в якій висвітлено та належно обґрунтовано автентичність об`єкта, його цінність як об`єкта культурної спадщини, то колегія суддів приходить до висновку про те, що наказ від 22.09.2020 № 46 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва», яким до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено будинок Осипа Родіна, розташований за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Олеся Гончара, 71 прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, суд першої інстанції, при розгляді даної справи, в порушення ст. 2 КАС України, надав оцінку історичним та архітектурним цінностям вказаного будинку, та дійшов до передчасного висновку про відсутність у нього ознак притаманних об`єктам культурної спадщини у розумінні ст.ст. 1, 2 Закону № 1805-III, так як, в даному випадку, суд першої інстанції повинен був перевірити чи вчинені Департаментом охорони культурної спадщини дії щодо занесення спірного будинку до Переліку, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання Департаментом процедури занесення спірного будинку до вказаного Переліку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями та спеціальними знаннями в області історії та архітектури, у зв`язку з чим не може досліджувати та надавати оцінку наявності або відсутності історичної та архітектурної цінності будинку Осипа Родіна.

Згадане кореспондується з п. 2 розд. 3 Порядку № 158, яким передбачено, що розробником облікової документації можуть бути виключно наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування та історії - для історичних об`єктів.

Тобто, судом першої інстанції при вирішенні вказаного спору та прийнятті оскаржуваного рішення перебрано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статей 5 та 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини (протокол від 15 квітня 2021 року № 2/21), розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060, в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, на підставі подання Громадської організації «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» від 13 квітня 2021 року, Міністерство культури та інформаційної політики України своїм наказом від 29.07.2021 № 588 «Про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», зокрема, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки історії, архітектури та категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Будинок житловий Осипа Родіна» по вул. Гончара, 71 у м. Києві, охоронний № 3030-Кв.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АРІКС».

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…»..

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів дійшла до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти надали до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , громадської організації «Рух «Справедлива Україна», громадської організації «Мапа реновації», Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Офісу Генерального прокурора - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АРІКС» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт Плаза», Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу в частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.

Повний текст постанови виготовлений 10.10.2022.